15 вересня, за підтримки студентського самоврядування, спорт у Львівській політехніці широко відкрив свої двері для всіх охочих. Того дня студенти мали змогу просто на місці спробувати себе в різних видах спорту.
День відкритих дверей кафедри фізичної культури розпочався зі вступного слова завідувача кафндри Володимира Левківа. Він наголосив, що фізичне виховання у Львівській політехніці — це не просто заняття за розкладом, а насамперед можливість для кожного студента обрати оптимальну форму рухової активності, відповідно до стану здоров’я та спортивної підготовки.
— Наше завдання — створити умови для особистісного розвитку студентів. Хтось приходить у Політехніку вже зі спортивним минулим і хоче продовжувати тренування в секціях, а хтось потребує спецзанять з урахуванням стану здоров’я. Для всіх має бути можливість знайти себе у спорті й зробити регулярні фізичні вправи частиною життя, — зазначив Володимир Левків.
Представлені цього дня секції були дуже різноманітними: волейбол, настільний теніс, бадмінтон, карате, важка атлетика та паверліфтинг. Студенти мали змогу ознайомитися зі спортивними залами та поспілкуватися з тренерами, які готові допомогти їм з вибором.
Особливу увагу завідувач кафедри звернув на головну цінність — здоров’я:
— Регулярні заняття фізичними вправами надзвичайно важливі для вашого життя. Це фундамент, на якому будується і навчання, і майбутні досягнення.
Слово взяв також голова студентського самоврядування Богдан Мірінчик, який висвітлив важливість спорту для ментального здоров’я молоді:
— Ми живемо вже четвертий рік у реаліях повномасштабної війни, і всі відчувають, як страждає психіка. Навіть маленькі тренування чи дозвілля на спортивних майданчиках — це ковток енергії й підтримка душевної рівноваги. Тому цього року разом із кафедрою плануємо чимало анонсів для студентів.
Григорій Руденко, заслужений викладач фізичної культури, наголосив на важливості фізичного виховання:
— Не спорт формує українську націю, а фізична культура. Спорт — це вершина, до якої треба йти через наполегливі тренування. Але фундаментом завжди має бути культура руху й знання, як самостійно займатися. В основі здоров’я українців лежить фізкультура.
Після цього студенти розбіглись у пошуках свого виду спорту — день передбачав активне залучення до здорових звичок.
Найперше ми відвідали заняття з кіокушинкай карате, яке вже йшло повним ходом. Цей вид спорту представив Олександр Король — заслужений тренер України, очільник Львівської обласної та Національної федерацій цього бойового мистецтва.
— Кіокушинкай карате — це навіть не просто спорт, а бойове мистецтво. Воно виховує впевненість у собі, силу, витривалість і, що надзвичайно важливо, гнучкість. Адже є мудре східне прислів’я: людина настільки молода, наскільки вона гнучка. Якщо в 60 років ви здатні сісти на шпагат чи легко нахилятися, то ваше тіло залишається молодим і здоровим, — наголосив тренер.
Ми взяли коментар в учня Олександра Сергійовича. Попри юний вік, хлопець уже має серйозні досягнення: він — чемпіон України серед юніорів та учасник чемпіонату Європи.
— У п’ять років мене у спорт привів тато. Він одягнув форму, пов’язав пояс, у якому я зараз стою, і спитав, чи хочу я тренуватися разом із ним. Відтоді він готував мене до змагань, а тепер виступає як тренер і наставник, — поділився студент.
Сьогодні Микита продовжує тренування вже у Львівській політехніці, і помітно, як у нього світились очі від прагнення до нових досягнень:
— Минулого року я виступав на чемпіонаті Європи. Наступного — хочу не тільки повторити свій результат, а й перевершити його.
Тренер Король зазначає, що дисципліна, яку виховує карате, допомагає студентам у житті та навчанні. Той, хто серйозно займається цим бойовим мистецтвом, стає уважнішим, вчиться аналізувати себе й керувати емоціями. Це робить з нього не тільки спортсмена, а й хорошого студента, готового до викликів життя.
За тенісними столами вже активно займалися студенти — так ми зрозуміли, що потрапили до залу для занять із настільного тенісу. Секцію очолює старший викладач Ігор Тихий. Його команда дівчат і хлопців представляє Львівську політехніку у Вищій лізі України та змагається зі своїми суперниками на всеукраїнських турнірах.
— До основного складу ми беремо тих, хто вже має хоча б перший-другий спортивний розряд або звання кандидата в майстри спорту, — розповідає викладач. — Але новачки теж можуть приходити на відкриті тренування — тричі на тиждень. Якщо бачу, що студент має потенціал, запрошую його до секції.
За словами Ігоря Тихого, настільний теніс розвиває швидку реакцію, рухливість і навіть спортивну «злість», без якої на серйозних турнірах ніяк не обійтися.
Колись команди Політехніки грали навіть у Суперлізі та брали участь у Кубках Європи. Серед вихованців секції є і параолімпієць, майстер спорту міжнародного класу, чим кафедра особливо пишається. Щоправда, останніми роками відчувається спад відвідуваності: частина перспективних студентів виїжджає за кордон на навчання. Та, попри це, секція тримає свій рівень.
Далі ми відвідали секцію гирьового спорту, яку представив старший викладач Василь Світлик. Він пояснив: цей вид менш популярний, ніж паверліфтинг, але має свою особливість.
— Тут не лише сила, а й витривалість. Завдання спортсмена — протягом десяти хвилин утримувати й піднімати гирі. Це потребує колосальної концентрації та морально-вольових рис. На відміну від паверліфтингу, де головне — максимально короткий ривок, у гирьовому спорті ти мусиш витримати дистанцію, — зауважив викладач.
