Національний університет «Львівська політехніка» - Найкращі обирають Львівську політехніку!

Вітання ректорки Львівської політехніки з Різдвом Христовим і Новим роком

Oleksandr Levchenko — Wed, 24 Dec 2025 12:45:39 +0000

Вітання ректорки Львівської політехніки з Різдвом Христовим і Новим роком

24 груд. 2025, 14:45

Oleksandr Levchenko ср, 12/24/2025 - 14:45

Ректорка Львівської політехніки

Дорогі політехніки — студенти й викладачі, науковці й працівники, випускники й друзів нашого Університету!

Різдво нагадує нам про силу світла, яке перемагає темряву, а Новий рік відкриває сторінку нових можливостей, віри й відповідальності за майбутнє нашої держави.

У ці світлі різдвяні дні, коли народжується надія, а серця наповнюються теплом, особливо відчутною є наша єдність та глибина віри, яка тримає нас у найскладніші часи. Щодня, кожен на своєму місці, Ви докладаєте зусилля задля перемоги — знаннями, працею, волонтерством, щирою підтримкою наших захисників і захисниць. Разом ми зміцнюємо освітній, науковий і гуманітарний тил, доводячи, що українська наука, українська освіта і український дух є по-справжньому незламними.

З особливою вдячністю схиляємо голови перед воїнами, які боронять нашу свободу на фронті, і перед усіма, хто став на захист України. Шануймо пам’ять тих, хто віддав найдорожче — своє життя — заради нашого майбутнього, заради можливості жити, вчитися і творити у вільній державі.

Нехай Різдво принесе у Ваші домівки мир і тепло, а Новий рік — стійкість, мудрість і віру в перемогу. Нехай любов до України, взаємна підтримка та спільна праця й надалі ведуть нас уперед, попри всі випробування. Разом ми вистоїмо, разом переможемо і разом збудуємо сильну, вільну та щасливу Україну.

З Різдвом Христовим і Новим роком!

Львівська політехніка

Ректор

Проректор (напрям діяльності: інституційний розвиток)

Проректор (напрям діяльності: міжнародна діяльність)

Проректор (напрям діяльності: наукова робота та інноваційна діяльність)

Проректор (напрям діяльності: навчально-методична робота)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

Проректор (напрям діяльності: соціальні питання та управління інфраструктурою)

Профспілка працівників

Профком студентів і аспірантів

Колегія студентів

Товариство «Просвіта»

Пресцентр «Центр комунікацій»

«Гідрогелеві рішення для екстреної медицини»: в Університеті відбулося засідання Львівського товариства науковців

Oleksandr Levchenko — Wed, 24 Dec 2025 10:07:18 +0000

«Гідрогелеві рішення для екстреної медицини»: в Університеті відбулося засідання Львівського товариства науковців

24 груд. 2025, 12:07

Oleksandr Levchenko ср, 12/24/2025 - 12:07

Олена Лукачук, наукова співробітниця відділу захисту інтелектуальної власності та трансферу технологій

18 грудня 2025 року в Університеті відбулося чергове засідання наукового семінару в межах проєкту «Обрії науки», організованого Львівським товариством науковців за підтримки Simons Foundation. Захід на тему «Наука на службі життя: гідрогелеві рішення для екстреної медицини» був присвячений сучасним науковим підходам у створенні медичних матеріалів, що відіграють важливу роль у збереженні життя та відновленні здоров’я пацієнтів.

З доповіддю виступив Володимир Самарик, доктор хімічних наук, професор, провідний науковий співробітник, професор кафедри органічної хімії Інституту хімії та хімічних технологій Національного університету «Львівська політехніка». У своїй доповіді він презентував розробки у сфері гідрогелевих медичних засобів, зокрема продукцію медичного призначення AQUIOR, а також комплексний науково-практичний підхід до їхнього впровадження у медичну практику.

Окрему увагу було приділено технології вологого загоєння ран як сучасній та науково обґрунтованій концепції лікування, зокрема при опікових ураженнях шкіри. Доповідач окреслив ринок використання гідрогелів у світі, розповів про іноземні аналоги та проаналізував їхню дію і клінічний досвід застосування. Було наголошено, що гідрогелеві матеріали не призначені для зупинки кровотеч, однак вони відіграють важливу роль у створенні оптимального середовища для загоєння, зокрема у лікуванні опіків, захисті ушкоджених тканин і стабілізації стану пацієнта на наступних етапах лікування.

У доповіді було детально розглянуто застосування гідрогелевих композицій для лікування опіків, трофічних виразок, «діабетичної стопи», хронічних і складних ран, що погано загоюються, а також їхнього використання в умовах екстреної та спеціалізованої медичної допомоги. Важливим акцентом виступу стала потреба включення гідрогелевих засобів до протоколів лікування, що діють в Україні, з урахуванням сучасних наукових даних і міжнародного досвіду.

Також було презентовано діяльність і міждисциплінарну науково-організаційну роботу Центру дослідження полімерів та виробів медичного призначення, створеного в межах реалізації проєкту «Розробка гідрогелевих засобів надання невідкладної допомоги при проникних пораненнях черевної порожнини в межах створення Центру досліджень нових полімерних матеріалів для медицини», який отримав фінансову підтримку Національного фонду досліджень України. Центр об’єднує фахівців з хімії, матеріалознавства, медицини, ветеринарної медицини та інженерії і слугує платформою для розробки, дослідження та впровадження інноваційних медичних матеріалів.

Семінар викликав значний інтерес серед членів Львівського товариства науковців. Жваве обговорення після доповіді підтвердило актуальність теми та важливість тісної співпраці науки й медицини.

Команда AQUIOR висловлює щиру подяку Львівському товариству науковців та Ярославу Притулі за запрошення до участі в семінарі, а також окрему подяку Оксані Балабан, доцентці кафедрі прикладної фізики і наноматеріалознавства Інституту прикладної математики та фундаментальних наук, координаторці проведення засідань Львівського товариства науковців у нашому університеті, за високий рівень організаційного й технічного супроводу події.

