3 липня 2025 року кафедра містобудування Національного університету «Львівська політехніка» спільно з кафедрою урбаністики та містобудування Харківського національного університету міського господарства імені О.М. Бекетова організували міжнародну студентсько-аспірантську науково-практичну конференцію «Графічні інструменти та візуалізація в урбаністичних дослідженнях».
Ідея провести подібний науковий захід не є випадковою. В організаторів уже був певний досвід у цій тематиці, хоч і менш формалізований. Передумовою для організації конференції стало переконання, що архітектор, містобудівник, дизайнер або митець – не просто може, а повинен мислити зображеннями. Візуальна мова для них – це не тільки засіб, а насамперед спосіб осмислення простору дійсності, середовища життєдіяльності, простору змін і дій, тобто усього того, що формує контекст їхньої професійної реальності. Саме тому ключовою стала думка, що якщо ідеї або розуміння, матеріальні речі або явища не візуалізуються – вони ще не є до кінця присутні в межах компетенції архітекторів, містобудівників. дизайнерів та митців.
Тож захід мав на меті створити платформу для обміну ідеями та методами відображення результатів урбаністичних досліджень з використанням графічних інструментів, а також актуалізувати роль візуалізації в міждисциплінарному середовищі наукових та проєктних пошуків.
Науковий комітет конференції очолила Юлія Ідак, д.арх., завідувачка кафедри містобудування Інституту архітектури та дизайну Національного університету «Львівська політехніка». До складу наукового комітету увійшли дослідники та викладачі з України, Німеччини, Іспанії, Польщі та Румунії, організаційний комітет представляли українські, данські та польські науковці.
Модерування конференції стало справжнім прикладом ефективної міжуніверситетської взаємодії: професорка Ірина Древаль, доценти Катерина Чечельницька, Людмила Швець (Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова) та Юрій Бардин (Національний університет «Львівська політехніка») створили сприятливу атмосферу для відкритого діалогу та фахового обміну думками.
Особливу увагу учасники конференції присвятили презентації доповідей, які охопили широкий спектр тематик, зокрема:
- візуальні наративи та картографії міського простору (Роман Рубай);
- 3D-моделювання в містобудівній історіографії (Кирило Трифонов);
- графічна репрезентація у друкованих виданнях (Максим Олещук);
- фотограмметрія для фіксації руйнацій спадщини (Ігор Титаренко);
- генеративні та цифрові методи проєктування (Андрій Откидач);
- застосування штучного інтелекту в архітектурному середовищі (Ігор Балабанов);
- візуалізація моделей житлових кварталів (Ярослав Бурило);
- інклюзивна архітектура реабілітаційних центрів (Роман Заставний);
- модернізація житлового фонду (Валентин Голіус, Олександр Захаренко);
- футуристична архітектура як візуальна мова (Роман Машталарчук);
- аналіз просторової взаємодії у малих поселеннях (Роман Трач);
- міждисциплінарне розуміння житлового простору (Анастасія Мудра);
- сакральна архітектура Львова 1991–2025 років (Остап Заяць);
- моделювання рекреаційних поселень у Карпатах (Юрій Гнесь);
- впливи на архітектурне проєктування (Роберт Метричко).
Науковий комітет конференції відзначив, що у виголошених доповідях простежувалися три ключові підходи до використання графічних інструментів:
- перший – світоглядний, який розглядає графіку як засіб глибокого осмислення просторової реальності;
- другий – комунікативний, орієнтований на презентацію результатів, ідей та концепцій у доступній формі;
- третій – комбінований, що поєднує візуальні й наративні елементи для комплексного дослідницького аналізу.
Водночас, незважаючи на значний прогрес, учасники наголосили на необхідності подальшого розвитку, зокрема пошуку ефективних способів інтеграції новітніх технологій та цифрових методів у графічні практики, а також підвищення міждисциплінарної взаємодії. Саме за таких обставин можна говорити про розширення функціональності та глибини візуалізації в містобудівних дослідженнях.
Участь у заході взяли понад тридцять осіб, включно з молодими дослідниками, студентами, аспірантами й викладачами. Подія стала яскравим прикладом академічної мобільності, відкритого діалогу та спільного формування наукової мови урбаністичних досліджень у ХХІ столітті.
