Останніми роками світ все більше переходить у так званий онлайн-режим. Пандемія посилила цю тенденцію. Чимало людей проводять в Інтернеті значну частину життя. З одного боку – це зручно. З іншого, виникає багато запитань… Відповісти на найпоширеніші з них «Високий Замок» попросив проєктного менеджера, доцента кафедри програмного забезпечення Національного університету «Львівська політехніка», керівника відділу Abto Software Павла Сердюка.
– Прогнозують, що через кілька років остаточно звикнемо до дистанційних праці, спілкування, навчання… Мовляв, дороги назад уже не буде. Теперішні карантинні заходи сприяють цьому, а люди звикають…
– Насправді спрогнозувати майбутнє – важко. З одного боку, дистанційна робота приваблює тим, що можна працювати, перебуваючи у будь-якій точці земної кулі. Головне, щоб був якісний Інтернет. З іншого, не всім підходить така відірваність від колективу, командної співпраці. У багатьох людей починається депресія. Недаремно кажуть, що програмісти, які ще до карантину нерідко працювали віддалено від офісу, краще вміють писати, ніж розмовляти (сміється). Такий спосіб життя не кожному підійде.
Зате від початку пандемії почали успішно розвиватися такі проєкти, як телемедицина, онлайн-спорт… Різноманітні курси та інші заходи, які дедалі частіше проводять в онлайн-режимі, набувають все більшої популярності. Продажі в Інтернеті тепер значно виграють порівняно з традиційними магазинами. Робити покупки онлайн – вигідніше та зручніше. Ну і безпечніше в умовах пандемії.
– Якщо брати до уваги теперішню ситуацію з коронавірусом, то справді краще вдаватися до онлайн-послуг. Але якщо говорити про безпеку в Інтернеті – це спірне питання. Шахрайство, кіберзлочини, втручання у приватне життя… Чи є спосіб із ними боротися?
– З розвитком сучасних технологій з’явилася плеяда нових злочинів. Тобто різновидів шахрайства стає дедалі більше, а законодавство за ними не встигає. Хтось «працює» з кредитними картками, іншим до вподоби кібербулінг. Чимало шкіл відмовилися від платформи Zoom саме через так званий zoombombing, коли під час відеоконференцій у розмову втручається людина, яка заважає її проводити. Чимало випадків, коли зламують акаунти, заходять у приват тощо. Усі ці дії слід трактувати як кіберзлочини, але довести їх – доволі складно. Сучасні хакери надто досвідчені, щоб залишати сліди.
– Як же діяти жертвам кіберзлочинів?
– Якщо збираєтеся писати заяву до поліції, треба мати конкретні докази. Наприклад, скріншоти листування. У США до кіберзлочинів ставляться з усією серйозністю. У нас поки що до цього система не дійшла. Тож найкращий варіант – запобігати їм. А це питання особистої безпеки.
Чомусь українці безпечно ставляться до своїх акаунтів. Наприклад, автоматично зберігають паролі на чужих девайсах. Не варто також заходити на підозрілі сайти, інсталювати у себе неперевірені програми без ліцензійного забезпечення. У соцмережах часто пропонують стежити за пересуванням партнера або дізнатися, як вас записують до списку контактів. Встановлювати їх – доволі небезпечно. У кращому випадку – «нахапаєте» вірусів, у гіршому – з вашого особистого рахунку зникнуть гроші.
Не рекомендовано також використовувати стандартні паролі або однакові для всіх програми. Недаремно серед айтішників побутує жарт, що, знаючи дівоче прізвище матері, можна досягнути багато. Паролі рекомендується систематично змінювати. Слід мати на увазі той факт, що паролі українськими літерами «ламати» важче, ніж англійськими. І, звичайно, ніколи не давайте телефон до рук людині, якій не довіряєте на сто відсотків.
– Хто такі сучасні хакери? Це «бандити з 90-х» чи чемні домашні хлопці, які живуть у віртуальному світі?
– Раніше їх уявляли як банальних зломників. Тепер відомо, що це – люди, які добре орієнтуються у програмуванні. Хоча трапляються такі собі комбінації «бандитів з 90-х» та сильних програмістів. У будь-якому разі, це люди з аналітичним складом розуму та хорошою комп’ютерною грамотністю.
– Освіта все більше переходить у онлайн-режим. Як можете оцінити ситуацію з точки зору викладача?
– Система навчання справді суттєво модифікується та рухається у невідомому напрямі. У зв’язку з пандемією, найпрестижніші європейські виші тепер пропонують підписки на безкоштовне навчання. У першу чергу, освіту варто оцінювати за рівнем викладачів та оточення. Навчаючись онлайн, студенти це втрачають. Як наслідок – за таку освіту не має сенсу платити великі гроші.
Якщо говорити про початкові класи, дітей такого віку дуже складно навчати онлайн. До того ж вони насамперед потребують соціалізації. Зважаючи на усі ці фактори, робимо висновок: якщо навчання проводиться онлайн, то втрачається основний його сенс.