Анна Павлів (Задорожна) – 25 років, випускниця Львівської політехніки, відома львівська блогерка, мати двох дітей, які здебільшого є головними героями її «мамаблогу без негативу». Блог Ані читає майже 29 тисяч підписників, із якими вона ділиться корисними порадами, досвідом материнства або ж просто кумедними історіями про своїх малюків. Разом ми спробуємо дізнатися про особливості цієї відносно нової професії.
– Стереотипне твердження «Блогери – це ті, хто не має чим зайнятися»: наскільки це правда? Як і чому Ви стали блогером?
– Узагальнювати всіх блогерів – те саме, що узагальнювати всіх лікарів, усіх світловолосих чи всіх, хто має велосипед. Блоги і блогери бувають різні. Блог вимагає багато часу – це правда, тому треба бути готовим до цього. У блогах, які я читаю, шукаю якусь користь для себе.
Щоб бути блогером, треба мати насичене життя або бути експертом у певній галузі, нести щось у маси. Нецікавих не читають. Я ж почала писати довгі тексти, коли була вагітна, писала їх просто так, не з метою стати блогером, а щоб поділитись та розповісти про свої нові відчуття. Завжди любила писати, тож це було радше моїм хобі. Вже після народження доні я почала працювати над блогом, більше думати про контент і взагалі розбиратись у цій сфері. Для мене це можливість донести свою думку до людей, проявити себе.
– Будь-яка професія вимагає навчання та освіти: чи існує якесь спеціальне навчання для блогерів?
– Я наразі не можу сказати так голосно, що блогер – це професія. Незважаючи на те, що веду блог уже три роки, і не з чужого досвіду розумію скільки праці це вимагає, мені язик не повертається прирівняти це, наприклад, до професії лікаря. На сучасному етапі все лише прямує до того, щоб блогерство називалося професією. У деяких закордонних навчальних напрямах з’являються такі факультети, у наших вишах теж частіше починають згадувати про блогерів.
– Скільки триває «робочий день» і як він зазвичай минає? Чи мають блогери вихідні й відпустку?
– Рівно стільки, скільки захочеш. Ти сам обираєш. Але потік роботи такий, що зупинитись та сказати: «стоп, відкладаю телефон» є дуже важко. Повідомлення навалюються і навалюються, наче лавина. Це безкінечний процес, тому іноді працюєш нон-стоп. Нині я можу стверджувати, що блог – це моя робота, бо виділяю для нього багато часу щодня.
– Хто Ви за освітою? Чи працювали колись «на роботі»? Якщо так, які є відмінності?
– Я дипломований менеджер інноваційної діяльності. Найманим працівником була від шкільного часу до 3 курсу університету, працювала промоутером, хостес, моделлю. Від вересня 2013 року започаткувала свою справу й відтоді заробляю на себе сама. Сьогодні, окрім цього що веду блог, маю ще інші проекти. Основна відмінність і перевага роботи блогером очевидна – я маю можливість працювати і водночас не пропускати нічого важливого в житті дітей і також – працювати, де захочу й коли захочу.
– Чи можливий у блогерстві кар’єрний ріст?
– Звичайно. Багато блогерів тому приклад. Це визначається навіть популярністю брендів, з якими працює блогер. Креативність, відкритість, грамотність, багатогранність – обов’язкові риси, якими потрібно володіти.
– Кожна робота має бути оплачувана: чи заробляють блогери?
– Так, зазвичай на рекламі, але бувають й інші варіанти монетизації блогу, як-ось: власні інфопродукти, просування через блог своїх магазинів.
– А як тоді щодо податків?
– Я не можу говорити про податки для блогерів, бо як блогер їх не плачу, тому вважаю, що говорити про це від себе – некоректно. Загалом за всю діяльність, за яку ми отримуємо кошти, маємо платити податок, зокрема й за блогерську.
– Якби блогерів не існувало, чим би ви займались?
– Тим, чим і займаюся поза блогерством нині. Розвивала б власний бренд аксесуарів для всієї сім’ї Mombowtie, бренд чоловічого одягу White_sand_lviv, організовувала б фестиваль українських виробників «Гармидер».