Національний університет «Львівська політехніка» - Найкращі обирають Львівську політехніку!

У Львівському скансені відкрили виставку творчих робіт Костя Присяжного

Oleksandr Levchenko — Mon, 19 Jan 2026 15:01:09 +0000

У Львівському скансені відкрили виставку творчих робіт Костя Присяжного

19 січ. 2026, 17:01

Oleksandr Levchenko пн, 01/19/2026 - 17:01

Ірина Мартин, Центр комунікацій Львівської політехніки

Вона демонструє «Архітектурні мандрівки життям» художника, реставратора, архітектора, мистецтвознавця, доцента кафедри реставрації архітектурної і мистецької спадщини Інституту архітектури Львівської політехніки. Понад десять років тому Кость Присяжний відійшов у засвіти, однак друзі, колеги, учні запевняють: «У нашій свідомості він ще з нами».

Виставку ініціювала й організувала одна з його учениць, Оксана Бойко, спільно з куратором мистецьких проєктів музею Романом Зіліньком.

Графічні й живописні зображення архітектури і краєвидів Львова, бойківських сіл, Криму, Полісся й Закарпаття, атмосферних місцин Трансильванії, закутків Пряшева, Гайдельберґа… Все це представлено тут, у двох невеличких кімнатах малої виставкової зали «В укритті».

Кость Присяжний любив мандрувати, і ці мандрівки надихали його. Всюди, куди б не їхав, брав зі собою фарби й етюдник і творив рисунок, ліногравюру, акварельний живопис. З особливим пієтетом малював Львів. Ніщо не завадило йому, уродженцю волелюбного Запоріжжя, по-справжньому полюбити це місто.

«Зі Львовом він зрісся. Був інтеґральною часточкою його культурного ландшафту. Привертав увагу своїм творчим і водночас аристократичним виглядом», – зауважує Оксана Бойко.

Вперше побував у Львові 1972 року, коли працював архітектором і проєктував санаторій у Трускавці. Місто йому показав знаний реставратор Любарт Ліщинський.

«Він провів мене потаємними закамарками Львова, пивницями, сходами, дахами, художніми майстернями, кнайпами. Почалася друга половина мого життя», – згадував про це Присяжний.

А вже відколи вирішив тут замешкати, боровся за кожну його споруду, кожен штрих, адже розумів, що без цього місто втратить власний шарм, особливість і витонченість. Тут знайшов однодумців, з якими надихався і творив. Працював у реставраційних майстернях теперішнього інституту «Укрзахідпроєктреставрація».

Коли готував свій перший реставраційний проєкт – костелу в Дрогобичі, відчув особливий дотик до минулого. Далі були експедиції карпатськими полонинами, буковинськими церквами, українськими пам’ятками Румунії та Словаччини. Брав участь у відновленні оперного театру, був науковим працівником Державного історико-культурного заповідника в Белзі. Далі був ескіз реставрації Міського арсеналу зі Шевською вежею. Відновлював його разом із колегами, а згодом болісно переживав перетворення його приміщень на комерційний проєкт. Написав багато статей, які друкував у місцевій періодиці та фахових виданнях.

Людина особливої долі, українець, у жилах якого текла німецька кров. Батько – вчитель Адольф Штайнгауер, етнічний німець із Рот-Фронту на Дніпропетровщині, якого 1937 року зачепила каральна рука НКВД, засудивши до розстрілу за контрреволюційну і націоналістичну пропаганду. Відтак мама, Марія Присяжна, перелякавшись до відчаю, змінила однорічному синові документи: ім’я Карл переписала на Костянтин, по батькові вигадала Васильович, а прізвище дала своє.

«Я не хочу бути своїм серед чужих». Ці слова вірша французького поета Жака Превера, збірочку якого подарував друзям (дуже любив дарувати книжки), стали ніби гаслом його життя – шукати своїх людей, своє коло однодумців, своє місце праці…

Про Костя Присяжного говорять як про талановитого архітектора, митця, людину енциклопедичних знань і надзвичайної інтуїції, романтика. Однак він насамперед був реставратором від Бога, богом реставрації, борцем за фахову реставрацію, за збереження цінних споруд, розписів чи їх окремих елементів. Маючи дуже глибокі знання у цій царині, зацікавлено переймав досвід інших фахівців, часто з європейських та азійських країн, де любив бувати і споглядати різну архітектуру – в Узбекистані, Даґестані, Естонії, Литві, Грузії, Румунії, Словаччині, Македонії, Туреччині, Німеччині. Про цю епоху свого життя казав: «Мій роман із реставрацією». Завжди ділився враженнями від мандрівок, захоплено оповідав про історію і культуру кожного народу, його звичаї, традиції, мову.

