Національний університет «Львівська політехніка» - Найкращі обирають Львівську політехніку!

Вшанування жертв Голодомору 1932–1933 років: у головному корпусі Політехніки відкрили виставку Національного музею Голодомору-геноциду

Наталія Павлишин — Sat, 22 Nov 2025 07:57:56 +0000

Вшанування жертв Голодомору 1932–1933 років: у головному корпусі Політехніки відкрили виставку Національного музею Голодомору-геноциду

22 листоп. 2025, 09:57

Наталія Павлишин сб, 11/22/2025 - 09:57

Святослав Іваньо, Центр комунікацій

21 листопада 2025 року в головному корпусі Національного університету «Львівська політехніка» відбулася Година-реквієм на вшанування жертв Голодомору-геноциду 1932–1933 років, а також презентація виставки Національного музею Голодомору-геноциду. Львівська політехніка щороку вшановує пам’ять жертв Голодомору, і цьогорічний захід став важливим продовженням цієї традиції. До події долучилися представники академічної спільноти та студенти університету.

Захід розпочався хвилиною мовчання. Першим до слова був запрошений капелан університету отець Ігор Хомічак. Він наголосив на цінності людської гідності, ролі християнського виховання та потребі зберігати пам’ять про злочини тоталітарного режиму, що забрали життя мільйонів українців. Священнослужитель зазначив, що суспільство має виховувати молоде покоління так, щоб такі трагедії ніколи не повторилися, а пам’ять про минуле стала основою відповідального майбутнього України:

— Сьогодні в один день поєдналися різні події — і радісні, і сумні. Ми відзначаємо свято Введення в храм Пресвятої Богородиці та День Гідності й Свободи, але водночас вшановуємо пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років. Сьогодні ми згадуємо, як було зневажено людську гідність і саме право на життя, як прагнули зламати та знищити мільйони українців. У багатьох випадках це сталося. Але ми живі — ми вистояли, далі боремося й захищаємо свободу. Наш обов’язок — виховати покоління, яке не дозволить повторення таких трагедій і не чинитиме подібного щодо інших. Сьогодні пам’ятаймо: не забуваймо своєї історії. Бо якщо не знаєш своєї історії, важко думати про майбутнє. Пам’ятаймо про тих, хто тоді постраждав, і про тих, хто сьогодні відстоює нашу гідність — право називатися українцями й жити на своїй землі.

Ректорка Львівської політехніки професорка Наталія Шаховська наголосила на тому, що знання історії є важливим елементом безпеки держави. За її словами, тему Голодомору й сьогодні агресор використовує як інструмент маніпуляцій, а російська армія далі застосовує голод як засіб тиску на цивільних і військовополонених. Голодомор 1932–1933 років, так само як і масові голоди 1921–1923 та 1946–1947 років, слід розглядати як послідовну геноцидну політику Росії щодо українців, яка триває й нині в умовах сучасної російсько-української війни. Це була цілеспрямована атака на українську ідентичність та історичну пам’ять з метою насадження радянської політики:

— Однією з найбільших гуманітарних катастроф у світі став Голодомор 1932–1933 років. Він був інструментом терору, який підтримував тоталітарний режим, забезпечував проведення колективізації в українському селі та утвердження радянської влади в Україні. Штучно створений голод був спрямований саме проти українців і став геноцидом українського народу, — наголосила Наталія Богданівна.

Ректорка також нагадала, що Голодомор визнали актом геноциду вже понад 30 країн світу, і процес міжнародного визнання триває. Водночас сучасна російська політика багато в чому повторює дії більшовицьких лідерів столітньої давності.

Наталія Шаховська зазначила, що презентована виставка Національного музею Голодомору-геноциду є важливим інструментом поширення правди про злочини проти українців. Вона вважає, що право на справедливість не може бути передане комусь іншому — кожен злочин агресора має бути названий і покараний.

З доповіддю виступив завідувач кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини, доктор історичних наук Іван Хома. Він окреслив Голодомор 1932–1933 років як найбільший злочин радянського тоталітарного режиму проти людства та цілеспрямований акт проти української нації, яка тоді й далі чинила опір політиці Москви. Доповідач наголосив, що трагедія Голодомору стала наслідком двох стратегічних політик сталінського керівництва — форсованої індустріалізації та суцільної колективізації. Радянська влада потребувала швидких грошей, якими для СРСР був зерновий експорт, тому прагнула встановити повний контроль над українським селянством.

— Голодомор 1932–1933 років — це найбільший злочин російської комуністичної тоталітарної системи проти людства за всі роки її існування. Це злочин проти української нації. Української нації, яка на той час далі чинила опір. Цей опір, що його демонструвало українське суспільство, передусім українське селянство, був безпосередньо пов’язаний із двома злочинними політиками, які Сталін розпочав після приходу до влади в 1924–1925 роках. Це дві ключові політики: перша — форсована індустріалізація. Для її реалізації Радянському Союзу були потрібні швидкі гроші на будівництво заводів і фабрик. Сьогодні для сучасної Росії таким ресурсом є нафта, а тоді цим ресурсом було зерно. Як свого часу Ленін вдавався до вилучення продовольства в 1917–1921 роках, що спричинило голод 1921–1922 років, так само Сталін застосував механізм отримання швидких грошей для індустріалізації через повне вилучення зерна. Щоб здобути контроль над усім зерном на території УСРР, де його вирощували найбільше, потрібно було встановити повний контроль над українським селянином. Селянин платив податки державі, але цього було замало: радянська влада прагнула тотального контролю. Саме тому вона розпочала другу злочинну політику — колективізацію. Через розкуркулення, залякування та примус вона намагалася підпорядкувати селянство системі колгоспів, — пояснив Іван Хома.

Коли колективні господарства виявилися неефективними, влада звинуватила селян у незаконному присвоєнні зерна. Ухвалена в 1932 році постанова «Про охорону соціалістичної власності» (відома як «Закон про п’ять колосків») створила правові підстави для тотального вилучення харчів. Селянам забороняли виїжджати до міст, позбавляли будь-якої можливості придбати чи добути їжу. Це перетворило голод на інструмент фізичного знищення людей.

