Анастасія Мозгова, тижневик «Аудиторія»
Самоствердження за рахунок інших

У дитсадку, школі, університеті нікуди не дітися від задиркуватих осіб. Їх вважають «крутими», зазвичай – з остраху бути висміяними, адже «крутелики» полюбляють ображати своїх колег, аби підтримувати свій статус. Тема булінгу нині часто зринає в медіа, однак є й ті, хто трактує це явище як нормальну дитячу поведінку, додаючи традиційне «переросте». Але з дорослішанням проблема не розв’язується. Річ в тому, що бажання самоствердитися за рахунок іншого, вдаючись до критики, насміхання чи образ, не залежить від віку. Щобільше, ті, хто зазнавав скривджень у школі, можуть переймати модель поведінки своїх «мучителів», застосовуючи її у подальшому, вже дорослому житті.

Я добре пам’ятаю одну зі своїх «найкращих» подруг дитинства. Ми товаришували близько десяти років. Упродовж цього часу вона постійно нав’язувала мені комплекси: «цей колір тобі не пасує», «ніколи в житті не роби такої зачіски, і цієї теж, і цю – ні», «де ти взяла цей одяг?», «поглянь на себе!» тощо. Таких випадків було море й усі вони супроводжувалися насмішками. Тоді я була певна, що все це – по-дружньому. Чому я «велася» – питання інше, але наслідком такої дружби стала страшенна закомплексованість. Я вважала себе некрасивою, а поруч із моєю «подругою» – взагалі потворною. Коли ми припинили дружбу, з’являлися люди, які, самі того не знаючи, позбавили мене від заниженої самооцінки. Тепер, коли дивлюся на свою колишню «найкращу подругу», оглядаючись на минуле, розумію, для чого було все це. Зате нині легко можу розпізнати людей, які з усіх сил намагаються знецінити іншого, аби почуватися кращими.

Павло Пугач, студент четвертого курсу Інституту будівництва та інженерії довкілля:
«Ці люди – не особливі»

Такі ситуації бували – вони проявлялися через погане ставлення, показове ігнорування, знецінення інших. Можливо, так ці люди хочуть показати себе кращими, бо вочевидь, не знають іншого способу. Зазвичай ті люди кращі за інших лише на словах – у них немає нічого особливого. Я вважаю, що варто працювати над собою й доводити свою важливість вчинками.

Юрій Демчук, студент другого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Вони лише погіршують своє становище»

Найчастіше це трапляється в школі, бо людина ще не сформована як особистість. Причиною вважаю бажання показати себе кращими, ніж є насправді. Можливо, у такий спосіб підвищується їхня самооцінка, але в очах інших вони лише погіршують своє становище. Якщо відчуваєте, що вас хочуть використати – дайте крутішу відповідь. Особисто я можу пожартувати над собою, чим «присікаю» такі спроби.

Христина Галабут, студентка третього курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук:
«Так роблять люди з психологічними проблемами»

Нині я такого не помічаю, але у школі було. Як на мене, до такого вдаються люди з психологічними проблемами. Вони «вимахуються», щоб здаватися кращими. Якщо ситуація трапилася, не слід відповідати кривднику у його спосіб – варто спокійно поговорити, розповісти якусь історію про аналогічні знущання, аби він усвідомив, що так робити не можна. Але я впевнена, що з віком це проходить.

Валерія Волошко, студентка другого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Причина – у сім’ї»

Звичайно, я знаю про такі випадки, переважно зі шкільних часів. В університеті такого не траплялося. У школі я була як свідком самоствердження, так і його об’єктом. Є два способи дати відсіч: ігнорувати кривдника або ж заступитися за себе. У моєму випадку доходило й до агресії у відповідь, коли людина не сприймала адекватних розмов і пояснень, що так чинити не можна. На мою думку, причина такої поведінки криється у сім’ї: якщо вдома дитину ображають, обділяють увагою, вона переповнюється агресією, яку виливає на інших.

Павло Пугач, студент четвертого курсу Інституту будівництва та інженерії довкілля Юрій Демчук, студент другого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Валерія Волошко, студентка другого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Христина Галабут, студентка третього курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук