Володимир Тодор навчався в Інституті будівництва та інженерних систем, писав вірші, багато працював, мріяв про власну будівельну фірму. Однак повномасштабна війна безжально переорала ці плани.
Ще з 2014 року Володимир служив в АТО. Коли вже вчився у Політехніці, рідні надсилали йому на фронт підручники. Студент сумлінно приїжджав на сесії, однак із початком повномасштабного вторгнення таку можливість втратив. Володимир так і не встиг скласти останню сесію та захистити дипломний проєкт.
25 січня 2023 року біля населеного пункту Торське на Донеччині ворожа куля забрала молоде, повне наснаги життя. Тіло Героя, попри зусилля побратимів, залишилось у тому лісостепу. А душа й серце, що так любило Україну, назавжди віддані їй.
8 травня 2025 року Президент України присвоїв головному сержантові десантно-штурмової роти десантно-штурмового батальйону 80-ї окремої десантно-штурмової Галицької бригади Володимирові Тодору звання Героя України (посмертно).
Стаття про героя – у Книзі пам’яті львівських політехніків.