Нещодавно було визначено найкращих представників науково-педагогічного складу Інституту хімії та хімічних технологій у рамках проєкту «До вершин з Рошен».
Кандидат технічних наук, доцент кафедри хімічної технології переробки нафти та газу Національного університету «Львівська політехніка» Інституту хімії та хімічних технологій Володимир Гунька розповів про своє наукове життя та про здобуту премію від Рошен.
– Звідки ви родом? Коли з’явився інтерес до хімії?
– Я родом із Тернопільщини. А точніше зі села Урмань Бережанського району. Свого часу тут, у Політехніці, навчався мій тато (Мирослав Гунька). Він теж хімік. Як то кажуть, вирішив піти його шляхом. У школі цікавився хімією. Завжди брав участь у різних олімпіадах із хімії. Від 10 класу я вже знав, що піду на хімію. Так і сталося – без проблем вступив до Львівської політехніки.
– Ви одразу стали науковцем чи були роздуми над тим, щоб працювати десь, скажімо, на підприємстві?
– Роздумів не було, одразу зрозумів, що хочу продовжити науку. Після закінчення магістратури вступив до аспірантури. Працював науковим співробітником, потім став доцентом кафедри хімічної технології переробки нафти та газу. Загалом я від 2003 року в Політехніці, тобто вже майже 20 років.
– Якими є ваші наукові зацікавлення?
–Коли вступив до аспірантури, то займався іншою тематикою, ніж тою, що зараз. Раніше працював над питаннями вилученням сірки з вугілля, це була тема екологічного спрямування. Оскільки спалювання вугілля з високим вмістом сірки спричиняє суттєве забруднення атмосфери. Саме на цю тему захистив кандидатську дисертацію. Але за два-три роки змінив напрямок і став займатися дослідженням і розробленням нових дорожніх матеріалів, які використовують при будівництві доріг. В основному мова про різноманітні добавки до нафтових бітумів, які на сьогодні є основним в’яжучим матеріалом при одержанні асфальтобетонних сумішей та асфальтобетонів. Введення цих добавок у бітум дозволяє суттєво покращити експлуатаційні властивості його і, як наслідок, кінцевого продукту асфальтобетону. Укладені дорожні покриття, із використанням цих бітумів, більш стійкі до шкідливої дії погодних умов, характеризуються меншим колієутворенням та розтріскуванням, ну і, звісно, термін експлуатування такої дороги значно триваліший.
– Зараз ці розробки як теорія, чи мають практичне застосування?
– На сьогодні – це швидше теорія, ніж практика. Але ми йдемо до цього. У нас є певні напрацювання і я гадаю, що в найближчому майбутньому це станеться, принаймні я в це вірю.
– Розкажіть про премію від Рошен. Як ви її здобули?
– Подавав два рази і з другого разу отримав цю премію. Я з тих людей, хто старається постійно подаватися на різноманітні премії, ґранти та проєкти. Для прикладу, 2020 року виграв премію, як один із найкращих молодих учених Львівщини, також на кафедрі за моєю участю отримали чималу ґрантову підтримку від Національного фонду досліджень України на 2020–2022 рр. Стосовно конкурсу «До вершин з ROSHEN», побачив і вирішив податися. Сама подача для мене, як претендента на премію, була максимально проста й складалася з трьох частин: освітня, наукова діяльність та анкетування студентів, яким я викладав. Освітня частина – це все, що стосується викладання моїх предметів, розміщення їх у віртуальному навчальному середовищі, наявність підручників і навчальних посібників. Наукова – це, власне, наукові статті та їх цитування, особливо оцінюються публікації в журналах, що входять у Scopus і Web of Science, монографії, патенти та інше. Дуже важливим є анкетування студентів, оскільки воно дає можливість зрозуміти тобі, як вони оцінюють тебе, як викладача.
– На вашу думку, на скільки такі стипендії важливі?
– На мою думку, бізнес і наука мають йти разом. Бізнес повинен допомагати науці, тоді наука ідеями й новаціями допоможе бізнесу. Я намагаюся працювати таким чином, щоб моя робота не тяжіла суто практикою, або лише наукою. Стараюся, щоб це було якось поєднано. Ця премія суттєво допомагає у фінансовому аспекті мені, як молодому науковцю. Ну і вважаю, що сучасний науковець не повинен працювати лише на одну зарплату й нічого більше не робити. Потрібно старатися працювати з бізнесом, укладати договори, подавати заявки на різні проєкти, зокрема й міжнародні. Як мені постійно говорить мій завідувач кафедри (Михайло Братичак), щоб виграти один проєкт потрібно спочатку подати десять заявок. Тому я вважаю, що такі премії, як ця, стимулюють. З’являється додаткова мотивація, що твою роботу хтось належно оцінив і що все це не даремно.
– Ваша порада студентам, які хочуть бути науковцями?
– Щоб бути успішним науковцем, треба постійно працювати над собою, вірити в те, що ти робиш, не боятися постійно експериментувати навіть над тим, що на перший погляд не поєднується. Так робляться відкриття. Я стараюся зосередити навколо людей за конкретними інтересами. Співпрацюємо з іншими кафедрами університету, не тільки хімічного профілю, наприклад дорожниками. Формуємо таку школу, яка об’єднає всіх спеціалістів університету, зацікавлених у розробленні й дослідженні дорожніх матеріалів.
– На завершення, чи маєте якісь хобі, які допомагають відновлювати сили, бодай трохи відволікатися?
– Дуже люблю бігати. За можливості, з друзями регулярно граю у футбол. Тобто саме спорт найкраще допомагає мені перемикати увагу й освіжити думки.
