У час, коли мова стала не лише символом національної гідности, а й інструментом культурного спротиву, катедра української мови ініціювала конкурс творчих робіт «Мальована мова». Його мета – дати студентам змогу осмислити через мистецтво, що для них означає мова, як вона живе у свідомості й серці кожного. До участи долучилися студенти різних спеціальностей, і серед них – представники технічних і творчих напрямів, які несподівано й щиро відкрили свої мовні світи.
Однією з найоригінальніших стала робота студента ІАРД Максима Левковича (гр. АР-114), який не просто подав зображення, а створив цілу мовну мапу України, переплівши на ній діалекти з архітектурними символами регіонів. Його проєкт вирізнявся не лише графічною майстерністю, а й глибоким змістом. Автор відверто поділився своїм творчим шляхом і натхненням. Про це далі у його власному відгуку:
«Наша викладачка з української мови Соломія Володимирівна Ковалів під час пари розповіла, що катедра української мови організовує конкурс «Мальована мова», і запропонувала взяти в ньому участь. Завданням було зобразити, що для нас означає мова. Я подумав: чому б і ні? Як студент творчої спеціальності, вирішив спробувати свої сили й долучитися до конкурсу. Хоча спершу не зовсім розумів, з чого почати, все ж захотів прийняти виклик. Коли я дізнався про конкурс і вже вирішив, що братиму участь, ідея створити карту України з діалектами спала на думку майже відразу. За кілька тижнів до цього Соломія Володимирівна розповідала нам про діалекти, про їхнє значення і важливість. Особливо мене вразила думка, що діалекти – це частина нашої ідентичності, вони показують, звідки ми родом, і цього не треба соромитися. Саме ця фраза закарбувалася в пам’яті. Коли я почав обдумувати, що зобразити у своїй роботі, одразу згадав про це. Саме так і народилась ідея карти з діалектами.
Коли я почав створювати сам плакат, спочатку вирішив працювати на великому форматі. Я зробив контур України, намітив основну карту й почав вписувати деякі діалекти. Проте це забрало майже цілий день, а результат виявився незначним. Через це я відклав роботу майже на два тижні – ніяк не міг змусити себе продовжити… Потім зрозумів, що надто переоцінив свої сили, обравши занадто великий формат для малюнка, тому вирішив дещо зменшити його розмір. Надалі роботу я вирішив виконати у графічній техніці. Зобразив карту України з діалектами, розміщеними хаотично. Це символізує, що в якому б регіоні ми не були, наша мова, наші діалекти завжди вирізняють нас. Також уздовж контуру карти я вирішив зобразити архітектурні пам’ятки кожної області. Як студент архітектурного напряму, я хотів передати повагу до архітектурної спадщини й показати значущість кожного регіону через призму діалектів та архітектури».
Робота Максима Левковича не лише прикрасила конкурсну експозицію, а й нагадала всім: мова – це не просто засіб спілкування, а живий код нашої ідентичности, який варто берегти, плекати й з гордістю представляти світові. Журі високо оцінило ідею за оригінальність, глибоке художнє осмислення та щиру авторську мотивацію. Максим став одним із переможців конкурсу «Мальована мова», а його задум – поєднати мовну ідентичність із архітектурною спадщиною – став яскравим прикладом того, як мову можна зобразити через форму, простір і художній символ. Його карта діалектів промовляє без слів, але кожен, хто на неї погляне, неодмінно почує свою мову серця.
