Випускник Львівської політехніки, активіст, волонтер, тепер виконавчий директор Асоціації Місцевих Рад «Ради Львівщини». Раніше Данило Сороковий очолював ГО «Львівський Молодіжний Клуб».
– Як досвід роботи у профкомі вплинув на вас?
– Завдяки підготуванню певних заходів, наукових конференцій, фестивалів, як-от «Весна Політехніки», «Осінь Політехніки», робота у профкомі дає організаційний досвід, який не купиш за гроші, а також розвиває комунікативні навички і сприяє налагодженню корисних зв’язків з іншими людьми.
– Розкажіть, будь ласка, про Асоціацію Місцевих Рад «Ради Львівщини» та теперішні проєкти.
– Як то кажуть, уся демократія – це контроль за владою. Власне, Асоціація не має ніякої контрольної функції, ми є об’єднанням територіальних громад (ТГ) Львівщини, куди входить понад 90% ТГ. Якщо бути точним, то це 62 ТГ, усі сім районних рад Львівської області плюс один асоційований член – ТОВ «Львівські ярмарки» й обласна рада. Наше ключове завдання – допомагати територіальним громадам у розвитку, комунікації з донорами (спонсорами), особливо в такий час.
У 2021 році ми перезавантажили Асоціацію (тоді я обіймав посаду менеджера, а тепер є директором Асоціації): організували кілька важливих конкурсів (ми фінансуємо 50% і 50% – територіальна громада) щодо написання інвестиційних паспортів, стратегії територіальних громад. З 2021 року один із напрямів нашої роботи пов’язаний з управлінням знаннями спеціалістів, керівників територіальних громад, їхніх заступників. Власне, у межах проєкту «Управління знаннями» ми проводимо тренінги, які стосуються організування, наприклад, фестивалів. Інший проєкт стосувався грантів: як правильно писати, вигравати, звітувати, комунікувати з донорами.
Були в нас і спільні заходи з міграційною службою у 2023 році. Зараз у нашій області одна з найбільших кількостей внутрішньо переміщених осіб, і виникає багато запитань щодо цього. Тому ми зібрали ЦНАПи і міграційні служби, щоб з ними прокомунікувала кожна територіальна громада.
– Як у цьому вам допомагали місцеві органи влади або інші зацікавлені сторони?
– Члени нашої Асоціації – це територіальні громади, вони зацікавлені у співпраці, тому що ми їм допомагаємо комунікувати з донорами, проводити навчання і т. д. Якщо відбувається якийсь захід, ми звертаємося до територіальних громад, щоб вони відрядили певну особу з місцевої влади. Не важливо, чи з економічного відділу, чи з відділу інвестицій, чи з пресслужби. Ми плануємо захід, який стосується правильної комунікації з мешканцями громади, тобто самі ТГ зацікавлені в тому, щоб спільними зусиллями ми допомагали їм у розвитку.
– З ким нині співпрацюєте?
– У нас триває активна співпраця з міжнародними фондами, установами, які так само допомагають громадам, – це ЮНІСЕФ, Міжнародна організація міграції (МОМ), Шведський інститут, з яким ми зараз подалися на грант щодо очисних споруд для територіальних громад (це м’який проєкт із навчання працівників водоканалів територіальних громад, через які протікає Західний Буг). Й одним із векторів нашої роботи буде співпраця з університетами. Ми налагоджуємо комунікацію з Львівською політехнікою, комунікуємо вже з університетом імені Івана Франка, для того щоб відкрити потенціал молоді, щоб студенти, які опановують основи державного управління, могли докладніше ознайомитися з роботою місцевих рад, а надалі пройти там стажування.
У нас буде окремий проєкт зі стажування у місцевих радах області, в територіальних громадах. І, можливо, молоді люди матимуть якесь нове бачення процесу змін та захочуть залишитися там працювати. Багато територіальних громад нині шукають кадри, і ми хочемо з цим їм допомогти.
Також у наших планах відкрити невеличкий конкурс для молоді, щоб допомогти студентам, які мають поклик до написання проєктів. Тобто студенти мають написати для якоїсь територіальної громади проєкт, а ми допоможемо їм знайти фінансування.
