Національний університет «Львівська політехніка» - Найкращі обирають Львівську політехніку!

ХІІ Наукова конференція «Соціологія – соціальна робота та соціальне забезпечення – регулювання соціальних проблем»

Oleksandr Levchenko — Fri, 20 May 2022 14:28:17 +0000

ХІІ Наукова конференція «Соціологія – соціальна робота та соціальне забезпечення – регулювання соціальних проблем» Oleksandr Levchenko пт, 05/20/2022 - 17:28

Кафедра соціології та соціальної роботи Інституту гуманітарних та соціальних наук Національного університету «Львівська політехніка» запрошує до участі у ХІІ Науковій конференції з міжнародною участю «Соціологія – соціальна робота та соціальне забезпечення – регулювання соціальних проблем», яка відбудеться 9–10 червня 2022 року.

Роботу конференції заплановано за такими напрямами:

Глобалізаційні процеси в сучасному світі та перспективи країн Центрально-Східної Європи в ситуації російської агресії;
Російська агресія проти України: соціологічний аналіз комплексу соціальних проблем;
Вимушені переселенці в Україні та країнах Центрально-Східної Європи;
COVID-19 як цивілізаційний виклик: реакції країн Центрально-Східної Європи;
Розмаїття соціокультурних практик у сучасному суспільстві: шлях пошуку його єдності чи провокування розколів;
Проблеми самореалізації молоді в сучасному суспільстві;
Освіта в умовах екстремальних суспільних ситуацій;
Соціальні проблеми нестабільних суспільств: ідентифікація та пошук шляхів регулювання;
Суб’єкти регулювання соціальних проблем та їх взаємодія;
Інформаційний супровід і медіаформати соціальних проблем;
PR-технології у процесі врегулювання соціальних проблем;
Державні та громадські соціальні служби: особливості роботи та їх взаємодія;
Соціальні детермінанти здоров’я населення, громад, сімей, індивідів у часи пандемії COVID-19;
Здоров’єзбережувальна діяльність соціального працівника в мирних умовах і під час війни;
Соціальні проблеми внутрішньо переміщених осіб в Україні і біженців в умовах російської військової агресії;
Проблеми психічного здоров’я населення в умовах війни;
Інклюзивна освіта і соціальна інклюзія;
Соціальна робота і соціальне забезпечення в системі інструментів регулювання соціальних проблем;
Сучасні практики соціальної роботи в умовах пандемії та інших глобалізаційних викликів.

До участі у конференції запрошують усіх, хто зацікавлений у тематиці конференції.

Робочі мови: українська, англійська, польська. Форми участі: очна, дистанційна.

Заявки на участь у конференції та тези доповіді прийматимуть до 27 травня 2022 року.

Докладніше – в інформаційному повідомленні конференції.

Інформаційне повідомлення конференції1.04 МБ

Фінальні зустрічі програми «На шляху до перемоги» в рамках проєкту «До вершин з РОШЕН»

Oleksandr Levchenko — Fri, 20 May 2022 13:43:16 +0000

Фінальні зустрічі програми «На шляху до перемоги» в рамках проєкту «До вершин з РОШЕН»

20 трав. 2022, 16:43

Oleksandr Levchenko пт, 05/20/2022 - 16:43

Організатори програми

Як уже повідомляли, для підтримання української освітньої спільноти Корпорація РОШЕН спільно з українськими тренерами, спікерами, діячами соціально-культурної сфери та іноземними активістами вирішила створити освітньо-навчальну програму «На шляху до перемоги», в рамках якої провести низку навчальних та мотиваційних вебінарів для студентів українських навчальних закладів.

У квітні 2022 року відбулися перші 8 заходів програми, у травні – ще 5.

До кінця цього місяця заплановано провести дві фінальні зустрічі:

24 травня: Ольга Пестрецова-Блоцька, лекція «Критичне мислення», напрям «Особистий розвиток», початок о 15:00; реєстрація.
26 травня: Михайло Тустов, вебінар, напрям «Мотивація», початок о 15:00; реєстрація.

Зустрічі відбуваються на платформі Microsoft Teams. Обов’язковою є реєстрація окремо на кожен захід (ПІБ, електронна пошта, ЗВО, факультет (інститут), спеціальність, курс).

Докладніше – у доданому файлі.