За словами Івана Хоми, лише в 1932–1933 роках від штучного голоду загинуло понад 4,5 мільйона українців. Міжнародна спільнота отримувала інформацію про Голодомор, однак у 1932–1933 роках український голос не був повноцінно почутий у Лізі Націй. Україна тоді не мала власної державності й не могла представляти свої інтереси на міжнародному рівні. Лише після 1991 року, ставши суб’єктом міжнародної політики, держава здобула можливість відкрито донести світові правду про злочини радянського тоталітарного режиму.

Історик зазначив, що збереження пам’яті про Голодомор є важливим чинником розуміння сучасної російської політики та формування міжнародної підтримки України. Поширення правди про 1932–1933 роки дає світові інструменти для адекватного оцінювання дій Росії сьогодні та сприяє боротьбі України за свободу й гідність.

Доктор історичних наук Богдан Левик наголосив, що розкриття правди про злочини тоталітарного режиму дає можливість руйнувати міфи та пропаганду, на яких десятиліттями будувався російський імперський наратив. У центрі виступу була теза, що Голодомор 1932–1933 років був свідомо організованим геноцидом, спрямованим на придушення українського селянства та недопущення відновлення української державності. Терор голодом супроводжувався репресіями проти інтелігенції, депортаціями, русифікацією, ліквідацією церковних структур і створенням образу українського селянина як «ворога народу».

Доповідач підкреслив, що через блокаду сіл, масові арешти та заборону виїзду українці були фактично позбавлені шансів на виживання. Попри заперечення СРСР, світові держави знали про трагедію, але не втручалися. Лише після здобуття незалежності Україна змогла домогтися міжнародного визнання Голодомору як геноциду, однак цей процес і досі просувається повільно.

Паралелі із сучасною війною показують, що Росія продовжує політику знищення української ідентичності. Завершуючи виступ, Богдан Левик закликав молодь знати свою історію та зберігати силу й самоповагу у боротьбі за українську державність.

Наприкінці заходу всі присутні спільно поставили лампадки біля входу до головного корпусу.

Приєднані файли

golodomor.pdf34.26 МБ

Ректор

Проректор (напрям діяльності: інституційний розвиток)

Проректор (напрям діяльності: навчально-методична робота)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

Проректор (напрям діяльності: наукова робота та інноваційна діяльність)

Проректор з науково-педагогічної роботи та соціального розвитку

Проректор (напрям діяльності: міжнародна діяльність)

Народний дім «Просвіта»

Музей історії Львівської політехніки

ІV Міжнародна студентська конференція «Організаційні, правові та психолого-педагогічні аспекти реалізації професійної мобільності студентів у період війни»

Oleksandr Levchenko — Fri, 21 Nov 2025 15:03:52 +0000

ІV Міжнародна студентська конференція «Організаційні, правові та психолого-педагогічні аспекти реалізації професійної мобільності студентів у період війни» Oleksandr Levchenko пт, 11/21/2025 - 17:03

Організаційний комітет запрошує студентів та їхніх наукових керівників взяти участь у ІV Міжнародній науково-практичній конференції «Організаційні, правові та психолого-педагогічні аспекти реалізації професійної мобільності студентів у період війни: реалії та перспективи», що відбудеться 26 листопада 2025 року в Національному університеті «Львівська політехніка» (м. Львів, Україна).

Головні напрями роботи конференції

Академічна мобільність студентів та особливості її реалізації в умовах війни.
Інноваційні технології підготовки професійно мобільного студента ЗВО в контексті євроінтеграційних процесів.
Роль гуманітарних наук у формуванні світогляду як важливого чинника підготовки фахівців в умовах воєнного стану.
Правові та соціально-психологічні аспекти реалізації професійної мобільності студентів ЗВО в умовах війни.
Організаційно-педагогічні підходи до підготовки професійно-педагогічно мобільного фахівця в умовах воєнного стану.(вітчизняний та зарубіжний досвід).

Крайній термін подання заявок на участь у конференції – 24 листопада 2025 року.

Докладніше – в інформаційному листі конференції.

Інформаційний лист480.34 КБ

Розпочалась апробація першого національного опитування студентів про досвід навчання

Oleksandr Levchenko — Fri, 21 Nov 2025 14:22:47 +0000

Розпочалась апробація першого національного опитування студентів про досвід навчання

21 листоп. 2025, 16:22

Oleksandr Levchenko пт, 11/21/2025 - 16:22

За матеріалами сайту Міністерства освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України розпочало пілотне національне опитування студентів і студенток закладів вищої освіти щодо їхнього досвіду навчання та задоволеності ним. Це перша апробація інструменту, який має стати прямим каналом зв’язку між студентством і Міністерством та основою для подальших рішень у сфері вищої освіти.

Опитування орієнтовано на здобувачів вищої освіти, які зараз навчаються на другому курсі за програмами бакалавра або магістра медичного, фармацевтичного чи ветеринарного спрямування. Воно стосується того, як організовані пари, як працюють викладачі, яке навчальне навантаження ви відчуваєте, наскільки комфортним є освітнє середовище, чи достатньо підтримки ви отримуєте, а також ваших планів щодо подальшого навчання та професійного розвитку. Заповнення анкети займає орієнтовно 20 хвилин.

Взяти участь в опитуванні можна через особистий кабінет в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО). Це – кабінет здобувача, який потрібно спершу зареєструвати (не плутайте з кабінетами вступників, які вже припинили роботу). Усі відповіді надходять до Міністерства освіти і науки України – без посередників, без залучення адміністрації закладу вищої освіти, факультету чи освітньої програми.

Інструкція, як взяти участь в опитуванні

МОН окремо наголошує на повній конфіденційності опитування. Заклад вищої освіти, викладачі, деканат, адміністративні працівники, інші студенти чи будь-які треті сторони не матимуть доступу до ваших персоналізованих відповідей. Під час обробки не використовують ім’я, прізвище чи інші персональні дані. Дослідники бачать лише знеособлені коди, а результати будуть оприлюднені суто в узагальненому вигляді.

