Магістратура – чи це необхідний освітній рівень для кожного, хто хоче побудувати успішну кар’єру та стати високооплачуваним фахівцем у майбутньому? Поговорили про це зі студенткою Інституту права, психології та інноваційної освіти, випускницею бакалаврату Мартою Кулинич.
– Магістратура – обов’язковий етап для всіх чи лише для певних спеціальностей?
– Думаю, тут кожен студент має вирішувати, як правильно саме для нього. Останнім часом, приймаючи на роботу, роботодавці більше уваги звертають на знання та навички, ніж на наявність диплома, і не завжди ті, хто має диплом, працюють вправніше, ніж особи без нього. Часто люди здобувають знання поза університетом, наприклад на інтернет-курсах, які нині доступні кожному. Це зручно, бо можна не лише навчатися в українських спеціалістів, а й переймати закордонний досвід. Проте важко не погодитися з тим, що університет дає дуже важливу базу, без якої будь-які знання здобувати буде значно складніше. Не думаю, що це потрібно кожному, бо багато людей знаходять свою роботу за спеціальністю, ще навчаючись на бакалавраті, але вважаю, що додаткова освіта ніколи не буде зайвою.
– Як вважаєш, який відсоток випускників бакалаврату станом на сьогодні оберуть усе ж продовжувати навчання?
– Можу аналізувати лише з кола своїх знайомих – навіть ті, хто впродовж навчання на бакалавраті часто повторював, що не планують йти на магістратуру, тепер готуються до вступних іспитів. Думаю, річ у тому, що після магістратури люди все ж упевненіші у своїх навичках та знаннях. Серед моїх приятелів 80 відсотків вирішили продовжити навчання та вступити до магістратури.
– На твою думку, магістратура – це час, коли й далі присвячуєш усю себе навчанню, чи все-таки більше сил вкладаєш у роботу, особисте життя тощо?
– На магістратуру студенти приходять вже з основною базою знань – це дає їм змогу більше часу присвячувати пошуку роботи й особистому життю, а здобуття додаткових умінь не потребує так багато часу та зусиль, як під час навчання на бакалавраті.
– Які переваги має для тебе магістратура?
– Для мене це можливість нових знайомств у сфері, що мене цікавить, і здобуття тих знань та навичок, які відрізнятимуть мене на ринку праці від людей, котрі вирішили, що бакалаврату для них досить.
– Як гадаєш, ступінь магістра значно підвищує цінність особи на ринку праці?
– Так, я думаю, що це чимала перевага, оскільки наявність диплома магістра показує не лише глибші знання у своїй сфері, а й наполегливість та бажання бути в ній найкращим.
– Зміна спеціальності: що ти думаєш про таку перевагу продовження навчання після бакалаврату?
– Мені подобається, що це можливо в нашій системи освіти, оскільки люди в 17 років, вступаючи на бакалаврат, часто не мають точного уявлення про професію й не впевнені, до якої діяльності в них справді лежить душа. Натомість у віці 21 року студент свідоміший і може відповідальніше ставитися до своєї освіти, має більше знань про інші сфери й чітко розуміє, що хоче робити в житті.
– А як тривав твій шлях вибору – йти чи не йти далі?
– Щиро кажучи, я належала до тих, хто вважав, що магістратура – це не для мене. Цьому сприяли і легкодоступність знань у наш час, і кліше «на магістратуру йдуть ті, хто хоче бути науковцем». А науковцем я ставати не планую. Але, як і для більшості моїх знайомих, ця думка перестала бути актуальною для мене на 4-му курсі. Зараз я планую навчатися на магістратурі й розпочала свою підготовку до вступних випробувань.