Коли настала пора передавати свій досвід молодому поколінню, то на запрошення професора Андрія Рудницького прийшов працювати до Львівської політехніки, на кафедру реставрації та реконструкції архітектурних комплексів. Тішився, коли його учні ставали добрими реставраторами, а дехто – поважними науковцями. Доцент Олег Рибчинський зберігає найтепліші спогади про Костя Присяжного як про свого вчителя, наставника, колегу, порадника, друга.

У день народження митця, 15 січня, Львівський скансен, лінорити якого створив Кость Присяжний у 70-ті роки, до смерку дихав спогадами про нього. Ці роботи згодом увійшли до одного з перших музейних путівників. Колеги вважають, що його творчість заслуговує окремого видання. І сподіваються, що воно таки з’явиться.

ІАРД

АТР

Пресцентр «Центр комунікацій»

Старт у майбутнє починається вже зараз: коледж транспортної інфраструктури Університету запрошує на підготовчі вступні курси

Oleksandr Levchenko — Mon, 19 Jan 2026 10:13:09 +0000

Старт у майбутнє починається вже зараз: коледж транспортної інфраструктури Університету запрошує на підготовчі вступні курси

19 січ. 2026, 12:13

Oleksandr Levchenko пн, 01/19/2026 - 12:13

Фаховий коледж транспортної інфраструктури Львівської політехніки

Фаховий коледж транспортної інфраструктури Національного університету «Львівська політехніка» політехніки оголошує реєстрацію на підготовчі курси для вступу в коледж для випускників 9 класу (базова середня освіта).

Для майбутніх абітурієнтів це шанс:

упевнено підготуватись до наступного етапу навчання;
систематизувати знання з української мови та математики;
зробити перший крок до професії мрії.

Початок навчання на курсах – 10 лютого 2026 року.

Реєстрація

Не відкладай майбутнє на потім – реєструйся та будь на крок попереду!

Сторінка Львівського фахового коледжу транспортної інфраструктури у соцмережі Ф…

Львівський фаховий коледж транспортної інфраструктури

Інновації в енергетиці та роль штучного інтелекту й нейронних мереж

Oleksandr Levchenko — Mon, 19 Jan 2026 07:03:57 +0000

Інновації в енергетиці та роль штучного інтелекту й нейронних мереж

19 січ. 2026, 09:03

Oleksandr Levchenko пн, 01/19/2026 - 09:03

Дарина Хома, Центр комунікації Львівської політехніки

Штучний інтелект стрімко входить у всі сфери життя. Він особливо корисний у сфері сталого розвитку, допомагаючи аналізувати великі обсяги даних, прогнозувати процеси та оптимізувати ресурси. Проте важливо досліджувати шляхи ефективного використання ШІ. Тож у межах ініціативи CUCEE (Cooperation of Universities in Central and Eastern Europe) вирішили порушити цю тему й обговорити інновації та новітні підходи.

Нещодавно відбулася серія лекцій «Інтеграція, інновації та штучний інтелект для сталого технологічного майбутнього», яка об’єднала понад 60 учасників із Польщі, Німеччини, Литви, Естонії, Чехії та України. Львівську політехніку на заході представляв асистент кафедри електромеханічних та електротехнічних систем Інституту енергетики та систем керування, кандидат технічних наук Юрій Бобечко.

У цьому інтерв’ю ми дізналися, яку роль відіграє штучний інтелект у сфері енергетичних систем і якій саме темі була присвячена лекція Юрія Остаповича.

— Чи йшлося про ризики й етичні межі використання штучного інтелекту, зокрема в інженерії та енергетичних системах?

— Моя лекція була технічна, зосереджена на практичному застосуванні нейронних мереж у відновлюваній енергетиці. Я говорив про обмеження технології — потребу у великих обсягах даних, проблему «чорної скрині» (коли не зрозуміло, чому система приймає те чи інше рішення), ризики помилкових прогнозів у разі зміни умов і т. д. Це важливі практичні виклики, які треба враховувати у впровадженні. Щодо етики — ці питання більше стосуються випадків, коли ШІ працює з людьми та приймає рішення про них. А коли нейромережа аналізує, наприклад, погодні дані, це суто технічне завдання без етичного виміру.

— Як саме нині використовують штучний інтелект у сфері сталого розвитку?

— Тут важливо уточнити: я розповідав про штучні нейронні мережі — це конкретна технологія, а не ШІ загалом, і моя лекція стосувалася відновлюваної енергетики, а сталий розвиток — значно ширша сфера. У відновлюваній енергетиці нейромережі використовують для кількох завдань. Найактивніше — для прогнозування виробництва енергії: нейромережі передбачають, скільки електрики вироблять сонячні панелі чи вітряки з урахуванням погоди. Друге важливе застосування — діагностика обладнання та прогнозоване обслуговування: системи аналізують дані з датчиків і виявляють несправності завчасно. Є й інші способи використання — оптимізація роботи систем (щоб забезпечити максимальну віддачу енергії), прогнозування споживання електроенергії тощо. У лекції я зосередився на перших двох — прогнозуванні та діагностиці, тому що вони найактивніше розвиваються та застосовуються у великих комерційних проєктах.

