Вступна кампанія у вищих навчальних закладах в самому розпалі. Водночас продовжується процес реформування освітньої галузі, незважаючи на те, що його періодично гальмують на різних етапах. Зокрема, нещодавно депутати Верховної Ради відклали на осінь голосування закону «Про освіту». Про ці та інші питання «День» поспілкувався з ректором Національного університету «Львівська політехніка», професором Юрієм БОБАЛОМ.

– Парламент відклав на осінь голосування закону «Про освіту». Наскільки, на вашу думку, зараз гостро стоїть питання освітньої реформи? Як вона має проходити?

–  Перший закон «Про освіту» ухвалили ще на початку 90-х років. Він діє до сьогодні. Так, у багатьох аспектах він застарів, його треба змінювати. Але як? Проблем в освіті накопичилося стільки, що, аналізуючи реформу, ми можемо також повертатися до ухваленого закону «Про вищу освіту». Мені, наприклад, не зрозуміло, чому в проект закону намагаються внести такий пункт, як «встановити заробітну плату освітянам в розмірі трьох, чотирьох чи п’яти мінімальних заробітних плат». Не можна такого робити, тому що сьогодні фінансові можливості такі, а завтра інакші. З одного боку ми обмежуємо ріст заробітної плати, а з іншого – змушуємо уряд обіцяти і нічого не давати. У законі «Про вищу освіту», який діє сьогодні, є стаття 57, що гарантує працівникам вищої школи заробітну плату не нижче середньої, ніж по промисловості. Відразу після того, як цей закон був ухвалений, цю статтю заблокували і вона досі не діє.

Треба реально дивитися на ситуацію, яка є в освіті, особливо в середній. А ситуація тут така, що велика частка випускників шкіл мають недостатні знання. Від’ємних, тобто негативних, оцінок немає, тому навіть одиниця – додатня оцінка. Закінчує учень школу і має кілька одиниць. Постає питання: йому атестат видавати? Атестат видається учневі, який засвоїв програму. А учень, який має декілька одиниць, очевидно, програму за середню школу не засвоїв.

Отже, середню школу, умовно кажучи, закінчує 100% учнів. Із них 80% вступає у вищі навчальні заклади в Україні. Постає закономірне питання: чому вони туди вступають? Бюджетна форма зарахування студентів дозволяє зарахувати максимум 50% із тих, хто вступає. Так було раніше – зараз ще менше. Куди подіти тих людей, якщо вони не підуть на комерційну форму і не будуть платити за навчання? Що їм робити? Держава за рахунок того, що дозволяє навчатися в університетах такій великій частці випускників середньої школи, старається вирішити ще одну проблему з працевлаштуванням тих, хто завершує середню школу і не може вступити у виш.

– Реформуючи освіту, ми маємо враховувати те, що структура економіки в Україні суттєво видозмінилася. Зараз немає тих великих підприємств, де можна було працевлаштуватися, – продовжує Юрій Ярославович. – Куди зараз ідуть випускники? Вони отримують диплом, а жодного обов’язкового відпрацювання немає, і вони працевлаштовуються там, де можуть. Думаю, десь половина випускників вищої школи працюють не за спеціальністю. Тут знову виникає проблема – державне замовлення. Про що йдеться? Це замовлення на спеціалістів, які після закінчення ВНЗ будуть працевлаштовані за спеціальністю, оскільки вони готувалися за державний кошт. У нас така можливість є? Немає. Не хочеться називати державне замовлення фікцією, але разом із тим цей процес наближений до цього. Потреба за тією чи іншою спеціальністю абсолютно не відповідає тій кількості випускників ВНЗ, які готуються за державний кошт.

Держава повинна думати, куди підуть випускники шкіл, якщо вони не вступлять у ВНЗ. А статистика каже, що 20-30% випускників шкіл не можуть опановувати вищу освіту. На кожному кроці є проблеми, які повинні вирішуватися не тільки в системі Міністерства освіти і науки України, а в цілому в усіх галузях життя держави. Якщо просто прийняти закон «Про освіту» і не враховувати проблем, які є в сусідніх галузях, то ефект від такої реформи буде мізерний.

Реформі освіти потрібен системний підхід. Головна проблема полягає в тому, що його немає ні в питаннях освіти, ні в тих галузях, які мають безпосередній стосунок до освіти. Існує маса проблем, які не вирішує сам закон «Про освіту». Ці проблеми повинні вирішуватися в інших законах, у тому числі, в законі «Про вищу освіту».

Реформувати освітню галузь, без сумніву, необхідно. Освіта – фундаментальна річ, яка має стосунок до всіх галузей, оскільки готує спеціалістів для всіх сфер. Залежно від того, як вони будуть підготовлені, залежить успіх функціонування тієї чи іншої галузі. На жаль, зараз держава не може вирішити всі проблеми освіти, тому що фінансів не вистачає. Так само вона не може реформувати повноцінно сектори медицини, культури і т.д. Ресурсів не вистачає, тому в реформі потрібно шукати консенсус між можливостями і потребами.

– А як щодо вашого університету: як цього року проходить вступна кампанія? І як загалом справи зараз в університету? Які впроваджуються новації?