Цей захід став четвертим семінаром у межах проєкту «Обрії науки», що був проведений у Львівській політехніці. Університет є однією з локацій проведення цих наукових заходів у Львові та сприяє розвитку відкритого міждисциплінарного наукового діалогу між науковими інституціями міста.

Відділ захисту інтелектуальної власності та трансферу технологій

Наука

Плекаючи рідне слово: студентка ІКНІ Олександра Хвостова про участь у Міжнародному конкурсі імені Петра Яцика

Oleksandr Levchenko — Wed, 24 Dec 2025 07:08:32 +0000

Плекаючи рідне слово: студентка ІКНІ Олександра Хвостова про участь у Міжнародному конкурсі імені Петра Яцика

24 груд. 2025, 09:08

Oleksandr Levchenko ср, 12/24/2025 - 09:08

Анна Зіганшина, Центр комунікацій Львівської політехніки

Українська мова була і є основою національної ідентичності та духовної сили народу. Саме її розвиток і популяризацію підтримує Міжнародний конкурс імені Петра Яцика. Серед учасників цьогорічного обласного етапу — студентка ІКНІ Олександра Хвостова, яка здобула диплом ІІ ступеня.

— Чому ви обрали для вступу саме Львівську політехніку?

— Я обрала Львівську політехніку свідомо, адже це один із найавторитетніших технічних університетів України з багаторічною історією, сильною академічною традицією та сучасним баченням освіти. Для мене було важливо навчатися в середовищі, де поєднуються ґрунтовні знання, інноваційні підходи й насичене студентське життя. Саме тут здобувачі освіти мають можливість працювати з актуальними технологіями, брати участь у реальних проєктах, хакатонах і стартапах, що допомагає краще підготуватися до професійної діяльності ще під час навчання. Крім того, Львівська політехніка активно підтримує наукову роботу й студентські ініціативи, створюючи умови для всебічного розвитку — як академічного, так і особистісного.

— Які у вас враження від навчання на кафедрі систем штучного інтелекту?

— Це сучасна й динамічна кафедра, де викладачі відкриті до діалогу, заохочують критично мислити та самостійно шукати рішення. Навчальний процес поєднує ґрунтовну теорію з практичними завданнями, що дає змогу краще зрозуміти складні концепції та їх реальне застосування. Також позитивне враження справляє атмосфера на кафедрі: тут панують ініціативність і командна робота. Студенти мають можливість брати участь у проєктах, наукових дослідженнях і конкурсах, що допомагає розвивати практичні навички й формувати професійне мислення. Загалом навчання на кафедрі систем штучного інтелекту я сприймаю як цінний і перспективний досвід, який дає міцну основу для подальшого розвитку у сфері ІТ та штучного інтелекту.

— Які навички та знання, здобуті під час навчання у Політехніці, ви вважаєте найціннішими?

— Найціннішими я вважаю розвиток аналітичного мислення, навички командної роботи та здатність швидко опановувати нові знання. Навчання допомагає мені не боятися складних завдань, шукати нестандартні підходи й аргументовано обстоювати свою позицію. Під час проєктної роботи я навчилася працювати в команді, планувати час, розподіляти завдання та презентувати результати. Це сприяє формуванню відповідальності й розумінню процесів, які відбуваються в реальних ІТ-проєктах. Також дуже цінною є здатність швидко адаптуватися до нових технологій і постійно вчитися. Навчання показало, що в ІТ неможливо зупинятися на вже здобутих знаннях, і сформувало мотивацію до безперервного професійного розвитку.

— Що мотивувало вас взяти участь у конкурсі і звідки ви дізналися про нього?

— Мене мотивувало бажання перевірити свій рівень знання української мови, а також долучитися до цікавої події. А про конкурс я дізналася від викладачки Юлії Теглівець, яка відіграла велику роль у моїй підготовці: її підтримка, професійні поради та віра в мої сили допомогли систематизувати знання, звернути увагу на мовні нюанси й типові помилки, а також відчути українську мову як живий елемент культури. Завдяки наполегливості та щирій зацікавленості Юлії Володимирівни підготовка до конкурсу була не лише ефективною, а й мотивувальною. Саме її підтримка та наставництво значною мірою стали основою успішного результату на конкурсі імені Петра Яцика.

— Які завдання здалися вам найскладнішими, а які — найцікавішими?

— Завдання конкурсу не були для мене надто складними, проте потребували уважності, мовного чуття та вміння мислити критично.

— Які були ваші перші емоції, коли ви дізналися про результати обласного етапу?

— Після оголошення результатів обласного етапу я була приємно здивована. Це стало несподіваним, але дуже теплим моментом, який залишив позитивні емоції й додав упевненості у своїх силах.

— У чому, на вашу думку, головна сила мовних конкурсів у справі збереження цінностей українського слова, культури та національної ідентичності серед студентської молоді?

— Головна сила мовних конкурсів полягає у формуванні поваги до українського слова, розвитку мовної культури та зміцненні національної ідентичності молоді.

ІКНІ

СШІ

УМ

Пресцентр «Центр комунікацій»

Зимова школа «Цифровий дизайн: логіка + уява» для майбутніх абітурієнтів від кафедри ІТВС

Oleksandr Levchenko — Tue, 23 Dec 2025 15:03:54 +0000

Зимова школа «Цифровий дизайн: логіка + уява» для майбутніх абітурієнтів від кафедри ІТВС Oleksandr Levchenko вт, 12/23/2025 - 17:03

Кафедра інформаційних технологій видавничої справи Інституту комп’ютерних наук на інформаційних технологій Національного університету «Львівська політехніка» запрошує майбутніх абітурієнтів на Зимову школу «Цифровий дизайн: логіка + уява».

Захід для учнів загальноосвітніх закладів відбуватиметься 5–7 січня 2026 року, початок щодня об 11:00. У межах зимової школи заплановано проведення оглядових лекцій і практичних занять, екскурсію для майбутніх абітурієнтів спільно із викладачами кафедри, представниками ІТ-компаній у галузі цифрового дизайну.

Для участі в Зимовій школі «Цифровий дизайн: логіка + уява» необхідно до 26 грудня 2025 року пройти попередню реєстрацію. Запрошення буде надіслано на електронну пошту, зазначену учасниками під час реєстрації.