— Чи обговорювали ви розвиток і вдосконалення сонячних панелей та інших технологій відновлюваної енергетики?

— Моя лекція не стосувалася розроблення нових панелей чи турбін. Я розповідав, як штучні нейронні мережі допомагають ефективніше використовувати вже наявне обладнання — прогнозувати його роботу, виявляти несправності, оптимізувати робочі режими.

— Яка була тема вашої лекції у межах цього освітнього циклу?

— «Штучні нейронні мережі для систем відновлюваної енергетики». Лекцію я поділив на дві частини. Спочатку пояснював фундаментальні поняття: що таке штучний інтелект, машинне та глибинне навчання, як вони співвідносяться, як працюють нейронні мережі, яка їхня архітектура, які є типи мереж для різних завдань і як вони навчаються. Потім перейшов до відновлюваної енергетики — які там виклики: залежність від погоди, складність прогнозування, діагностика обладнання. І головне — як нейронні мережі вирішують ці проблеми на практиці. Докладно розглянув прогнозування для сонячної, вітрової та гідроенергетики, а також для виявлення несправностей в обладнанні. Завершив реальними комерційними прикладами: як Google (DeepMind) застосовує нейромережі для прогнозування вітру й отримує на 20 відсотків більше економічної вигоди від своєї вітрової енергії; як Siemens Gamesa за допомогою дронів і нейромереж інспектує лопаті турбін, скорочуючи час перевірки на 75 відсотків; як китайські гідростанції використовують ШІ для діагностики та зменшують витрати на обслуговування на 10 відсотків.

— Щоб ефективно користуватися штучним інтелектом, потрібно вміти з ним працювати. Чи передбачене на вашій кафедрі навчання з практичного та відповідального використання ШІ?

— Наразі окремого спеціалізованого курсу з ШІ на кафедрі немає. Варто зауважити, що в контексті енергетичних систем нейронні мережі — це насамперед інженерний інструмент для вирішення конкретних технічних завдань, як-от прогнозування чи діагностика. Тут питання не стільки «відповідального використання ШІ» в сенсі, у якому це обговорюють для генеративного ШІ, а швидше стандартна інженерна практика — розуміння того, як працює метод, його обмежень та умов застосування.

— Яких висновків або рішень вам вдалося дійти разом із представниками університетів Центральної та Східної Європи?

— Це був цикл окремих лекцій від різних викладачів, і кожен представляв свою тему. Після кожної лекції була можливість обговорення в малих групах і спільна дискусія, де студенти ставили запитання й ділилися думками. Я хотів показати студентам з різних країн, що таке штучні нейронні мережі, як їх використовують у відновлюваній енергетиці та які результати вони дають у реальних комерційних проєктах. Якщо говорити про загальний висновок, то штучні нейронні мережі — вже давно не теорія, а практичний інструмент, який вирішує реальні проблеми у відновлюваній енергетиці. Вони особливо ефективні там, де є складні нелінійні залежності та великі обсяги даних — саме такі умови характерні для сонячної, вітрової та гідроенергетики. І що більше зростає частка відновлюваної енергетики в загальному енергобалансі, то актуальнішими стають точне прогнозування та надійна діагностика — а саме тут нейронні мережі показують хороші результати. Варто додати, що в реальних проєктах нейронні мережі часто комбінують між собою, а також з іншими методами — такі гібридні системи нерідко показують найкращі результати.

ІЕСК

ЕМС

Пресцентр «Центр комунікацій»

Міжнародний круглий стіл «Казимир Твардовський, раціональність і демократія»

Oleksandr Levchenko — Fri, 16 Jan 2026 13:56:18 +0000

Міжнародний круглий стіл «Казимир Твардовський, раціональність і демократія» Oleksandr Levchenko пт, 01/16/2026 - 15:56

Кафедра філософії Національного університету «Львівська політехніка», Львівське філософське товариство імені Казимира Твардовського і Центр досліджень спадщини Львівсько-Варшавської школи Варшавського університету запрошують до участі у Міжнародному круглому столі «Казимир Твардовський, раціональність і демократія», який відбудеться 11 лютого 2026 року в режимі онлайн.

Дослідження філософської спадщини Казимира Твардовського, засновника Львівсько-Варшавської школи, є актуальним у контексті сучасної етики, логіки і теорії демократії, демонструючи, як ідеї аналізу мови та наукової строгості можуть зміцнювати демократичні інститути й допомагати у боротьбі з дезінформацією.

Основні питання для обговорення

Анти-ірраціоналізм Казимира Твардовського: значення логіки та аналізу для політичної діяльності.
Раціональність і публічний дискурс: застосування принципів Львівсько-Варшавської школи у політичній комунікації.
Етика та педагогіка: внесок Казимира Твардовського у формування інтелектуальної та політичної еліти.
Раціональність і демократія: історичні витоки та сучасні виклики у філософському дискурсі.

