30 років тому, 24 серпня 1991 року, Україна здобула Незалежність. У той час наш університет проявив високу громадянську активність, яку продовжує сьогодні.
Університет завжди був на вістрі національного демократичного процесу й ніколи не стояв осторонь історично важливих подій. Політехніки різних поколінь виборювали здобуття суверенності держави та право вільно називатися українцями. Кожен із них своєю працею та рішучими діями доклався до Незалежності України.
Сьогодні ми зробимо короткий екскурс найважливіших віх, що відбулися в той час, продовжуються дотепер і суттєво впливають на розвиток університету та його місце на світовій арені.
14 грудня 1988 року. У Львівській політехніці почало діяти Товариство української мови (згодом – Товариство «Просвіта» імені Тараса Шевченка). Найпершим і найважливішим завданням, яке поставило перед собою Товариство, було впровадити українську мову в освітній і науковий процес, а також у документування зросійщеного за роки радянської влади інституту.
1989 рік. Активісти Товариства української мови спільно з представниками адміністрації й академічної громади інституту уклали «Програму організаційно-методичних заходів ЛПІ по впровадженню Закону УРСР «Про мови в УРСР», яку до 1992 року вдалося успішно втілити.
1990 рік. У Києві впродовж 2–17 жовтня тривала Революція на граніті. Серед студентів-учасників більшість була саме з Львівської політехніки. За ініціативою Української студентської спілки та Львівського студентського братства відбулася низка акцій громадянської непокори. Студентство оголосило політичне голодування, утворивши наметове містечко в центрі столиці, на тодішній площі Жовтневої революції (нині – майдан Незалежності).
«Ідея розпочати студентський протест голодування народилася у Львові в лідера Студентського братства Маркіяна Іващишина, представника Львівського політехнічного інституту», – про це радіо «Свобода» розповіли учасники акції.
17 жовтня конференція трудового колективу Політехніки на пропозицію патріотичної громади і насамперед Товариства української мови ухвалила підняти український національний прапор над головним корпусом інституту. Того ж дня прапор освятили в соборі святого Юра. Під звуки національного гімну 18 жовтня українське священне знамено велично замайоріло над Політехнікою.
1991 рік. Професор Юрій Рудавський став першим у незалежній Україні демократично обраним ректором Львівської політехніки (на підставі Статуту 27 лютого 1991 р.).
1992 рік. На основі студентського клубу створений Народний дім «Просвіта», у якому нині працює 12 колективів художньої самодіяльності.
1993 рік, червень. Інститут отримав четвертий (найвищий) рівень акредитації та статус університету. Тоді ж було затверджено нову назву – Державний університет «Львівська політехніка».
Цього ж року з ініціативи ректора Рудавського, який вважав, що «…мова житиме повнокровно, якщо головні дисципліни будуть забезпечені підручниками, посібниками», в університеті створили видавництво.
1994 рік. Відбулася неординарна подія, яку організувала «Просвіта». Завдяки патріотичній позиції і відповідальній праці, доцент Юліян Павлів зібрав архів студентів-політехніків, які зазнали репресій від різних чужинських режимів: польського, німецького, радянського. Ті, хто пройшли ці складні часи, 22 січня стали почесними гостями святкування Дня Соборності.
Цього ж року в університеті сформувався баскетбольний клуб «Львівська політехніка», який невдовзі увійшов до суперліги. Його передісторією стало те, що 1993 року студентська команда «Львівська політехніка» завоювала головний трофей престижного міжнародного турніру у Франції. Цей успіх, а також досягнення попередніх років, спонукали ректора Політехніки Юрія Рудавського схвалити рішення про створення при університеті професійної баскетбольної команди.
1995 рік. Традиція надання звання Doctor Honoris Causa прийшла до Львова з німецьких та австрійських навчальних закладів. Першим почесним доктором Львівської політехніки була у 1912 році Марія Склодовська-Кюрі, науковиця світового рівня, подвійна лауреатка Нобелівської премії. У радянські часи традицію нагородження званням почесного доктора було перервано. Й ось тепер її відновили.
1996 рік. У Львівській політехніці відбувся перший випуск магістрів та спеціалістів за часів незалежної України.
1997 рік. Газета «Львівський політехнік» перетворилася на освітній студентський тижневик «Аудиторія» зі загальнодержавною сферою розповсюдження, ввійшовши до каталогу періодичних видань України, адже Львівська політехніка розуміла, «як много важить слово» і як воно потрібне для утвердження держави, формування фахівця і громадянина.
