Близький Схід уже традиційно вважається конфліктним регіоном, своєрідною «пороховою бочкою», де постійно відбуваються конфлікти й де може вибухнути в будь-який момент і призвести до масштабної ескалації. На сучасному етапі, який є періодом трансформації міжнародної системи (періодом боротьби за перерозподіл сил на планеті), Близький Схід має всі шанси стати однією з арен протистояння між західним демократичним і східним авторитарним світами. Для цього закладені всі умови, адже Ізраїль (умовний представник західного демократичного світу — умовний, оскільки поки що чітко не ідентифікує себе таким і далі заграє з певними представниками ворожого табору, наприклад з росією) та Іран (класичний представник східного авторитарного табору) є екзистенційними ворогами, які прагнуть знищити один одного.
Докладніше про особливості, причини та потенційні наслідки ескалації на Близькому Сході — в аналітичному матеріалі від Миколи Бучина, доктора політичних наук, професора кафедри політології та міжнародних відносин Інституту гуманітарних та соціальних наук Львівської політехніки.
Щоб розуміти суть і можливі масштаби ескалації конфлікту на Близькому Сході, варто звернути увагу на методи, які використовує Іран у боротьбі з Ізраїлем. Вони є здебільшого гібридними і охоплюють фінансування та підтримку Іраном низки воєнізованих угруповань в інших державах (їх ще називають іранськими проксі-силами), які борються з Ізраїлем, організовують теракти, збройні напади, ракетні удари тощо. Ці угруповання є зручним інструментом, який дає змогу Ірану вести агресивну, однак приховану війну проти Ізраїлю. До таких іранських проксі-сил належать:
- Хезболла (політична партія та парамілітарна ісламська організація Лівану).
- ХАМАС (парамілітарний рух та організація Палестини).
- Хусити (воєнізоване угруповання шиїтів-зейдитів на території Ємену).
Першим етапом сучасної ескалації на Близькому Сході став доволі неочікуваний масштабний напад бойовиків ХАМАС на територію Ізраїлю, який відбувся 7 жовтня 2023 року. Напад спричинив численні жертви серед мирного населення Ізраїлю і призвів у подальшому до військової відповіді цієї країни. Її результатом стала масштабна військова операція ізраїльської армії в секторі Газа проти бойовиків і лідерів ХАМАС.
Другим етапом ескалації конфлікту на Близькому Сході можна вважати залучення до війни між Ізраїлем і ХАМАС єменських хуситів. Останні доволі несподівано 31 жовтня 2023 року офіційно оголосили війну Ізраїлю та почали атакувати ізраїльську територію безпілотниками й ракетами. Згодом єменські хусити стали здійснювати регулярні напади на цивільні судна різних держав, які курсують Червоним морем. Це призвело до утворення міжнародної коаліції західних держав на чолі зі США та Великою Британією, яка завдала на початку 2024 року кілька серій масованих ракетних ударів по хуситах.
Третім етапом ескалації конфлікту на Близькому Сході можна вважати пряме військове протистояння між Ізраїлем та Іраном. Його спричинив ракетний удар 1 квітня 2024 року з боку Ізраїлю (хоча ізраїльська сторона офіційно і не підтвердила, і не спростувала своєї причетності до удару) по іранському консульству, розташованому в столиці Сирії Дамаску. Внаслідок удару загинуло 16 осіб, зокрема 7 іранських офіцерів, серед яких — командир Корпусу вартових ісламської революції (КВІР), бригадний генерал М. Захеді. У відповідь 13 квітня 2024 року Іран завдав комбінованого (як у плані використання різних видів озброєння (різні типи ракет та безпілотників), так і в плані територій, з яких їх запускали (і територія Ірану, і території Лівану, Палестини та Ємену) удару по Ізраїлю. Сумарна кількість засобів ураження (ракет і безпілотників), які використав Іран, становила понад 300 одиниць, 99 % з яких Ізраїлю вдалося збити значною мірою завдяки допомозі союзників — США та Великої Британії. Це було перше за дуже довгий період пряме військове зіткнення двох держав — лідерів регіону, що спричинило серйозні побоювання експертів щодо повномасштабної війни між Іраном та Ізраїлем, які в той час не справдилися.