Тези доповідей надсилати до 6 лютого 2026 року на електронну пошту ihor.v.karivets@lpnu.ua.

Вимоги до тез – в інформаційному листі.

Інформаційний лист599.39 КБ

Партнерство заради якості: відбулося перше засідання Ради користачів (стейкхолдерів) Інституту гуманітарних та соціальних наук

Oleksandr Levchenko — Fri, 16 Jan 2026 10:42:38 +0000

Партнерство заради якості: відбулося перше засідання Ради користачів (стейкхолдерів) Інституту гуманітарних та соціальних наук

16 січ. 2026, 12:42

Oleksandr Levchenko пт, 01/16/2026 - 12:42

Інститут гуманітарних та соціальних наук

14 січня 2026 року на базі Інституту гуманітарних і соціальних наук Львівської політехніки в режимі онлайн відбулося перше засідання Ради користачів (стейкхолдерів). Подія започаткувала новий етап системної співпраці з професійною спільнотою, спрямованої на розвиток освітніх програм, підвищення якості підготовки здобувачів освіти й посилення практичної складової навчання.

Учасниками заходу стали здобувачі вищої освіти, представники роботодавців, випускники освітніх програм, гаранти, завідувачі кафедр та керівництво Інституту.

До складу Ради користачів увійшли, зокрема, фахівець із питань розвитку громад «ПРООН в Україні» Назар Ігор, спеціаліст департаменту державного протоколу МЗС України, керівниця Інтерактивного музею «D.S. Таємна аптека», начальниця відділу розвитку персоналу та організаційного забезпечення Львівської обласної військової адміністрації, начальник відділу кадрового менеджменту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради та інші.

З вітальним словом до учасників звернулася директорка Інституту гуманітарних і соціальних наук Зоряна Куньч. Вона підкреслила важливість залучення стейкхолдерів до формування сучасних освітніх програм, наголосила на відкритості Інституту до партнерства й окреслила роль Ради користачів як ключового інструмента підвищення якості освіти й посилення практичної складової навчального процесу.

Заступник директора ІГСН Микола Бучин ознайомив членів Ради з освітніми програмами Інституту, наголосивши на планах їхнього вдосконалення та відкриття нових програм у 2026 році.

Про стратегічні напрями діяльності Ради та можливості співпраці розповіла заступниця директора ІГСН Наталія Вовк. У своїй доповіді вона зазначила, що створення Ради користачів є важливим стратегічним кроком, спрямованим на посилення зв’язку між університетською освітою та професійним середовищем.

Головною метою Ради користачів є сприяння підвищенню якості підготовки фахівців через інтеграцію актуальних вимог ринку праці в освітні програми Інституту. Для досягнення цієї мети перед Радою поставлено низку важливих завдань:

участь у розробленні та оновленні освітніх програм;
формування актуальних професійних компетентностей здобувачів освіти, зокрема soft skills;
консультаційна підтримка щодо змісту навчальних дисциплін;
сприяння практичній підготовці студентів через організацію практик, стажувань та участь у реальних проєктах;
підтримка працевлаштування випускників та їхньої професійної орієнтації.

Рада користачів є не формальним органом, а дієвим експертним майданчиком, де поєднуються інтереси університету, студентів і професійного середовища. Вона виконує роль каналу зворотного зв’язку від ринку праці, партнера у стратегічному розвитку освіти й посередника між академічною підготовкою і реальними вимогами професійної діяльності.

Під час засідання було обрано членів Правління Ради користачів. Ними стали:

Ярослав Візняк – почесний консул Литовської Республіки в місті Тернополі;
Ярослав Бордіян – директор Львівського обласного центру соціальних служб;
Володимир Лис – начальник Служби у справах дітей Львівської обласної військової адміністрації;
Галина Мисаковець – директорка Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю;
Тарас Репицький – депутат Львівської міської ради, керівник громадської організації «Спортивний клуб «Сихів»;
Наталія Вовк – заступниця директора Інституту гуманітарних і соціальних наук;
Ярослав Лисейко – доцент кафедри історії, музеєзнавства та культурної спадщини ІГСН.

Особливо цінними стали пропозиції щодо посилення практико-орієнтованої складової освітнього процесу, розширення партнерських зв’язків із роботодавцями, залучення здобувачів до реальних професійних проєктів і розвитку кар’єрного консультування.

У резолюції першого засідання зафіксовано необхідність регулярного проведення засідань Ради користачів, активної участі роботодавців у перегляді та вдосконаленні освітніх програм, розширення співпраці з органами державної влади, громадськими організаціями та бізнесом, а також підтримки ініціатив, спрямованих на професійний розвиток здобувачів освіти. Окрім того, з ініціативи директорки Інституту гуманітарних та соціальних наук було започатковано конкурс студентських проєктів за тематикою освітніх програм, орієнтованих на актуальні потреби ринку праці і сформованих на основі рекомендацій та ініціатив роботодавців.

