15 вересня у Львівській політехніці розпочне свою роботу семінар «Сталий розвиток – погляд у майбутнє», приурочений до 60-річчя знаного науковця та громадського діяча, заслуженого діяча науки і техніки України, завідувача кафедри екології та збалансованого природокористування Інституту сталого розвитку ім. В. Чорновола, професора Мирослава Мальованого.

До свого ювілею Мирослав Степанович підійшов із чималими здобутками. У Політехніці захистив кандидатську та докторську дисертації, сказавши своє вагоме слово в науці, зокрема у площині відновлення та збереження природних ресурсів України та дослідженні природоохоронних технологій із використанням систем із природними сорбентами. За результатами роботи опублікував понад 600 наукових праць, виступив на понад 160 міжнародних наукових конференціях, опублікував 8 підручників і 5 монографій, розробив та зареєстрував 28 патентів тощо. Його наукові праці, зокрема в галузі екології та екологічної безпеки, отримали міжнародне визнання.

– Мирославе Степановичу, Ви розпочали свою трудову діяльність у Всесоюзному науково-дослідному інституті сірчаної промисловості, згодом очолили Дочірнє підприємство ВАТ «Інститут гірничохімічної промисловості». Чому вирішили працювати у Політехніці?

– Мені було дуже почесно повернутися в Політехніку, яку свого часу закінчив, отримав знання і визнання. До того ж, хотілося передати молоді отримані на практичній роботі навички та знання. Зрештою, це дозволило продовжити наукову працю в колі визнаних фахівців і науковців університету.

– Окрім основної (керівної, викладацької, наукової) роботи маєте чимало навантажень як головний редактор журналу «Environmental Problems», член редколегій ряду міжнародних та українських наукових фахових журналів, Вісника Львівської політехніки. Де черпаєте силу й натхнення, щоб скрізь і всюди встигати, завжди бути в тонусі?

– Це, мабуть, і добра, і погана риса, бо кожна людина повинна вміти відпочивати. У мене, на жаль, це вміння розвинуте недостатньо. Про таких кажуть, що вони – трудоголіки (трошки «хворі»). Я належу до них, тому найбільше задоволення отримую, коли бачу результати своєї роботи – це потужний стимул.

– Чи задоволені співпрацею з містом і областю?

– І так, і ні. Зазвичай, до наших думок дослуховуються, час від часу пропонують госпдоговірні наукові роботи. Та, на жаль, коли доходить до впровадження розробок, то тут до чистої науки й соціальних потреб населення підмішують ще й політику. Це часто зводить нанівець нашу копітку роботу: під час різних політичних перипетій наша робота десь «зависає», пропадає і не скоро її реалізовують. Це мене засмучує, адже місто й область мають багато екологічних проблем і працювати над ними певною мірою – честь, бо знаєш, що працюєш для рідних теренів.

– Що очікуєте від завтрашнього семінару?

– Ідея його проведення належить директорові нашого інституту Олександрові Морозу, адже один зі складників щастя науковців – спілкування й обмін досвідом. У ньому візьмуть участь українські й польські наковці. Обговорюватимемо наші перспективи в галузі екологічного складника сталого розвитку, подальші дослідження, напрями наукової та навчальної роботи тощо.

– Діти продовжили Ваші наукові захоплення?

– Дочка працює в суміжній галузі. Син захистив кандидатську дисертацію й нині працює в одній із знаних швецьких проектних фірм. Оскільки до його послуг – новітні технології, то іноді з ним консультуюся, адже досліджуємо одну галузь.

Слово про колегу

Доцент кафедри екології та збалансованого природокористування Інституту сталого розвитку ім. В. Чорновола Олена Попович: Ми щиро вітаємо нашого ювіляра з державною нагородою – отриманням звання заслуженого діяча науки і техніки. Далеко за межами України славиться його наукова школа. До речі, саме під його орудою наші студенти беруть участь у міжнародних грантах, проходять стажування за кордоном, виконують спільні комплексні наукові роботи, адже Мирослав Степанович має добрі наукові контакти з науковцями Швеції, Польщі, Болгарії, Австралії.

Інженер кафедри Віра Слюсар: Мирослав Степанович був моїм науковим керівником. Він вміло скеровував мене в потрібне русло, завжди допомагав у скрутних ситуаціях, навіть його присутність під час захисту вселяла впевненість і спокій. Нині мені приємно працювати в його команді.

Завідувач кафедри аналітичної хімії ІХХТ професор Йосип Ятчишин: Мирослава Мальованого знаю давно, адже він у нас захищав докторську дисертацію відразу із двох спеціальностей: процеси й апарати та технологія неорганічних речовин. Коли очолив кафедру, доклав багато зусиль, щоб вона вийшла на міжнародні зв’язки. Дуже відповідальний, тому, коли утворився Інститут хімії та хімічних технологій, який я очолив, взяв його своїм першим заступником. Це добрий керівник і організатор, активний учасник усіх заходів, що стосуються поліпшення екологічної ситуації в області і місті.