Студент ІАРД Святослав Гавірко про навчання в Політехніці, участь у мистецьких конкурсах та свої хобі

Наталія Бельзецька, Центр комунікацій Львівської політехніки
Святослав Гавірко

Студент-другокурсник Святослав Гавірко ще змалку бачив себе у творчій професії. Хлопець відвідував школу мистецтв, де здобув базові знання, а сьогодні навчається на кафедрі містобудування і вже встиг взяти участь у багатьох мистецьких конкурсах всеукраїнського й міжнародного рівнів. Про це та його хобі, а також про студентський досвід і позанавчальне життя – спілкуємося зі Святославом.

– Святославе, спочатку розкажи, чому для навчання ти обрав саме Львівську політехніку і таку спеціальність?

– З раннього дитинства я цікавився творчістю, п’ять років відвідував школу мистецтв. Мені завжди подобалося малювати, вирізати, ліпити, тому після закінчення середньої школи вирішив здобувати вищу освіту, пов’язану з творчістю. Разом з батьками, друзями, рідними ми обдумували навчання в різних ЗВО, але спинили свій вибір саме на Львівській політехніці. Оскільки я сам зі Львова, то досить багато знав про цей університет, його довгу історію. Відтак став ще більше дізнаватися про умови навчання, різноманітні спеціальності, цікавився позанавчальним життям. Хотів зрозуміти особливості кожної кафедри: на якій доведеться більше креслити, на якій – малювати. Крім того, перед вступом я відвідував підготовчі курси, де мав змогу познайомитися з викладачами. Мені дуже сподобалися наші зустрічі, взаємодія викладачів з абітурієнтами, їхні пояснення. Тоді я остаточно зрозумів, що мене більше цікавить архітектура, і взявся наполегливо готуватися до творчого конкурсу. Це потребувало багатьох зусиль, терплячості, але я мав сильне бажання, хист і натхнення, а це головне.

– Які переваги від навчання вже встиг для себе виокремити?

Мені дуже подобається те, що свої роботи я можу використовувати на різних університетських конкурсах. Можливість набувати практичного досвіду – велика перевага навчання у Політехніці, адже теорія в нас поєднується з практикою. Спершу ми вивчаємо правила, щоб розуміти, як працювати, а далі безпосередньо виконуємо завдання. Наприклад, на одному з моїх перших конкурсів треба було зробити ескізи парклетів для Ужгорода. Це було захопливо, особливо мені сподобався сам процес проєктування. А найважливішим став захист роботи. Разом зі мною виступали майстри своєї справи, тому мені було дуже цікаво послухати їхні виступи, оглянути роботи, звернути увагу на свої помилки. Я навіть зробив собі деякі нотатки і тепер знаю, як краще виступити. Хоч і не переміг у цьому конкурсі, але став його фіналістом, а головне – набув безцінного досвіду.

– Як би охарактеризував своє студентське життя, зважаючи на те, що довший час вчився онлайн?

– Насправді я дуже радий, що зараз ми вчимося наживо. Навіть помітив, що під час онлайн-навчання більше фокусувався на виконанні завдань, лекціях, а тепер є можливість відірватися на інші речі: спілкування з одногрупниками, знайомство з людьми, мені вдалося знайти нових друзів. Діалог між студентом і викладачем став значно кращий. Для нас, архітекторів, простіше, коли пояснюють на папері, ніж через екран монітора. Та й зрозуміти матеріал легше, коли ти поруч із викладачем.

– Розкажи докладніше про різноманітні конкурси, у яких брав участь. Як до них готувався й у чому полягало твоє завдання?

Упродовж другого семестру я взяв участь у п’ятьох конкурсах: міжнародному двотуровому фестивалі-конкурсі Spring Fest 2023; міжнародному двотуровому багатожанровому фестивалі-конкурсі «Сяйво Хортиці»; двотуровому всеукраїнському багатожанровому фестивалі талантів «Розправ крила, Україно!»; двотуровому всеукраїнському багатожанровому фестивалі талантів «Цвіт нації»; всеукраїнському багатожанровому конкурсі мистецтва «Мистецька весна».

Усе почалося з того, що моя викладачка Людмила Богданівна Гнесь надіслала в нашу групу повідомлення про мистецький конкурс і запросила зголошуватись усіх, кому це цікаво. Я вирішив взяти участь, і мені все так сподобалося, що захотілося надалі рухатись у цьому напрямі. Відтак упродовж другого семестру взяв участь у п’ятьох мистецьких конкурсах. Загалом презентував дві тематики: невеликі макети і роботи з оригамі – різноманітні тематичні колажі: модульні, геометричні фігури. Конкурси проходили в такий спосіб: я надсилав свої роботи, заповнював заявку, а потім журі визначало, хто переходить у наступний тур. У всіх п’ятьох конкурсах мої роботи перемогли.