Приєднані файли

Освітньо-навчальна програма «На шляху до перемоги» (24–26 травня 2022 року)274.95 КБ

Як студенти Львівської політехніки пишуть дипломні під час війни

Oleksandr Levchenko — Fri, 20 May 2022 13:10:53 +0000

Як студенти Львівської політехніки пишуть дипломні під час війни

20 трав. 2022, 16:10

Oleksandr Levchenko пт, 05/20/2022 - 16:10

Діана Євуш, студентка 4-го курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації ІППО

Важливим етапом у житті кожного старшокурсника є написання і захист дипломної роботи. Така дослідницька робота потребує багато часу, нервів та зусиль. Проте часто студенти поєднують навчання і роботу, що ще більше ускладнює виконання бакалаврської.

Сьогодні старшокурсникам важче вдвічі, адже в Україні триває війна. Ми запитали студентів Політехніки, як їм вдається писати дипломну? Зокрема, як на це вплинула війна, який у них моральний стан і чи важко їм сконцентруватися на роботі. Також студенти поділилися своїми порадами та лайфхаками щодо написання бакалаврської роботи, які будуть корисні для майбутніх четвертокурсників.

Оля Одинак, студентка Інституту права, психології та інноваційної освіти

Коли в Україну ввірвалася з повномасштабною війною Росія, Оля, звісно, відклала написання дипломної. Дівчині було психологічно важко, адже її ще й звільнили з роботи через скорочення штату.

– Я просто не могла зібрати докупи думки, у мене з’явилося багато нових проблем, які тільки ускладнювали наукову бакалаврську роботу. Війна розставила пріоритети, і навчання опинилося на одній з останніх позицій, – каже Оля.

Студентка зосередила свою увагу на пошуку нової роботи. До написання дипломної повернулася лише за місяць після початку війни.

– Я не вкладаюсь у дедлайни, бо влаштувалася на нову роботу й можу писати бакалаврську лише ввечері. Проте, гадаю, впораюся з цими труднощами й допишу дипломну вчасно.

Дівчина старається щодня писати як мінімум дві сторінки своєї бакалаврської роботи.

– Якщо кожного дня мати конкретну мету в написанні бакалаврської, то це значно спрощує весь процес.

Також Оля виокремила такі лайфхаки щодо виконання бакалаврської роботи:

За написання дипломної варто взятися ще на початку навчального семестру.
Щодня присвячувати хоча б годинку цій роботі.
Не треба боятися консультуватися з науковим керівником. Дуже часто сам викладач може запропонувати різноманітні варіанти розв’язання якоїсь проблеми.

Юрій Лобода, студент Інституту енергетики та систем керування

Війна сильно вплинула на навчання та моральний стан студента. Адже його батько зараз захищає нашу країну, тож йому добре знайоме відчуття страху за рідну людину.

– Дуже важко сконцентруватися на навчанні, написанні бакалаврської роботи, коли твій тато перебуває там – у самому пеклі. Саме я виконую тепер роль голови сім’ї, тому моє студентство відійшло на другий план, – пояснює Юрій.

Незважаючи на важкий психологічний стан, хлопець намагається змусити себе писати кваліфікаційну бакалаврську роботу, адже від цього залежить його професійне майбутнє. Студент встигає ще й волонтерити у своєму рідному місті. Над дипломною він працює у вихідні й дотримується чіткого плану та графіка.

– Саме такий план дій допомагає мені активно продовжувати написання бакалаврської роботи, бо у будні дні маю занадто багато справ.

Юрій також поділився своїми лайфхаками щодо виконання дипломної роботи:

Найперше – скласти графік виконання бакалаврської. Не обов’язково дотримуватися його за будь-яких обставин, головне – визначити орієнтовні терміни написання конкретного того чи того розділу.
Нині вкрай важко знайти якісну програму для визначення унікальності роботи, тому він радить усім студентам користуватися сервісом AntiPlagiarism.NET. У цій програмі дуже легкий інтерфейс і можна перевірити всю роботу, адже там немає обмеження за кількістю символів.

Софія Сарабун, студентка Інституту права, психології та інноваційної освіти

Спочатку Софії було важко налаштуватися, бо новини не давали змоги розпочати роботу.

– Проте згодом я зрозуміла, що треба й далі вчитися, писати дипломну роботу, щоб згодом допомагати економіці країни та обстоювати позицію українців на інформаційному фронті, – каже дівчина.