Програма школи – у доданому файлі.

Докладніше

Сторінка кафедри інформаційних технологій видавничої справи у соцмережі Фейсбук

Програма Зимової школи «Цифровий дизайн: логіка + уява»67.69 КБ

МІОК Львівської політехніки – співорганізатор і учасник Форуму українців Східної Європи у Перемишлі

Oleksandr Levchenko — Tue, 23 Dec 2025 14:04:31 +0000

МІОК Львівської політехніки – співорганізатор і учасник Форуму українців Східної Європи у Перемишлі

23 груд. 2025, 16:04

Oleksandr Levchenko вт, 12/23/2025 - 16:04

Міжнародний інститут освіти, культури та зв’язків з діаспорою

Упродовж 12–14 грудня 2025 року команда Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» у складі Ірини Ключковської, директорки Інституту, Оксани П’ятковської та Андрія Яціва, заступників директора, і Оксани Горди, старшої наукової співробітниці, взяла участь у Міжнародному форумі «Українці Східної Європи: єдність, сила, майбутнє».

Форум був ініціативою Світового Конґресу Українців та об’єднав представників українських громад, церкви, освітніх закладів, політиків і дипломатів із тринадцяти країн Європи, з Канади та учасників з України, щоб згуртувати їх задля Перемоги України, її європейського майбутнього.

Партнерами СКУ в організації та проведенні цього масштабного заходу разом із Міжнародним інститутом освіти, культури та зв’язків з діаспорою стали Міністерство закордонних справ України, Об’єднання українців у Польщі, Європейський Конґрес Українців, Українська Греко-Католицька Церква та Православна Церква України.

Основна робота Форуму відбувалася в межах п’яти панельних дискусій за участю лідерів громадських організацій, експертів, дипломатів, активістів українського руху. Під час обговорень порушили важливі питання:

«Війна, стійкість і правда: допомога Україні та інформаційна боротьба»;
«Українські громади Східної Європи: виклики, можливості, співпраця»;
«Європейське українство і Україна: партнерство, вплив, майбутнє»;
«Освіта як стратегічна інвестиція у майбутнє українства»;
«Молодь як сила українського руху за кордоном».

Панельну дискусію, присвячену освітнім проблемам, модерувала Ірина Ключковська. На обговорення було винесено одне з найважливіших питань, що має стратегічне значення, – питання освіти українських дітей за кордоном.

Учасники дискусії акцентували на тому, що кількість викликів, перед якими опинився глобальний український світ, сьогодні перевищує кількість відповідей. Це комплекс питань, пов’язаних як із перспективами повернення в Україну, так і з підтримкою українознавчих суботніх і недільних шкіл для дітей, які залишаться жити та навчатися в Європі.

Йшлося також про проблеми збереження української ідентичності, ініціативи Міністерства освіти і науки України. Обговорили важливість розробки стандартів з української мови як іноземної, а також мотиваційні чинники, які спонукатимуть дітей підліткового віку продовжувати навчання в українських школах.

Окрім того, міоківці активно долучилися до роботи круглих столів, зокрема:

«Разом сильніші: чи готові українські організації до спільної дії?» (Оксана П’ятковська);
«Голос українців – голос України. Як говорити, щоб бути почутими в політиці, бізнесі та академічних колах Європи» (Ірина Ключковська);
«Українська освіта за кордоном: як зберегти українську ідентичність та національну свідомість» (Оксана Горда);
«Фейки проти правди: чи готові ми до нових хвиль інформаційної війни?» (Андрій Яців).

Великою приємністю та честю для МІОКу стала подяка за працю у підготовці форуму. Адже бути стратегічним партнером СКУ – це не декларація, це активна взаємодія і співпраця, базована на спільних цінностях.

Варто зазначити, що Форум українців Східної Європи став не просто подією з-поміж тисяч тих, що відбуваються сьогодні. Це була потужна платформа єдності та комунікації, де синергія інтелекту й активізму лідерів громад працювала на Україну – на її перемогу над ворогом, відбудову, а також на зміцнення світового українства. Усі учасники переконалися, що лише спільнодія, лише добродія є надійною запорукою успіху. Саме на цю ідею працюють українці за кордоном.

У ході форуму було осмислено процеси, зроблено висновки, прийнято виклики й накреслено дорожню карту подальших дій. Для МІОКу результатами участі у цій масштабній і надпотужній події стало поглиблення співпраці зі складовими Світового Конґресу Українців, академічною спільнотою країн Європи та освітніми осередками українського зарубіжжя.

Спасибі потужній команді СКУ, яку веде лідер – президент цієї організації Павло Ґрод, – за спільнодію! Спасибі Об’єднанню українців у Польщі за гостинність, тепло і можливість почуватися, як удома!

МІОК

Незавершені мрії та втілені шедеври архітектора Юрія Серьогіна на дистанції 60 архітектурних років

Oleksandr Levchenko — Tue, 23 Dec 2025 13:17:29 +0000

Незавершені мрії та втілені шедеври архітектора Юрія Серьогіна на дистанції 60 архітектурних років

23 груд. 2025, 15:17

Oleksandr Levchenko вт, 12/23/2025 - 15:17

Богдана Стефура, Центр комунікацій Львівської політехніки

Днями в Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася лекція «Мої інновації на творчому шляху архітектора», яку презентував випускник тодішнього Львівського політехнічного інституту, нині творчий керівник проєктно-творчої архітектурної майстерні «Ю. Серьогін» у Києві, заслужений архітектор України, член Національної спілки архітекторів України, лауреат державних премій України в галузі архітектури Юрій Серьогін.

Шістдесят років в архітектурі — це значний шлях, і саме стільки часу Юрій Іванович залишається вірним своєму покликанню. Серед його проєктів — освітлювальні щогли стадіону «Динамо», житловий комплекс на Провіантській вулиці та «Альпійський» у Протасовому Ярі в Києві, житловий будинок на вулиці Євгена Коновальця в столиці, фізкультурно-спортивний комплекс «Олімп» у місті Южне (нині — Південне) Одеської області, стадіон «Дніпро-Арена» у Дніпрі, торговельно-офісний центр «Європа-Плаза» поблизу площі Перемоги в Києві, Курортний готель у Трускавці, а також участь у проєктних роботах з реконструкції НСК «Олімпійський». У кожній із цих споруд Юрій Іванович залишив частинку своєї душі, творчості й неповторного архітектурного бачення. Сьогодні він щиро ділиться своїми знаннями та інноваціями зі студентами й молодими архітекторами, надихаючи на жертовну працю нове покоління творців.