А ще ми хочемо, щоб голови територіальних громад приїжджали до університетів зі своїми кейсами для студентів. Я думаю, що це буде дуже цікаво. І не тільки голови територіальних громад, а й працівники різних підрозділів: якщо це фахівець з економіки, то відвідуватиме економічні інститути, якщо ж це юридичний працівник якоїсь територіальної громади, скажімо, головний юрист, то прочитає лекцію для студентів юридичного факультету. Такі кейси мають велике значення, студенти хотітимуть лишатись і працювати з місцевою владою, можливо, у місцевому самоврядуванні. Для нас це дуже важливо.
– Що найціннішого вам дав університет?
– Безумовно, я за теоретичні знання, що дає ЗВО, але мені й дуже подобалося, коли до університету приходили особистості, які вже мали класні кейси й могли розповісти студентам, як досягнути успіху.
Після профкому я очолив організацію «Львівський Молодіжний Клуб». У нас було дуже мало активістів, але ми взялися активно волонтерити на всіляких заходах. Це не мілітарі, а волонтерство молоді на різноманітних заходах, фестивалях, як-от BookForum чи «Українська пісня». Там ми знаходили активних студентів, які допомагали нам створювати цікаві проєкти. З цією молодіжною організацією спільно з профкомом ми привозили до Львівської політехніки різних людей. До прикладу, Ігор Пастернак (виробник дирижаблів) працює з Пентагоном, з Міністерством оборони США, і ми налагодили з ним співпрацю. Він сам українець, навчався у Львівській політехніці, тому ми організували його зустріч зі студентами-політехніками. Студентам було цікаво послухати його. Після цього ми запрошували Сергія Притулу на дві лекції, Тараса Тополю, Сергія Танчинця, Івана Наві, Ярослава Ведмедя.
Коли я ще навчався на першому курсі, моя кафедра економіки підприємства та інвестицій організовувала зустрічі з підприємцями, і мені було дуже цікаво послухати про їхній практичний досвід і те, як вони домоглися певного успіху. Тобто, безперечно, теорію треба знати, але до університету потрібно кликати людей, які справді досягли успіху. І мені університет у цьому допоміг, зокрема й робота у профкомі, наукові конференції, в яких я брав участь у роки студентського життя, бо це комунікація, налагодження зв’язків, певна соціальна інтеграція. Якби не профком, не моя активна участь у студентському самоврядуванні, я б не зміг очолити молодіжну організацію на рівні міста і далі розвиватися в місцевому самоврядуванні області.
– Які ваші найяскравіші спогади зі студентських років?
– Коли ми з профкомом організовували першу публічну лекцію за участі Тараса Тополі, я повертався з міжнародної поїздки, з-за кордону. Лекція мала початись о 12-й годині, а я перетнув кордон о 6–7-й ранку. Варто пам’ятати, що в різних структурах, зокрема в Асоціації, молодіжних громадських організаціях, профкомі, важлива команда. Один у полі не воїн. Мій девіз – «Якщо хочеш іти швидко – йди сам. Але якщо хочеш іти далеко – йди з командою». Це вкрай важливо. У мене була добра команда, яка допомогла все організувати: це і Олександр Николяк, колишній голова Колегії студентів університету, і Настя Вакарчук, яка зараз очолює профком студентів та аспірантів університету. Власне, я приїхав за десять дванадцята – просто зустріти Тараса Тополю біля університету. Я йду і не знаю, скільки там людей: чи багато, чи мало. Мене переповнювали емоції, я дуже переживав. Але коли ми зайшли в 4-й корпус, де мала відбутися зустріч, то побачили повно людей, десь орієнтовно п’ятсот студентів, а аудиторія вміщає двісті з чимось. Стояли в коридорі, нічим було дихнути, та всі вони хотіли почути якісь певні кейси і практичні настанови.
