Дослідницька група кафедри електричних машин ІЕСК, яку очолює професор Василь Ткачук, працює над створенням, дослідженням, розробленням методик та автоматизованих систем проектування електромеханотронних перетворювачів та систем. Є вже тут і певні досягнення, втілені у життя.
Дослідницька група має на своєму рахунку вже чимало наукових доробків. У полі її зору – кілька наукових напрямів, серед яких – розроблення електроприводів на базі вентильного реактивного двигуна з буферами енергії й електроприводів на базі вентильного двигуна зі збудженням від постійних магнітів; створення теорії електромеханічного перетворення енергії в електромеханічних перетворювачах індукторного типу; розроблення методик проектування вентильних реактивних двигунів з буферами енергії зі збудженням від постійних магнітів та комп’ютерних автоматизованих систем проектування й дослідження електроприводів на базі вентильного реактивного двигуна з буферами енергії та зі збудженням від постійних магнітів.
– У сучасних малопотужних регульованих електроприводах останнім часом широкого застосування набувають вентильні двигуни постійного струму різних конструктивних виконань, – говорить завідувач кафедри Василь Ткачук. – Одним з найпростіших за конструкцією, технологічним i надійним є електромеханічний перетворювач з явнополюсним статором. Він – простий і дешевий, а вентильні двигуни на його основі за регулювальними властивостями не поступаються колекторним двигунам постійного струму. На базі таких вентильних двигунів науковці кафедри створили ряд електроприводів: коліс інвалідного кімнатного візка (його можна експлуатувати і в дорожніх умовах за помірно пересічного – з ухилом до 10 відсотків – профілю дороги), коліс мінігосподарського комплексу, лінійного переміщення, ротора медичної центрифуги тощо.
– А які розробки найцікавіші?
– Їх у нас кілька, вони не мають аналогів і вже впроваджені у виробництво. Ось, до прикладу, електропривод лінійного переміщення, створений на базі екологічно чистого вентильного двигуна. Він має просту будову, високу технологічність виготовлення, відносно високий коефіцієнт віддачі. А ще електропривод недорогий. Його використовують для позиціонера антени супутникового телебачення, слідкувальних радарних систем, воріт гаражів, подачі супорта або стола металорізальних верстатів тощо. Цікавою й потрібною є розробка електроприводу коліс засобів пересування. Керувати візком можна однією рукою за допомогою маніпулятора типу «джойстик». Такий електропривод залюбки використовують у маловагових транспортних засобах широкого вжитку та у засобах пересування, зокрема для людей з вадами опорно-рухового апарату. Ми також виготовили два взірці електроприводу універсального до мінікомплексу «Майстер-А» (для приведення в рух мотор-коліс мінігосподарського комплексу). Завдяки підвісному знаряддю він може бути культиватором, бороною, косилкою чи снігоприбиральною машиною. Нашою гордістю є і електропривод медичних центрифуг крові ЦНЛ-6, споживачами яких є донорські пункти, медичні навчальні заклади, науково-дослідні установи гематології та переливання крові, діагностичні лабораторії лікарень. До того ж, наш значно кращий від закордонного: надійніший, безшумний, а схема керування – простіша.
– Нині, через брак фінансів, дуже сутужно з державними замовленнями. А як у Вас?
– У нас така ж ситуація. Буває, нам дають цікаве замовлення, але через брак фінансів ми не можемо розпочинати свої дослідження. Хоча вже успішно виконали 8 науково-дослідних та проектно-конструкторських робіт за господарськими угодами для Львівського науково-дослідного радіотехнічного інституту, Головного СКТБ «Львівсільгоспмаш»; Львівського казенного експериментального підприємства засобів пересування та протезування, КБ «Південне» (Дніпропетровськ), НДКІ ЕЛВІТ Львівської політехніки та три науково-дослідні роботи.
– Над якими науковими розробками працюєте зараз?
– Нині найрезультативніший і найпотрібніший напрям – заміна двигунів у трамваях, тролейбусах і залізничному транспорті. Інший, не менш важливий напрям, який досліджуємо, – робота з вітрогенераторами, які працюють у комплексі із сонячними батареями на акумуляторних батареях. Так, на замовлення підприємства «Аргентум», громадської організації «Ветеранська спільнота», Науково-дослідного об’єднання «Громадська організація», спільно з кафедрами механіки та автоматизації машинобудування, проектування та експлуатації машин (ІІМТ), електроприводу і автоматизації промислових установок (ІЕСК) і нашої, як тільки буде знайдено кошти, розпочнемо роботу над виготовленням дослідного зразка транспортного засобу для інвалідів. В Україні, на жаль, практично відсутній такий спеціалізований транспортний засіб для інвалідів з вадами опорно-рухового апарату, хоча черга лише на Львівщині становить близько 7 тисяч осіб. Нещодавно також розробили сучасні електричні апарати.