У ніч із суботи на неділю (19 травня) український важковаговик Олександр Усик у важкому бою з британцем Тайсоном Ф’юрі виборов перемогу, ставши абсолютним чемпіоном світу з боксу в надважкій вазі. Варто одразу ж наголосити, що розмова про перемогу Усика — це розмова не лише про спорт, а й про політику, міжнародні відносини, імідж України, нашу перемогу тощо.
Проте спочатку хочеться поговорити про особистість українського чемпіона Олександра Усика, який своїми діями в певний час викликав (та й досі інколи викликає) певні запитання. Йдеться і про його неоднозначні висловлювання щодо державної належності Криму, і про любов до московського патріархату тощо. У цьому контексті, як виправдання для українського боксера, хочеться наголосити на тому, що більшість таких висловлювань і дій відбувались у минулому.
А зараз, в умовах повномасштабного вторгнення росії на територію України, спостерігається позитивна тенденція: дії Усика стають дедалі більш патріотичними, спрямованими на підтримку нашої держави. А з речей, які все ще викликають запитання, залишається тільки відданість церкві московського патріархату. Проте, на моє переконання, ми маємо брати до уваги і той факт, що Олександр Усик — виходець з Криму, який виховувався в іншому соціокультурному середовищі, що може частково бути виправданням його дій та висловлювань у минулому. Сьогодні ж український чемпіон робить багато для нашої перемоги, а його відданість Україні не викликає жодних сумнівів.
У контексті аналізу наслідків перемоги Олександра Усика над Тайсоном Ф’юрі почнемо з найбільш логічного — зі спортивного значення цієї події. Його перемога безпрецедентна в кількох аспектах:
- він уперше за 25 років став абсолютним чемпіоном світу в найпрестижнішій (надважкій) категорії боксу;
- він уперше в історії світового боксу завоював чотири пояси в надважкій вазі (до того, у 1999 році, Леннокс Льюїс був останнім абсолютним чемпіоном у надважкій вазі, проте на той час він був володарем лише трьох поясів, оскільки четвертий пояс з’явився лише у 2007 році);
- він уперше в історії світового боксу зумів стати абсолютним чемпіоном у таких двох вагових категоріях, як важка та надважка;
- він здобув перемогу тоді, коли майже всі експерти одноголосно заявляли, що в нього немає жодних шансів на перемогу;
- він дуже красномовно спростував, здавалося б, беззаперечну боксерську істину: «Хороший великий боєць завжди перемагає хорошого маленького бійця».
Крім спортивного перемога Олександра Усика має й багато інших значень:
- вона сповнена певним символізмом. Її називають перемогою Давида проти Голіафа, екстраполюючи на майбутню перемогу України над російською федерацією;
- вона позитивно вплине на міжнародний імідж українців та України як сильної держави, синами якої є непереможні бійці;
- вона зблизить Україну з країнами Близького Сходу, особливо із Саудівською Аравією, яка була організатором цього видовищного поєдинку і в очах політичної еліти якої Олександр Усик є тріумфатором та героєм;
- вона привернула увагу до України всієї глядацької аудиторії світу. Адже саме наш гімн лунав на весь світ, наша мова, прапор і перемога стали об’єктом пильної уваги міжнародної спільноти;
- вона викликала велику істерію у стані наших ворогів, які до поєдинку масштабно зловтішалися з майбутньої невдачі Олександра Усика та не могли знайти слів для опису спортивних досягнень українця після його перемоги (крім безглуздих звинувачень Олександра Усика у зраді росії задля спортивних досягнень і титулу);
- вона точно надихатиме наших воїнів на перемогу над агресором, а мирним українцям надаватиме моральних сил для підтримки наших воїнів у цій нелегкій боротьбі.
Підсумовуючи, хочу наголосити на безпрецедентності й багатоаспектній важливості перемоги Олександра Усика та побажати українському чемпіонові не зупинятися на досягнутому і майбутніми спортивними досягненнями, які, на моє переконання, ще обов’язково будуть, возвеличувати Україну та наближати нашу перемогу над ворогом!