У межах Міжнародної науково-практичної конференції «Виклики та перспективи розвитку архітектурної та мистецької освіти», що проходила у Львівській політехніці, відбувся ХХХ Міжнародний огляд-конкурс дипломних робіт з архітектурно-містобудівних та дизайнерсько-мистецьких спеціальностей. Протягом чотирьох днів учасники заходу мали нагоду долучитися до низки подій, серед яких — лекція завідувача кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури та дизайну, доктора архітектури, професора Миколи Бевза на тему «Нове прочитання архітектурно-містобудівної структури столичного Холма XIII століття».
Чому сьогодні так важливо звертатися до минулого та переосмислювати сторінки історії? У вступному слові до лекції директор Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка», доктор архітектури Юрій Диба зазначив:
— У час війни варто не лише думати про сьогодення, а й шукати глибші причини конфлікту. Ми розуміємо, що витоки нинішньої війни — у нашій історії та культурі, які викликають спротив у ворогів української державності. Саме тому важливо досліджувати та популяризувати історичну спадщину. Сьогодні відкриваємо перед слухачами одну зі сторінок історії Галичини та Володимирії XIII століття — періоду, коли князь Данило Романович, реагуючи на політичні й військові виклики, змушений був запровадити нову урбаністичну стратегію. Саме тоді, у 1237 році, він, спираючись на канони тогочасного модерного містобудування та архітектури, засновує столичне місто Холм. До початку ХХ століття місто було відоме переважно з літопису, що містить дуже розлогий текст, можливо, найбільш розлогий на цей час, з описом пам'яток архітектури й архітектурних деталей тих звершень, які в новоствореній столиці, власне, зробив Данило Романович. І все, що було відоме, на початку ХХ століття, доповнили розкопки Петра Покришкіна. Згодом ці матеріали потрапили до рук Раппопорта. Деякі з них він опублікував. На початку ХХІ століття у Холмі розпочалися регулярні архітектурні дослідження, до яких долучилися, зокрема, Микола Бевз і кафедра архітектури та реставрацій.
— Ми й справді мали унікальну можливість взяти участь у розкопках, — каже Микола Бевз. — Першим у цій справі був кандидат архітектури, доцент кафедри архітектури та реставрації Інституту архітектури Національного університету «Львівська політехніка» Василь Петрик. До експедиції він приєднався у 2010 році. З 2013 року ми працювали над спільним проєктом, погодженим з Академією наук Польщі, шукаючи катедральну святиню, яку збудував Данило в Холмі. У 1240 році Київ зазнає нищівного удару від монгольської навали. Данило, як Великий князь Київський, не може більше спиратися на стару столицю. Він будує місто Холм на заході Русі, який стає новим центром його держави. У 1253 році саме тут йому надають титул короля Русі. І це підтверджує міжнародне визнання його держави. Холм до XVIII століття підписували як місто in Russiae. Така назва фігурувала, і коли в 1253 році Данилові надавали титул короля, то теж писали як Rex Russiae. Ця назва вкрадена в нас у XVIII столітті.
Данило збудував Холм за канонами модерного містобудування XIII століття, з урахуванням мілітарних потреб і природних ресурсів. Крейдяні гори забезпечували будівельний матеріал і створювали підземні комунікації, пронизані ходами, які використовували як сховища та транспортні шляхи. Валова система форми затоки давала змогу організувати флангову оборону. Ця технологія була запозичена з Візантії та античної Греції. А метальні машини, встановлені на вежах, забезпечували оборону навіть у зимовий період. Саме завдяки метальним машинам і фортифікаціям монголи не змогли взяти місто, хоча двічі активно намагалися.