Наразі студентка вкладається в усі терміни, які визначив науковий керівник.

– Для мене дуже важливо надсилати роботу без запізнення. На мою думку, одна з найголовніших рис успішної людини – пунктуальність.

Софія має власний план написання дипломної роботи, що допомагає їй виконувати все вчасно.

– Спочатку я довго визначала тему бакалаврської, адже вважаю, що це найголовніше. Згодом визначилася зі змістом і розпочала роботу над почерговим написанням розділів. Далі формувала висновки, списки використаних джерел. Наприкінці я перечитала всю роботу та внесла корективи, – розповідає студентка.

Поради щодо написання дипломної під час війни від Софії:

Важливо знайти для себе хорошу мотивацію, щоб писати дипломну. Наприклад, для Софії нині основна мотивація – це наші герої ЗСУ. Своїми усмішками на світлинах чи відео у ЗМІ, незважаючи на жахливі стресові умови, вони надихають на роботу.

– Якщо вдається їм, то вдасться і мені, – впевнена дівчина.

Софія радить не звинувачувати себе в тому, що замість написання бакалаврської можна було б зробити щось корисніше для нашої країни сьогодні.

– Усі ми стараємося на благо України, тому навіть написання дипломної роботи є важливим внеском у нашу перемогу, – зауважує Софія.

Війна, безперечно, негативно вплинула на студентів Львівської політехніки. Усі вони змушені були відкласти виконання дипломних на якийсь час. Проте, незважаючи на такі стресові події, кожен із них нині старається надолужити прогаяне, щоб і далі успішно навчатися. Студенти вірять у нашу спільну перемогу.

ЖЗМК

ІППО

ІЕСК

Центр комунікацій Львівської політехніки

Проєктний офіс запрошує науковців Університету до участі в конкурсі з проєктування міської мобільності

Oleksandr Levchenko — Fri, 20 May 2022 11:37:15 +0000

Проєктний офіс запрошує науковців Університету до участі в конкурсі з проєктування міської мобільності

20 трав. 2022, 14:37

Oleksandr Levchenko пт, 05/20/2022 - 14:37

Проєктний офіс Львівської політехніки

Проєктний офіс Львівської політехніки запрошує науковців Університету долучатися до підготовки проєктних пропозицій на Конкурс «Проєктування інклюзивної, безпечної, доступної та стійкої міської мобільності» в рамках Програми Horizon Europe.

Напрями досліджень, які можуть отримати фінансування:

збільшення масштабів і швидкості впровадження інноваційних практик та безпечних, доступних і стійких рішень міської мобільності;
скорочення смертей на 50%, а також серйозних травм до 2030 року;
рішення для щонайменше 10 небезпечних ділянок у міських/приміських районах із використанням інноваційних підходів до планування, проєктування та впровадження;
динамічний перерозподіл простору з метою зниження ризиків безпеки дорожнього руху, зменшення впливу забруднення повітря та шуму, відчуття небезпеки для пішоходів і велосипедистів;
оцінка якості доріг і громадського простору, що відповідає потребам різних груп населення;
механізми звітування про пішоходів і велосипедистів, травми та смерть на електронних скутерах;
пропозиції щодо залагодження потенційних ризиків, зумовлених очікуваним збільшенням кількості велосипедів та електроскутерів;
дії з перепланування громадського простору (йдеться про адаптацію до зміни клімату, зокрема до спеки, без погіршення стану парків, дерев чи зелених зон відпочинку;
підвищення рівня активної мобільності, зокрема ходьби та їзди на велосипеді;
нові велосипедні смуги для забезпечення безпечного обгону, враховуючи обмеження фізичної дистанції;
збір даних про відмінності між моделями, поведінкою та звичками щодо мобільності різних категорій вразливих учасників дорожнього руху;
визначення конкретних потреб у мобільності та переплануванні громадського простору з огляду на фактичну та уявну безпеку, безпеку жінок, дітей, доступність для людей з обмеженими можливостями, для незрячих у місцях загального користування, людей на візках та інших допоміжних транспортних засобах;
оцінка ефективності запропонованих заходів у досягненні цілей місцевої політики щодо безпеки і доступності, а також щодо клімату й забруднення та визначення можливих перешкод для їхнього широкого застосування і розгортання разом із рекомендаціями щодо подолання.

