Щиро радий бути в рідних мені стінах з нагоди прийняття цієї високої відзнаки.
Надзвичайно гордий причетністю до одного з провідних закладів вищої освіти України. До університету, чия історія налічує понад 200 років, який згенерував не одне покоління видатних вчених, державних діячів, митців.
Патріарх Йосип Сліпий казав, що «два крила, якими підноситься людський дух в безкраї простори, — це віра і наука. Від початку людської історії вели вони людину впродовж віків, як два нерозлучні товариші, удосконалювали її знання, мораль і життєві вимоги».
Освіта та наука — це надзвичайно могутня зброя.
Для людини — це шлях до мудрості.
Для суспільства — це шлях до прогресу.
Для держави — це шлях до виживання.
Саме так. Без якісної освіти та науки держава не виживає. Вона не здатна бути суб’єктом. Не здатна формувати власний порядок денний. Не здатна проєктувати майбутнє.
Тому я дуже радий, що у нас в Україні є такі осередки знань, мудрості та прогресу, як Львівська політехніка.
В умовах повномасштабної війни, в умовах, коли ми стоїмо перед обличчям величезної екзистенційної загрози, це набуває ще глибшого значення.
Шановні пані та панове, друзі!
Я хочу зробити тут невеликий відступ і подякувати.
Подякувати всім випускникам та студентам Львівської політехніки, які зараз на фронті захищають Україну. Хочу подякувати всім нашим захисникам, без яких Українська держава зникла б з лиця землі.
Хочу подякувати викладацькому складу за вашу невтомну працю.
***
Коли ми говоримо про майбутнє, то розуміємо, що найважливіше для країни — це люди. Збереження та примноження людського капіталу — одне з ключових завдань уряду України. Людський капітал — це не просто набір навичок, досвіду та знань. Це сукупність факторів, які визначають здатність до адаптації та інновацій. Це драйвер економічного зростання.
Ми розуміємо, що все це нерозривно пов’язано з нашою здатністю вистояти зараз та відбудувати нашу країну за принципом «краще, ніж було» у майбутньому.
У жовтні 2020 року я читав лекцію перед студентами Львівської політехніки й говорив тоді про людський капітал і про демографічні проблеми в Україні. Ми називали це «демографічні проблеми». Зараз можемо це називати «демографічна криза». Адже мільйон дітей виїхало за кордон. Для того, аби Україна мала майбутнє, ми маємо повернути цих дітей. І зробити це можливо, лише створивши умови для повернення.
У цьому випадку ми можемо, як у Маслоу, сформувати нашу власну піраміду.
Перша потреба — це, звичайно, безпека.
Друга потреба — це житло та наявність критичної інфраструктури.
Третя — це наявність роботи.
Четверта ключова потреба — це можливість здобути, а потім реалізувати свій потенціал і навички.
І тут, безсумнівно, освіта й наука відіграють одну з ключових ролей.
Тому держава, уряд, університети й викладачі точно грають за одну команду, бо ми всі маємо одну мету. Вистояти зараз. Перемогти у війні. Перемогти у мирі. Побудувати мирну, щасливу та заможну Україну.
***
Президент Володимир Зеленський днями, виступаючи на круглому столі Світового банку, дуже правильно сказав, що «захищаючи життя, важливо бачити перспективу».
Тому я так багато сьогодні говорю про відновлення, відбудову, людський капітал та освіту. Бо я вірю, що українське відновлення буде унікальним успіхом ХХІ сторіччя.
Якщо ми з Вами подивимося на те, що називають «економічним дивом», то побачимо, що це більше стосується другої половини ХХ сторіччя, але не ХХІ. Японія, Німеччина, Південна Корея, загалом «азійські тигри».
Я днями виступав у Чиказькому університеті, спілкувався зі студентами і також говорив про відновлення й українське економічне диво.
