Двісті років технічної освіти у Львові, або від Реальної школи – до Національного університету

Олександр Шишка, вчений секретар НТБ Львівської політехніки
фото з архіву

Скільки років нашій альма-матер? Кожен політехнік з гордістю відповість: 172! А може – більше? Невтомні пошановувачі минулого вважають, що своє літочислення Львівська політехніка має починати від зародження технічної освіти у Львові, тобто з 1816 року, коли була створена Цісарсько-королівська реальна школа. Ми звернулися до дослідника історії нашого університету Олександра Шишки з проханням висловити свою думку з цього питання, і пропонуємо шановній академічній громаді Політехніки ознайомитися з нею.

Трохи історії

У 1772 р. Прусія, Росія і Австрія розділили між собою землі Королівства Польського, до складу якого з 1340 р. входило колишнє Галицько-Волинське князівство. Саме ці галицькі землі і припали Австрійській імперії. Тут була створена нова провінція під назвою Королівство Галичини і Лодомерії (Володимирії).

Галичина на той час була економічно слаборозвинена. Населення займалося в основному сільським господарством. У таких великих містах, як Львів і Краків, існували ремісничі цехи, проте їхня продукція обмежувалася лише задоволенням щоденних потреб. Навчання майстрів здійснювалося в індивідуальному порядку через школу підмайстрів. А в передових країнах Європи вже відчувалося дихання нової ери – індустріальної, і це вимагало нового підходу до організації освіти.

Поруч із університетами виникають вузькоспеціалізовані школи, які задовільняли потреби в підготовці спеціалістів з гірництва, дорожнього і цивільного будівництва, містобудування.

Ще 1770 р. імператриця Марія-Терезія визнала питання освіти одним з найважливіших для держави і створила Придворну комісію освіти, яка очолила всі дидактично-педагогічні та адміністративні справи. Це був водночас і політичний крок, який зміцнював централізаційну вертикаль і обмежував самостійність крайової влади складових частин імперії.

На тій основі у Відні 1771 р. було створено Реально-торговельну академію, а в більших містах – 4-класні нормальні школи, в яких четвертий клас мав готувати молодь до промислової діяльності.

За часів її сина Йосифа ІІ цей процес дещо загальмувався, але вже імператор Франц І продовжив її справу, реорганізувавши всю систему австрійського шкільництва. Член освітянської комісії професор Герстнер розробив план утворення реальних шкіл, котрі мали б «міщанам, які не потребують до своєї освіти знання класичних мов (грецької і латинської) і навчання в університетах, замінити гімназії і ліцеї». Вступ у ці школи мав здійснюватися на основі 4-річної загальноосвітньої школи. Основною метою діяльності реальних шкіл була підготовка молоді до господарської діяльності і торговельної справи.

Та через війни наполеонівської епохи цей план не вдалося реалізувати. І лише в часи панування імператора Франца І розпочався певний поступ: у Відні на основі плану Герстнера Реально-торгівельну академію реорганізували в трирічну Реальну школу з торговельною спеціалізацією. За таким зразком вирішили утворити 2-річну Торгово-реальну школу в Бродах, а через два роки – 3-річну у Львові.

Документ № 78

У розпорядженні Львівської політехніки є копія подання Придворної комісії імператору з докладним описом підстав створення Реальної школи у Львові, її матеріальних та кадрових потреб. Процитуємо цей документ зі збереженням стилістики того часу:

«Документ має № 78

Назва: Виклад найпокірнішого прохання вірнопослушної Придворної комісії освіти.

Задля закладання Реальної школи у Львові.

Документ – це звіт виконаної роботи Придворною комісією освіти, підкреслює нагальну потребу принагодитися з поміччю для заснування Реальної школи у Львові, а також для подальшого її поступу.