На черговому засіданні Ради користачів передбачено обговорення ролі аспірантури у формуванні кадрового та наукового потенціалу, необхідного для сталого розвитку сучасного ринку праці.

Керівництво Інституту висловлює щиру подяку всім членам Ради користачів за співпрацю, відкритість до діалогу та готовність спільно працювати над підготовкою конкурентоспроможних фахівців!

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

Нова дата професійного свята: як кафедра програмного забезпечення ІКНІ відзначила День програміста 7 січня

Oleksandr Levchenko — Fri, 16 Jan 2026 07:04:39 +0000

Нова дата професійного свята: як кафедра програмного забезпечення ІКНІ відзначила День програміста 7 січня

16 січ. 2026, 09:04

Oleksandr Levchenko пт, 01/16/2026 - 09:04

Кафедра програмного забезпечення Львівської політехніки

Нещодавно Кабінет Міністрів України підтримав ініціативу щодо встановлення 7 січня Днем програміста. Цю дату обрали за результатами громадських обговорень як таку, що має міжнародне підґрунтя і, головне, позбавлена будь-яких зв’язків із календарем країни-агресора. Кафедра програмного забезпечення Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Львівської політехніки радо підхопила ці зміни, відновивши традицію відзначення професійного дня за новою, символічною датою.

З ініціативи гаранта бакалаврської освітньої програми Євгенії Левус та за підтримки завідувача кафедри Дмитра Федасюка було зібрано тих, хто творить історію спеціальності: викладачів, успішних випускників і найактивніших студентів, щоб у спільному колі говорити про те, з чого все починалося, про шлях, який уже пройшла галузь, і разом подумати про те, що чекає програмістів попереду – нові виклики, рішення та відповідальність.

Все почалося у стінах рідної кафедри. У теплій та дружній атмосфері випускники поділилися власними історіями успіху, розповіли про свій шлях у галузі, труднощі та рішення, які визначали їхній розвиток. Для студентів ці розмови стали джерелом мотивації й натхнення, а для викладачів – найкращим підтвердженням того, що їхня праця має сенс і продовження в долях випускників.

Урочисте відзначення професійного дня продовжилося в Актовій залі головного корпусу Львівської політехніки. З вітальним словом до присутніх звернувся засновник кафедри програмного забезпечення професор Роман Базилевич, який поділився важливою настановою: шукати нерозв’язану проблему, вірити у власні сили та шукати рішення там, де інші їх не бачать.

Також до вітань долучилися директор Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Олег Матвійків, проректор з навчальної роботи та розвитку студентського потенціалу Микола Логойда і ректорка Університету Наталія Шаховська.

Особливо зворушливим моментом стало вшанування випускників кафедри ПЗ, які нині перебувають у лавах Збройних Сил України. Саме завдяки їм ми маємо змогу навчатися, працювати і збиратися разом. За це – щира вдячність і глибока повага!

Серед випускників кафедри багато тих, хто активно займається волонтерством, тож під час зустрічі лунали заклики не залишатися осторонь і долучатися до благодійних зборів та ініціатив. Від спільноти випускників-волонтерів виступив Павло Сьомко.

Змістовним підсумком події стала панельна дискусія «Від студента ПЗ Львівської політехніки до лідера ІТ: що не зможе замінити штучний інтелект», у якій взяли участь представники різних поколінь і ролей ІТ-спільноти: Андрій Самбір (CEO LinkUp, випускник), Віктор Чех (CEO Sombra, випускник), Тарас Муха (викладач кафедри), Cвятослав Ліхтарчик (нещодавній випускник), Андрій Потіха (студент ІІІ курсу).

Дискусія вийшла живою: говорили про роль університетської освіти, баланс між технологіями та людськими рисами, вплив штучного інтелекту на освіту й бізнес. Всі учасники зійшлись на одному: штучний інтелект – це лише інструмент, що допоможе розв’язати складні задачі, але він ніколи не замінить людяність та інженерне мислення і відповідальність.

Відзначення Дня програміста на кафедрі програмного забезпечення стало не просто подією, а місцем зустрічі досвіду, енергії та спільних цінностей. Саме так і народжуються традиції, що мають майбутнє!

Ректор

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

ІКНІ

ПЗ

Оголошено конкурс на здобуття Премії НАН України «За популяризацію науки» за 2025 рік

Oleksandr Levchenko — Thu, 15 Jan 2026 15:01:35 +0000

Оголошено конкурс на здобуття Премії НАН України «За популяризацію науки» за 2025 рік

15 січ. 2026, 17:01

Oleksandr Levchenko чт, 01/15/2026 - 17:01

Національна академія наук України

Національна академія наук України оголошує конкурс на здобуття Премії НАН України «За популяризацію науки» за 2025 рік.

