Національний університет «Львівська політехніка» - Найкращі обирають Львівську політехніку!

Сьома Міжнародна конференція «Сучасний конституціоналізм та євроінтеграційні процеси в Україні»

Oleksandr Levchenko — Fri, 14 Nov 2025 15:21:03 +0000

Сьома Міжнародна конференція «Сучасний конституціоналізм та євроінтеграційні процеси в Україні» Oleksandr Levchenko пт, 11/14/2025 - 17:21

Кафедра теорії права та конституціоналізму Інституту права, психології та інноваційної освіти Національного університету «Львівська політехніка» запрошує взяти участь у Сьомій Міжнародній науково-практичній конференції «Сучасний конституціоналізм та євроінтеграційні процеси в Україні», яка відбудеться 28 листопада 2025 року.

До участі запрошують наукових і науково-педагогічних працівників вітчизняних та іноземних закладів вищої освіти, працівників державних установ та організацій, представників інститутів громадянського суспільства, практикуючих юристів, експертів-аналітиків, здобувачів вищої освіти.

Метою конференції є обмін досвідом та обговорення актуальних теоретичних і практичних проблем сучасного конституціоналізму та євроінтеграційних процесів в Україні.

Під час роботи конференції заплановано розгляд та розв’язання таких питань:

обмін думками науковців щодо проблем, які виникають у зв’язку з порушенням прав людини та національної безпеки;
особливості імплементації європейських стандартів функціонування публічної влади в Україні;
обговорення актуальних проблем, що стосуються сучасного конституціоналізму та євроінтеграційних процесів в Україні.

Крайній термін подання матеріалів – 24 листопада 2025 року.

Докладніше – в інформаційному листі конференції.

Інформаційний лист конференції504.71 КБ

Ще один крок до успішного майбутнього: 39-й Ярмарок кар’єри у Львівській політехніці

Oleksandr Levchenko — Fri, 14 Nov 2025 14:40:01 +0000

Ще один крок до успішного майбутнього: 39-й Ярмарок кар’єри у Львівській політехніці

14 листоп. 2025, 16:40

Oleksandr Levchenko пт, 11/14/2025 - 16:40

Микола Гевак, Центр комунікацій Львівської політехніки

Традиційно на початку листопада в Національному університеті «Львівська політехніка» проводять Ярмарок кар’єри. Це захід, завдяки якому студенти можуть знайти першу роботу та локацію для практики, налагодити корисні зв’язки чи познайомитися з людьми, які мають досвід у сфері, що їх цікавить. Ярмарок відбувся 12 листопада 2025 року у фойє другого поверху 4-го навчального корпусу.

Світлана Гладун, керівниця відділу працевлаштування та зв’язків з виробництвом Національного університету «Львівська політехніка», привітала всіх присутніх, а також нагадала, що лише завдяки Збройним силам України ми маємо можливість організовувати такі заходи, жити, творити і створювати простір, який допомагає молоді розпочати професійну кар’єру, будувати її та розвиватися.

Першою до слова запросили ректорку університету Наталію Шаховську, яка назвала цей захід «дороговказом» для студентів, що може підказати їм, як представити себе в житті, налагодити комунікацію та знайти партнерів. Вона також зазначила, що, на її думку, студентство є важливим етапом у житті, зокрема тому, що саме в цей період люди шукають партнерів, з якими впродовж життя тісно підтримуватимуть стосунки. І це, власне, той час, щоб налагодити такі стосунки. Наостанок ректорка додала, що вдячна всім, хто зміг долучитися до ярмарку, побажала роботодавцям знайти добрих працівників, а студентам гідно представити Львівську політехніку, коли вони влаштуються на бажану роботу.

Наступною з вітальним словом до присутніх звернулася Ірина Хомишин, проректорка з навчальної роботи та якості освіти. Вона наголосила, що цей захід є «місцем діалогу» між бізнесом, освітою і молоддю, а також додала, що він буде корисним не тільки студентам і стейкхолдерам, а й викладачам та гарантам освітніх програм, які можуть поспілкуватися з представниками підприємств і зрозуміти запит на компетентність випускника ЗВО.