Для мене вкрай важливі оці спогади, що я для університету зміг щось зробити, зумів допомогти зацікавити студентів такими лекціями. Хоча, бувало (і я з усмішкою це згадую), викладачі казали: «Даниле, не зривай нам лекцій, бо всі хочуть іти на твої заходи». Але дуже велика подяка університету, студентському профкому, деканату за співпрацю, за те, що вони йшли нам назустріч, розуміли, що це справді важливо і що студенти цього хочуть. І для мене вже як керівника Асоціації, виконавчого директора, важливо теж допомогти університету, студентам вийти на такий рівень, щоб ті, хто виявить бажання стажуватися в місцевих радах і працевлаштуватися там, змогли це зробити. Бо хто, як не ми, зараз має розвивати нашу країну і її економіку, а особливо студенти з новим проєвропейським баченням. Одна з місій нашої Асоціації – допомагати територіальним громадам розвиватися. Й окремий вектор нашої роботи спрямований на молодь, яка допоможе, втіливши інше бачення і ставши ініціатором нових проєктів для територіальних громад.
Завжди з приємністю згадую фестивалі, зокрема «Весну Політехніки», «Осінь Політехніки». Я вважаю, що креативність у сучасному світі – це одна з найперших позитивних сторін людини, яка хоче працевлаштуватися. Для мене як певного роботодавця важливі активна громадянська позиція і професіоналізм у своїй сфері, а також громадська активність. Скажімо, є дві людини, два студенти. Один – це хороший фахівець у своїй галузі. Наприклад, економіст. Другий теж хороший економіст, теж знавець своєї справи. Але другий має досвід участі в громадському житті, волонтерстві, керуванні людьми, організуванні й написанні проєктів. Безумовно, що мій вибір припаде на другу людину.
І я закликаю студентів у жодному разі не бути інертними до студентського самоврядування чи до певних громадських ініціатив, молодіжних організацій. Тому що це вам дасть досвід і велику базу контактів, а також навчить комунікувати з людьми і співпрацювати з різними установами. Бо студента, який буде брати участь у таких ініціативах, обов’язково побачать і в майбутньому допоможуть йому, так він зацікавить якусь компанію найняти себе. Це дуже важливо. У свої студентські роки я долучався до найрізноманітніших наукових конференцій, які організовували університет або моя кафедра. Моя порада студентам – беріть участь у наукових конференціях. Там можна показати свою позицію, висловити власну думку з певного питання.
– Розкажіть про свою громадську діяльність.
– Було дуже складно на початку. Я завжди знав, що потрібно мати команду, а коли команди не було, то мусив своїм креативом починати діяльність Громадської організації «Львівський Молодіжний Клуб». Але коли ми взялися активно волонтерити і до нас почала долучатися молодь, стало легше. Я розумів, що команда – це головне.
Ми організовували різноманітні акустичні вечори, заходи з психології, публічні лекції для студентів. Та треба розуміти, що студент у громадській організації працює безоплатно, тому фактично є теж волонтером, членом громадської організації. І мені як керівникові потрібно зробити так, щоб студенти були зацікавлені, щоб вони мали іскру і хотіли присвячувати час громадській організації. А треба пояснити, що це для них, що вони самі будуть завдяки цьому розвиватись.
І після того, як ми почали розвивати громадську організацію, знайшли людей, які навчили наших активістів подаватися на гранти. Перші заявки на гранти ми подавали до Львівської облдержадміністрації і стали вигравати, реалізовувати власні проєкти. Тобто, крім волонтерства наші активісти ще створювали проєкти від початку й до кінця. І багато з них працює.
Ключове завдання громадської організації – аж ніяк не все життя волонтерити. Поволонтерте кілька проєктів, а потім ідіть працюйте у фонди – в такий час до країни особливо багато заходить міжнародних фондів. Знання англійської й невеличкий досвід комунікації та організування заходів дає вам можливість працевлаштуватися у фондах, де є гідна заробітна плата. Ті, хто був членом нашої громадської організації, тепер працюють у комунальній установі «Молодвіж Центр», в установах, які є партнерами ЮНІСЕФ. Будь-яка громадська активність додає вам вартості на ринку.
