Сумна й болюча звістка знову сколихнула нашу громаду — додому на щиті повертається мужній воїн, наш земляк Андрій Ковальчик. Він належав до тих, хто не чекає, доки хтось інший стане до бою — з початком повномасштабного вторгнення сам пішов захищати Україну.
Андрій Ковальчик народився в селі Мшана, що входить до Городоцької міської об’єднаної територіальної громади Львівського району. Навчався у Мшанському навчально-виховному комплексі І–ІІІ ступенів імені Степана Тисляка Городоцької міської ради Львівської області. Вищу освіту здобув в Інституті комп’ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки, на кафедрі систем автоматизованого проєктування.
Андрій був людиною тихої відваги. Він не ставив себе на перший план і не любив говорити про небезпеку, з якою щодня стикався на фронті. Рідним дарував теплі слова та впевненість замість страху, а справжні масштаби його служби стали відомі лише згодом.
Сім’я та побратими розповідають: він здійснив понад 400 бойових вильотів у складі 12-ї окремої бригади армійської авіації імені генерал-хорунжого Віктора Павленка. Серед них — польоти на оточену Азовсталь, коли небо над Маріуполем стало вже чорним від вогню та диму. Це були операції, які потребували не лише вміння, а й абсолютної відваги, і Андрій її мав. Пізніше він служив у лавах 150-ї окремої механізованої бригади.
19 серпня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині, Андрій зник безвісти. Для близьких почалося тривожне очікування, сповнене молитов і надії на диво. Але надія поступилася болючій правді — Герой загинув…
Стаття про героя – у Книзі пам’яті львівських політехніків.