Далі до мікрофона вийшла Ірина Кулинич, заступниця міського голови з гуманітарних питань. Вона запросила студентів взяти участь у програмі «Перший кар’єрний крок» від Львівської міської ради, а тоді підбадьорила присутніх, зазначивши:

— Дива не буває, але хто стукає, тому відчиняють двері.

На подію завітав і директор Львівського обласного центру зайнятості Василь Барилюк. Він також запросив студентів стати учасниками активних програм організації, яку представляє:

— З початку 2022 року ми виплатили один мільярд двісті мільйонів гривень і надали понад 4200 мікрогрантів на підтримку й започаткування мікро- та малого бізнесу. Хочу вам коротко сказати, що в цій програмі також є проєкт для молоді 18–25 років, спрямований допомогти започаткувати власну справу. Тож, як це працює: ви берете 200 тисяч на 300 років, ця сума погашається сплатою податків із зарплати, купуєте собі основні засоби, комп’ютерну техніку, надаєте якісь послуги, зокрема консультаційні й так далі, і заробляєте гроші чи відкриваєте свій бізнес. Заходите в будь-який центр зайнятості, кажете, що ви чули про таку програму, як «Власна справа для молоді», а ми будемо щиро раді, бо хто, як не ви, політехніки, маєте показувати приклад у сфері малого бізнесу. У нас є гранти для ветеранів — так, майже 300 ветеранів чи членів їхніх родин скористалися цими програмами.

Серед запрошених гостей був і директор Львівської філії Львівського обласного центру зайнятості Олег Рісний, який поділився зі студентами, що перший ярмарок такого типу був проведений понад тридцять років тому:

— Це був перший ярмарок, який ми провели серед ЗВО. Потім це стало хорошою практикою серед інших закладів. Тому Політехніка тут була першою, і ви молодці, що продовжуєте цю річ. Студенти, ви у правильному місці й у правильний час. Зараз тут перебувають найкращі роботодавці міста. Ви маєте можливість познайомитися з ними, зрозуміти, що потрібно для того, щоб будувати свою кар’єру. І тут серед стейкхолдерів є ті, хто минулого ярмарку був ще студентом, а сьогодні вони представляють роботодавців. Тому студентам бажаю знайти дійсно роботу своєї мрії, а працедавцям — знайти таланти, яких ви потребуєте. Успіху всім!

Наприкінці офіційної частини Наталія Шаховська вручила подяки компаніям-партнерам, представленим у фойє другого поверху.

Учасниками 39-го Ярмарку кар’єри стали:

SoftServe;
KPMG;
Leobit;
KNESS;
BERTA Group;
ПрАТ «Компанія Ензим»;
EY;
GlobalLogic;
Infineon Technologies;
ОККО;
abmk;
ТОВ «ТД «Егрітек»;
Львівський обласний центр зайнятості;
PwC Lviv SDC;
Львівська міська рада;
Renesas Electronics;
АТ «Кредобанк»;
LOGITY;
НВП «ІМВО»;
Raiffeisen Bank;
Мережа аптек «Подорожник»;
Idea Bank;
ПрАТ «Львівобленерго»;
DataArt;
ПрАТ «Карлсберг Україна»;
Холдинг емоцій !FEST;
CEMARK;
АТ КБ «ПриватБанк»;
ProSteer Group;
Sanlarix;
Kevych Solutions;
АТ «Ощадбанк».

Після офіційної частини Світлана Гладун ще раз подякувала всім присутнім і побажала успіхів студентам, які вже ринули знайомитися з компаніями та їхніми пропозиціями на 39-му Ярмарку кар’єри.

Студентка Марія, яка навчається на третьому курсі за спеціальністю «Хімічні технології та інженерія», вирішила відвідати Ярмарок кар’єри тому, що зараз перебуває у пошуку місця для можливого працевлаштування або проходження практики на четвертому курсі. Вона також зазначила, що прийшла сюди, зокрема, й заради того, щоб дізнатися докладнішу інформацію про компанії, які її цікавлять:

— Власне, є ті компанії, які мене особливо цікавлять, стосуються мого напряму навчання, та багато інших. Я вважаю, що ця подія дуже актуальна й надзвичайно корисна для нас, студентів.