Премію надають щороку медіа та їхнім окремим представникам, науковцям і організаторам самостійних проєктів за найкращі матеріали про здобутки вчених, діяльність наукових установ і НАН України загалом, а також за сприяння популяризації науки та піднесення престижу професії науковця в Україні.

Премію присуджують за однією з таких номінацій:

найкраща науково-популярна публікація (або серія публікацій) про наукові розробки та досягнення, проблеми розвитку науки, а також публікації періодичних друкованих або електронних медіа про науку (журнали, газети, інтернет-сайти, зареєстровані як медіа, наукові рубрики у медіа);
найкраща програма про науку (радіо- та/або телевізійні проєкти, що виходили в ефірі або в інтернет-мовленні), науково-популярний фільм;
найкращий науково-просвітницький проєкт року (музейні, виставкові, фестивальні проєкти, лекторії, наукові кафе, спеціальні тематичні онлайн-проєкти, проєкти в соціальних мережах, подкасти, блогерські та інші формати, які залучають широку громадськість до досягнень науки).

Порядок висунення кандидатів та вимоги до оформлення документів для участі.

Прийом подань триває до 28 лютого 2026 року. Подання приймають за адресою: 01601, м. Київ, вул. Володимирська, 54, кімн. 227, 321, тел.: (044) 239-67-97, (044) 239-66-39, e-mail: pryziglei@nas.gov.ua.

Лауреатам Премії буде вручено Диплом та грошову винагороду під час щорічної сесії Загальних зборів Національної академії наук України.

Сайт Національної академії наук України

Міністерство освіти і науки України створює університетські дослідницькі центри передового досвіду

Oleksandr Levchenko — Thu, 15 Jan 2026 10:47:00 +0000

Міністерство освіти і науки України створює університетські дослідницькі центри передового досвіду

15 січ. 2026, 12:47

Oleksandr Levchenko чт, 01/15/2026 - 12:47

За матеріалами сайту Міністерства освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України оголошує конкурсний добір закладів вищої освіти, на базі яких буде створено дослідницькі центри передового досвіду (CoRE).

Конкурс проходить за окремими пріоритетними галузями, визначеними Стратегією цифрового розвитку інноваційної діяльності України на період до 2030 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2024 р. № 1351.

Основні функції центру визначають напрями його діяльності, зокрема:

проведення прикладних наукових досліджень і науково-технічних (експериментальних) розробок для підвищення науково-технічного потенціалу держави та розвитку наукомістких інновацій;
швидка інтеграція наукових результатів, що мають практичне застосування, в реальний сектор економіки;
сприяння підготовці висококваліфікованих фахівців у галузях природничо-математичних та інженерно-технічних наук.

У конкурсі можуть брати участь заклади вищої освіти, які за результатами останньої державної атестації віднесені до групи А та/або Б за напрямами «Інженерно-технологічний» та/або «Природничо-математичний».

Докладніше – на сайті Міністерства освіти і науки України.

Проректор (напрям діяльності: наукова робота та інноваційна діяльність)

НДЧ

НТСА

«Його слово надихає на рішучу боротьбу»: Арсен Онищак про перемогу на університетському етапі конкурсу імені Тараса Шевченка

Oleksandr Levchenko — Thu, 15 Jan 2026 07:08:58 +0000

«Його слово надихає на рішучу боротьбу»: Арсен Онищак про перемогу на університетському етапі конкурсу імені Тараса Шевченка

15 січ. 2026, 09:08

Oleksandr Levchenko чт, 01/15/2026 - 09:08

Анна Зіганшина, Центр комунікацій Львівської політехніки

Нещодавно студент ІМІТ Арсен Онищак здобув чергову перемогу на університетському етапі конкурсу імені Тараса Шевченка, продемонструвавши глибоке розуміння творчої спадщини Кобзаря. В інтерв’ю Центру комунікацій він розповідає про свою підготовку, роль Шевченкового слова та значення конкурсу для сучасної молоді.

— Чому ви вирішили навчатись у Львівській політехніці і як обирали спеціальність?

— Я вирішив навчатись у Львівській політехніці, вважаючи, що саме тут мені допоможуть стати фахівцем своєї галузі. Працювати на залізничному транспорті мріяв змалечку. В дитинстві обожнював прогулянки з бабусями до станції Підзамче, де з цікавістю та захопленням спостерігав за рухом поїздів. Згодом вирішив приєднатися до гуртка юних залізничників Львівської дитячої залізниці. За чотири роки свого членства в ньому спробував себе в різноманітних професіях — від провідника пасажирського вагона до машиніста тепловоза — і зрозумів, що хочу й далі розвиватись у сфері залізничного транспорту. Коли постало питання вибору навчального закладу, довго розмірковував, чи здобути спочатку професійно-технічну освіту в училищі або ж у коледжі, чи відразу вступити до закладу вищої освіти. Урешті-решт після того, як дізнався про кафедру залізничного транспорту в Національному університеті «Львівська політехніка» і вивчив інформацію про освітньо-професійну програму «Локомотиви та локомотивне господарство», зробив висновок, що саме тут зможу здобути знання для того, щоб стати кваліфікованим фахівцем залізничного транспорту.