Ми знаємо, що всі країни, яким вдалася ця економічна трансформація й економічне диво, використовували доволі різні підходи та різні політики. Немає універсального рецепта. Немає лабораторних умов, де можна з точністю відтворити досвід цих країн.
Але є декілька факторів, які точно об’єднують всі ці «економічні дива». Одним із цих факторів є власне інвестиції в людський капітал. Це інвестиції в молодь, в її освіту та знання.
Я щасливий, що моя альма-матер Львівська політехніка виступає потужним двигуном та генератором ідей, сенсів, знань, умінь, які потім переходять у практичну площину і втілюються в життя.
Я також впевнений, що частка tech у назві Львівської політехніки тісно пов’язана з українською економікою майбутнього.
Tech є всюди серед секторів економіки, які ми визначаємо пріоритетними.
Це defense-tech. Масштабування інноваційних військових виробництв, трансферт технологій, спільні виробництва з партнерами.
Це medtech. Новітні медичні технології для лікування наших захисників і людей, які постраждали від війни. Лідерство у виробництві біонічних та ендопротезів, нові підходи в лікуванні ПТСР та ментальних розладів.
Це biotech. Популяризація та розвиток біотехнологій у генетиці, фармацевтиці, агропромисловому комплексі та інших сферах.
Це edtech. Новітні технології в освіті, які здійснять справжню революцію
і зроблять процес навчання перманентним.
Це govtech. Технологічні рішення для кращого урядування. Те, що ми називаємо державою у смартфоні. Йдеться про автоматизацію процесів, створення цифрових платформ для надання державних послуг, цифровізацію документообігу та багато іншого. Наша позиція проста — сучасна держава може бути лише цифровою.
Це agrofoodtech. Насамперед говоримо про глибоку переробку аграрної продукції, що відкриває нові можливості для українського експорту.
Також важливими елементами розвитку інновацій в Україні буде залученість до світової гонки на ринку напівпровідників, використання потенціалу штучного інтелекту та реалізація разом з усією Європою зеленого переходу.
Усе це цілком реалістичні речі. Амбітні, але реалістичні.
Ми всі знаємо слова: «Великого бажайте! Одушевлятися великим, високим
і мати перед очима гідну мету — само собою підносить людину».
Я не сумніваюся, що нам вдасться зробити економічний стрибок за допомогою створення інноваційних продуктів, товарів та послуг. Стати регіональним лідером, драйвером інновацій і нових технологій у Євросоюзі. Стати потужним інноваційним безпековим центром для захисту миру та демократії. Побудувати цифрову економіку, яка гарантує сталий розвиток підприємництву. Через інновації підвищити добробут громадян.
І знову я повернуся до того, що це неможливо без якісної системи вищої освіти. Тому треба змінюватися. Потрібні нові підходи та моделі.
В основі змін має бути студент.
Ми пропонуємо гнучкість навчальних траєкторій і навантажень, більшу варіативність державної підтримки. Не просто розподіл на бюджетників
і контрактників, але ще й надання грантів від держави на навчання.
Ми будемо боротися з ієрархічністю в закладах вищої освіти. Тому зміцнюємо інститут наглядових рад, працюємо над підвищенням внутрішньої автономії, спроможності та самодостатності вишів.
Ми зміщуємо акцент з кількості на якість закладів вищої освіти.
Нам потрібні сильні ефективні престижні виші, куди матимуть рівний доступ усі здібні й талановиті випускники шкіл.
І я пишаюся, що в цьому питанні Львівська політехніка може слугувати прикладом і еталоном такого спроможного навчального закладу.
***
Шановні пані та панове!
Я дякую за високу відзнаку з боку Університету.
Для мене це велика честь. Це надихає на подальшу працю і на досягнення нових цілей заради України, заради перемоги і кращого майбутнього українського народу.
Щиро дякую колективу і студентству Львівської політехніки за професійність та активність. Дякую особисто ректору Юрієві Бобалу, Вченій раді за присвоєння почесного звання.
Дякую за Вашу увагу сьогодні.
Слава Україні!