На першому курсі також брав участь у конкурсі, але завдання було складніше – спроєктувати зону відпочинку. Треба було зробити макет, креслення, але знову ж таки це чудовий досвід. Надалі я хочу розвиватися та випробовувати свої сили там, де буде можливість.

– Звідки ти черпаєш мотивацію до навчання і загалом до такої творчої професії?

Передусім мені це подобається. Я люблю ділитися з іншими своєю творчістю, а ще це чудова нагода розвиватися. Тому я дуже вдячний викладачам, рідним і друзям, які мене підтримують, шукають можливості для того, щоб я міг далі презентувати свої роботи.

– Чи маєш час на інші зацікавлення, хобі?

Так, ще у школі я пробував робити мотанки, в’язати браслети з бісеру, але останні сім років найбільше цікавлюся оригамі. Хочу надалі розвиватися в цій сфері, є ще багато чого спробувати і дізнатися. Бо оригамі не обмежується лише паперовими корабликами, як багато хто вважає, насправді там неймовірне поле для фантазії і творчості. А найбільше мене дивує те, що й далі з’являється дуже багато нових робіт. Є майстри зі світовим іменем, цілі спілки митців, які працюють над оригамі, відбуваються конференції, присвячені цій тематиці. Тож моє хобі й навчання дуже вдало поєднуються. Заняття оригамі дає змогу професійно зростати, а заразом є для мене відпочинком, допомагає трішки розвіятися.

– Чому ти обрав саме таке хобі?

Оригамі стало для мене своєрідною терапією. Наприкінці 2018 року, коли я ще навчався у школі, у мене виявили онкологічне захворювання… Я пройшов шість місяців хіміотерапії, потім ще кілька місяців опромінення, але завдяки лікарям, батькам, підтримці рідних і друзів сьогодні я здоровий. Саме тоді, щоб не фокусуватися на хворобі, я найактивніше працював над оригамі. Міг цілими днями їх складати, дізнаватися про різні методики, моделі робіт. За час лікування дуже багато всього навчився, і дотепер оригамі залишається для мене своєрідною медитацією, яка допомагає розважитися, освіжити розум.

Сьогодні кожну свою роботу я викладаю на інстаграм-сторінці, тому, якщо довіряти моїм підрахункам, у мене вже назбиралося близько 900 виробів та більш як дві тисячі підписників. Це потребує немало часу. Інколи складаю відразу два екземпляри, щоб мати змогу розкласти один і нагадати собі послідовність дій. Також намагаюся проєктувати власні моделі, а віднедавна пробую записувати свої відеоінструкції. Це для мене ще одна мотивація, коли бачу, як інші люди створюють свої вироби за моїми вказівками. Минуло вже стільки років, а мені це не набридає, навпаки – стає цікавіше і цікавіше. Тому моя спеціальність мені подобається ще й тим, що можу використовувати в ній свій досвід, застосовувати в архітектурі принципи, методики, яких навчився завдяки оригамі.

– Які твої подальші цілі й у якій сфері мрієш працювати?

Навчання мені подобається, тому хочу далі розвиватись у своїй справі, у майбутньому, можливо, працювати у приватній архітектурній фірмі. Хотів би набути і закордонного досвіду, побачити, як працюють тамтешні спеціалісти, а згодом застосувати ці знання в Україні. А щодо оригамі, то мрію про персональну виставку і невеликий збірник зі своїми інструкціями. Вірю, що це стане комусь у пригоді. І, звісно, планую брати участь в інших конкурсах, представляти свої роботи. Я хочу показати, що в Україні також цікавляться таким мистецтвом, і ми маємо, що показати світові.

– Які поради можеш дати нашим вступникам?

Найперше – не бійтеся. Проявляйте себе, беріть участь у конкурсах – це цікаво, важливо, і це вас розвиває. Ви зможете побороти свої страхи – так, як зробив я. Адже на моєму першому конкурсі було поважне журі, виступали професіонали, значно старші за мене. Але сьогодні я щасливий, що тоді ризикнув і зробив це, бо набув безцінного досвіду. Тому і ви не бійтеся щось робити.

Друге – бережіть своє здоров’я. Інколи краще здати щось невчасно, але добре виспатися, поїсти. Може, звучить банально, та на своєму досвіді я переконався, як це важливо. Тому здоров’я треба берегти.

А третє – не забувайте про свої хобі, робіть те, що робить вас щасливими. Іноді постійний потік навчання дуже втомлює, а хобі дають змогу розвіятися, побачити щось більше. Після цього значно легше знову повертатися до навчання чи роботи. Тому розвивайтеся різнобічно, не бійтеся показати іншим свої роботи, виставити їх на загал. У вас з’являться нові знайомства, і ви матимете значно більші можливості.

Святослав Гавірко Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Роботи Святослава Гавірка Святослав Гавірко