Крайній термін подання заявок – 6 вересня 2022 року. Бюджет – 42 мільйона €.

Докладніше про конкурс

Сторінка Проєктного офісу Львівської політехніки у соцмережі Фейсбук

Проєктний офіс

НТСА

Студент Інституту економіки і менеджменту: волонтерення допомагає наближати перемогу

Oleksandr Levchenko — Fri, 20 May 2022 09:34:23 +0000

Студент Інституту економіки і менеджменту: волонтерення допомагає наближати перемогу

20 трав. 2022, 12:34

Oleksandr Levchenko пт, 05/20/2022 - 12:34

Софія Кравець, студентка 4 курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації Львівської політехніки

Дмитро Івченко – студент третього курсу університету, майбутній менеджер із питань зовнішньоекономічної діяльності. У мирний час він як голова профбюро ІНЕМ організовував різні інтерактиви, зустрічі для студентів і з ними. Вони весело та продуктивно проводили час, та зараз на часі інші пріоритети – допомога ЗСУ, тому з перших днів війни Дмитро спільно з однодумцями долучився до волонтерської роботи.

– Волонтерська діяльність для нас – це спосіб допомогти та бути корисним для нашої держави. У такий непростий час кожен із нас може вкласти щось для перемоги, а також своєю роботою надихнути інших на волонтерство, – розпочинає розповідати Дмитро.

– А як ви це поєднуєте з навчанням? Чи воно не відійшло на другий план? Якщо так, то як на це реагують викладачі?

– Спершу так і було, що навчання трохи «посунулося», проте зараз сесія, тож до волонтерства додалося навчання, адже освіта теж не менш важлива. Інколи важко поєднувати, але ти усвідомлюєш, що своїми вчинками наближаєш перемогу.

– Як ви розпочинали волонтерити? Що стало поштовхом?

– Наша команда активно волонтерить у гуманітарному центрі. Також студенти нашого ІНЕМу приєдналися до лав Територіальної оборони Львова. Знаєте, тут справа навіть не в рішучості, а в бажанні бути корисними і мати чисту совість, адже всі навколо розуміють, як важливо зараз об’єднатися, стати єдиними, коли маємо єдину мету – допомогти власній Батьківщині.

– Які найбільші запити отримує ваш штаб? Маскувальні сітки, медикаменти, харчі чи ще щось?

– Найважливіше – медикаменти. Це те, що справді важко знайти, але наші волонтери можуть все. Звісно, є потреба в харчах та засобах індивідуальної гігієни.

– Чи доводиться звертатися до інших організацій по допомогу?

– Допомога надходить до нас від небайдужих громадян, а також від людей з-за кордону. Окрема подяка – мешканцям Польщі – щотижня ми отримуємо безліч гуманітарної допомоги від них. Саме тому потреби звертатися в ті чи інші організації наразі не виникало.

– Можливо, ти можеш проаналізувати, скільки допомоги ви відправили та де буда найбільша потреба?

– Усе залежить від запитів. Зазвичай більшість допомоги відправляємо в госпіталі, центри переселенців та на передову. До прикладу, вчорашній запит мали від одного з центрів переселенців нашого міста.

– Як гадаєш, чи змінилося наше суспільство під час російсько-української війни?

– Впевнено скажу: так! Мене приємно дивує згуртованість, єднання та усвідомлення, що ми – сильна нація. Тепер кожен пишається, що він українець. І однією з перемог є те, що ми знищуємо російську культуру, яка, на жаль, була присутня в нашому житті дотепер.

Центр комунікацій Львівської політехніки

Політехніки - для перемоги

Як працює Студентський волонтерський штаб Львівської політехніки

Oleksandr Levchenko — Fri, 20 May 2022 08:06:22 +0000

Як працює Студентський волонтерський штаб Львівської політехніки

20 трав. 2022, 11:06

Oleksandr Levchenko пт, 05/20/2022 - 11:06

Департамент освіти і науки Львівської ОДА

Від 24 лютого на базі Національного університету «Львівська політехніка» працює волонтерський штаб, який у перший день війни був сформований представниками студентства, аспірантами, викладачами.