Виклад потребує тлумачення. Якраз найвищий час підвищувати рівень Нормальної школи у Галичині та Кракові. Однієї Реальної школи не вистачить. Але справа заснування Реальної школи у Львові набула широкого розголосу. Проект організації цієї школи набирає правової сили. Потрібне ваше одобрення. Він успішно рухається вперед. Може здійснитися Ваша ідея об’єднання з Політехнічним інститутом. На це треба зачекати. Але зав’язок цієї установи вже є. Поки що Політехнічного інституту у Львові нема. Натомість закладається реальна школа, котра в змозі порадити собі з цим завданням. Заклад забезпечить стале, тривке, навчання, стане цариною науки, ремесла, діловодства, фахового вчительства. Пізніше влада у Львові зможе переінакшити цей навчальний заклад. Та зараз це слідно лишити на боці. Нині неминуче треба підносити догори учительське звання, залучати до праці окремих обдарованих осібняків, оголошувати, витолковувати, викладати свої цілі. Віриться, цей спосіб запорядкує. Тому просимо сьогодні про дозвіл Вашої милості. Потім посміємо радити далі. Носити, приносити, видавати плоди, мати свій характер. Потрібний Ваш, ласкавий пане, дозвіл як благословення. Час оголосити відкриття Реальної школи у Львові.

Укладений 5 січня 1816 року».

Звіт призначався особисто цісареві Францу І, котрий затвердив його 7 березня 1816.

Так Львів отримав дозвіл на відкриття Реальної школи у 1816/1817 н. р. Її розмістили в будинку Нормальної школи на площі Каструм.

Реальна школа – провісник Львівської політехніки

У Королівському декреті від 7 березня 1916 р. наголошено, що Реальну школу відкрито задля задоволення навчальних потреб місцевого населення. Вона утримувалася за кошти нововведеного місцевого промислового податку. У навчальних планах школи основна роль відводилась предметам природничо-математичного циклу, кресленню, рисунку та вивченню нових сучасних мов. Навчальний процес у Реальній школі здійснювався на основі німецьких освітніх програм, які були пристосовані до місцевих вимог.

У навчальній будівлі поряд з великою лекційною залою, механічними та хімічними лабораторіями, великою кімнатою для малювання та креслення, розмістилися також кабінети адміністративного керівництва школи. Тоді реальна освіта протиставлялась класичній та давала необхідні технічні знання для дальшої професійної діяльності.

З перших днів існування школи вчительський колектив розпочав старання про її перетворення на повноцінний навчальний заклад з технічним напрямом підготовки спеціалістів. Цей процес докладно описав професор математики В. Заячковський у своїй книзі «Ц. К. Політехнічна школа у Львові, її заснування, розвиток і сучасний стан», яка вийшла 1894 р. до урочистого святкування 50-річчя навчального закладу. Книгу написано на основі архівних матеріалів і вона донині є основним джерелом для вивчення історії початків технічної освіти.

У перші роки існування Реальної школи виник ряд організаційних проблем, пов’язаних з формуванням штату та призначенням директора. Лише наприкінці 1817 р. розпочалася робота під керівництвом запрошеного професора Алоїза Олександра Улє. 1818 р. він запропонував проект створення в школі двох відділів: першого – дворічного з загальноосвітньою програмою, аналогічною до програми підготовчого відділення в технічному інституті у Відні, і другого – дворічного, аналогічного до курсу технічної школи при технічному інституті у Відні. Однак цей проект не було затверджено у міністерстві освіти. 1823 р. Філіп Краузе висунув новий проект реорганізації, за яким до існуючої дворічної Реальної школи додавалися ще два відділи: торговельний і технічний з викладанням вищої математики, механіки і гідравліки, фізики, хімії, хімічної і механічної технології, прикладної геометрії, будівництва та креслення машинобудівного, архітектурного і містобудівельного. Слухачам технічного відділу надавалася можливість вибору дещо вужчої спеціалізації. Проект Краузе був більш прив’язаний до тодішнього господарчого стану Галичини, але і він не був реалізований.