— Яким є ваше студентське життя у Львівській політехніці? Що найбільше подобається, а що хотілося б змінити чи вдосконалити в навчальній програмі?

— Зараз моє студентське життя дещо напружене, адже я поєдную навчання з роботою, однак не вважаю це за щось погане. Часом буває важко присвячувати вдосталь уваги і роботі, і навчанню, проте саме це допомагає мені формувати самодисципліну, правильно розподіляти та планувати свій час. Працюю на залізничному транспорті, наразі опановую там професію інженера-технолога. Вона безпосередньо пов’язана з моєю спеціальністю, і часто це дає змогу застосовувати на практиці знання, які дає університет. Надзвичайно вдячний своїм викладачам за те, що з розумінням ставляться до таких обставин і заохочують мій подальший професійний розвиток, сприяючи йому. Так робота й навчання доповнюють одне одного. Мені дуже подобається, що мої викладачі цінують здібних людей, помічають їх і сприяють їхньому розвитку, водночас не знецінюючи й не кидаючи напризволяще менш талановитих чи лінивих. Викладачі добре знають свою справу та зазвичай залюбки відповідають на будь-які мої запитання, навіть якщо вони не стосуються безпосередньо об’єкта вивчення. Проте потреба переміщення між корпусами на різні заняття створює певні незручності. Також слід звернути увагу на певні недосконалості в навчальній програмі: інколи теми, які ми вивчаємо на заняттях із різних дисциплін у різних навчальних семестрах, повторюються.

— Чим ви найбільше завдячуєте університету?

— Найбільше я завдячую Львівській політехніці тим, що тут середовище, яке надихає до постійного саморозвитку. Як я вже зазначив, в університеті працюють освічені, розумні, успішні люди, які подають гідний приклад для наслідування. Вони залюбки діляться своїми знаннями та життєвим досвідом. Серед них є й колишні працівники залізничного транспорту, і спостереження за тим, яких висот вони досягли, окрилюють. Крім того, в університеті мене постійно мотивують до саморозвитку не тільки у професійному плані, а й як особистості. Наприклад, участь у конкурсі імені Тараса Шевченка спонукає до вивчення історії, мовознавства, літератури тощо.

— Ви неодноразово брали участь у конкурсі імені Тараса Шевченка. Який досвід, здобутий завдяки цьому конкурсу, вважаєте найціннішим?

— Передусім це розуміння потреби постійного та всебічного саморозвитку, без якого неможливо стати освіченою людиною. Творчість Тараса Шевченка вельми розмаїта, а отже, коло тем, які зачіпають у творах конкурсу, дуже широке. Це, зокрема, історія України в усіх її сферах, сучасні проблеми нашої держави, патріотизм, релігійні питання, мистецтвознавство тощо. Під час написання конкурсних робіт я твердо переконався, що лише бути обізнаним у цих сферах замало — треба вміти аналізувати їх, формулювати взаємозв’язки між ними, вивчати їх зв’язок із сьогоденням. Для цього потрібно весь час читати різноманітну літературу (не лише художню), цікавитися новинами України та світу, брати участь у громадському житті, вміти чітко й переконливо висловлювати свої думки.

— Які емоції ви відчули, дізнавшись про перемогу на університетському етапі?

— Коли я вперше дізнався про свою перемогу на університетському етапі, це стало для мене приємним шоком. Це було у 2023 році. Тоді головою журі конкурсу була нині покійна мовознавиця Ірина Фаріон. Хоча для мене її постать загалом дещо суперечлива, я завжди мав чітко сформовану думку про неї як про авторитетного мовознавця, тому те, що вона високо оцінила мою конкурсну роботу, стало для мене вельми приємною несподіванкою, яка по-справжньому змусила повірити у свої здібності. Коли ж у 2024 та 2025 роках я знову здобував перші премії на університетських етапах конкурсу, звістки про це викликали в мене приємне здивування, адже рік за роком журі університетського етапу конкурсу давало гідну оцінку моїм роботам, виділяючи їх з-поміж робіт багатьох інших учасників змагань.

— Яку роль, на вашу думку, такі конкурси відіграють у формуванні національної свідомості молоді?

— Гадаю, роль таких конкурсів украй важлива. Участь у них спонукає активніше цікавитися історією та культурою нашої України, вивчати українську мову, яку недарма називають солов’їною, підвищувати свій рівень грамотності. Особливо актуально це на тлі нинішньої гострої проблеми «рускаязичьних украінцев», а також загальної деградації населення під впливом, зокрема, неправильного використання соцмереж. До того ж, як то кажуть, конкуренція — двигун розвитку. Думка про те, що участь у конкурсі бере чимало людей, серед яких дуже багато не менш розумних і сильних, відіграє неабияку роль у мотивації до власного знаннєвого зростання.