З кожним днем усе більше людей долучається до допомоги. Волонтери плетуть сітки, збирають гуманітарні вантажі для відправлення на передову, допомагають переселенцям, які знайшли прихисток у приміщеннях навчального закладу, шиють спальники та елементи розгрузки, забезпечують бійців павербанками (які виготовляють друзі волонтерів), ліхтариками, дрібним спорядженням і технікою, яку в змозі знайти або придбати. І це далеко не повний перелік активностей.

14 тисяч квадратних метрів – саме стільки основ для маскувальних сіток сплели волонтери Політехніки за перші два місяці війни. Силами Студентського штабу по Львову та області організовано близько 70 осередків плетіння маскувальних сіток, у яких залучені студенти, викладачі та працівники Університету. Спільними зусиллями вже сплетено тисячі квадратних метрів, із них дві найбільші – рекордних розмірів 21×21 метр для літаків.

Крім того, волонтери вже пошили для воїнів 100 спальників (гроші на які зібрано спільнокоштом), підсумки для аптечок та інші підручні предмети на розгрузці військових.

Від другого тижня війни до Штабу почали надходити запити з передової – спочатку на сітки, згодом на медичні засоби й технічні прилади. Тож в одному з приміщень Львівської політехніки було розгорнуто штаб гуманітарної допомоги, яку студенти власними силами доставляли з Польщі.

Далеко не повна географія медичної допомоги військовим: Пуща-Водиця, Харків, Київ, Коростень, Попасна, Слов’янськ, Буча, Херсонська область, Шостка, Миколаїв, Бердянськ, Васильків.

Коли налагодились більшість процесів роботи, а деякі стали конвеєрними й автоматичними, взялися шукати автомобіль для однієї з частин міста Кременчука. Вдалось назбирати кошти і привезти джип, який полагодили та пофарбували для бойових дій і вже доставили військовим на місце дислокації.

Студенти Політехніки активно волонтерять у своїх рідних містах та селах за межами Львівщини: це і маскування сіток, і допомога біженцями, і робота з дітьми, і гуманітарна допомога, і рятувальна служба Товариства Червоного хреста, і приготування тушківок та випічок для військових на фронті.

Дякуємо всім, хто долучається до допомоги!

Разом ми сила!

Все буде Україна!

Сторінка Департаменту освіти і науки Львівської ОДА у соцмережі Фейсбук

Колегія студентів

Профком студентів і аспірантів

Випускниця Політехніки Оксана Михайлова: «Вірю, що чим більше допомагатимемо, тим швидше настане мир»

Oleksandr Levchenko — Fri, 20 May 2022 05:57:19 +0000

Випускниця Політехніки Оксана Михайлова: «Вірю, що чим більше допомагатимемо, тим швидше настане мир»

20 трав. 2022, 08:57

Oleksandr Levchenko пт, 05/20/2022 - 08:57

Наталія Бельзецька, Центр комунікацій Львівської політехніки

Працівники креативної індустрії активно воюють на інформаційному фронті. Копірайтери, таргетологи, графічні дизайнери та ще чимало інших спеціалістів, які взяли до рук не зброю, а телефони і ноутбуки, завдяки цьому вже зробили багато важливих речей. Саме вони створюють корисні інфографіки, запускають рекламні пости, де розповідають правду про війну, монтують інформаційні відеоролики для соціальних мереж блогерів. До цієї діяльності з перших днів війни долучилася й випускниця Інституту архітектури та дизайну Оксана Михайлова.

Дівчина розповідає, що інформаційне волонтерство – це насамперед донесення правдивих фактів про війну, підтримка українців у їхньому спротиві, а також пояснення ворожій стороні подій, які насправді відбуваються в Україні. Сьогодні до інформаційного волонтерства залучено дуже багато людей, тому, як стверджує Оксана, люди з креативних індустрій також активно волонтерять кожен на своєму фронті.

– Я побачила, що школа дизайну, де я раніше проходила курси, створює волонтерський чат для людей, які працюють у креативних індустріях, тож вирішила приєднатися. Згодом у соціальних мережах натрапила на ще одну спільноту, долучилася й туди. Зізнаюся, що була вражена тим, як багато людей виявили бажання допомагати. Відтоді я щодня присвячувала кілька годин свого часу виконанню завдань, які публікували в цих групах. Спершу також збирала одяг, взуття, різні речі, які можуть знадобитися переселенцям, заносила це до наших штабів, плела маскувальні сітки, але зрозуміла, що все-таки я найефективніша саме в інформаційній війні. Відтак створювала інфографіки, оформлювала рекламні креативи, які були націлені саме на Росію. Можна сказати, таким був перший напрям нашої діяльності: ми зверталися до російських матерів, намагалися пояснити, куди насправді вирушили їхні діти, розповідали про наслідки війни, акцентували на тому, що це саме Росія напала на Україну. Другий напрям – інформаційна кампанія, спрямована власне на українців. Наприклад, я створювала інфографіку про те, що саме робити під час повітряної тривоги або в разі ядерної загрози чи хімічної атаки, де можна ховатися, а де ні, як собі ще більше не нашкодити, – каже випускниця Політехніки Оксана Михайлова.