– У минулому році «Львівська політехніка» була найкращим ВНЗ по набору абітурієнтів в Україні. Ми це проаналізували і внесли певні корективи. Зараз ми звертаємо увагу на те, щоб у до нас вступали ті, хто справді тут хочуть навчатися. У минулому році ми виходили з того, що отримали до плану прийому додатково десь 400 бюджетних місць. Як показала практика, ми цим скористалися орієнтовно лише на 50%.

Є вступники, які чітко зорієнтовані на певну спеціальність. І це правильно. Цього року ми встановили певні пороги кількості балів для вступників. Швидше за все, зараз ми не можемо претендувати на перші місця по кількості прийнятих заяв, тому що в нас є поріг, нижче якого ми не опускаємося. Є виші, які таких порогів не встановлювали. До них зараз іде дуже багато тих абітурієнтів, які мають мінімальні бали.

Вступна кампанія цього року йде досить важко, тому що Міністерство освіти впроваджує нову Єдину державну електронну базу з питань освіти. Вона поки не достатньо протестована, тому періодично дає збої. Багато вступників мають проблем із поданням документів.

Як справи в університеті? Минулого року ми відкрили дуже хорошу спеціальність – «Інтернет речей». Це перша програма в Україні, яка розроблена під егідою львівського ІТ-кластеру спільно з НУ «Львівська політехніка». Нашим спеціалістам із кафедри комп’ютеризованих систем автоматики Інституту комп’ютерних технологій, автоматики та метрології спільно з найкращими фахівцями ІТ-компанії вдалося створити унікальну програму, в якій оновлено понад 70% предметів з урахування провідних світових технічних ВНЗ. Для читання певних курсів на цій спеціальності ми запрошуємо провідних спеціалістів із європейських країн. Також впроваджується змішане навчання завдяки співпраці з платформою онлайн-курсів Prometheus. Тепер алгоритмічні мови студенти «Львівської політехніки» опановують в товаристві професора Гарвардського університету Девіда Малана, слухаючи його знаменитий курс з основ програмування.

Також цього року ми створили кафедру «Системи та засоби штучного інтелекту». Є буквально одиниці вишів в Україні, які готують студентів за цією спеціальністю. Ми хочемо, щоб туди йшли найкращі – навчальна програма там справді важка. До того ж, спільно з львівським ІТ-кластером розробляється ще одна перспективна спеціальність, яка в наступному році буде реалізована в нашому університеті.

Зараз ми завершуємо ремонт великої будівлі, що на Колеси, 2. Тут ми  створюємо новітню платформу для співпраці бізнес-структур із талановитою молоддю, тобто стартап-школу. Основна її мета – допомога молоді в реалізації власних ідей. У цій школі вони отримають необхідні знання для створення стартапу. Крім того, багато що буде фінансуватися, буде створено чимало робочих місць. Планується проведення занять, до яких будуть залучені лектори і ментори з-поміж викладачів «Львівської політехніки» та з сусідніх і закордонних вишів. Надзвичайно великі надії ми пов’язуємо з діяльністю цієї стартап-школи. Її відкриття заплановане на вересень. Є у нас певні напрацювання та новації, які ми стараємося впровадити, щоб залучати талановитих випускників шкіл, які щось можуть і чогось хочуть.

– Цієї весни «Львівська політехніка» вкотре гостинно прийняла фотовиставку «Дня». Наскільки важлива для університету багаторічна традиція співпраці з газетою? Яким бачите майбутнє цієї співпраці?

– Чесно кажучи, я вже навіть не пригадаю, скільки років уже ми це робимо, настільки багаторічна ця співпраця. Користуючись моментом, хочу подякувати і головному редактору Ларисі Івшиній, і всьому колективу газети за те, що ви вже довгий час співпрацюєте з «Львівською політехнікою». Ми від цього тішимося та отримуємо колосальну наснагу до роботи. Наш університет – в основному технічний виш. Студенти, які вступають до «Львівської політехніки», мають здебільшого технічний склад розуму. Виставок із таким серйозним підтекстом і такими глибокими сенсами ми дуже потребуємо. Цього року я спеціально за день до закінчення фотовиставки підійшов до книги відгуків… Крім студентів і викладачів «Львівської політехніки», які написали там свої відгуки, висловивши захоплення від фотографій, дуже багато було вражень від людей, які жодного стосунку до нашого вишу не мають. Це і гості міста, і звичайні львів’яни, і делегації, які приїжджали до університету з-за кордону. Для «Львівської політехніки» та для міста організація фотовиставки «Дня» – надзвичайно важлива подія. Це один із тих заходів, які користуються величезним успіхом.

Фотографія – це зріз подій, які відбуваються в той чи інший час. Ті світлини, які були представлені на цьогорічній виставці, зробили зріз тих процесів, які зараз відбуваються в Україні. Багато з них розповідають нам про те, що сьогодні болить найбільше. Біля кожної фотографії можна було дуже довго стояти, розглядаючи її та читаючи. На знімки можна було дивитися, як сторонній спостерігач, а з іншого боку – як учасник тієї події, яка зафіксована на світлині. Адже все це про нас, українців. Фотографії зроблені професіоналами найвищого класу. Тому справляють колосальне враження. У подальшому сподіваємося на продовження багаторічної співпраці, яка ставатиме лише більш плідною. Надіємося, що наступного року ця фотовиставка також буде організована в стінах «Львівської політехніки». Ще раз дякуємо та чекаємо вас знову!