За результатами пілоту Міністерство планує вдосконалити інструмент опитування та надалі використовувати його як регулярний механізм моніторингу якості організації навчання та освітнього середовища в закладах вищої освіти.

Реалізація першого національного опитування студентів відбувається за підтримки проєкту Світового банку «Удосконалення вищої̈ освіти в Україні заради результатів» (UIHERP).

У пілоті бере участь 31 заклад вищої освіти, зокрема й Національний університет «Львівська політехніка». Триватиме пілотна фаза до 2 грудня.

Докладніше – на сайті Міністерства освіти і науки України.

Львівська політехніка посідає третє місце в рейтингу Times Higher Education Interdisciplinary Science Rankings 2026

Oleksandr Levchenko — Fri, 21 Nov 2025 12:33:01 +0000

Львівська політехніка посідає третє місце в рейтингу Times Higher Education Interdisciplinary Science Rankings 2026

21 листоп. 2025, 14:33

Oleksandr Levchenko пт, 11/21/2025 - 14:33

Лабораторія управління закладом вищої освіти Львівської політехніки

Національний університет «Львівська політехніка» посідає третє місце в міжнародному рейтингу Times Higher Education Interdisciplinary Science Rankings 2026 серед українських університетів (минулого року ‒ четверте) і входить у загальному рейтингу до категорії 601–800 (минулого року ‒ 601+).

Рейтинг оцінює внесок університетів у посилення міждисциплінарності в науці. Його формують на основі 11 критеріїв за трьома основними напрямами оцінювання, кожен з яких представляє етап життєвого циклу дослідницьких проєктів: фінансування (19%); процес – показники досягнення успіху, матеріально-технічна база, адміністративна підтримка та заохочення персоналу (16%); результати – публікації, якість досліджень і репутація (65%).

Цьогоріч у рейтингу представлено 911 університетів із 94 країн світу, зокрема 15 ‒ з України.

Times Higher Education Interdisciplinary Science Rankings 2026

Дні Латвії у Львівській політехніці

Oleksandr Levchenko — Fri, 21 Nov 2025 10:58:20 +0000

Дні Латвії у Львівській політехніці

21 листоп. 2025, 12:58

Oleksandr Levchenko пт, 11/21/2025 - 12:58

Марія Педь, Центр комунікацій Львівської політехніки

20 листопада в Актовій залі головного корпусу відбувся спільний захід Національного університету «Львівська політехніка» та Почесного консульства Латвії у Львові — Дні Латвії у Львові, присвячені Дню Незалежності Латвійської Республіки та 20-річчю діяльності Почесного консульства Латвії у Львові.

Координаторкою спільного заходу була професорка кафедри зовнішньоекономічної та митної діяльності ІНЕМ, керівниця Національного центру The Baltic University Programme (BUP) Зоряна Двуліт.

Урочисте відкриття та слова вдячності

Першим виступив проректор Львівської політехніки Олег Карий. Він наголосив на важливості співпраці:

— Ми сподіваємося, що нам вдасться на хорошому рівні відродити ту традицію, яка в нас колись була, — проводити Дні Латвії у Львівській політехніці. Насправді це ще один крок до нашої перемоги — принаймні моральної. Ми, незважаючи на всі труднощі, не здаємося, і ми пам’ятаємо про тих друзів, які щиро й віддано нас підтримують усіма засобами, які мають.

Сподіваюся, що сьогоднішні різні заходи, які відбуваються і вже відбулися в межах Днів Латвії у Львівській політехніці, дадуть змогу далі розвивати співпрацю між нашими країнами.

Дипломатка, голова представництва Invest in Latvia Агентства інвестицій та розвитку Латвії в Україні Галина Буковська розпочала свій виступ українською мовою:

— Для мене велика честь стояти в цьому університеті — одному з найбільших і найстаріших в Україні. Я скажу кілька слів українською, але, вибачте, потім уже говоритиму англійською — моя українська ще не така добра, щоб я могла так гарно сказати, як попередні оратори. Дякую вам за те, що ви організовуєте Дні Латвії в Україні. Це для нас дуже важливо. Україна — це та країна, яка дає нам надію на те, що демократичні цінності мають жити і що в нас є майбутнє.

Галина Буковська також згадала про багаторічну допомогу, яку надає Латвія:

— Ми були з Україною до 2014 року, ми були з Україною після 2014 року, і ми тим більше з Україною після початку повномасштабного вторгнення. Ми будемо завжди з Україною до кінця. Для нас дуже важливо, щоб Україна залишилася незалежною країною.

Латвія послідовно підтримує Україну й залишається серед лідерів світу за обсягами допомоги у відсотках до власного ВВП. Вона надає Україні все необхідне: від військового обладнання та гуманітарних вантажів до експертних знань і постійної моральної підтримки.

Заступник голови ЛОВА Іван Собко наголосив на добрих відносинах між нашими країнами, які тривають від часів здобуття незалежності:

— Ми маємо дуже дружні, теплі й справжні стосунки з цією країною, яка підставляла плече як справжній друг не лише під час повномасштабного вторгнення, а й від самого становлення України — з 1991 року.

Ми дякуємо за допомогу, яку надали нашим захисникам і захисницям, а також за гуманітарну підтримку для наших медичних і соціальних закладів. Європа й сьогодні залишається нашою опорою, а країни Балтії — світлом у темряві, що насувається з боку агресора. Ми дякуємо Збройним силам України, які дають нам можливість говорити українською, ходити до української церкви, носити вишиванку та вірити у світле майбутнє — у те, що наші діти та ми зможемо втримати нашу державу і що вона посяде належне їй місце на мапі Європи, в її серці.

