Вікторія Соровецька — студентка 2-го курсу спеціальності «Журналістика» Національного університету «Львівська політехніка». Змалку вона виявляла творчі здібності: брала участь у різноманітних конкурсах, малювала, писала та займалася танцями. У 10-му класі дівчина стала переможницею першого міського етапу обласної історико-краєзнавчої національно-патріотичної акції «Герої не вмирають». Вона підготувала дослідницьку роботу про загиблого воїна Назара Ділета, який навчався в її школі. Також Вікторія посідала призові місця в інших конкурсах, зокрема виборола перемогу за роботу «Місце знань» у номінації «Альма-матер» Державного торговельно-економічного університету, а також здобувала нагороди в конкурсах імені отця Івана Луцького в різних категоріях: з права, образотворчого мистецтва та публіцистики.
Подорослішавши, Вікторія зрозуміла, що її бажання писати — це не просто дитяча примха, а мрія, яка цілком може втілитися в реальність. Вона переїхала з Івана-Франківська та вступила до університету у Львові. Тут, під час навчання, вона продовжила працю над своєю першою книжкою «Брехня заради неї» й видала її в електронному форматі. Ця книжка про дівчину, яка одного дня натрапила на старовинний артефакт, що може її знищити. Проте це не просто фантастична історія — тут є все: і зрада найближчих людей, і кохання, і пригоди, і боротьба за життя, а також події, що відбуваються в Карпатах.
— Моя перша книжка «Брехня заради неї» — це підлітковий роман, ідея якого виникла у мене ще в 9-му класі. Ще школяркою я написала лише маленьку новелу, а вже згодом, під час зимових канікул на 1-му курсі, вирішила її дописати. Тож рукопис довго чекав свого часу, та мені вдалося швиденько його завершити, — каже авторка й додає: — Звичайно, це лише перша моя велика робота, але я вважаю її найціннішим досвідом, який маю. Це перша книжка, яку я дописала до кінця і поділилася нею зі своїми близькими та рідними, а також із тими, хто зацікавився.
Тепер Вікторія працює над своєю другою книжкою — «Історія, що об’єднала нас». Ця історія унікальна тим, що події відбуваються у Львівській політехніці, а головні герої — студенти цього університету. На цю книжку дівчину надихнула атмосфера навчального закладу, його корпусів, а також прогулянки найближчими вуличками.
— У ній ідеться про Софію, студентку другого курсу історичного факультету, яка раптово опиняється у вирі подій, коли дізнається, що подруга, з якою вона мала брати участь у важливому конкурсі, змушена поїхати за кордон, — розповідає Вікторія. — Її новим партнером стає розумник потоку й водночас хлопець із мрій кожної дівчини. Підготовка до конкурсу перетворюється на спалах почуттів, пристрасті та кохання. Чи зможуть вони знайти спільну мову й підготуватися до конкурсу, не поринувши у вир пристрастей? Чи всі друзі, які її оточують, справді заслуговують на повагу і чи зможе Софія, дізнавшись неприємну правду, зібратися з духом і продовжити боротьбу за перемогу? Це захоплива історія про суперництво, дружбу та кохання, де кожен крок може змінити долю. І головне питання: чи є сенс відповідати взаємністю тому, хто просто дуже наполегливий?
Попри очевидне: вона студентка Львівської політехніки, тут живуть і навчаються її друзі та знайомі, Вікторія стверджує, що прототипів її головних героїв не існує.
— Ці герої повністю сфантазовані моєю уявою. Можна сказати, що вони є окремими особистостями, — каже письменниця.
Основною аудиторією своєї книжки дівчина вважає молодь, зокрема студентів, адже історія буде близькою їм: у ній є і студентське життя, і зрада, і кохання, і дружба, і суперництво, а також певні виклики та труднощі, які доведеться подолати, — усе те, що знайоме кожному. Після завершення книжки Вікторія планує також видавати її самвидавом, тобто продавати самостійно в електронному чи друкованому форматі. Після виходу першої книжки в неї вже сформувалася своя аудиторія, яка нетерпляче чекає на нову історію.
— Моєю найбільшою підтримкою є друзі, — ділиться дівчина. — Особливо подруги, які нетерпляче чекають на анонси. Вони є моїми мотиваторами: завжди підтримують мене, кажуть, що я все зможу. За це я їм надзвичайно вдячна, адже саме їхні слова спонукають мене писати.
Крім того, що Вікторія пише, вона сама редагує та вичитує свої тексти, а ще малює обкладинки до книжок. Як зазначає студентка, іноді буває важко все встигати, особливо під час навчання, але вона з усім дає собі раду.
— Насправді поєднувати роботу над книжкою з навчанням важко, адже продумування сюжету та його написання забирає багато часу. Так само навчання потребує уваги й зусиль, щоб виконати всі завдання. Моя продуктивність під час навчального року нижча, ніж на канікулах. Попри це, навчання мені цілком до вподоби: загалом я задоволена як викладачами, так і навчальною програмою. Я розумію, що ми здобуваємо багато нових і цінних знань, які стануть у пригоді. Без творчих криз, звісно ж, не обходилося. Бували дні, а навіть тижні, коли я зовсім не могла змусити себе сісти й почати писати. Як я давала цьому раду? Змушувала себе і писала! І це допомагає. Не завжди все залежить від натхнення, — стверджує Вікторія.
Дівчина розповідає, що не всі в оточенні могли уявити її письменницею, проте вона цим не переймається.
— Усі мене підтримують! — запевняє Вікторія. — Кого не спитаю — всі шоковані, але завжди кажуть хороші слова про це. Якщо у моїй голові з’явиться геніальна ідея, то я готова взятися за неї й написати і третю, і четверту, і п’яту книжку. Мені це дуже подобається, я задоволена самим процесом. А ще подобається потім тримати готовий результат — друковану книжку — в руках!
Попри свою письменницьку кар’єру, студентка не готова відмовлятись і від журналістики. Каже, що хотіла б працювати за спеціальністю, і впевнена, що в неї це вийде.
На запитання про пораду для молоді, яка також хотіла б спробувати себе в письменництві, дівчина відповіла так:
— Насамперед я хочу сказати: «Почніть писати». Не слухайте нікого, не думайте, а просто робіть. Якщо є ідея, пишіть хоч би й на аркушику, бо навіть маленький уривок потім може перерости у щось велике. Слухайте своє серце, цінуйте тих, хто вас підтримує, і ніколи не звертайте уваги на хейт, адже завжди будуть люди, які заздритимуть.