Студентка Дарія, яка навчається на третьому курсі за спеціальністю «Менеджмент», розглядає можливість піти працювати в якусь із тих компаній, що були представлені на заході, хоча поки що не має такого досвіду:

— Це деякі банківські компанії, наприклад Приватбанк і Ощадбанк. Або піду трішки в іншому напрямі, бо мене зацікавила одна з будівничих компаній, що представлена тут.

А от студентка Роксолана, що навчається за спеціальністю «Право» на другому курсі, прийшла сюди за порадою своєї викладачки:

— Ми завітали сюди всією групою. Ходимо, роздивляємося стенди. Я поки що нічого для себе не знайшла, тому що не розглядаю себе в компаніях. Та все ж мені тут подобається, цікаво.

Ярмарок кар’єри — це можливість знайти першу роботу й здобути досвід саме там, де обереш. Окрім великого вибору компаній — від містобудування та IT до логістики і юридичних послуг — тут можна зустріти тих, хто допоможе розпочати власну справу та правильно використати безмежні можливості, про які студенти Львівської політехніки мали змогу почути на 39-му Ярмарку кар’єри.

Львівська політехніка уклала меморандум про співпрацю з німецькою технологічною компанією Quantum Systems

Oleksandr Levchenko — Fri, 14 Nov 2025 14:11:11 +0000

Львівська політехніка уклала меморандум про співпрацю з німецькою технологічною компанією Quantum Systems

14 листоп. 2025, 16:11

Oleksandr Levchenko пт, 11/14/2025 - 16:11

Ірина Мартин, Центр комунікацій Львівської політехніки

Документ, що передбачає співпрацю університету з бізнесом у сфері авіаційної інженерії та досліджень, підписали проректор із соціальних питань та з управління інфраструктурою Ігор Гельжинський і директор з технологій компанії-партнера Дмитро Горлін.

Угода охоплює створення сучасної навчально-дослідницької бази, сприяння науковим розробкам і прикладним дослідженням, а також залучення представників промисловості до оновлення освітніх програм. Таке партнерство дасть університету змогу розвивати фахову освіту відповідно до потреб сучасного ринку, зокрема компаній, що працюють у царині високих технологій оборонного й авіаційного призначення. Студенти своєю чергою матимуть можливість ініціювати та реалізовувати власні інноваційні стартапи.

У межах заходу кафедра авіаційної та виробничої інженерії (АВІ) Інституту механічної інженерії та транспорту (ІМІТ) отримала технічне обладнання на суму близько 270 тисяч гривень: 3D-принтер Bambu Lab P1S, ультразвуковий дефектоскоп УД2301, професійний тепловізор WALCOM CA-10 (260×200) для ремонту електроніки та друкованих плат, сушильну шафу СП-30К, лабораторний блок живлення Accta DPS-305U, набір викруток Dnipro-M із тріскачкою та насадками S2, паяльну станцію LUKEY 852D + FAN, цифровий мультиметр UNI-T UT89XD і фосфорний цифровий осцилограф SIGLENT SDS1202X-E.

Директор ІМІТ Роман Качмар привітав учасників із підписанням меморандуму такого рівня, акцентувавши на викликах, що стоять перед українською освітою, та зауважив:

— Ця співпраця створює можливість для студентів здобувати практичний досвід роботи з реальним обладнанням, що допоможе їм стати конкурентоспроможними фахівцями.

Представниця компанії Христина Стоцька — до речі, випускниця Інституту прикладної математики та фундаментальних наук Львівської політехніки — звернулася до студентів, закликавши їх удосконалювати знання англійської мови та глибоко опановувати свій майбутній фах.

Позаяк Інститут механічної інженерії та транспорту розпочав співпрацю з Інститутом прикладної математики та фундаментальних наук для спільного аналізу й розв’язання прикладних завдань, на підписанні були присутні його представники: директор Петро Пукач і завідувач кафедри прикладної математики Богдан Маркович.