Виконувач обов’язків керуючого справами, начальник юридичного відділу Львівської обласної ради Ярослав Гасяк навів конкретні приклади допомоги, яку Латвія надає Україні:

— Для прикладу: лише за останні три роки Латвія передала понад шість тисяч транспортних засобів. Щодня вони прибувають конвоями, і є волонтери, які впродовж цих років двічі на місяць долають величезний шлях, везучи по 20–30 автомобілів. Це щоденна праця, яку вони роблять.

А представник МЗС України Андрій Грушко подякував латвійському народу:

— Хочеться привітати Латвію з Днем Незалежності й подякувати їй за той приклад, який вона разом з іншими балтійськими країнами подала колишнім республікам Радянського Союзу, показавши шлях до виборення свободи та незалежності наприкінці 80-х — на початку 90-х років.

Хочу низько вклонитися латвійському народові за допомогу, яку він надавав Україні ще до повномасштабного вторгнення і особливо — з перших його днів. Це і військова, і гуманітарна підтримка, обсяги якої справді надзвичайно великі. Бажаю, щоб Латвія та Україна й надалі зберігали таку ж тісну і змістовну співпрацю. Ще раз щиро дякую Латвії за те, що вона з нами в цей складний період.

Почесний консул Латвійської Республіки у місті Львові Володимир Гарцула підкреслив важливість підтримки Латвії у такі складні часи.

У події взяв також участь Алексейс Забелло — засновник міжнародного товариства українсько-латвійської дружби, підприємця. Він ініціював фінансову підтримку студій латвійської мови для студентів, науково-педагогічних працівників Львівської політехніки.

Коротко про історію Латвії

У виступах неодноразово проводили історичну паралель між шляхами України та Латвії. Латвія, яка проголосила свою незалежність у 1918 році й створила демократичну державу зі свободою слова та рівними можливостями для людей різних національностей, у 1940 році втратила її через окупацію та насильне приєднання до СРСР. Попри тривалі окупації, радянські репресії та депортації, країна зуміла зберегти власну мову й культуру. У 1989 році латвійці разом із литовцями та естонцями утворили Балтійський шлях — живий ланцюг завдовжки 600 кілометрів, що став символом мирної боротьби за свободу. Після відновлення незалежності в 1991 році Латвія обрала шлях демократії, вступила до ЄС і НАТО й сьогодні активно підтримує Україну.

BUP, Ризький технічний університет і нові студії латвійської мови

У межах заходу керівниця Національного центру The Baltic University Programme (BUP) в Україні Зоряна Двуліт презентувала діяльність мережі, що об’єднує понад 110 університетів із 12 країн Балтійського регіону та пропонує студентам і викладачам стажування, курси, наукові проєкти й міжнародні школи.

Для аудиторії також провели онлайн-презентацію Ризького технічного університету, представивши можливості навчання, академічну мобільність і перспективи співпраці з українськими студентами. Окремо варто відзначити відкриття студій латвійської мови та культури у Львівській політехніці, де студенти можуть дізнатися більше про культуру країни-партнера.

Фотовиставка «Шлях на Еверест»: історія Юріса Улманіса та його місії

Після офіційної частини в головному корпусі відкрили фотовиставку «Шлях на Еверест, який триває». Її автором є латвійський альпініст, волонтер, і письменник Юріс Альберт Улманіс. Він також є автором книжки «Коли війна стає особистою», в якій розповідає про досвід українців у боротьбі проти російських агресорів, про що знає особисто, а не з чужих слів.

Юріс Улманіс — давній друг України, який підтримує її ще з 2014 року, а після початку повномасштабного вторгнення 2022 року навіть намагався долучитися до інтернаціонального легіону. На виставці він представив світлини зі свого сходження у 2023 році на Еверест, де встановив прапори України та Латвії.

Арніс Сабловскіс — латвійський публіцист, журналіст, письменник, волонтер, кавалер найвищої нагороди Латвії «Орден трьох зірок», який виступив зі словами підтримки України.

14 січня 2025 року Юріс здійснив ще одну експедицію — до Південного полюса, де символічно замінив російський прапор на український, за що був засуджений росією на 14 років. А вже навесні він пройшов пішки через північні області України, відвідав 15 військових шпиталів і підтримав військових та медиків у межах проєкту «Енергія для свободи». Пізніше Юріс подорожував США та Канадою, розповідаючи світові про російсько-українську війну. Він говорив про українських військових, а також про цивільних, яких фотографував на Сході. Особливо запам’яталася жінка, яка на своїх розстріляних воротах у місцях пробоїн намалювала квіти, створюючи символ пам’яті та надії.

Ректор

Проректор (напрям діяльності: міжнародна діяльність)

Національний центр BUP

Пресцентр «Центр комунікацій»

Відкриття меморіальної стіни в Інституті комп’ютерних технологій, автоматики та метрології

Oleksandr Levchenko — Fri, 21 Nov 2025 08:40:27 +0000

Відкриття меморіальної стіни в Інституті комп’ютерних технологій, автоматики та метрології

21 листоп. 2025, 10:40

Oleksandr Levchenko пт, 11/21/2025 - 10:40

Дарина Хома, Центр комунікації Львівської політехніки

19 листопада неподалік дирекції ІКТА відкрили стіну пам’яті студентів, випускників і викладачів, які загинули за Україну.

Подія відбувалася в камерній, майже «сімейній» атмосфері, де всі спільно переживали біль і ділили сльози. Лише разом можна пережити ці тяжкі хвилини — для України, для матерів і батьків героїв, для їхньої академічної спільноти. Як сказав присутній на події отець Юрій, керівник Центру студентського капеланства Львівської архиєпархії Української Греко-Католицької Церкви та капелан Львівської політехніки:

— Це важливо — підтримати батьків. Батьки мають проживати втрату спільно з усіма нами. Щоб це переживалось, потрібно триматися разом пліч-о-пліч, бо наодинці це завжди виклик, а у спільності горе поділене завжди проживається якось безпечніше, легше.

За традицією відбулася хвилина мовчання, після якої пролунав Гімн України.