— Як поезія та публіцистика Тараса Шевченка вплинула на ваш світогляд?

— Передусім змусила більше любити Батьківщину та перейматися її долею і водночас зі зневагою ставитися до росії, відчувати до неї огиду. Сильне враження на мене справив вірш «Розрита могила», зокрема рядки з нього «Помагайте, недолюдки, матір катувати», що адресовані «перевертням» — у сучасному розумінні зрадникам, колабораціоністам. Не менше вразила й історія з поеми «Катерина» про дівчину, яка покохала московита, народила від нього позашлюбного сина, і яку москаль «жартуючи, кинув», а потім цинічно заявляв їй: «Дура, отвяжися!». Крім того, слово Шевченка допомагає мені ставати впевненішим у собі, активнішим у суспільному житті України, надихає на рішучу боротьбу.

— У чому, на вашу думку, полягає феномен Шевченкового слова?

— Мене досі вражає можливість безлічі інтерпретацій рядків із його творчості. Проблеми, які описував Тарас Шевченко два століття тому, актуальні й у наш час, і в кожну епоху вони набувають різного сенсу. До речі, завдання конкурсу імені Тараса Шевченка нерідко стосуються саме інтерпретацій його слова в контексті сучасного життя України. Наприклад, слова «Борітеся — поборете!» з поеми «Кавказ» стали гаслом Революції гідності у 2014 році. У радянські часи зміст Шевченкових слів часто перекручували, намагаючись подавати його як атеїста та борця за комунізм. Наприклад, рядки «Так і треба! Бо немає Господа на небі! А ви в ярмі падаєте та якогось раю на тім світі благаєте — немає! немає!» з поеми «Сон» намагалися подати як доказ того, що Кобзар не вірив у Бога. Тяжко збагнути, як у рядочки з Шевченкової поезії можна вкласти стільки різних значень, і більшість із них цілком мають право на існування.

— Чим ви цікавитеся крім навчання?

— Люблю подорожувати. Майже кожних вихідних кудись мандрую, нехай часом навіть неподалік Львова. На околицях міста також чимало цікавих місць, наприклад пагорби Розточчя, що на північному заході від Львова. Під час подорожей віддаю перевагу Карпатам, а також дрімучим лісам. Цікавлюся фотографією, маю вдома аматорський дзеркальний фотоапарат. Знімаю переважно природу, також люблю фотографувати поїзди. Крім того, стежу за суспільно-політичним життям своєї країни, читаю новини, спостерігаю за процесами, що визначають становище України у світі.

— Які ваші подальші цілі й у якій сфері ви мрієте працювати?

— Хочу стати фахівцем, що зможе поліпшувати стан української залізниці, бути корисним їй і загалом нашій державі. Зараз я, як уже зазначив, опановую професію інженера-технолога моторвагонного депо, надалі ставлю собі за мету працювати в ньому на керівних посадах. Більш довгострокової мети поки що не маю, адже тільки-но вивчаю, яку роботу виконують працівники залізничної ієрархії вищих ланок, ніж структурні підрозділи. Проте навіть для того, щоб досягти вже поставлених цілей, мені потрібно розвиватися та постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень, у чому мені допомагає університет, а також керівники та колеги на роботі. Відчуваю з їхнього боку підтримку й вірю, що зможу досягнути своєї мети.

ІМІТ

ЗТ

УМ

Товариство «Просвіта»

Пресцентр «Центр комунікацій»

Оголошено конкурс на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року

Oleksandr Levchenko — Wed, 14 Jan 2026 15:02:34 +0000

Оголошено конкурс на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року

14 січ. 2026, 17:02

Oleksandr Levchenko ср, 01/14/2026 - 17:02

Комітет Національної премії України імені Бориса Патона

Комітет з Національної премії України імені Бориса Патона оголошує конкурс на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року.

Національна премія є державною нагородою України, яку присуджують за розроблення та впровадження нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування та профілактики захворювань, що відповідають рівню світових досягнень.

Консультації щодо оформлення документів та прийом робіт проводить Секретаріат Комітету. Взаємодія здійснюється електронною поштою komitet@kdpu-nt.gov.ua, olena.zhdanenko@kdpu-nt.gov.ua, довідки за телефоном (044) 200-90-04.

Повний пакет оригінальних документів надсилають на поштову адресу Секретаріату Комітету, або його надає один з авторів особисто за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11, кімната 1409.

Під час розгляду робіт, поданих на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона, перевагу буде надано дослідженням і розробкам, спрямованим на зміцнення обороноздатності та безпеки держави, розвиток суспільного поступу й утвердження міжнародного авторитету вітчизняної науки.

Секретаріат Комітету приймає роботи до 1 квітня 2026 року.

Інструкція з оформлення документів

Сайт Комітету Національної премії України імені Бориса Патона