Це була співпраця лише на волонтерських засадах, тож від учасників груп не вимагали визначеної кількості завдань на день. Також важливо, що вся робота була структурована. Щоранку куратори надсилали в чати перелік завдань, кожен волонтер самостійно записував у таблицю, що з цього може виконати. Дівчина згадує, що найскладнішим зазвичай був підбір контенту, який треба графічно зобразити. Адже головне завдання будь-якого рекламного креативу – донести людині правду, але подати інформацію не занадто страшно, щоб її не сприйняли як фейк. Фейсбук блокує зображення понівечених тіл, тож треба було уважно добирати кожен кадр. Також Оксана згадує, що за час волонтерства їй вдалося попрацювати із Львівським оборонним кластером, який виготовляє бронежилети. Для них вона створювала інфографіку, де були зображені всі деталі бронежилета, їх розміщення, етикетки для друку, на яких повідомлялося, що ці бронежилети не для продажу.

– Мені здається, що насамперед варто подбати про себе і своїх рідних, адже лише так ти зможеш комусь допомогти. І тоді обов’язково треба віддавати частинку свого часу для допомоги іншим. Кожен із нас може це робити по-різному, головне мати бажання, а можливості обов’язково знайдуться. Я в жодному разі не засуджую людей, які взагалі нічого не роблять, може, їм зараз справді треба подбати про себе, щоб потім самим не просити допомоги, але я обрала інший шлях, бо вірю, що чим більше допомагатимемо, тим швидше настане мир.

На завершення розмови випускниця Політехніки ділиться, що у пам’яті назавжди залишаться спогади про евакуацію її родини з Дніпропетровщини, а також всезагальне єднання та мобілізація українців, які не минули й досі.

– Перше, що відразу згадую за два з половиною місяці війни, – це евакуація моєї сім’ї з Дніпропетровщини. Батьки живуть у доволі небезпечному місці, і декілька тижнів тому влада попросила їх переїхати. На той момент вони вже чули вибухи, було знищено багато різних об’єктів. Моїм рідним важко далося це рішення, адже вони дуже прив’язані до дому і хотіли там залишатися до останку. Але зрештою зрозуміли, що безпека – передусім. Я з багатодітної родини, у мене є старша сестра і троє молодших, тож усі ми розуміли, що не варто так ризикувати, залишаючись у районі можливих бойових дій. Наразі ситуація в області не краща, бо, коли б усе нормалізувалося, мої батьки відразу повернулися б… Крім того, я згадую, як проводжала подругу до Польщі. Тоді на вокзалі було так багато людей, а серед них волонтерів, і всі хотіли допомогти, пропонували їжу, стояли поруч із тобою по кілька годин. Це єднання було справді неймовірним, і тоді я чітко зрозуміла, що в Україні готові допомогти кожному, а наш народ ніколи не перемогти, – наголосила дівчина.

ІАРД

ГЗВ

Центр комунікацій Львівської політехніки

Літні табори Львівської політехніки та обласної Малої академії наук учнівської молоді

Oleksandr Levchenko — Thu, 19 May 2022 14:14:29 +0000

Літні табори Львівської політехніки та обласної Малої академії наук учнівської молоді Oleksandr Levchenko чт, 05/19/2022 - 17:14

Національний університет «Львівська політехніка» спільно з Львівською обласною Малою академією наук організовують літні табори:

Політехнік Camp
Реєстрація
IT Camp
Реєстрація
Lviv Polytechnic’s Drive Days
Реєстрація
Business Camp
Реєстрація

Тут можна ближче познайомитись із захопливим світом сучасних технологій, знайти нових друзів, щоб створювати проєкти в командах.

Участь у літніх таборах – за умови попередньої реєстрації.