Серед тих, кого згадано на стіні пам’яті, — студенти та випускники різних років, а також викладачі, які долучалися до захисту країни. Це Назарій Гладкий, студент-доброволець, Володимир Іванюк, Юрій Осадчук, Олександр Созанський, Роман Мисак, Олександр Піцик, Юрій Лаврик — старший викладач кафедри спеціалізованих комп’ютерних систем, Богдан Теплюх, Михайло Прощук та Роман Цендра.

Перше слово надали ректорці університету Наталії Шаховській. Вона наголосила, що війна в Україні триває вже стільки ж років, скільки й Друга світова війна, і щодня забирає життя українців. За її словами, найбільша втрата для держави — не інфраструктура і не технології, а люди. Львівська політехніка завжди була осередком патріотизму: її студенти та випускники долучалися до визвольних змагань та оборони країни, і їхній подвиг назавжди залишиться в пам’яті університетської спільноти.

— Ми завжди пам’ятатимемо про те, що зробили випускники, студенти та працівники, і хто вони — завжди з нами в пам’яті, — зазначила ректорка.

Леся Мичуда, заступниця директора ІКТА, наголосила, що серед присутніх на події є ті, чиї подвиги не менші за героїзм загиблих студентів, — це їхні батьки. Вони виховали мужність, доброту, патріотизм, жертовність і любов до України.

Лідія Созанська, мама Олександра Созанського, виголосила щиру промову, в якій поєднувалися жаль і розрада. Вона прагнула показати загиблих студентів ІКТА не як сумні образи, а як героїв, які житимуть завдяки тому, що їх згадують.

— Пам’ять — це не просто хрест чи пам’ятник, — говорила пані Лідія. — Пам’ять — це імена. Як казав син у 2020 році, воїн живе доти, доки його пам’ятають. І це правда. Волю не можна дати, волю я вкраплювала у своє молоко, від якого зростало не тільки тіло, але й дух: вільний, міцний, сильний, незалежний. Коли прийшов ворог на наші землі, то він взяв відповідальність на себе й захищав до останнього подиху свою країну і кожного з нас.

Серед присутніх також був Ярослав Мисак, батько Романа Мисака. Його син був звичайною цивільною людиною: закінчив інститут і займався бізнесом. З початком повномасштабного вторгнення Роман узявся допомагати переселенцям, а згодом пішов до армії, ставши на захист своєї країни. Він згадав слова свого сина, які той сказав, перебуваючи на Сході: «Тату, за вас, за себе і за Батьківщину…».

Ярослав Мисак був одним із головних ініціаторів меморіальної стіни. Ця ідея виникла в нього давно, проте завдяки постійним зусиллям вона була реалізована саме того дня. Родини відчувають потребу в просторі пам’яті.

Після батьків виступив волонтер — представник 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила Мар’ян Боднар:

— Я займаюся волонтерством, і мені пощастило спілкуватися з дуже різними людьми: від маленької дівчинки, яка намалювала малюнок для військового, до пані 72 років, яка на базарі збирає продукти для фронту. Коли її запитують: «А хто з ваших воює?», вона завжди відповідає: «Там усі мої воюють».

Після нас залишається тільки те, що ми встигли зробити за життя. Ці хлопці зробили щось героїчне — і це вже назавжди. Це те, що ніхто в них уже не забере.

Директор ІКТА Юрій Костів узяв слово й розповів, що інститут не міг не вшанувати пам’ять своїх загиблих студентів і викладачів. Він зазначив, що до меморіальної стіни створили QR-коди, щоб рідні могли додавати інформацію та фотографії.

— Ми беремо інформацію з «Книги пам’яті» на сайті Політехніки. На цих фотографіях вони живі, — сказав Юрій Костів.

Після цього отець Юрій освятив меморіальну стіну і проказав коротку молитву. Слова Лідії Созанської — її щирість і глибоке розуміння героїзму дітей — особливо його вразили.

— Пам’ять — це про любов. А в любові завжди є місце для імені конкретної людини. За кожним ім’ям — життя, але не статистика, — наголосив отець Юрій.

Дуже зворушливою була згадка про британський твір «Гобіт» і слова звідти: «Це дитяча історія, але з глибоким сенсом. Ми не вибираємо час, коли приходимо у світ, але ми обираємо, як жити в цей час. І це правда для мене особисто».

Варто згадати й поетичні слова, написані під портретами хлопців:
«Живе лиш той, хто не живе для себе,
Хто для других виборює життя» — Василь Симоненко.

Ця фраза повністю відповідає образу захисників, яким присвячені ці слова...

Студенти також долучилися до ініціативи. Голова Колегії студентів Роксолана Петришин розповіла, що директор інституту звернувся до них, коли постало питання художнього оформлення напису на стіні. Молодь охоче взялася допомагати: знайшлися дівчата, які раніше були активними учасницями творчих проєктів у студентському самоврядуванні.

— Нам потрібно було, щоб хтось написав слова з вірша. У нас є дівчата, які малюють — вони й взялися за це, — зазначила Роксолана.

Для студентів це було не просто технічне завдання, а радше спосіб відчути свою причетність до спільного вшанування пам’яті.

Голова профкому Богдан Мірінчик наголосив, що відкриття меморіальної стіни — лише початок великої справи. Батьки загиблих прагнуть, щоб вшанування героїв стало масштабнішим і поширилося на всі інститути.

— Сьогоднішнє відкриття має стати запуском для інших інститутів: таку пам’ять можна й треба організовувати в кожному інституті. Якщо потрібна допомога з реалізацією будь-якої справи, до нас звертаються, і ми охоче беремося. Навіть невелика участь — це вже внесок у вшанування героїв, — зауважив Богдан Мірінчик.

Директор інституту розповів, що підготовка до відкриття меморіальної стіни стала спільною роботою викладачів і студентів: вони збирали матеріали, готували фотографії та створювали QR-коди, що ведуть до «Книги пам’яті». Для нього важливо, щоб кожен студент міг побачити обличчя загиблих і зрозуміти, що сьогоднішня можливість навчатися — завдяки їхній жертовності.

