Студентка четвертого курсу спеціальності «Облік та оподаткування» кафедри обліку та аналізу Інституту економіки і менеджменту Львівської політехніки Яна Кізляк поділилася своїм досвідом участі в програмі Erasmus+ у Ризькому технічному університеті (Латвія).
Дівчина розповіла як проходило студентське життя в Ризі, чим латвійська освіта відрізняється від української і що змінилося після мобільності.
– Що спонукало тебе подати заявку на академічну мобільність? Чи були сумніви або страхи на початку, і як ти з ними впоралася?
– На другому курсі я була на короткостроковій тижневій програмі в Польщі (Sopocka Akademia Nauk Stosowanych). Там мені дуже сподобалось, і згодом я почала шукати програми мобільності на довший період. Звісно, сумніви були, бо на той час я вже працювала. Було враження, що якщо поїду, то пропущу життя в Україні. Тоді моя викладачка, Ольга Грицай, дуже підтримала й розвіяла всі страхи, за що я їй дуже вдячна.
– Як проходив процес підготовки: документи, стипендія, житло?
– Найбільше часу і ресурсу зайняла підготовка документів, але всі інструкції є на сайті Політехніки. Стипендія покриває всі витрати й навіть після мобільності є профіт, з тим проблем не було. Щодо житла, то ситуація залежить від університету, але в РТУ справді був момент, що не всім вистачало місця в гуртожитку. Хоча навіть це не було проблемою, бо є приватні гуртожитки, якщо не хочеш орендувати квартиру. Нам дуже пощастило, і ми все ж таки жили в гуртожитку від університету, 5 хвилин від кампусу. Він був новий з усіма зручностями, розташований на дуже гарному острові Ķīpsala в центрі Риги.
– Які у тебе були перші враження після приїзду? Як пройшов перший тиждень?
– Це період, який мені найбільше запам’ятався й викликає найтепліші спогади. За один день відбувалося дуже багато подій: знайомства з іноземними студентами, ознайомчі зустрічі, вечірки, прогулянки. Я пам’ятаю, коли вперше проїхалася центром Риги, було враження, ніби я на Тайм Сквер. Одним словом, Латвія прийняла мене з обіймами.
– Чим відрізняється навчання за кордоном від того, що в Україні?
– В РТУ практично вся робота відбувається в командах (team work). В цьому підході є як переваги, так і недоліки. Крім того, спеціалізація «облік» є тільки на магістратурі (так майже у всіх університетах Європи). Тому я вивчала дисципліни, які більше розширюють знання як економіста/менеджера. Ще я помітила тенденцію до вивчення глобальних питань, на кшталт мислення лідера, стратегії зростання тощо. У Політехніці більш практично орієнтовані знання, які можуть бути одразу використані у фаховій роботі.
– Як виглядав твій типовий день там? Скільки часу ти приділяла навчанню?
– Типового дня майже не було, бо навіть в найбільш звичайний день в гуртожитку завжди щось відбувалося. Навчання не було складним і займало менше половини часу. Тому ми багато подорожували: відвідали країни Балтії, полетіли у Стокгольм та Осло. Досліджували й саму Латвію. Найбільше сподобалося гуляти лісами Огре в теплу осінь, дуже чарівно.
– Який момент чи спогад із мобільності тобі запам’ятався?
– На думку спадають всякі моменти знайомства та спілкування зі студентами з різних країн, бо чомусь завжди це виходило дуже весело. З тих, що я можу поділитися, це коли ми пішли танцювати бачату. Зі мною танцював один латвієць, який у захваті зізнався, що був у Львові, і сказав, що «П’яна вишня» там набагато краща, ніж у Ризі.
– Що змінилося після Erasmus?
– Глобально – майже нічого не змінилося. Але Еразмус дійсно розширив мій кругозір, змінилися цінності та вектор руху. Зараз немає того бажання гнатися, все встигнути, блискучий успіх до 20-ти…
– Які поради ти дала б тим, хто дуже хоче, але боїться або не вірить, що зможе поїхати за програмою мобільності?
– Вчити англійську і читати силабуси до дисциплін, які обираєш. Я думаю, що людина ніколи не буде на 100% готова до чогось. Тому треба просто почати.