Дата проведення: 6–24 червня 2022 року. Заняття очні.

Організатори запрошують учнів 8–10 класів закладів загальної середньої освіти міста Львова та області.

Реєструйся та проведи літо з користю!

Докладніше про табори – у доданих файлах.

Політехнік Camp542.84 КБ

IT Camp540.9 КБ

Lviv Polytechnic’s Drive Days557.01 КБ

Business Camp545.46 КБ

Не можна покладатися тільки на солов’їв, тому важливо розмовляти українською

Oleksandr Levchenko — Thu, 19 May 2022 13:19:14 +0000

Не можна покладатися тільки на солов’їв, тому важливо розмовляти українською

19 трав. 2022, 16:19

Oleksandr Levchenko чт, 05/19/2022 - 16:19

Анастасія Щуревич, студентка 4 курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації Львівської політехніки

Три роки тому на екранах з’явився документальний фільм «Соловей співає». Актуальності він не втрачає. Навпаки, в сьогоднішніх реаліях воєнного стану дає зрозуміти: чому українська мова така важлива в дуже широкому спектрі, чому нам усім важливо розмовляти нею.

У фільмі експерти аналізують мовну ситуацію, досліджуючи глибокі причини та наслідки конфронтації довкола української мови. Стрічка побудована за принципом руйнування міфів. Всього їх у фільмі сім: «Захист «рускоговорящих», «У Києві немає україномовних», «Какая разніца, на каком язике?», «Українська мова – тільки для села», «Суржик – не проблема», «Русифікації немає», «Мова не на часі».

Можна зауважити, що творці фільму не ставили собі за мету загострити конфліктну ситуацію, а навпаки – хотіли привернути ще більшу увагу до правдивої та маловідомої інформації щодо мовного питання. Зробили вони це за допомогою досвіду інших країн, а саме Білорусі й Ізраїлю.

Найбільше вражень залишилось після перегляду розділу «Какая разніца, на каком язике?». Саме там є окремі вставки з людьми «какаяразніца». Вони шикарно висвітлюють проблему свого мислення й те, наскільки воно розповсюджене.

Також у фільмі проілюстровані матеріали про вторгнення росії в 2014 році на Донбас та мовні наслідки цього. Саме в цьому розділі акцентують на дослідженні ЮНЕСКО індексу життєздатності мови, де чітко пояснено занепад білоруської та відродження нібито мертвого івриту.

«Кремль боїться білоруської мови більше, ніж гармат», – наголошує білоруська громадська діячка. Хочеться додати, що так само вони бояться української мови, адже мова – це зброя народу, або, як каже Павло Гриценко: «Мова виступає суперадвокатом держави».

Фільм «Соловей співає» насичений історичними фактами, вставками з фільмів та серіалів, думками експертів та аудіозаписами з минулого століття, де звучать українські пісні з різних областей України.

Деякі факти щодо русифікації вражають. Наприклад, Олександр Пономарів – доктор філологічних наук, зазначив: «На початку утворення СРСР в ньому налічувалось близько 180 мов, а при розпаді було зафіксовано лише 90. Через асиміляторську політику росії деякі народи втратили свою мову».

Фільм максимально пізнавальний, чуттєвий, а головне – важливий для тих, хто розуміє чи намагається ще більше дослідити мовне питання та нашу національну ідентичність.

У стані інформаційної війни, коли ворог зазіхнув на найважливіше, мусимо чітко розуміти, хто ми є і за що боремося, адже знання власної історії не дозволить нами маніпулювати.

Ми, українці, боронимо своє. І свою мову як засіб ідентифікації нації, бо мова має значення.

ЖЗМК

ІППО

Центр комунікацій Львівської політехніки

Студент ІТРЕ Юрій Жбадинський: «Волонтерство дає розуміння, що твоя допомога потрібна»

Oleksandr Levchenko — Thu, 19 May 2022 12:07:17 +0000

Студент ІТРЕ Юрій Жбадинський: «Волонтерство дає розуміння, що твоя допомога потрібна»

19 трав. 2022, 15:07

Oleksandr Levchenko чт, 05/19/2022 - 15:07

Олена Керич, студентка 4 курсу кафедри журналістики та засобів масової комунікації Львівської політехніки

З початком повномасштабного вторгнення росії мільйони українців стали волонтерами. Кожен робив і продовжує робити свій хоч і невеликий, але вагомий внесок у перемогу нашої держави. Осторонь не залишаються і студенти Львівської політехніки. А історії волонтерства – це насамперед історії людей. Тож далі – про волонтерську діяльність одного з наших студентів, Юрія Жбадинського.