— Ми хочемо, щоб ті, хто заходить у дирекцію, бачили ці обличчя й усвідомлювали: в цьому інституті навчалися справжні Герої, — пояснив він.

У планах інституту — проведення хвилини мовчання біля меморіальної стіни як символічного нагадування про ціну свободи та відповідальність за неї. Директор сподівається, що така традиція допоможе студентам усвідомлювати, як важливо пам’ятати тих, завдяки кому вони мають змогу вчитися.

Ректор

Проректор (напрям діяльності: соціальні питання та управління інфраструктурою)

ІКТА

«Це істинна свобода»: політехнік Юрій Ривіс — чемпіон Світової серії IFBB у класичному бодибілдингу

Oleksandr Levchenko — Fri, 21 Nov 2025 07:11:00 +0000

«Це істинна свобода»: політехнік Юрій Ривіс — чемпіон Світової серії IFBB у класичному бодибілдингу

21 листоп. 2025, 09:11

Oleksandr Levchenko пт, 11/21/2025 - 09:11

Марія Педь, Центр комунікацій Львівської політехніки

Студент 3-го курсу Львівської політехніки Юрій Ривіс за останній місяць здобув низку найвищих титулів: став чемпіоном України, чемпіоном світу, віцечемпіоном турніру United National Cup, а кульмінацією його досягнень стала золота медаль, яку він виборов 14 листопада на престижному турнірі Світової серії IFBB.

Сам Юрій зі Львова: тут він народився, виріс і нині навчається за спеціальністю «Видавництво та поліграфія». Як згадує хлопець, цю сферу він обрав через любов до дизайну й мистецтва, а вибір Львівської політехніки був очевидним, адже свого часу тут навчався його батько.

— Крім спорту люблю читати книжки, особливо детективи, відвідувати англомовні розмовні клуби та подорожувати в цікаві місця. Франція, Італія, Хорватія, Іспанія, Польща, Німеччина — це те, що запам’яталося мені найбільше. Обожнюю естетику у всіх її проявах: архітектуру, природу, мистецтво, зокрема музику, адже у минулому сам був музикантом, — розповідає Юрій.

Шлях до «золота»: від мрії до перемоги

Свій спортивний шлях Юрій розпочав ще в дитинстві: спочатку займався плаванням, потім — боксом. Однак справжню пристрасть він відчув у 16 років, коли «заради розваги» прийшов до спортзалу з другом і «моментально закохався в це діло», покинувши бокс.

— Я тоді не міг навіть уявити, що колись буду виступати, але мав таку мрію з дитинства, — ділиться хлопець.

Після двох років самостійних тренувань, усвідомивши свій потенціал, він узяв тренера — Олександра Сіренка — і розпочав професійну підготовку. За словами спортсмена, на початку найважчим викликом для нього був брак знань, і лише співпраця з наставником змінила ситуацію.

— Найбільше, що мене мотивує, — це те, де я був і де є зараз. Ніколи не виникало думки все кинути. Знаю, що роблю все правильно, а далі — більші висоти, — каже Юрій і додає: — Найголовніша моя мета — Mr. Olympia.

На думку Юрія, у такому вимогливому спорті, як бодибілдинг, підтримка близьких є вирішальною. Він наголошує, що його успіх був би неможливим без допомоги найрідніших.

— Моя найбільша підтримка — це дівчина, тренер і батьки. Люблю та ціную їх усіх! — стверджує він.

«Це стиль життя»: філософія бодибілдингу

Юрій зазначає, що бодибілдинг — це більше, ніж просто фізична активність. Це радше стиль життя, дисципліна, яка проникає у всі аспекти існування: від харчування й сну до рівня стресу протягом дня.

— Цей спорт не такий, як інші, його взагалі важко назвати просто спортом — це стиль життя. Усе, що робить атлет, — це бодибілдинг. Кожна дія має значення: що ти їси, скільки їси, скільки спиш, скільки проявляєш активності протягом дня, скільки стресу у твоєму житті. Кожна дія або веде тебе до перемоги, або ж, навпаки, — до поразки. Життя в цій дисципліні для мене найособливіше — це істинна свобода, коли ти робиш щось заради чогось. Бодибілдинг вчить цінувати дрібниці: те, що для інших є звичним, як-от з’їсти щось шкідливе, для спортсмена перетворюється на свято. Або ж звичайна їжа — вона відчувається по-іншому, тому що заслужена, — наголошує Юрій.

Він також зазначає, що існує доволі поширений стереотип, ніби атлети «страждають через те, що обмежують себе». Проте це не так, адже бодибілдинг — свідомий вибір, який дає відчуття свободи.

Поєднання навчання і спорту

Попри те, що Юрій вчиться на дизайнера, його справжнє покликання — спорт. Він відверто каже, що поєднувати навчання і професійну кар’єру вкрай важко:

— Якщо дуже захотіти, то це можливо. Але якщо дивитися правді у вічі, ти можеш бути найкращим тільки в чомусь одному, — переконаний хлопець.

Його вибір на користь спорту очевидний. Юрій уже активно ділиться своїми знаннями та досвідом. Він — кваліфікований тренер з міжнародним дипломом академії ФББУ і вже близько двох років працює, ведучи своїх підопічних онлайн та офлайн і допомагаючи їм досягати бажаних цілей.

— Я вважаю, що кожен має робити те, чим горить по-справжньому, — каже спортсмен.

Саме тому Юрій бачить своє майбутнє у спорті, а його мрії виходять за межі змагань: він прагне створити власну справу, пов’язану зі спортом, стати фінансово незалежним і подорожувати світом разом із дорогими йому людьми.