Петро Пукач зазначив, що співпраця з бізнесом забезпечує взаємну вигоду, адже дає змогу нашим випускникам ставати висококваліфікованими фахівцями й отримувати гідну винагороду за свою працю. Спеціалісти, яких готує кафедра авіаційної та виробничої інженерії, уже затребувані на ринку, а надалі потреба в них лише зростатиме.

До заходу долучилися учасники гуртка авіаційної та інженерної творчості AeroEngineering Club, що діє при кафедрі АВІ. Це студенти різних курсів, які розробляють власні інженерні ідеї та тестують їх на практиці. Кафедра має всі умови для цього — від моделювання до прототипування і випробувань. Їх тішить, що відтепер багато того, що обмежувалося теорією, буде доступне на практиці: «Тепер ми зможемо реалізовувати нові ідеї»; «Це допоможе провадити емпіричні вимірювання, аналізувати експлуатаційні проблеми й розробляти рішення»; «Кожен прилад відкриває нам нові можливості для пізнання».

На думку доцента кафедри АВІ Ігоря Назара, який курує роботу цього гуртка, нове обладнання значно поліпшить якість підготовки студентів, адже випускники, які ще на другому-третьому курсах проходили практику в міжнародних компаніях, нині успішно працюють за спеціальністю.

Проректор з соціальних питань та з управління інфраструктурою

Пресцентр «Центр комунікацій»

«Аристократичні переплетення». У Політехніці презентували книгу про силу духа та життя-подвиг Савини Сидорович

Oleksandr Levchenko — Fri, 14 Nov 2025 13:22:12 +0000

«Аристократичні переплетення». У Політехніці презентували книгу про силу духа та життя-подвиг Савини Сидорович

14 листоп. 2025, 15:22

Oleksandr Levchenko пт, 11/14/2025 - 15:22

Наталія Павлишин, Центр комунікацій Львівської політехніки

У Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася знакова подія ― презентація книги «Савина Сидорович. Аристократичні переплетення». Це не просто біографічна розповідь, а шляхетна книга про шляхетну українку, яка стала живою легендою та «аристократкою духу», присвятивши своє життя просвіті, національно-визвольним змаганням та збереженню неоціненної української культурної спадщини в умовах окупаційних і тоталітарних режимів.

Організатор події ― Міжнародний інститут освіти, культури та зв'язків з діаспорою Львівської політехніки. Модерувала презентацію ― багатолітня директорка МІОК, дослідниця, науковиця Ірина Ключковська.

Презентація розпочалася з емоційного та глибокого моменту ― демонстрації фрагмента фільму Олега Дудича про героїню книги, а також вшанування хвилиною мовчання пам'яті полеглих українських захисників, серед яких Артемій Демид ― онук Лесі Крип’якевич-Цегельської. Цей початок одразу підкреслив, що постать Савини Сидорович відчиняє двері до світу українських аристократів, які в усі часи служили нації, часто ціною власного життя.

Видання книги стало яскравим прикладом «абсолютної синергії зусиль багатьох людей» та ключових інституцій української діаспори та України. Зокрема, Наукове товариство імені Тараса Шевченка у США та Союз українок Америки, який нещодавно відзначив своє століття, об’єднали зусилля з українським видавництвом «Апріорі».

Подію відкрив Роман Корж, проректор з інституційного розвитку НУ «Львівська політехніка», наголосивши на важливості таких ініціатив для університету.

― До фундаментальних цінностей, на яких стоїть наш університет, належать український патріотизм і самоосвіта, що реалізовується, зокрема, в низці просвітницьких ініціатив. Саме завдяки Міжнародному інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою Львівської політехніки стала можливою презентація книги про Савину Сидорович, дослідницю українського народного мистецтва та справжню аристократку духу. Від імені ректорату дякую пані Лесі Крип’якевич-Цегельській за ініціативу та безцінні спогади, а пану Роману Яціву ― за титанічну працю упорядкування творчої спадщини видатної мисткині та педагогині, — наголосив Роман Корж.