Четвертим етапом ескалації конфлікту на Близькому Сході можна вважати події вересня–жовтня 2024 року, пов’язані з протистоянням Ізраїлю та Хезболли. Відносини між сторонами вкрай проблемні, починаючи з 1970-х років Ліван та Ізраїль пережили дві війни.
Сучасна ескалація (її вже називають Третьою ліванською війною) розпочалась у вересні 2024 року, коли Ізраїль у відповідь на постійну загрозу та диверсії з боку Хезболли організував дуже специфічну («креативну») власну диверсію (знову ж таки без офіційного підтвердження причетності): 17 вересня 2024 року масово здетонували пейджери, якими як закритою та захищеною системою зв’язку далі користувалися члени Хезболли. Унаслідок теракту 12 осіб загинуло, ще майже 3 тисячі членів організації були поранені.
Після цього конфлікт супроводжувався ударами по території Ізраїлю з боку Хезболли (а пізніше й хуситів), згодом — масштабними авіаударами ізраїльської армії по об’єктах ворога на території Південного Лівану (а пізніше і по стратегічно важливому для Ємену порту Ходейда). Внаслідок ізраїльських ударів загинув лідер Хезболли С. Насралла. А в ніч на 1 жовтня 2024 року армія Ізраїлю розпочала наземну операцію проти Хезболи з метою створення демілітаризованої зони, перетнувши кордон на півдні країни та змусивши ліванську армію відступати.
У цьому контексті занепокоєння експертів викликає загроза втручання у війну третіх держав, насамперед Ірану. Останній свідомо йшов на ескалацію, використовуючи свої проксі-сили, зокрема й Хезболлу. Однак, очевидно, недооцінив готовності Ізраїлю піти на таку ескалацію. У цьому плані, на мою думку, ключовою буде позиція Заходу. До слова, США вже офіційно підтримали дії Ізраїлю, назвавши їх необхідними для захисту та безпеки країни, а також попередили Іран, що його залучення до конфлікту буде мати вкрай негативні наслідки для країни. Це не завадило Ірану ввечері 1 жовтня 2024 року здійснити масштабний ракетний обстріл Ізраїлю, завдавши ударів майже двома сотнями ракет, частина яких (різні сторони подають звіти про різну кількість ракет, що були збиті) все ж досягнула цілі. Якою буде відповідь Ізраїлю і чи призведе це до повномасштабної війни — питання станом на сьогодні відкриті. Але суттєва ескалація відбулась, і є всі підстави для її значного посилення в майбутньому.
Також важливо з’ясувати, як війна між Ізраїлем та Ліваном (і потенційно між Ізраїлем та Іраном) вплине на Україну. До її потенційних негативних наслідків слід зарахувати:
- зростання цін на енергетичні ресурси, яке вже спостерігається і яке грає на руку нашому ворогові росії;
- відввернення уваги міжнародної спільноти від російсько-української війни;
- потенційне зменшення допомоги Заходу для України як наслідок збільшення такої допомоги для Ізраїлю тощо.
Водночас маємо чітко розуміти, що характер впливу війни між Ізраїлем і Хезболлою значною мірою залежатиме від результатів цієї війни. Якщо перемогу здобуде Ізраїль, то це суттєво послабить вплив у регіоні Ірану як важливого союзника росії, а також зменшить бажання іранської влади допомагати росії, зважаючи на власну потребу в посиленні обороноздатності країни. Зрештою, можна сподіватися, що після розв’язання всіх своїх проблем Ізраїль нарешті зрозуміє, хто є ініціаторами та бенефіціарами ескалації ситуації на Близькому Сході і що росія теж зацікавлена й дотична до ескалації, а також усвідомить свою належність до табору демократичного Заходу й відтак почне робити практичні кроки для того, щоб саме демократичний Захід переміг у сучасній глобальній геополітичній війні за перерозподіл впливу на планеті.
Поразка ж Ізраїлю (чи навіть недосягнення ним поставлених цілей), навпаки, матиме дестабілізуючий вплив не лише на регіон Близького Сходу, а й на ситуацію у світі загалом. Адже це стане стимулювальним сигналом для всіх недемократичних країн, свідченням того, що диверсії та агресія не лише не будуть покарані, а й даватимуть змогу досягати визначених цілей. Тож нам залишається сподіватися на швидку перемогу Ізраїлю та деескалацію ситуації на Близькому Сході, а також робити свій внесок у перемогу демократичного Заходу, знищуючи нашого ворога на полі бою.