Чан Куок Кхань родом із В’єтнаму. Навчається на четвертому курсі Інституту хімії та хімічних технологій. В Україні він не лише опановує свій майбутній фах, а й співає. Кхань часто вдягає вишиванку і виходить на сцену.
Хотів до Львова
Чан Кхань походить із великого міста Хошимін, що на півдні країни. Навчався на державній формі в університеті рідного міста. Кханю як одному з найкращих студентів запропонували після першого курсу продовжити навчання в Україні або ж Росії.
– Я вибрав Україну, – пояснює. – Тому що вже до того читав про цю країну. Читав про Львів, знав, що це відоме і гарне за архітектурою місто, що його пам’ятки входять до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Вже тоді виникло бажання колись таки побувати у Львові. А коли дізнався про можливість вчитися в Україні, то однозначно вибрав Львів. Потрапив до Політехніки, тому що тут на кафедрі хімічної технології переробки нафти і газу є спеціальність, за якою я вчився у Хошимінському університеті.
Отож, після оформлення необхідних документів і приїзду до Політехніки Кхань став слухачем підготовчого відділення, адже треба було вивчити українську мову. Це давалося дуже важко. Але, доклавши великих зусиль, із першого вересня в’єтнамець уже став студентом і слухав лекції зі своєї спеціальності. На сьогодні Кхань не лише добре говорить українською, а й успішно навчається і таким чином отримує дві стипендії – українську і в’єтнамську. Завдяки тому може матеріально себе утримувати. Додому їздить зрідка – раз на рік або й на два, адже далека дорога дорого обходиться.
Слухав пісню і плакав
Майбутній хімік Кхань змалку любив співати. Хоча батьки категорично не схвалювали такого захоплення сина, адже у В’єтнамі співаки багато не заробляють. Хлопець любить давні пісні. Багато їх співав удома, для батьків, друзів. А коли приїхав до Львова, то дуже сумував за рідними і друзями, і під впливом того почав собі шукати додаткові заняття.
– Я задав в інтернеті на пошук і знайшов вчительку вокалу Марту Лозинську, яка працює в студії при музучилищі ім. С. Людкевича. Коли зустрівся з нею вперше, то вона не могла зрозуміти, що я хочу (я тоді українські слова лише починав вимовляти), – посміхається Кхань.
Але пані Лозинська згодилася працювати з юнаком із В’єтнаму. Перші уроки давалися дуже важко. Були слова, які Кхань не міг ні сказати, ні заспівати. Однак він наполегливо вчився. І незабаром заспівав пісню Вакарчука «Така, як ти»:
– Пригадую, як почув її вперше, то плакав. Не знаю, чому. Адже змісту пісні зовсім не розумів. Вразила мелодія. Цю пісню я відчув серцем.
Викладачка порадила Кханю з цією піснею взяти участь у фестивалі «Молода Галичина-2013». Він погодився. Коли виходив на сцену, то вдягнув вишиванку, яку йому подарували українські друзі на день народження.
– Мені вишиванка дуже подобається. Вважаю, що якщо співаєш українську пісню, то треба її вдягати, – пояснює.
Тоді хлопець вийшов у фінал і отримав диплом. Після того був фестиваль-конкурс «Яскрава країна» у Трускавці. Там Чан Кхань виконав «Кажуть, все мине» Меладзе, а також народні в’єтнамські пісні й отримав друге місце. Потім взяв участь у фестивалі «Захід 21 століття» в Івано-Франківську. Там іноземний студент заспівав «Чорнобривці». Тепер мріє про «Х-Фактор».
Кхань також навчається гри на фортепіано у джазовій школі при театрі Л. Українки. Торік однокурсники запросили його долучився до «Весни Політехніки». Кхань заспівав українським студентам «Я піду в далекі гори». А після того з однодумцями створив гурт «Дихай». Із ним часто виступає в кав’ярні «ЦК Локаль». Кхань багато подорожує по Україні. Побував у Києві, Ужгороді, Харкові, Івано-Франківську, на Буковелі. Найбільше його вразив Ужгород, адже там ростуть сакури...
Вокалом Кхань займається три роки. За цей час вивчив багато українських пісень – «Минає день» (найулюбленіша), «Спи собі сама», «Я піду в далекі гори», «Верше», «Черемшина»… Співає й англійські пісні і, безперечно, в’єтнамські.
Наприкінці червня студент завершить бакалаврат. Має намір вступити до магістратури. Ким себе бачить у майбутньому, ще не знає. Хоче, щоб це було хороше майбутнє. І неодмінно з музикою.