1998 рік, листопад. У Львівській політехніці організовано унікальну виставку плаката на мовну тематику: «Передаймо нащадкам наш скарб – рідну мову». Це було несподіване відродження мовного політичного плаката у студентському середовищі, що призвело до неочікуваних і дуже важливих політичних наслідків. Виставка швидко вийшла за межі Політехніки й набула системного щорічного характеру: тривала щороку листопаді, від 1998 до 2008 року, із залученням сотень студентів різних вишів Львова.
1999 рік. До структури Львівської політехніки увійшов Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків із діаспорою. Солідні заходи МІОКу – ефективні комунікаційні платформи (дискусійні майданчики), що дають змогу не лише озвучувати гострі проблеми різних українських середовищ за кордоном, ділитися успіхами та здобутками, підбивати підсумки і, що найважливіше, дискутувати, щоб напрацювати нові напрями роботи в майбутньому. Це зустрічі людей, об’єднаних спільною ідеєю, зміцнення та розвиток світового українства задля утвердження України. Такими знаними заходами є: конґреси «Діаспора як чинник утвердження держави Україна у міжнародній спільноті», Дні української діаспори у Львові, Перший світовий форум українознавчих суботніх та недільних шкіл 2018 р., Міжнародна асамблея «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція», бієнале «Українська мова у світі: відступ чи поступ?»
З-поміж проєктів, які впроваджує цей інститут, – «Крок до України», «Відкриймо для України українську діаспору», «Культура єднає».
2000 рік. 11 вересня 2000 року Львівській політехніці було надано статус національного. Університет перейменували у Національний університет «Львівська політехніка».
2000 рік, вересень. Розпочалась реорганізація структури Львівської політехніки: замість 16 факультетів створено 12 навчально-наукових інститутів.
Кафедра захисту інформації Національного університету «Львівська політехніка» одна з перших в Україні, починаючи з 2001 року, провадить підготовку фахівців із кібербезпеки.
2002 рік. Професор кафедри фотограмметрії та геоінформатики Володимир Глотов став першим із геодезистів Львівської політехніки, хто прибув на крижаний контингент (експедиція до Антарктиди) та зініціював таку традицію для політехніків.
2003 рік. Ідея відродження мовно-політичного плакату згодом переросла у мовно-мистецький проєкт «Мова – твого життя основа». Власне у 2003 році, до Дня української писемності та рідної мови, який відзначаємо 9 листопада, студенти Політехніки розклеїли свої мистецькі плакати в місті. Тоді в поліцію Залізничного району надійшла заява» із звинуваченнями «Просвіти у розпалюванні міжнаціональної ворожнечі. Обурення позивачів викликав плакат із запитальними фразами: «Не знаєш? Не розумієш? Не шануєш?», а відповіддю слугував хвіст потяга і стрілка з напрямком на Москву.
2004 рік. Після фальсифікації виборів президента України 2004 року, 23 листопада розпочалася Помаранчева революція з велетенським здвигом люду за обстоювання своїх політичних прав. У Політехніці не вщухали студентські страйки. Колони мітингарів збиралися коло 1 навчального корпусу зі синьо-жовтими стягами і йшли на площу коло пам’ятника І. Франкові.
Ректор Юрій Рудавський також висловлював обурення нехтування конституційних прав і громадян та закликав усіх, зокрема студентів, до обстоювання права на вільне волевиявлення.
Просвітяни і студенти університету вирушили до Києва. Вони розташувалися у приміщенні приватного видавництва «Смолоскип» завдяки сприянню Ірини Ключковської.
На Майдан ходили, як на службу, за отриманими інструкціями: зранку – Верховна Рада, після обіду – Кабінет Міністрів. Хлопці чергували вночі. Скільки доброї енергії, щирої взаємопідтримки тоді відчували! Здавалося, одноголосне «Схід і Захід разом» назавжди змінить українську долю. Російськомовні називали себе українцями й обіцяли вивчити українську мову.
Цього ж року на Міжнародній виставці «Сучасна освіта в Україні – 2004» Львівську політехніку нагородили золотою медаллю у номінації «Використання інформаційних технологій та телекомунікаційних засобів у навчальному процесі».
2005 рік. Спортивну честь України, області та університету на аренах Європи гідно захистили студенти Львівської політехніки Наталя Мутіна (Інститут прикладної математики і фундаментальних наук, карате, 1 місце), Тарас Гаврилець (Інститут інженерної механіки та транспорту, карате, 1 місце серед юніорів).
2006 рік. Початки проєкту Міжнародного молодіжного фестивалю науки Litteris et Artibus Тоді студент 5 курсу, голова Колегії та профбюро студентів Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Олександр Березко започаткував першу міжнародну наукову конференцію молодих вчених CSE.
2007 рік. Ректором обраний Юрій Ярославович Бобало.
2008 рік. Створено Асоціацію випускників Львівської політехніки.