Юрій Серьогін і гадки не мав, що його спортивна кар’єра так тісно переплететься з архітектурою. Він народився у Львові в сім’ї військовослужбовця.

— Міське середовище, архітектурні пам’ятки Львова дали мені перший майстер-клас, — каже Юрій Іванович, — а вища освіта, яку здобув у Львівській політехніці в 1964–1969 роках, і взірець моєї старшої сестри, що закінчила її на 10 років раніше, остаточно й безповоротно поставили мене на стезю архітектури. Водночас я здобув звання майстра спорту зі стрибків у воду. У майбутньому спортивне загартування неодноразово рятувало мене на професійному шляху.

Архітектор Серьогін пригадує, як свого часу виникла потреба вдосконалити освітлення на стадіоні «Динамо»:

— Ковзанярська доріжка за проєктом попередніх архітекторів мала освітлюватися висотними опорами за принципом спортивного ядра. Проте таке рішення не підтримали провідні спортсмени та тренери, адже воно не забезпечувало рівномірного освітлення й створювало осліплювальний ефект. Ми ж запропонували нове рішення — встановити невисокі опори з «віяловим» розташуванням світильників, спрямованих у напрямку руху ковзанярів. Завдяки цьому світло не заважало спортсменам і рівномірно освітлювало всю доріжку.

Серед видатних робіт Юрія Серьогіна — реконструкція стадіону «Динамо», за яку архітектор дістав спочатку добрячу порцію критики, а після її закінчення — медаль «За трудову доблесть». Ґрунтовна перебудова відбулася перед Олімпіадою-80. Планом підготовки до Олімпіади були визначені дуже стислі терміни першочергового введення в експлуатацію стадіону «Динамо».

— Побудований на озері під зсувним схилом, — розповідає архітектор, — стадіон довгий час створював чимало проблем. Трибуни, виконані «по ґрунту» на так званих забірках, щовесни сповзали на спортивне ядро. Згідно із завданням, першочергово потрібно було облаштувати спортивне ядро з трибунами, встановити штучне освітлення, реконструювати наявні приміщення під західними трибунами, провести благоустрій території, забезпечити безпечну евакуацію глядачів і додати розрахункову кількість туалетів. Ми замінили трибуни «по ґрунту» на збірні ригелі, балки та складки глядацьких місць, встановлені на буронабивних палях. Дехто насміхався з нашого рішення, проте час підтвердив його правильність. Під час нічного риття траншеї під дощовий колектор стався зсув такої сили, що весь південний сектор разом із частиною балок опинився внизу. Але палі та ригелі витримали навантаження! За архітектурне рішення опор штучного освітлення, спроєктованих за патентом інженера Геннадія Бухмана, ми отримали авторські свідоцтва. Особливо пишаюся тим, що завдяки нашим планувальним і конструктивним рішенням вдалося зберегти більшість вікових дерев. Для їх захисту були передбачені уступи та коміри в підпірних стінах, обичайки на алеях для витримання рівня шийки кореневої системи, а також отвори для основних коренів у конструкціях благоустрою. Згадую липу, яку випадково зачепив екскаватор, — вона нахилилася. Виконроб розпорядився знести дерево та посадити інше. Я не погодився і в журналі авторського нагляду записав: «Підперти, щоб прижилася». Дотепер липа живе й шелестить листям! На території стадіону, серед зелені, був відкритий басейн, у якому я колись змагався і здобув звання майстра спорту. У другій черзі планувалося накрити його мобільним покриттям. Але настали нові часи, прийшли нові «господарі» й знесли басейн, а на його місці облаштували паркінг. Так розпочався період занепаду спорту та фізичної культури.

Юрій Іванович у своєму виступі перед політехнічною аудиторією згадав інженера-світлотехніка Геннадія Бухмана, який розробив і запатентував оригінальну освітлювальну конструкцію у формі труби з дзеркальними внутрішніми поверхнями та прорізами, через які світло поширювалося за спіраллю й рівномірно виходило по всій довжині без зниження світлового ефекту.

— Її особливе значення, — зазначає Юрій Іванович, — виявляється у вибухонебезпечних виробництвах, де можуть накопичуватися гази: прожектори встановлюють поза межами небезпечної зони, а світло, проходячи крізь прорізи, рівномірно розсіюється. Спершу ми використали цю конструкцію для освітлення стадіону, а згодом я втілив її в конкурсному проєкті для освітлення метрополітену. Однак більшість інновацій, які я застосовую у своєму творчому шляху архітектора, — це переосмислена, доповнена й пропущена крізь власне бачення інформація, одержана з різних джерел. Часто ідеї виникають у процесі спілкування, під час диспутів із колегами та фахівцями суміжних архітектурних напрямів. Інколи мої інновації виринають із підсвідомості, не маючи прямих аналогів. Так з’явилися Музична естрада в Києві, Skytoptor, освітлювальна опора ковзанярської доріжки, альтанка «Навруз», житло серії «Кавун». Це відкриття нового й невідомого в самому собі. Пізніше я знаходив подібні рішення у світовій практиці. За роки проєктної діяльності я вибудував власний порядок прийняття рішень: готуючись до нового проєкту, збираю всю необхідну інформацію; спілкуючись із колегами та спеціалістами, визначаю можливі проблеми; перед сном згадую все накопичене й вводжу його у свою підсвідомість. За якийсь час рішення постає з туману — і я фіксую його на папері. Деякі інновації згодом повертаються до мене вже вдосконаленими та доповненими.

Музичну естраду в Маріїнському парку, збудовану в 1982 році на честь 1500-річчя Києва, Юрій Іванович називав своєю мрією. Він не сподівався, що зможе її колись втілити. Але мрії мають здатність здійснюватися.