До повномасштабного вторгнення секція була дуже потужною: її представники сім років поспіль вигравали чемпіонат України. Тепер набір відновлено, і викладач певен: потенціал повернеться.
Техніка безпеки тут особливо важлива.
— Жодних тренувань без розминки, — каже Василь Світлик. — Це правило номер один. Лише правильна техніка допомагає уникати травм і тримати форму.
— У багатьох, хто приходить у паверліфтинг, є своя передісторія. Часто це психологічні труднощі або проблеми в школі. Це спорт, де можна довести щось собі й іншим. Але результат дуже залежить від генетики: довжини рук і ніг, пропорцій тіла. Особисто я займаюся цим для себе — просто тому, що мені подобається, — зізнається один зі студентів-паверліфтерів, які тренувалися поруч.
Наступною була секція баскетболу, яка має чималу історію у Політехніці.
— До мене приходять хлопці, які займалися баскетболом у дитячих секціях і брали участь у Всеукраїнській юнацькій баскетбольній лізі, — розповідає старший викладач секції Ярослав Зубрицький. — Цього року маємо понад пів сотні першокурсників, які тренуються разом зі старшими студентами. Проблем із кількістю немає, але є виклик у якості: сьогоднішнім новачкам ще потрібно багато працювати над навичками. Рівень, звісно, дещо впав проти довоєнних часів — багато дітей виїхало за кордон. Але в нас є команда, яка готується виступати в Першій лізі чемпіонату України, у студентській, а можливо, й у молодіжній лігах.
За словами викладача, мотивація студентів проста: вони тренуються поруч із досвідченішими гравцями та прагнуть потрапити до основного складу з 12 гравців, які представлятимуть університет на чемпіонатах.
— Якщо ви загуглите «Львівська політехніка баскетбол», то побачите, що клуб має великі традиції. Він заснований ще 1994 року і з успіхом грав у Суперлізі, Вищій та Першій лігах. Маємо чим пишатися і що розвивати, — додає пан Ярослав.
На тренування прийшов і першокурсник, який дізнався про День відкритих дверей із сайту університету.
— Я займався баскетболом і волейболом у школі. Сьогодні вирішив спробувати себе у Львівській політехніці. Хочу займатися для себе, без серйозних спортивних планів, — поділився студент.
Того дня ми також завітали до секції боксу, досягнення якої завжди на вустах.
Старший викладач Купріян Гулей пояснює, що до секції приходять як ті, хто вже має досвід у спорті, так і ті, хто пробує вперше:
— Хтось залишається, комусь підходить, а хтось відсіюється. Але загалом масовість у нас хороша, є з ким працювати. Нині маємо студента, який готується до чемпіонату Європи з боксу, що відбудеться в Празі вже 1 жовтня. Також є члени збірної України, майстри спорту та кандидати в майстри.
Війна, за словами викладача, вплинула й на склад секції:
— Якщо раніше до нас приходили переважно хлопці із західних областей, то тепер є багато переселенців — з Харкова, Херсонщини. Проблеми є, але браку боксерських кадрів у нас немає.
— Зараз я більше на аматорському рівні, — розповідає один зі студентів-боксерів. — Почав займатися кілька років тому та беру участь у змаганнях. Для мене головне — бажання, порив, дисципліна. Цей спорт формує сильний стрижень, дисциплінованість, впевненість у собі. Згодом набуваєш фізичної сили, а тоді й уміння постояти за себе і за слабшого.
Не менш цікавою виявилася секція бадмінтону. Цей вид спорту у Львівській політехніці об’єднує як хлопців, так і дівчат. Заняття відбуваються тричі на тиждень під керівництвом Віктора Корягіна — професора кафедри, заслуженого тренера України.
— До нас приходять студенти, які ще в школі займалися цим видом спорту. В них уже є база, і вони хочуть далі тренуватися. Любителів ми беремо небагато — лише тих, у кого видно прогрес і зацікавлення. Умови в нас обмежені: лише три майданчики, оптимально до десяти гравців на тренуванні. Якби охочих було двадцять, ми б не змогли якісно працювати, — пояснює професор.
Попри це, команда регулярно готується до змагань і вже має високі результати. Минулого року студенти Політехніки взяли участь в Універсіаді України, де бадмінтон увійшов у п’ятірку найкращих видів спорту університету поряд із баскетболом, водним поло та стрільбою з лука.
Заключним етапом нашого дослідження стала секція волейболу. Викладач і тренер Микола Гавриленко називає волейбольну команду Політехніки «майже професійною».
— Наші студенти грають у Першій і Вищій лігах України. Є випускники, які входять до складу збірної країни та виступають на чемпіонаті світу. Ми постійно шукаємо талановитих школярів і запрошуємо їх долучатися до команди, — каже тренер.
За його словами, волейбол нині є найпопулярнішим видом спорту серед студентів університету. На першому курсі він входить до загального навчального курсу, на другому — студенти вже можуть обрати його як додаткову дисципліну.
— Попит дуже великий, але ресурси обмежені. Ми намагаємося задовольнити інтереси студентів і навіть плануємо разом зі студентським самоврядуванням організувати додаткові позанавчальні групи для першокурсників, — ділиться Микола Михайлович.
Своє місце в секції також знайшов студент із доволі цікавою історією.
— Я професійно займався волейболом три роки. Прийшов у спорт завдяки другові, який потім перестав ходити, а я залишився. Мені дуже подобається те, чим я займаюся, — зазначив хлопець.
Секції того дня вражали різноманітністю та активністю охочих, а видів спорту було значно більше, ніж ми описали. Тож ваше завдання — сповна дослідити можливості кафедри фізичного виховання та спробувати долучитися до тих, хто піклується про себе, ближніх і майбутнє нашої країни. У здоровому тілі — здоровий дух!