1825 р. імператор Франц І затвердив програму дворічної Реальної школи у Львові без технічного напряму. На основі цієї школи випускники могли продовжувати навчання у Львівському університеті з таких дисциплін: фізика і механіка – 8 год./тижд., рільництво і лісництво – 5 год./тижд., будівництво – 5 год/тижд., загальна і технічна хімія – 5 год./тижд., прикладна геометрія – 3 год./тижд. і креслення – 10 год./тижд. Студент міг навчатися на рільника, будівельника, фабриканта, геодезиста. Оскільки викладання спеціалізованих дисциплін носило загальнооглядовий характер, це призвело до зменшення популярності і зниження кількості слухачів університету. Керівництво Реальної школи, як і ухвали Краєвого Сойму, постійно висували пропозиції створення технічного відділу в Реальній школі, але вони залишалися поза увагою Міністерства освіти.

Лише 1835 р. міністерство оголосило декрет імператора, за яким до дворічної Реальної школи у Львові додали торговельний відділ і реорганізованій школі надали титул Цісарсько-королівської реально-торговельної академії, яка отримала ранг гімназії, що давало можливість продовжувати навчання в університеті.

1840 р. керівник філософського напряму в університеті професор Пфайфер запропонував новий проект реорганізації технічної освіти, згідно з яким планувалося створити в університеті два відділи: фізико-хімічний і фізико-математичний. Навчання на відділах мало тривати 3 роки. Другим варіантом проекту передбачалося створення окремої технічно-господарчої школи з дворічним терміном навчання, як передвісника майбутнього політехнічного інституту.

Всі ці багаторічні намагання переконати владу в тому, що все ж доцільніше відкрити технічно-освітній заклад, закінчилися дозволом імператора Фердинанда І створити з 24 січня 1843 р. Реально-технічну академію з технічним і торговельним відділами, а також відділом сільського господарства. Міністерство освіти передбачало таку структуру для створюваного Технічного інституту у Львові: реальна школа з дворічною програмою навчання; дворічний відділ технічний; однорічний торговий відділ.

Керівництво Галичини зобов’язали представити докладний план навчальних дисциплін та штатного розпису викладачів до вересня 1843 р., але цю роботу завершили лише у жовтні, через що відкриття нового вищого навчального закладу перенесли на 1844 р. Ця дата і вважається роком заснування Львівської політехніки. За всю свою довгу історію наша альма-матер у силу різних об’єктивних обставин була вимушена кілька разів змінювати свою назву:

  • 1844 – 1877 – Цісарсько-королівська технічна академія у Львові,
  • 1877 – 1894 – Цісарсько-королівська Вища технічна школа у Львові,
  • 1894 – 1921 – Цісарсько-королівська політехнічна школа у Львові,
  • 1921 – 1939 – Львівська політехніка,
  • 1939 – 1942 – Львівський політехнічний інститут,
  • 1942 – 1944 – Технічні фахові курси у Львові.
  • 1944 – 1967 – Львівський політехнічний інститут,
  • 1967 – 1978 – Львівський ордена Леніна політехнічний інститут,
  • 1978 – 1993 – Львівський ордена Леніна політехнічний інститут імені Ленінського комсомолу,
  • 1993 – 2000 – Державний університет «Львівська політехніка»,
  • 2000 – 2016 – Національний Університет «Львівська політехніка».

Це було зумовлено різними політичними обставинами, та, незважаючи на те, що відійшли в минуле колись революційні винаходи парової машини, залізниці, іскрового телеграфу, залізобетону, спорудження водних каналів, Львівська політехніка в нових суспільних умовах, ставши університетом, продовжує розвивати найсучасніші наукові напрями: комп’ютеризацію, телекомунікації, електроенергетику, природоохоронну діяльність, промисловий менеджмент, окремі питання гуманітарної науки, які вже розвиваються більше двох століть і дозволяють їй і сьогодні очолювати технічний прогрес країни.


Фото Центру міської історії Центрально-Східної Європи