ІКНІ

ІТВС

ФВ

Спортивний клуб університету

Пресцентр «Центр комунікацій»

Міжнародний гуманітарний дискурс у Львові: презентація Івана Штурма (Швейцарія) про сучасні виклики системи ООН

Oleksandr Levchenko — Thu, 20 Nov 2025 15:06:15 +0000

Міжнародний гуманітарний дискурс у Львові: презентація Івана Штурма (Швейцарія) про сучасні виклики системи ООН Oleksandr Levchenko чт, 11/20/2025 - 17:06

3 грудня 2025 року Національний університет «Львівська політехніка» стане майданчиком для професійного та академічного діалогу з відомим швейцарським експертом-гуманітаристом Іваном Штурмом (Yvan Sturm) – консультантом із понад сорокарічним досвідом у сфері міжнародного захисту, прав людини та управління гуманітарними операціями. Його професійна діяльність включає 21 рік роботи в Агентстві ООН у справах біженців (UNHCR), співпрацю з UNRWA, IOM, OCHA, ICRC та низкою провідних міжнародних організацій та місій у кризових, конфліктних і постконфліктних регіонах світу.

У своїй презентації Іван Штурм запропонує інтегральний огляд сучасної архітектури міжнародної гуманітарної системи та її здатності реагувати на багатовимірні кризи XXI століття. Особливу увагу буде приділена:

структурній динаміці ООН, зокрема контексту 80-річчя Організації та реформаторській ініціативі UN80 Initiative – програмі підвищення ефективності та адаптації системи до нових викликів;
ролі ключових агенцій ООН у глобальному гуманітарному управлінні (UNCHR, UNICEF, WHO, WFP, UNDP, UNESCO та ін.);
стандартизації гуманітарної діяльності, включно з розробкою процедур, логістичних протоколів, механізмів контролю та моніторингу постачання допомоги;
польовим досвідом місії UNHCR в Україні (2022–2023), де спікер відповідав за забезпечення логістичних ланцюгів, управління запасами, розробку SOPs для партнерів і підтримку регіональних офісів у Києві, Львові, Дніпрі, Чернівцях, Ужгороді, Вінниці та Одесі.

Зустріч охопить як глобальні аспекти гуманітарної політики, так і локальні контексти українських реалій, демонструючи взаємодію міжнародних організацій, державних структур, місцевих НГО та громадянського суспільства.

Подія також включатиме огляд сучасної архітектури ООН, ключових гуманітарних агенцій та UN80 Initiative – глобальної програми реформування діяльності ООН, спрямованої на підвищення ефективності, швидкості реагування та якості роботи міжнародної системи у XXI столітті.

Це рідкісна можливість почути міжнародного експерта, який реально працював у зоні української кризи, формував політику, що безпосередньо впливають на життя тисяч людей, і знає гуманітарну систему зсередини.

Місце проведення заходу – Зала Юліана Захарієвича Національного університету «Львівська політехніка». Початок о 9:00.

Організатори запрошують студентів, викладачів, дослідників та всіх, хто цікавиться міжнародними процесами, гуманітарною політикою, педагогікою, психологією й роботою системи ООН.

Це подія, яку не можна пропустити. Будьте з нами, щоб почути голос людини, яка бачить гуманітарний світ ізсередини!

YSCOS Presentation235.5 КБ

Завершується подання заявок для участі в конкурсі науково-технічних розробок за державним замовленням

Oleksandr Levchenko — Thu, 20 Nov 2025 13:30:31 +0000

Завершується подання заявок для участі в конкурсі науково-технічних розробок за державним замовленням

20 листоп. 2025, 15:30

Oleksandr Levchenko чт, 11/20/2025 - 15:30

За матеріалами сайту Міністерства освіти і науки України

Нещодавно Міністерство освіти і науки України оголошувало додатковий конкурсний добір науково-технічних (експериментальних) розробок за державним замовленням, виконання яких розпочнеться у 2026 році за кошти державного бюджету.

Зазначені розробки орієнтовані на отримання прикладних результатів (у стислі терміни – до 12 місяців), максимально підготовлених до впровадження та подальшого масштабування. Їхня реалізація дасть змогу:

посилити обороноздатність держави;
підвищити технологічний потенціал країни та зміцнити стійкість критичної інфраструктури;
забезпечити кіберзахист інформаційних систем і мереж;
поліпшити та цифровізувати процеси обміну науково-технічною інформацією, що містить дані з обмеженим доступом;
сформувати переліки пріоритетних напрямів наукової, науково-технічної й інноваційної діяльності в Україні.

Брати участь у Конкурсі можуть підприємства, установи та організації всіх форм власності, які мають достатній кадровий потенціал, технічне оснащення і матеріально-технічну базу для виконання відповідної науково-технічної розробки, відповідно до чітко сформульованих вихідних технічних завдань на виконання науково-технічних робіт.

Докладна інформація щодо участі в конкурсі

Розробки потрібно подати у формі заявки разом із технічним завданням відповідно до обраної пріоритетної тематики у Національній електронній науково-інформаційній системі.

Заявки прийматимуть до 24 листопада 2025 року (13:00).

Сайт Міністерства освіти і науки України

У Львівській політехніці відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Медіація & Університети 2.0»

Oleksandr Levchenko — Thu, 20 Nov 2025 10:56:00 +0000

У Львівській політехніці відбулася Міжнародна науково-практична конференція «Медіація & Університети 2.0»

20 листоп. 2025, 12:56

Oleksandr Levchenko чт, 11/20/2025 - 12:56

Анна Зіганшина, Центр комунікацій Львівської політехніки

14 листопада 2025 року в Актовій залі головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» відбулося урочисте відкриття Міжнародної науково-практичної конференції «Медіація & Університети 2.0». Подія об’єднала провідних науковців, медіаторів, представників судової влади, бізнесу, освітянської спільноти та студентів, створивши сучасний майданчик для дискусії про розвиток медіації в Україні та її інтеграцію в систему вищої освіти.

Співорганізатором цього масштабного науково-практичного заходу був Навчально-науковий інститут права, психології та інноваційної освіти, зокрема кафедра адміністративного та інформаційного права. Основну увагу на конференції зосереджено на ролі університетів як ключових центрів, де гармонійно поєднуються наукові дослідження, освітні програми, моделі й методики практичної підготовки медіаторів.