Василь Косів, ректор Львівської національної академії мистецтв, порушив питання про ширше значення цієї книги, наголосивши, що кожна презентація ― це нагода говорити не лише про видання, а й про важливість усної історії, про фіксування спогадів», які запобігають появі «білих плям» в історії.

― Я був глибоко зворушений спогадами Савини Сидорович. Це унікальний матеріал... Адже саме з родинних історій, з історій окремих людей складається великий наратив ― історія українців. Читаючи лише кілька десятків сторінок, читач отримує широченну палітру подій: українську збройну боротьбу, Визвольні змагання 1917–1920-х років, біль по втраті України, сліди злочинів різних окупаційних режимів (польського, радянського, мадярського з нацистами). Все це пропущено крізь спогади однієї жінки, ― підкреслив Василь Косів.

Василь Косів закликав продовжувати роботу з упорядкування таких матеріалів, щоб «у кращі часи, в часи переможної України, наші нащадки мали цей матеріал, із якого зможуть будувати розповідь про нас самих і про нашу культуру».

Роман Кушнір, голова НТШ, академік НАН України, підкреслив, що ця подія є черговим кроком до відкриття сторінки пам’яті, який зробив Роман Яців. Він нагадав про історію НТШ, першої української академії наук, заснованої 152 роки тому, чий розквіт припав на часи Михайла Грушевського та Івана Франка.

― Гортаючи книгу Романа Яціва, відзначимо його численні добрі справи. Це чотиритомне видання ― антологія українського живопису та мистецтва, маленька енциклопедія пам’ятних дат і мистецьких надбань, ― поділився Роман Кушнір.

Пан Роман як прикладний математик і випускник Львівської політехніки, наголосив, що героїня книги ― людина славного роду, яка, починаючи з 1945 року, зберігала й описувала все, що ще не було знищено. Вона була хранителькою фондів і завдяки їй збереглися матеріали про мистецтво, ткацтво та інші об’єкти. Відновлення історичної пам'яті про видатних діячів стало одним із перших завдань НТШ після його відновлення у 1989 році.

Директорка Міжнародного інституту освіти, культури та зв'язків з діаспорою Львівської політехніки Ірина Ключковська акцентувала на тому, що Савина Сидорович була втіленням унікального феномену «духовної аристократії українського інтелігента».

― В роки шістдесятництва таких людей було одиниці, але вони зуміли піднятися. Ми мусимо це відновлювати, бо українського аристократа як соціальний стан винищували імперії, а потім прийшла радянська влада, яка нищила їх фізично і морально. Ми це знаємо. Ті, хто тут сидить у залі, добре це усвідомлюють, бо їхні родини пройшли через ці випробування.

Дивовижно, що сам феномен не зник. Він просто трансформувався в іншу форму ― духовну аристократію українського інтелігента, людей честі, які навіть не маючи титулів, мислили категоріями служіння.

Український аристократизм ― це не про кров і не про титули. Це значно вище: він народжувався не в замках, а в серцях людей, особливо в умовах постійної бездержавності.

Що стосується Савини Сидорович, то вона, як і вся її родина та оточення, яке ми бачимо в книзі, була втіленням цього аристократизму. Це гідність як внутрішній закон, служіння, а не панування, освіченість і культура мислення..

Представляючи Лесю Крип’якевич-Цегельську, Ірина Михайлівна наголосила:

― Вона ― художниця прикладного мистецтва у галузі текстилю, членкиня Спілки художників України, громадська діячка, учасниця руху опору, дочка греко-католицького священника Артемія Цегельського, дружина матеріалознавця Романа Крип’якевича, бабуся Артемія Демида, для нас завжди героя України.

Презентація мала міжнародний характер, онлайн до події долучилася Оксана Пясецька, референтка з питань культури головної управи Союзу українок Сполучених Штатів Америки. Вона привітала присутніх зі 100-річчям СУА, місією якого є плекання й поширення української культури.