– Розкажіть, де ви волонтерите і в чому полягає ваша робота?

– Від початку війни я став нічним координатором у Сихівській адміністрації. Це в час комендантської години, коли ніщо не працює, тому від початку доводилося дбати про харчування волонтерів, про транспорт, який довозить біженців до місця поселення та про медиків (у разі екстреного випадку). Перед кожною зміною треба уточнювати кількість вільних місць, повідомляти про це координаторам вокзалу, супроводжувати приїжджих до місць поселення. Також моє завдання – розподіляти роботу між усіма волонтерами: хто сканує документи, хто реєструє людей, хто допомагає біженцям заповнювати анкети, хто відповідальний за їхнє харчування тощо. Коли були напливи приїжджих вночі, я телефонував у диспетчерську, домовлявся з водієм про перевезення людей з вокзалу і постійно був на зв’язку з медиками.

– Як відбувається поселення людей? Звідки вони здебільшого приїжджають? Яким чином розподіляють, куди кого поселити й на скільки часу?

– Поселення людей – дуже делікатна тема. Насправді не можу дати точної відповіді, звідки здебільшого приїжджають до нас люди, бо однієї ночі ми приймали потяги суто зі східних областей, другої – з Києва, також у нас були приїжджі з Одеси. Після того як люди приїжджають в адміністрацію, поліція перевіряє їхні документи. Далі вони заповнюють коротку анкету і відскановують свої документи. Працівник адміністрації фотографує ці документи і надсилає працівникам СБУ. Дивимося, де є вільні місця (окремо селять людей з домашніми улюбленцями, окремо – лише жінок так дітей, окремо – з чоловіками) та вписуємо в анкету місце поселення, даємо корінець з вказаною адресою людям. На цьому завершується процес реєстрації. На місці поселення людей зустрічають тамтешні волонтери. Здебільшого поселяємо у школах, спорткомплексах. Жити в таких місцях можна, допоки завгодно, проте люди не затримуються надовго, бо прямують за кордон.

– Ви багато часу приділяєте людям, яким довелось покинути свої домівки. Можливо, хтось із них поділився своєю історією.

– Це дуже важко, оскільки я як координатор спілкуюся з приїжджими і слухаю їхні історії, після яких по тілу бігають мурашки і на очах виступають сльози. Запам’яталась жінка Карина. Вона разом із дітьми втікала з Харкова. Коли вони вийшли з укриття і їхали на вокзал, якийсь будинок від ракетного удару почав обвалюватися, декілька цеглин потрапили на жінку, розбивши їй лице. В останній момент сідали в евакуаційний потяг і всі свої речі змушені були залишити на пероні. Син Карини, Даниїл, був у домашніх капцях. Вона з дітьми добиралася до Львова понад 20 годин, у повній темряві, без мобільного зв’язку, без жодного звуку. Прибувши, Карина сконтактувала зі мною, бо я в себе вдома приймав біженців. Жінка з дітьми довго не могли прийняти той факт, що вони вже в безпеці, тому вночі не спали. Під час повітряної тривоги дуже швидко збиралися і вибігали до найближчого укриття. Вони були замкнені в собі і не приймали моєї допомоги. Єдине, що попросили, щоб я домовився про транспорт до кордону з Польщею – вирішили їхати за кордон, адже не почувалися у Львові безпечно. Зараз Карина з дітьми в Німеччині. Вона влаштувалася там на роботу в одну зі шкіл, де навчаються її діти, Даниїл і Маргарита. Я час до часу контактую з ними. Кажуть, що й далі не можуть спокійно спати та їсти…

– Які маєте враження від волонтерської роботи? Чи плануєте продовжувати її?

– Мені подобається волонтерити. Звичайно, я робитиму це далі. Приємно відчувати, що те, що ти робиш, корисне й потрібне. Це також нові знайомства з однодумцями, допомога людям і загалом хороший досвід. У наш час волонтери потрібні, як ніколи раніше.

ЖЗМК

ІТРЕ

Центр комунікацій Львівської політехніки

Політехніки - для перемоги