— Свого часу в «Діпромісті» діяла спеціальна майстерня з озеленення та ландшафтного дизайну, — згадує Юрій Іванович. — У тих колах мене поважали й запросили до розроблення проєкту реконструкції Маріїнського парку. Я відповідав за малі архітектурні форми — лавочки, світильники та музичну естраду. Макет естради я виготовив із тонкого шпону й подав на розгляд. Це було напередодні святкування 1500‑річчя Києва. Якимось дивом макет потрапив на найвищий рівень — у відділ будівництва ЦК. Там знайшовся архітектор, який високо оцінив мою роботу й сказав, що споруду слід збудувати. Коли макет передали на розгляд нижчих інстанцій, а тодішні містобудівні ради були доволі суворі, пролунало чимало думок: одні критикували, інші — пропонували свої ідеї. Врешті‑решт макет погодили, і вся відповідальність замкнулася на мені. Я мав лише місяць на розроблення проєкту й менш як рік, щоб реалізувати споруду. Комп’ютерів тоді ще не було. Єдині обчислювальні машини з перфокартами працювали у «СтальКонструкції». Але в той час Україна отримала надсучасне обладнання для виготовлення гнутих клеєних конструкцій, і я сподівався використати його для своєї роботи. Однак в Україні обладнання не вдалося освоїти, і його передали до Мінська. Там налагодили виробництво й збудували чимало спортивних споруд із гнутих клеєних конструкцій. Мої сподівання не здійснилися — довелося робити металевий каркас і обшивати його дерев’яними елементами.

Та історія спорудження музичної естради в Маріїнському парку на цьому не завершилася. Настав час акустичних випробувань. Єдина спеціалізована майстерня для таких досліджень у всьому Радянському Союзі була розташована в Москві. Там виготовили спеціальний макет, і науковці за допомогою мікроскопічного розрядника взялися вирішувати акустичні проблеми. Фахівці надали рекомендації: потрібно збільшити «крила», передбачити реверсні поверхні та тильні стіни. Це була не вигадка архітектора, а вимога акустики. Коли настав час здавати об’єкт, старший спеціаліст із «Київпроєкту», кандидат технічних наук із захисту від шуму написав офіційного листа до мерії, що споруда акустично непридатна, і наказав її демонтувати. Тоді Юрій Серьогін став захищати своє «дитя». Для досліджень запросили фахівців із Москви, паралельно свої послуги запропонувала викладачка історії музики, яка зібрала колектив виконавців для власних випробувань. У підсумку були складені два висновки: спеціалісти-акустики оцінили споруду на «чотири з плюсом» за п’ятибальною системою, а фахові виконавці поставили «чотири з мінусом». Згодом журнал «Архітектурна акустика» повідомив, що для відкритої сцени такі оцінки є високими та почесними, вони свідчать про правильність і якість проєктування споруди. А тим часом спеціаліст із будівельного відділу «Діпроміста», весь спітнілий і розчервонілий, стрімко збіг сходами. На запитання, якими приладами він вимірював акустику, щоб визнати споруду непридатною, лише відмахнувся: «Нічого я не вимірював», — і швидко зник.

Зрештою музична естрада в Маріїнському парку здобула премію імені О. Бойченка. І таких проєктів з непростими історіями було чимало.

Архітектурна діяльність українського зодчого в 1969–1986 роках була тісно пов’язана з інститутом «Діпромісто». На початку творчого шляху доля звела Юрія Серьогіна з архітектором В. Ткаленком — веслярем, академіком і науковцем, який постійно надихав будівельників, закликаючи їх під час облаштування кар’єру під майбутній канал для спортивної греблі ретельно вибирати ґрунт. Спільно вони впроваджували інноваційні рішення: обладнання для стартового плоту та трансформовану систему розмітки дистанцій, що давала змогу адаптувати їх під різні види греблі. До цього циклу проєктів належать: канал для греблі в Запоріжжі, дистанція для греблі у місті Южне, реконструкція басейну «Юність» у Києві, туристична база «Говерла», усі споруди якої були об’єднані теплою галереєю — пішохідною вулицею, схованою в рельєфі. Цю концепцію інтегрованого простору архітектор продовжив у своїх подальших проєктах, які, на жаль, залишилися нереалізованими.

Від ідеї до робочої документації Юрій Серьогін супроводжував Палац водних видів спорту в Києві. Це запропонована архітектором ефективна сталева конструкція — мембрана марки «Кортекс», перекинута через рами між басейнами та розтягнута вантами на масивні фундаменти, яка дістала назву «рушник». Вона надає додаткові переваги, зокрема акустичні — «впукла» поверхня рівномірно розсіює звукові сигнали на фоні звуковідбивних, посилювальних поверхонь — скляних вітражів, води та керамічних підлог, а водостійкі пробкові мати, наклеєні на мембрану, знижують рівень гучності. Це і вентиляційні переваги — кондиційне повітря подають з рівня води та з-під сидінь на трибунах, яке поступово піднімається вздовж покриття до найвищих відміток, звідки висмоктується вентиляторами, схованими в рамах.

Свою історію має магазин дитячих товарів «Малятко» у Волгограді, для якого Юрій Серьогін не тільки придумав підвісну стелю «хмари», а й подолав чиновницькі перепони і замість обіцяної чиновниками догани здобув Почесну грамоту від ЦК КПУ.

До серії «Укркурортпроєкт» належать туристична гірськолижна база заводу «Електронмаш» «ГУКЛИВЕ».

— У цьому проєкті, — розповідає далі Юрій Серьогін, — подальшого розвитку набула, започаткована у проєкті турбази «Говерла» в 1972 році, ідея критої пішохідної вулиці, що поєднала в єдиний комплекс усі об’єкти — спортивні зали, басейн, їдальню, кінозал, дискотеку, прокат-ремонт спортінвентарю, сувенірні лотки, спортивні магазини. На вищих поверхах заплановані спальні номери, а нагорі в трикутних баштах евакуаційних сходів та ліфтів передбачені бари з панорамними вікнами. Вісімдесяті-дев’яності роки були страшними часами незатребуваності. Багато моїх колег пішли назавжди в бізнес. Приватні замовлення на оздоблення інтер’єрів квартир, котеджів для новонародженого класу «новітніх» українців був основним заробітком для виживання архітекторів.

