Дмитро Яриновський, майстер спорту з плавання та студент другого курсу Інституту прикладної математики та фундаментальних наук Національного університету «Львівська політехніка», розповів, як йому вдається поєднувати навчання зі спортом і яким він бачить своє майбутнє. Також Дмитро поділився, як повномасштабна війна вплинула на його світогляд і спортивну карʼєру.
— Як давно ви займаєтеся плаванням і чому обрали цей вид спорту?
— Я займаюся плаванням з 10 років. Почав тренуватися через проблеми з поставою, тому спочатку займався аматорським плаванням. Ходив на тренування приблизно раз на тиждень, і мені це вдавалось, а також подобалося. Пізніше став займатися плаванням професійно.
— Що вас мотивує брати участь у змаганнях?
— Насамперед моє бажання, напевно. Змагання дають цінний досвід, якого неможливо набути під час тренувань. Це сприяє і особистому розвитку, і знайомствам з новими людьми. Завдяки участі в змаганнях маю багато друзів з усіх куточків України. Також мотивують грошові винагороди.
— Який найцінніший урок ви засвоїли завдяки участі в змаганнях?
— Мабуть, звертати увагу лише на себе під час запливів. Адже водночас пливуть восьмеро учасників, і, якщо хтось рухається швидше за тебе, це ще не означає, що ти програєш. Тому важливо не звертати уваги на те, що відбувається навколо, а концентруватися на собі, не порівнюючи з іншими.
— Як часто ви тренуєтесь і як довго тривають тренування?
— Я тренуюсь одинадцять разів на тиждень. У будні маю два тренування — перше о 6:30, друге о 16:30 — й одне тренування в суботу. Неділя — єдиний вихідний. Тренування зазвичай триває півтори-дві години.
— Як ви вважаєте, чи залежить професійне зростання спортсмена від тренера?
— Так, залежить. На мою думку, тренер може впливати на розвиток спортсмена навіть більше, ніж він сам. Звісно, можна тренуватися самостійно, але це не забезпечить значного прогресу. У тренера, як мінімум, більше досвіду, він може дати технічні поради. Коли є тренер, легше почуватися вмотивованим, зібраним, оскільки буває важко змусити себе діяти.
— Паралельно із заняттям спортом ви навчаєтеся на другому курсі за спеціальністю «прикладна математика». Чому обрали такий напрям?
— Мені з дитинства подобалося шукати якісь залежності, досліджувати алгоритми в усьому, що мене оточує. Думаю, гуманітарні науки не для мене, а математика завжди цікавила.
— Чи важко поєднувати навчання і спорт? Як вам це вдається?
— Звісно, важко, оскільки я виходжу з дому рано-вранці, а повертаюся близько восьмої вечора. Упродовж дня тренуюсь і паралельно відвідую пари, навчаюся. Також зараз беру участь у проєкті з програмування, через два місяці буде його захист.
— Чи маєте ви час на відпочинок з таким напруженим графіком? Що допомагає вам перезавантажуватися?
— Наразі виходить так, що у будні я відпочиваю лише під час нічного сну. Якщо маю час, можу ще поспати годину по обіді. Вдається перезавантажуватися хіба на вихідних. Можу прокинутися в неділю зранку і пролежати цілий день у ліжку, люблю переглядати фільми. Також гуляю, спілкуюся з друзями. Іноді віддаю перевагу активному відпочинку: це може бути просто прогулянка містом або картинг із друзями.
— Що б ви порадили студентам, яким важко поєднувати навчання з якоюсь іншою діяльністю?
— Не відкладати виконання завдань на потім і визначати пріоритети. Важливо боротися з прокрастинацією, щоб встигати все.
— Які перспективи для себе ви вбачаєте в занятті плаванням?
— Якщо чесно, наразі я не планую ставати тренером з плавання у майбутньому. Також через проблеми зі здоровʼям не можу бути впевненим, що мені вдасться стати олімпійським чемпіоном. Втім, завжди потрібно прагнути більшого, тому я докладаю зусиль. Якщо говорити про перспективи суто для свого розвитку, то плавання розвиває всі групи мʼязів. Вважаю, що плавання — найкращий вид спорту для підтримки самого себе.
— Ви з Харкова і займалися плаванням ще до повномасштабного вторгнення. Як війна вплинула на вашу діяльність як спортсмена?
— У перші дні наша сімʼя виїхала до Дніпра, згодом ми переїхали до Львова. Впродовж першого тижня я не тренувався тут. Потім дізнався про відповідний басейн для занять плаванням і став тренуватися, щоб не закидати спорт. На мою спортивну діяльність вплинув саме переїзд до Львова. Адже сюди я приїхав як кандидат у майстри спорту, а здобув звання майстру спорту, вже перебуваючи тут.
— За чим ви найбільше сумуєте у Харкові?
— Напевно, за друзями. Хоча вони вже зараз не в Харкові живуть, а деінде.
— Чи змінилися ваші пріоритети з огляду на повномасштабну війну?
— Думаю, мої пріоритети не змінились. Я навчаюсь і тренуюсь, щоб представляти свою країну. Такі цінності у мене були завжди.
— Якщо повернутися до навчання, чому ви обрали саме Львівську політехніку для здобуття вищої освіти?
— Я певний час тренувався в басейні при Львівській політехніці. Мабуть, тоді цей університет якось запам’ятався мені. Тому, коли я обирав ЗВО, одразу подумав про Політехніку.
— Що вам найбільше подобається в навчанні у Львівській політехніці?
— Мені подобається, що тут не лише якісно подають матеріал, а й докладають зусиль, щоб студенти засвоїли його. Також викладачі з розумінням ставляться до моєї спортивної карʼєри. Наприклад, я мав можливість написати контрольну роботу пізніше, оскільки під час складання тесту був на змаганнях.
— Чи вважаєте ви, що в університеті достатня база для розвитку спортсменів?
— Загалом база є достатньою, наприклад, басейн реконструйований. І саме в басейні при Львівській політехніці я здобув звання майстру спорту. Та, як на мене, базу для розвитку спортсменів можна було б поліпшити, додавши більше сучасного обладнання.
— Можете пригадати найяскравіший момент у своїй спортивній карʼєрі? Якийсь спогад, що закарбувався в памʼяті?
— Одного разу змагання відбувались у день народження тренера. Під час запливу я поставив собі мету, що виграю та привітаю його при всіх. Тоді я виграв, склав руки в серце і привітав його. Не знаю, чи він почув, але мені хотілося зробити йому приємно.
— Яким ви бачите своє майбутнє?
— Я планую стати програмістом. Якщо говорити про плавання, то мрію потрапити до національної збірної України, адже наразі є кандидатом у збірну. Також хотів би взяти участь у змаганнях з плавання десь у Європі. Це мінімальний результат, на який я налаштований.
— Де б ви хотіли жити після здобуття вищої освіти?
— Мені загалом подобається Львів, тому, можливо, залишуся тут. Також розглядаю для себе варіант повернення до Харкова після перемоги, адже це все-таки рідне місто.