— Сам замок князя Данила, — розповідає далі Микола Валентинович, — складався з двох частин: дитинця — князівської резиденції з палацом, збудованим з глауконіту — зеленого каменю (його легко було обробляти, але він вразливий до вогню), та єпископської частини — окремої фортифікації з катедральною святинею. У літописі згадується й парк, який заклав особисто Данило, — це унікальний приклад ландшафтної архітектури в тогочасній Русі. На жаль, цей об’єкт не збережений. Щоб його виявити, потрібні найсучасніші архіологічні методи. Ми сподіваємося поступово з’ясувати це разом із польськими колегами. Принагідно прошу тих, хто читає ландшафтну архітектуру, починати викладати її історію з літопису, де саме про це йдеться. Адже це свідчить про освіченість князя Данила та його вміння керувати архітектурно-містобудівними процесами. Наші матеріали підтверджують його унікальність — він був не лише князем, королем, а й великим архітектором.
— Літописець порівнює князя Данила із Соломоном, — доповнює розмову Юрій Диба, — підкреслюючи його мудрість, стратегічне мислення та освіченість, на відміну від батька Романа Мстиславича, якого описують як лева та войовничого «крокодила». Данило ж постає як державник, дипломат і архітектор, що свідчить про його розум, а не бойову славу.
Як стверджує Микола Бевз, є багато гіпотетичних реконструкцій. Одну з перших на основі літописних і археологічних описів зробили польський археолог та історик, професор Варшавського університету, директор Інституту археології та етнології Польської академії наук, дійсний член ПАН Анджей Буко і доцент кафедри архітектури та реставрації Василь Петрик.
— Я критикую цю гіпотезу, тому що гурдицій на період 1250–1260 років не могло бути, — зауважує Микола Валентинович. — Пошуки архітектури цього об’єкта тривають, і вони базуються на тих крапельках археологічних досліджень, які щоразу додають нові елементи до загальної картини. Цього року нам не вдалося долучитися до експедиції в Холмі, бо під вежею утворилася западина діаметром шість метрів.Ймовірно, там була підземна камера замку. Склепіння трималося, але внаслідок зміни клімату воно завалилося, тому дослідження слід продовжувати.
У своїй лекції Микола Бевз також згадує про архітектурні традиції та мілітарну майстерність князя Данила, який впроваджував вендійське мурування, що поєднувало камінь і цеглу, а вежі в Холмі зводив з характерною зубчастою кладкою та романським вікном. Замки, які він збудував, мали оборонне значення та демонстрували високий рівень фортифікації. У 1260 році Данило здійснив 70-кілометровий марш з Холма до Любліна за один день, використовуючи метальну артилерію, — це приклад стратегічного генія. Якщо говорити про сакральну архітектуру, то князь Данило збудував чотири святині в Холмі, включно з катедрою на замку. У 2013 році створено українсько-польську дослідницьку групу для пошуку катедральної святині, що може бути нині пов’язана з бароковим храмом на княжій горі. Дослідження проводять неінвазивними методами з посиланням на літописні згадки й архітектурні елементи. Отже, Данило Галицький постає перед нами не лише як політичний і військовий лідер, а й як архітектор культурної та духовної ідентичності Русі. У своїй діяльності він поєднував західноєвропейські традиції з місцевими формами, створюючи унікальний стиль будівництва. Спадщина Данила — це синтез сакрального, оборонного та художнього, що потребує подальших досліджень і популяризації.
Є припущення, що саркофаг Данила перенесено до Львова — міста, яке збудував його син Лев. У підвалах Домініканського костелу виявлено елементи XIII–XIV століть, зокрема уламки угорського мармуру — можливо, залишки саркофага. Але щоб говорити про це напевно, потрібно провести повноцінне дослідження цього об’єкта.
Данило Галицький — архітектор державності, який поєднав сакральне, політичне та культурне в єдину програму будівництва. Його діяльність — свідома імперська естетика, що наслідує Візантію, але адаптована до українського контексту. І столичне місто Холм, яке він збудував, — не просто місто, а символ української державності, архітектурної мудрості та стратегічного мислення. У часи, коли наша культура знову під загрозою, ми маємо звертатися до таких прикладів, щоб утверджувати свою ідентичність і показувати світові, що українська історія — це історія сили, розуму й творчості.