Згадав Юрій Серьогін і свої спроби створити енергоефективне, компактне планування навколо «вогниша». На той час він уже розумівся на печах та камінах із супровідними каналами для пришвидшення обігрівання та збереження тепла. За його проєктом сходи навколо «вогнища» вели на другий поверх. Печі спальних кімнат під’єднували до масивного теплоємного димоходу. Ця ідея архітектора Серьогіна знайшла подальший розвиток у його проєктах житлових будинків, готелів і хостелів серій «Курінь» та «Кавун».

Архітектор пригадує ще одну цікаву історію:

— У 1987 році на мене вийшов японський бізнесмен, який придбав ділянку поблизу Будинку профспілок — просто над випаровувальною системою кондиціювання басейну. Він хвилювався, чи дозволять йому знести споруду. Я запропонував інше рішення: не демонтувати басейн, а звести будівлю над водоймою й розвести в ній японських кольорових коропів. Ідея йому дуже сподобалася. Коли він побачив попередній конструктивний макет, то, зрадівши, виставив пляшку віскі й подарував мені блокнот-мінірахівницю. Вигляд нової споруди мав бути такий: чотири гіпари, що спираються на похилі пілони у водоймі, накриті вентиляційною баштою. У прорізах між гіпарами передбачалося верхнє освітлення. На кутах — відкриті тераси та головний вхід. Кухонні приміщення відділялися скляними стінами, щоб відвідувачі могли бачити процес приготування їжі. Основною стравою мав стати «Чингіз-Хан» — смажені шматки мармурової яловичини, які гості готували самі на спеціальних газових жаровнях. Робочі креслення були готові, завершувались останні погодження. Бізнесмен уже запрошував мене в гості скуштувати страви, але… настав 1991-й.

Зпадяки «художництву» Юрія Серьогіна постали офісний центр «Август» у Києві, мікрорайон ADIDAS в Іршаві на Закарпатті, спортивно-розважальний центр МЗС у столиці, туристський готель «Масандра» із залишками «недобудови» московських проєктантів, київський торговельний центр у формі піраміди та ще багато інших цікавих, нетипових, ексклюзивних споруд. Його архітектурні проєкти вирізняються сміливістю форм, несподіваними рішеннями та особливою естетикою, що й нині милує око і надає українським містам неповторного обличчя.

У другій частині лекції Юрій Серьогін зосередив увагу на вдалих проєктах з невдалим завершенням. Зокрема, він розповів, як колишні імператорські конюшні, а за радянської влади — гаражі державного апарату, за концепцією архітектурного бюро мали перетворитися на потужний митецький комплекс: картинну галерею, зал скульптури, музей київської стародавньої архітектури, митецькі майстерні, навчальні класи, кафе, сад скульптур — і чим усе закінчилося.

— Кошти на першу чергу — картинну галерею з кафе на антресолі — були виділені, — розповідає Юрій Серьогін. — Запропоновані технології з консервації дубових конструкцій та легкої покрівлі з утеплювачем, аби не перевантажувати знесилені ферми, надали життя галереї. Але невдовзі настали часи «дикого» капіталізму, і про культуру забули надовго — не встигли ми запроєктувати наступну чергу робіт, як покрівлі повністю прогнили!

Подібна доля спіткала і проєкт Малої академії мистецтв на Оболоні, на яку архітекторам доручили перетворити звичайну музичну школу. У дев’яностих територію розпродали, і нині вона цілком і повністю забудована садибами «грошовитих мішків». Не витримав випробовування дев’яностими і проєкт побудови Дому почесних гостей України, а концепція розвитку містобудівного комплексу КНУКіМ, зокрема житлового кварталу «Митецький» у Києві, остаточно канула в Лету. Другу чергу робіт через інтриги фактично «підім’яв» під себе головний архітектор Бабушкін. Як бачимо, адміністративний вплив має неабияку силу.

Попри те, багато архітектурних проєктів, які розробив Юрій Серьогін, успішно втілені в життя. Хотілося б розповісти про кожен із них окремо, однак двогодинне спілкування архітектора, який має за плечима понад шістдесят років професійного досвіду, із залом не може вміститись у визначений формат публікації. Тому доводиться обмежитися й замість крапки поставити три крапки… з надією, що ця зустріч з архітектором стане лише початком нової розмови, продовження якої ще попереду.

ІАРД

Пресцентр «Центр комунікацій»

Національний університет «Львівська політехніка» уклав договір про співпрацю з Львівським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України

Oleksandr Levchenko — Tue, 23 Dec 2025 12:11:32 +0000

Національний університет «Львівська політехніка» уклав договір про співпрацю з Львівським міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції України

23 груд. 2025, 14:11

Oleksandr Levchenko вт, 12/23/2025 - 14:11

Наталія Павлишин, Центр комунікацій Львівської політехніки

Національний університет «Львівська політехніка» та Львівське міжрегіональне управління Міністерства юстиції України підписали договір про співпрацю, спрямований на розвиток освітньої, наукової та практичної діяльності у сфері права.

Від імені Львівської політехніки договір підписала проректор з напряму навчальна робота та якість освіти Ірина Хомишин. Зі сторони Львівського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України документ підписав начальник управління Ігор Титла.

Метою укладеного договору є налагодження співпраці та обміну досвідом, удосконалення практичних навичок студентів освітньої програми «Право» Інституту права, психології та інноваційної освіти, а також розвиток наукової й практичної діяльності у правничій сфері.

Сторони домовилися реалізовувати співпрацю шляхом підготовки та впровадження спільних заходів, проєктів і програм, професійного спілкування, а також взаємодії науковців, практиків і студентів.

У підписанні договору також взяли участь: голова Вченої ради, директор Інституту права, психології та інноваційної освіти Володимир Ортинський та завідувач кафедри теорії права та конституціоналізму ІППО Віталій Ковальчук.