2009 рік. Львівська політехніка на конференції в італійському місті Болонья долучилася до Великої хартії університетів.
2010 рік. 13 квітня вперше в Україні та вперше у світі було закладено Сад світового українства. У музеї народної архітектури та побуту (Шевченківський гай) було висаджено 40 саджанців дерев – яблунь, вишень і черешень. Коло кожного з них – табличка: дерево українців із вказаною країною їхнього проживання. В акції взяли участь львівські студенти та молодь українського походження, яка приїхала вчитися до нас із Бразилії, Сербії, Казахстану, Лівану. Своє дерево посадив також міський голова Львова Андрій Садовий, ректор Львівської політехніки Юрій Бобало, головний редактор газети «День» Лариса Івшина, і працівники МІОК.
Проєкт «Сад світового українства» має для усіх велике пізнавальне значення, адже люди, які приходитимуть у Сад, зможуть побачити і переконатися, що Україна не завершується на своїх кордонах. Український простір переступив їх і сягнув усіх континентів, на яких живуть і працюють 20 мільйонів українців. «Сад світового українства» – ще один крок на шляху втілення проєкту МІОКу «Відкриймо для України українську діаспору».
2011 рік. Львівська політехніка організувала перший благодійний Зимовий бал, під час якого представники наукової та творчої еліти, державні очільники, бізнесмени, студентська молодь, випускники минулих років зорганізували збір коштів для формування спеціального фонду підтримки обдарованих студентів, а також студентів-сиріт та студентів із багатодітних родин. Ініціаторами відродження давніх галицьких традицій проведення благодійних академічних балів стали ректор Львівської політехніки професор Юрій Бобало та тодішній голова Асоціації випускників університету Олег Сергєєв.
2012 рік. В актовій залі головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» з 28 травня до 2 червня відбувався 1-ий Міжнародний шаховий турнір «Опен-Євро», присвячений футбольному чемпіонату Європи.
2013 рік. У День Незалежності студенти Львівської політехніки востаннє перед війною організували у кримській Алушті традиційний похід. До студентської колони з національним прапором долучилися й інші відпочивальники. Хода вражала всіх, хто був свідком цієї зорганізованості та згуртованості. З нашим великим прапором залюбки фотографувалися охочі.
Наприкінці року, у листопаді, відмова Януковича від Європейського вибору спричинила акції протесту, які після жорстокого побиття студентів переросли в Революцію гідності. Політехніки підтримали новий Майдан безпосередньою участю, моральною і матеріальною допомогою.
2014 рік. В Інституті післядипломної освіти Національного університету «Львівська політехніка» розпочали професійну перепідготовку військовослужбовців та членів їхніх сімей.
2015 рік. Студенти Львівської політехніки отримали найбільше обласних премій.
2016 рік. Львівський ІТ-кластер заснував у Політехніці, на спеціальності «Комп’ютерні науки», програму «Інтернет речей» (Internet of things). Це перша експериментальна програма, над якою працювали ІТ-спеціалісти спільно з представниками університету.
Викладач Львівської політехніки Андрій Демчук переміг у змаганнях із фехтування на параолімпіаді у Ріо-де-Жанейро. Свою медаль він присвятив загиблим воїнам АТО, серед яких – його двоє друзів.
2017 рік. У жовтні відбулося офіційне відкриття бізнес-інноваційного центру Tech StartUp School Національного університету «Львівська політехніка».
2018 рік. Перший Форум випускників. 2 червня понад тисячу випускників різних років, різних спеціальностей із різних куточків України з’їхалися до Львівської політехніки. Гаслом зустрічі стали слова, які закликають до дії: «Партнерство заради розвитку».
2019 рік. Львівська політехніка започаткувала нову традицію в межах Форуму випускників – благодійну вечерю в білому, покликану зміцнювати співпрацю з благодійниками – випускниками та друзями університету.
МІОК у партнерстві зі Світовою федерацією українських жіночих організацій організував знаковий захід – Першу асамблею «Українка у світі: професіоналізм, активізм, традиція»
Учасниками події були представниці із 28 країн світу, а також визначні особистості, які формують імідж України на міжнародній арені, зокрема сенаторка Рейнелл Андрейчук (Канада), Мирослава Ґонґадзе (США), Лада Рослицька (США), Анна Кантер (Франція) та ін.
2020 рік. Співпраця з Кондитерською корпорацією Roshen. В Інституті хімії та хімічних технологій відкрили п’ять інноваційних навчальних лабораторій, облаштованих найсучаснішим обладнанням. Це нові можливості для студентів і викладачів університету.
2021 рік. Університет продовжує розвиватися, має багато цікавих проєктів, до яких може долучитися кожен політехнік.