Студенти групи ДС-25 кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки обрали шлях творчого утвердження, в якому мистецтво стає мовою сили й надії. До мистецької ініціативи, спрямованої на наближення Перемоги через художню практику, долучилися С. Абдуліна, А. Антонов, С. Батюк, О. Галушка, Х. Гринаш, І. Гриновець, В. Жилінська, А. Іванюк, А. Козловська, А. Карпюк, Д. Костишак, Г. Півнюк, Е. Прийма, О. Садкова, О. Тичина, Я. Филипів, М. Чорнобильська, Х. Шульган.
У межах дисципліни «Живопис, рисунок, скульптура, частина 3» студенти, спираючись на художні навички і вміння трансформації та інтерпретації попереднього творчого досвіду, змогли перетворити військові артефакти із фронту на арт-об’єкти, наділяючи їх новими смислами та естетичними цінностями. Інспірацією для створення рукотворних арт-об’єктів стали мотиви флори й фауни, а також етностилістика українського народного мистецтва.
У роботах прочитуються образи макового поля, лелек, орнаментальні мотиви української вишивки, елементи петриківського розпису, а також орнаменти у стилі Василя Кричевського, об’єднані символікою життя, пам’яті, єдності й незламності українського народу.
Зокрема, сюжет із двома лелеками метафорично осмислює складну реальність війни та переживання різних регіонів України. Образи птахів символізують Правобережну і Лівобережну Україну: поранена лелека уособлює Схід, який приймає на себе основний удар, тоді як інша – Захід, що постає образом підтримки, опори та взаємодопомоги. Так акцентовано ідею єдності та спільної відповідальності, адже лише разом можливо вистояти і зберегти віру одне в одного (автори – Христина Шульган, Діана Костишак, Ірина Гриновець).
Іншим сюжетом для розпису тубуса стало поєднання образу Конотопської відьми із традиційними українськими орнаментами. Цей образ постає символом української жіночої сили, містики й народної пам’яті, а сам розпис передає незламний дух і волю українського народу (автори – Ангеліна Карпюк, Ельвіра Прийма, Олександра Тичина).
Окрема група студентів обрала дрон як об’єкт для художнього розпису. Надихалися вони творчістю Василя Кричевського – одного з найяскравіших і самобутніх українських митців початку ХХ століття, архітектора, графіка й художника декоративно-ужиткового мистецтва. Апеляція до його творчої спадщини, сформованої в умовах війни та суспільних потрясінь, надає роботі символічного звучання й підкреслює тяглість національної художньої традиції в сучасному контексті. Цей арт-об’єкт стає образом поєднання історичної пам’яті, культури та новітніх реалій війни (автори – Соломія Батюк, Анастасія Козловська, Олена Садкова).
Серед різноманіття архетипів символом стало Дерево життя, яке студенти взяли за основу розпису однієї з робіт. Воно є основним символом українського народного мистецтва, що символізує безперервність життя, поєднує минуле, сьогодення і майбутнє та водночас виступає знаком зростання й оновлення (автори – Артем Антонов, Вероніка Жилінська, Христина Гринаш, Марія Чорнобильська).
Узагальнюючи різні художні підходи та індивідуальні авторські висловлювання, представлені у проєкті, варто підкреслити, що кожна робота функціонує не лише як окремий мистецький твір, а й як емоційно насичене свідчення часу.
Кожен студентський розписаний тубус є свідченням сьогодення, символом пам’яті, спротиву та віри в Перемогу, втіленої через художню мову образів.
Роботи виконано під керівництвом викладачок кафедри дизайну та основ архітектури – доцентки Зоряни Климко та старшої викладачки Соломії Понкало.