Укладення цього договору є важливим кроком у зміцненні співпраці між академічною спільнотою та органами державної влади, сприятиме підвищенню якості підготовки майбутніх правників і розширенню можливостей для практикоорієнтованого навчання.

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

ІППО

ТПК

Пресцентр «Центр комунікацій»

Троє львівських політехніків увійшли до числа 28 амбасадорів ІТ-освіти в Україні

Oleksandr Levchenko — Tue, 23 Dec 2025 10:17:52 +0000

Троє львівських політехніків увійшли до числа 28 амбасадорів ІТ-освіти в Україні

23 груд. 2025, 12:17

Oleksandr Levchenko вт, 12/23/2025 - 12:17

Наталія Павлишин, Центр комунікацій Львівської політехніки

Троє представників Національного університету «Львівська політехніка» увійшли до числа амбасадорів ІТ-освіти в Україні. Із 28 відзначених амбасадорів троє є львівськими політехніками, серед яких: проректор з напряму навчальної роботи та розвитку студентського потенціалу Микола Логойда, завідувачка кафедри систем віртуальної реальності Інституту комп'ютерних наук та інформаційних технологій Уляна Марікуца та завідувачка кафедри систем штучного інтелекту цього ж інституту Наталія Мельникова.

Як зазначив керівник EPAM Campus у південному та західному регіонах України, PhD Олександр Ткаченко,

― Амбасадори ІТ-освіти — це відзнака від EPAM Україна, заснована до 20-річчя компанії, щоб відзначити викладачів і представників університетів, які роблять вагомий внесок у розвиток ІТ-освіти в Україні 28 освітян з університетів-партнерів EPAM за проактивну позицію, ініціативність, участь у спільних освітніх проєктах із бізнесом та реальний вплив на підготовку майбутніх ІТ-фахівців. Визначальним критерієм відбору стала не кількість реалізованих ініціатив, а рівень залученості, небайдужість і готовність розвивати ІТ-освіту навіть у складних умовах.

Відзнака трьох представників Львівської політехніки підтверджує активну роль університету у розвитку сучасної ІТ-освіти та ефективній співпраці з ІТ-індустрією в Україні.

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

Пресцентр «Центр комунікацій»

«Нескорені усмішки»: Євгенія Тур про перемогу в «Спалаху», фотографію та шлях у журналістику

Oleksandr Levchenko — Tue, 23 Dec 2025 07:07:30 +0000

«Нескорені усмішки»: Євгенія Тур про перемогу в «Спалаху», фотографію та шлях у журналістику

23 груд. 2025, 09:07

Oleksandr Levchenko вт, 12/23/2025 - 09:07

Марія Педь, Центр комунікацій Львівської політехніки

Студентські конкурси часто сприймаються як щось незначне й не дуже серйозне, проте саме вони стають першою можливістю перевірити себе поза звичним навчальним процесом і зрозуміти свій справжній потенціал. Для Євгенії Тур, студентки третього курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації Львівської політехніки, участь у фотоконкурсі «Спалах» стала саме таким досвідом. Робота, яку вона подала в категорії «Психологічний портрет», привернула увагу суддів і принесла їй перемогу.

— Можеш розповісти трохи про себе?

— Я приїхала до Львова з Полтавщини. Обожнюю свою батьківщину, але вчитись хотіла у Львові, тому я зараз тут. Завжди була дуже активною і маю безліч хобі, наприклад спорт. Він був головним у моєму житті протягом багатьох років. Футбол, волейбол, постійні тренування — це було моє. Також я мріяла стати журналісткою, і батьки дізналися, що на Полтавщині недалеко від нас, у Миргороді, є гурток. Його вів чоловік, який працював у газеті й на радіо. Він давав нам різні завдання і вчив нас. Ми писали й друкувалися в газеті, подавали свої роботи на фотоконкурси, знімали ролики для місцевих каналів — так і почався мій шлях у журналістиці.

— Як ти довідалася про конкурс і чому вирішила податися?

— Про «Спалах» я дізналася від своєї кураторки, яка просто кинула посилання на подання своєї роботи. Щиро кажучи, я знала, що фотографую непогано, але надії на конкурс не покладала, проте все одно взяла участь — для себе.

— Можеш розказати більше про своє фото, яке ти подала?

— У мене дуже багато фотографій, але я не хотіла подавати ті, що були зроблені давно. Я часто беру участь як фотографиня в забігах KordonRace. Це забіги, учасниками яких можуть бути як аматори, так і професіонали, команди, військові, волонтери, ветерани. Дуже цікавий захід, відбувається чотири рази на рік і щоразу для мене — як уперше. Шалені емоції, які я помічаю на обличчях учасників: і сльози, і радість, і біль, але завжди — підтримка. Приємно знову приїжджати й бачити вже знайомих людей, приємно чути, як ветерани відчувають адреналін і впевненість після проходження маршруту, приємно бачити, як люди біжать до фінішу втомлені, але з усмішкою. Моя мета — вловити ці моменти в об’єктив камери, що й сталося цього разу, і з’явилося це фото. Я пам’ятаю, що це була команда, а цей чоловік був дуже активний і підбадьорював своїх друзів. Я підійшла, і він сам став позувати. Я зрозуміла, що це фото точно буде одним із найкращих у моїй галереї.

— Що ти хотіла передати цим фото і чому дала йому саме таку назву?

— Я хотіла передати погляд і усмішку, дати зрозуміти людям, що як би вам не було складно, є люди, яким набагато складніше, і вони усміхаються навіть через проблеми. Складно сказати, чому я дала назву «Нескорений», адже це були військові команди. Неважко зрозуміти, що він теж військовий, він дотичний до цієї справи, а значить — нескорений. Певно, це не лише назва, це скоріше слово, яким би я описала всіх українців. Я відчувала саме так назвати це фото.

— Чому ти подала на конкурс саме цю фотографію?

— Звичайно, варіантів було багато, але це фото — одне з останніх. Воно мені подобалося, і я захотіла, щоб його побачили.

— А як давно ти захопилася фотографією?

