Габрієль Алехандро Трейес приїхав в Україну одразу після закінчення еквадорської школи. На відміну від більшості іноземних студентів, він не покинув країну назавжди, а показав, що тут можна і варто починати власну справу. Сьогодні Габрієль – успішний підприємець, який допомагає еквадорцям вчитися в різних містах Америки та Європи, зокрема у Львові. Він поділився з Tvoemisto.tv, навіщо ремонтував львівські гуртожитки, як освіта в Україні відкриває можливості для іноземців та що у Львові нагадує йому про рідний дім.
-- У 2006 році, як тільки я закінчив школу, мене відправили у Вінницький національний технічний університет. Я практично ні слова не знав українською, то приблизно вісім місяців вчив мову. Потім зрозумів, що Вінниця – не моє місто, і вирішив переїхати до Львова. Мені одразу сподобалося місто, може, тому що я також знав, що тут не було жодного латиноамериканця. Я був першим, хто сюди приїхав.
…
У 2007 році я вступив до Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки. Спочатку навчатися спочатку було складно – не було перекладачів іспанської, просив у викладачів електронні конспекти. У мене, єдиного іноземця на курсі, були певні привілеї, але тому, що я рухався і працював. На другому курсі я вступив до студентської організації «BEST», а потім мій друг-іспанець, лектор в університеті Франка, запропонував мені викладати іспанську мову. Спочатку я працював в одній компанії як викладач, а потім мене взяли у іспанський відділ. Зараз допомагаю другу-еквадорцю вести проекти в його мовній школі.
Тепер ми підтримуємо студентів з Еквадору, які приїжджають на навчання до Львова чи Києва. Наші асистенти зустрічають їх, супроводжують, поселяють в гуртожитки та допомагають протягом першого року, коли ті не знають мови.
…
Я швидко зрозумів, щоб дати студентам добрі стандарти, треба було зробити інвестицію. В українських гуртожитках дуже погані умови, і ми вирішили не чекати чогось від держави. Київський політехнічний інститут і Львівська політехніка дали нам дозвіл, і ми взяли на себе ремонт певних блоків, щоб наші студенти не мали до мене претензій. Тепер у їхніх гуртожитках все гарно, є нові душові кабіни, матраци, постіль, посуд. У Львові нам виділили 15 блоків, то ми підготували 60 таких місць.
У перший рік роботи фірми, у 2012-му, сюди приїхало 30 еквадорських студентів, на наступний – аж 60, а до Києва – 10, бо ми могли дати кращі умови саме у Львові. У нас прекрасні стосунки з керівництвом Університету, вони зрозуміли нашу філософію.
…
Зараз у Львові навчається приблизно 60 іспаномовних студентів. Їм хочеться чогось нового. Для них великий плюс в тому, що коли повертаєшся додому, не просто знаєш англійську та іспанську, а й інші мови. Зазвичай такі люди стають успішними вдома. Мій друг, який вчився в НАУ, працює одним із топ-інженерів еквадорських авіаліній. До речі, він так сумує за Україною!
…
Мене вражає внутрішня сила українців – не кожна країна витримає все, через що проходить Україна. Не думав, що ви так захищатимете свою державу. Де б я не був, завжди розказую і пишаюся, що живу в Україні.
Фото Петра Ткачишина