Мало хто нині знає про інспектора міських парків, директора міських садів або головного садівника Львова Арнольда Кароля Рерінга (1840 – 1913). Йому належить опрацювання проектів майже всіх зелених насаджень у парках, на центральних бульварах та площах, за якими він не лише наглядав, й доповнював малими архітектурними формами.
Нині відомі його найкращі проекти, серед яких – парк Кілінського (нині Стрийський парк), в якому Рерінг дуже вміло використав природні властивості ландшафту для створення одного із найгарніших парків тогочасної Європи: ввів регулярні композиційні елементи на верхній терасі, пагорби прикрасив рідкісними видами кущів, різноманітними деревами (40 тис.), створив мальовничий ставок неподалік головного входу, теплицю та будинок садівника. До виставки крайової на верхній терасі парку архітектори побудували більше сотні павільйонів, виконаних у різних історичних стилях. А. Рерінг перетворив територію виставки на чудовий квітник. Нині у парку поблизу джерела можна побачити табличку на його честь. До слова, уперше комплексно зібрав дані про його творчість вікіпедист Сергій Леонов.
Свій талант головний садівник використав й під час створення Дендропарку крайової Лісової школи (нині дендрарій Лісотехнічного університету), курортного парку у Брюховичах, упорядкуванні Гетьманських валів після «упакування» Полтви під землю (нині пр. Шевченка і Свободи). Знавці знаходять його «слід» у Личаківському парку, міському парку (нині ім. І. Франка), сквері на пл. Св. Юра, у парку «Залізна Вода», нинішньому парку ім. Т. Шевченка в Стрию тощо. Часто творив разом із знаними архітекторами і підприємцями Альфредом Захаревичем та Іваном Левинським.
У некролозі на Личаківському кладовищі написано: «Львів буде довго пам’ятати заслуги померлого Арнольда Рерінга». Ці слова справджуються сьогодні, адже пам’ять про великого садівничого повертають нащадкам науковці кафедри містобудування ІАРХ Львівської політехніки, які планують у 2016 році провести велику міжнародну науково-пізнавальну конференцію, присвячену цій легендарній особистості. Нині ж викладачі пропонують студентам, які вивчають ландшафту архітектуру, виконати реконструкцію тих чи інших парків, скверів тощо. Саме тоді й знайомлять із творчістю відомих людей Львова, зокрема і з А. Рерінгом.
– Це надзвичайно короткий курс, який не дає можливості робити якість спеціальні дослідження окремих особистостей, які залишили помітний слід у нашому місті, – бідкається завідувач кафедри містобудування ІАРХ професор Галина Петришин. – Робимо це короткими штрихами у лабораторних роботах. Нині маємо готовий проект відновлення клумби (його остання робота, що збереглася) між хрестом і фігурою Матінки Божої на проспекті Свободи. Проект виконали спеціалісти з ландшафтної архітектура під керівництвом старшого викладача Степана Тупіся та доцента Галини Лукащук. Наступного року там пересадять великі рослини, підготують грунт і за нашим проектом реконструюють декоративно-квітковий партер. У Рерінга було дві клумби: одна поблизу Матінки Божої, друга – втричі більша – під самим Оперним театром. Якщо в першому випадку ще чимось зарадити можна, то коло Опери зараз нічого вже не зробиш.
Тепер дуже складно знайти хоча б окремі автентичні елементи робіт цього великого садівника. Очевидно, найбільше можна щось відновити у Стрийському парку. Хочемо повернути розарій, який колись там був. Можна було б відновити насадження коло нашої кафедри фізичного виховання (колишньому Палаці мистецтв), але робити це треба в комплексі з фонтаном. Шукаємо книжку «Садівництво» Рерінга, яку він видав, працюючи викладачем садівництва у закладі графа Станіслава Скарбека в Дроговижі. Вона вийшла друком у Львові, придбати її можна було навіть у книгарнях Варшави. На жаль, слідів її наразі не можемо знайти ні у Львові, ні в Польщі.
– Чому вирішили залучати студентів до відтворення робіт Рерінга?
– Бо і нам, і студентам це цікаво. Наступного року займемося творчістю Карля Бауера. Рерінга сміливо можемо додавати до візитівки міста. А Бауер створював Високий замок, губернаторські вали і наші ботанічні сади. Взагалі, нині на часі створення едукаційної навчальної програми для львів’ян, як це є в Європі. На мою думку, на кожному декоративному дереві має бути його назва, на об’єкті – прізвище автора. До речі, в Зимній Воді Рерінг мав шкілку з різними деревами, зокрема й привізними, яку використовував для міста.
Маємо подбати й про озеленення вулиць, створення зелених острівців на міських зупинках (на щастя, нарешті починаємо повертатися до цього міського комфорту), скориставшись досвідом Рерінга, який не лише озеленював місто, а заквітчував його. Зараз це успішно роблять в Австрії і Німеччині. Їхні зелені острівці, алеї об’єднані в одну систему. Якщо Рерінг дуже любив декоративні квіткові партери, то тепер вважають, що насадження мають бути приязні до комах і птахів. Тобто, висаджувати треба не просто декоративні дерева, а медоносні, з ягідками тощо. Нещодавно в одному з урбанічних районів Відня була приємно здивована реконструкцією вулиць: на деревах у центрі Відня співають… солов’ї.