— Десь із 14–15 років, коли у мене з’явилася ця камера. Раніше вона була трішки простіша, але я фотографувала на неї. Я брала участь і в інших конкурсах — якраз тоді, коли ходила на гурток журналістики. На передостанньому конкурсі фотографії, які я подавала, також перемогли у своїй номінації.

— Чи плануєш пов’язати своє майбутнє з фотографією або фотожурналістикою?

— Фотографія і фотожурналістика — це дуже цікаво, і я б хотіла розвиватися в цьому паралельно, але моє серце горить працею на телеканалі: бути журналісткою, брати інтерв’ю, проводити опитування, писати матеріали, виходити в ефір. Це те, від чого я дістаю задоволення. Знаю, що я цього хочу, відчуваю, що це моє, і намагатимуся робити все можливе, щоб так і склалося. Я приїхала до Львова, аби досягти своєї мрії, і не можу цього не зробити.

— Які цілі маєш на майбутнє?

— Розвиток має бути постійним. Якщо мої фото помічають і вони заслуговують бути найкращими, отже, я все-таки роблю щось правильно. Якщо це мені вдається, я не буду втрачати ці навички — старатимуся їх удосконалювати. Ціль у мене одна, яка не виходить з голови вже багато років. Я вірю, що зможу досягти того, чого хочу, і буду докладати до цього зусиль.

ІППО

ЖЗМК

Колегія студентів

Пресцентр «Центр комунікацій»

Основи сучасного управління проєктами: Львівська політехніка та бізнес-школа PRO PM запустили унікальний освітній проєкт

Oleksandr Levchenko — Mon, 22 Dec 2025 15:12:33 +0000

Основи сучасного управління проєктами: Львівська політехніка та бізнес-школа PRO PM запустили унікальний освітній проєкт

22 груд. 2025, 17:12

Oleksandr Levchenko пн, 12/22/2025 - 17:12

Кафедра управління проєктами Львівської політехніки

12 грудня 2025 року Національний університет «Львівська політехніка» спільно зі спеціалізованою бізнес-школою PRO PM розпочали навчання першої групи студентів IV–V курсів архітектурного та будівельного напрямів, які прагнуть отримати сучасні знання, практичні навички й опанувати цифрові інструменти управління проєктами. Програма «Основи сучасного управління проєктами в девелопменті, архітектурі та будівництві» – це спільна ініціатива академічної спільноти й бізнесу спрямована на формування нового покоління управлінців у сфері девелопменту, архітектури та будівництва.

Ключові особливості програми

Практика в реальному бізнес-середовищі із застосуванням сучасних IT-інструментів.
Ознайомлення з інноваціями та новими технологіями у сфері девелопменту, будівництва та архітектури.
Залучення компаній-партнерів з бізнесу для організації студентських візитів, проведення практичних занять та подальшого працевлаштування.
50% навчання студентів покривають меценати програми. Вступ на конкурсній основі.
До навчання в ролі студентів та слухачів курсу залучені викладачі Львівської політехніки для підвищення кваліфікації та обміну досвідом.

Роль бізнесу

Львівський девелоперський, архітектурний та будівельний бізнес виступає стратегічним партнером проєкту, забезпечуючи не лише фінансову підтримку, а й активну участь у формуванні навчальної програми, менторському супроводі та створенні можливостей для студентів ознайомитися з роботою провідних компаній. Це інвестиція в майбутнє галузі та підготовку висококваліфікованих спеціалістів одночасно з навчанням в Університеті.

Чому це важливо?

Внаслідок військової російської агресії Україна зазнала значних руйнувань житлової та критичної інфраструктури. Ми стикнулися з катастрофічним браком людей та ресурсів. Для ефективної роботи галузі та відбудови країни необхідні тисячі кваліфікованих проєктних менеджерів, які володіють сучасними підходами та цифровими інструментами управління. Об’єднання зусиль академічної спільноти й бізнесу в підготовці студентів до реальної роботи ще в процесі навчання є стратегічно важливим для розвитку галузі.

Партнери проєкту

Національний університет «Львівська політехніка» – один із найстаріших технічних університетів України та Європи, що входить до ТОП-10 закладів вищої освіти країни. Має потужні Інститут архітектури та дизайну та Інститут будівництва, інфраструктури та безпеки життєдіяльності, а також багаторічний досвід підготовки висококваліфікованих фахівців.
PRO PM – спеціалізована бізнес-школа, яка понад 8 років навчає управлінців та фахівців галузі сучасним методикам та IT-інструментам управління проєктами. Школа реалізувала десятки програм для власників і керівників девелоперських компаній, очільників проєктів, інженерів та архітекторів, активно співпрацює з бізнесом і впроваджує міжнародні стандарти управління в Україні.
Компанії-партнери – провідні львівські девелоперські, архітектурні та будівельні компанії. Вони не лише cпівфінансують навчання, а й беруть участь у формуванні програми, надають менторську підтримку, організовують стажування та відкривають свої офіси й будівельні майданчики для студентських візитів. Серед партнерів – соціально відповідальні компанії з реального сектору, що впроваджують інноваційні технології та прагнуть підготувати кадри нової формації.
Проєкт підтримують: AVALON, «РІЄЛ», KREDO Development, GORO Development, 7СІ Group, Well Bud, «ВІР – Західбуд», Прогрестехбуд, ABMK, «БУДХАБ», DELTA, LEO Consulting, AVR Development, Alterra Group, бізнес-клуб CORE, CLC Group, PRO InfoBud UA.

Програма відкриває для студентів шлях до стажувань, реальних проєктів і, зрештою, до працевлаштування у провідних компаніях галузі. Бізнес отримує можливість наймати кращих студентів, а студенти – шанс проявити себе ще під час навчання. Викладачі Львівської політехніки мають можливість ознайомитися з найкращими практиками викладання у бізнес-школах та підвищити свою кваліфікацію.

Ця програма є пілотною. У перспективі заплановано створення в рамках Львівської політехніки постійної платформи взаємодії між студентами та бізнесом для системної підготовки молодих фахівців. Організатори сподіваються, що цей проєкт стане прикладом для інших освітніх закладів і буде масштабований на всю Україну.

Докладніше про програму

Центр професійної атестації та сертифікації