З вітальним словом до учасників конференції звернувся директор Інституту права, психології та інноваційної освіти Володимир Ортинський:

— Шановні учасники конференції, дорогі колеги, високоповажні гості! Мені випала велика честь вітати вас в Актовій залі головного корпусу Національного університету «Львівська політехніка» на урочистому відкритті Міжнародної науково-практичної конференції «Медіація & Університети 2.0». Ця зала була свідком багатьох важливих наукових дискусій. Зазвичай тут проходять обговорення технічного спрямування, але сьогодні ця поважна аудиторія зібрала правників і медіаторів. Це є символом того, що право, гуманітарні науки та технології мають розвиватися разом. Тема медіації набуває особливої актуальності саме сьогодні, у контексті національних викликів і потреби в суспільній злагоді. Бажаю, щоб наша дискусія була конструктивною, плідною та жвавою. Наше спільне завдання — внести свіжість думок і запропонувати нові підходи до розв’язання актуальних проблем сьогодення.

Відтак виступив Петро Куцик, ректор Львівського торговельно-економічного університету. Він окреслив своє бачення місця медіації у вищій освіті:

— Освіта — це продовження розвитку для людини, яка хоче здобувати знання, розвиватися та вдосконалюватися. Тому сьогоднішнє студентство, яке присутнє на цій конференції, матиме змогу почути думки відомих фахівців із питань медіації. Я б сказав, що у медіації немає нічого нового, тому що по суті медіація для університетів — це як аксіома. Погодьтеся, ще 700 років тому існувало посередництво між професорською спільнотою та студентами. Завдяки медіації конфлікти вирішувалися ефективно та конструктивно. Рішення університетів щодо впровадження елементів медіації в освітній процес є абсолютно правильним і своєчасним кроком. Сучасне університетське середовище потребує ефективного посередництва, конструктивного діалогу та взаєморозуміння.

У перший день конференції акцент був зроблений на ролі медіації в контексті європейської інтеграції України. Керівниця Проєкту ЄС «Право-Justice» Оксана Цимбрівська зазначила, що розвиток медіації — один з елементів, на який Європейська комісія звертає особливу увагу:

— Україна активно рухається шляхом вступу до ЄС. Кілька тижнів тому Європейська комісія оприлюднила новий звіт щодо розширення, де окремий блок присвячено медіації. Йдеться про необхідність активного розвитку цієї сфери, створення ефективної національної системи, а також дотримання вимог, визначених у Дорожній карті щодо масштабування та популяризації медіації.

Ми повинні зробити все, щоб студенти знали, що таке медіація. Це надзвичайно важливо, адже медіація прямо впливає на ефективність судової системи та значно сприяє прискоренню доступу до правосуддя. Роль студентства та молоді — визначальна. Саме ви, майбутні юристи, вже за кілька років увійдете у професійне середовище. І вам потрібно розуміти, що у вашому арсеналі є інструменти медіації — мирового врегулювання спорів та інших альтернативних способів їх вирішення.

Важливою частиною конференції стала доповідь Віргіліуса Валанчуса, судді Європейського суду загальної юрисдикції (2016–2023) та старшого міжнародного експерта Проєкту ЄС «Право-Justice». Спікер підкреслив потребу модернізації правничої освіти та розвитку медіації в контексті євроінтеграції:

— Наша конференція має велике значення для посилення правничої освіти в контексті європейської інтеграції України, зокрема щодо вивчення права Європейського Союзу. Роки роботи суддею переконали мене: найкраще рішення — те, до якого сторони приходять самостійно. У межах євроінтеграційних процесів і реалізації Дорожньої карти з питань верховенства права ми вже обговорюємо аналіз доцільності запровадження обов’язкового досудового врегулювання спорів в Україні. На мою думку, починати варто з невеликих, але ключових категорій — сімейних і малозначних спорів.

Змістовну доповідь також представила Тетяна Цувіна, завідувачка кафедри цивільного судочинства, арбітражу та міжнародного приватного права НЮУ імені Ярослава Мудрого. Вона наголосила на безпосередньому зв’язку між розвитком медіації і євроінтеграційним поступом України:

— Сьогодні ми говоримо про медіацію в контексті вступу України до ЄС, адже завершено аналіз національного законодавства на відповідність стандартам Європейського Союзу, зокрема у межах Розділів 23 («Фундаментальні права») та 24 («Свобода, безпека та правосуддя»). Питання медіації порушувалося в обох: у Розділі 23 — як елемент доступу до правосуддя, а в Розділі 24 — як засіб вирішення транскордонних спорів. Виконання заходів Дорожньої карти у сфері верховенства права, переважна більшість яких пов’язана саме з медіацією, є важливою умовою для відкриття першого кластеру переговорів з ЄС. Наш закон відповідає Директиві 2008 року та закріплює класичну фасилітативну модель, проте залишається проблемний момент: у чинному законодавстві медіація не створює виконавчого документа, що обмежує ефективність реалізації досягнутих домовленостей.

У перший день роботи конференції відбулися:

пленарне засідання «Медіація в дії: наукові підходи та практичні рішення»;
три панельні дискусії:
1. Медіація у сфері правосуддя, бізнесу та праці;
2. Медіація як соціальна послуга та простір комунікації;
3. Освітній та науковий виміри медіації.

Українські та міжнародні науковці обговорили сучасні тенденції розвитку медіації, її роль у суспільних трансформаціях, впровадження етичних стандартів, застосування у сімейних, трудових, бізнесових і соціальних спорах, а також перспективи медіації в поствоєнних суспільствах.

Організовано конференцію за фінансової підтримки Європейського Союзу, наданої у межах проєктів «Право-Justice», CONSENT, а також проєкту «Посилення процесу вступу України до ЄС у сфері верховенства права – (3E4U)», що впроваджує Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) GmbH за дорученням Федерального міністерства закордонних справ Німеччини. Захід реалізувала Українська академія медіації.

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

ІППО

АІП

НТСА

Пресцентр «Центр комунікацій»