― Наше завдання сьогодні ― підтримати видання історії про надзвичайну українку, яка з ранніх років розуміла: стабільність і виживання України в умовах окупації залежало від освіти та розвитку її культурної спадщини. Ми з великою приємністю вітаємо вас із прекрасним виданням історії Савини Сидорович. Вона була патріоткою, пластункою, учителькою, музейницею, етнографинею та мистецтвознавицею. Завдяки її діяльності поширювалися різноманітні види нашої культури. Також дякую пані Лесі Крип’якевич за сміливість звернутися до нас із цим проєктом. Завдяки їй ми змогли познайомитися з величністю пані Савини та допомогти поширити її працю у світі.

Після вітальних слів та подяк відбулася презентація книги, яку представила Леся Крип’якевич-Цегельська. У ній взяв участь також Роман Яців ― кандидат мистецтвознавства, професор, заслужений працівника культури України, дійсного члена НТШ; Микола Литвин ― завідувач Центру українсько-польських відносин Інституту українознавства імені Івана Крип’якевича; Таміла Печенюк ― завідувачка кафедри художнього текстилю, кандидатку мистецтвознавства, заслужену діячку мистецтв.

Леся Крип’якевич-Цегельська розповіла про особисту роль Савини Сидорович як учительки для неї та багатьох інших.

― Я пізнала Савину Сидорович ще студенткою, була в науковому товаристві, і вона для мене була учителькою. За життя Савина не мала можливості надрукувати жодної книжки чи наукової праці. Як писав з Києва Бутнік Сіверський: «Друкуйте, друкуйте, Савинонько! Але вона нічого не надрукувала. Аж після її смерті родина Крип’якевичів, зокрема Богдан Крип’якевич, присвятила своє життя друкуванню її праць. Савина Сидорович була воїном ― тепер це слово оживає в армії для відданих солдатів. На ниві просвіти вона була таким же воїном у тяжких обставинах різних окупаційних та тоталітарних режимів. Вона була великою учителькою, бо ще молодою дівчиною працювала на Волині, викладаючи українську дітям із русифікованих шкіл, ― поділилася пані Леся.

Савина була учителькою в українських школах Галичини. Одного разу в Коломиї вона дістала кулю в ногу від польського солдата за те, що вела дітей до церкви. Пізніше той солдат зустрів її у Кракові в академії мистецтв і перепросив.

― Вона щедро ділилася часом і порадами зі студентами, зокрема зі мною під час написання наукової роботи про писанки. Савина навчала відрізняти чисті джерела культури від заробітчанської творчості, поширеної в радянські часи. Вона творила та відновлювала процес української ідентичності: досліджувала орнаментику, символи, її голос звучав на художніх радах, у художньому комбінаті, в інституті прикладного мистецтва, у спілці художників та на килимарських фабриках. Савина формувала середовище української ідентичності 60-70-х років. Її консультації охоплювали сотні митців з Львова, Києва, Умані, Рівного, Косова, Глинян. Листування з Литвою, Естонією, Білоруссю створювало хвилю національного піднесення і народжувало унікальних митців, таких як Люда Самікіна, ― додала спогадів Леся Крип’якевич-Цегельська.

Савина Сидорович перетворювала українську жінку на княгиню через одяг, відновлювала етнічний та національний характер українського простору через ткацтво, кераміку, вибійку, гобелен. Її авторитет був настільки сильним, що групу музею етнографії запрошували до Москви з доповіддю на міжнародний конгрес етнографів.

Савина мужньо стояла проти системи, відновлюючи Фенікс українського культурного простору. Її приклад та приклад героїчних жінок, як Дашки Вечева, Галечко, Музика, Кос, Свінціцька, надихають і сьогодні, допомагають вистояти та продовжувати традицію.

Ірина Ключковська, звертаючись до Романа Яціва зауважила:

― У вступі я знайшов дуже важливу цитату, яка пояснює, чому такі книги з’являються на світ і чому вони потрібні нам: «Кожен осмислений феномен минулого неминуче вступає в комунікацію із сучасністю, актуалізуючи питомі риси етнокультурної генетики». Як ви бачите цю комунікацію на духовних рівнях між тими, хто були, Савиною Сидорович, і тими, хто є зараз та буде в майбутньому?

Роман Яців підкреслив:

― Ми так чисельно надаємо значення діяльності та життю однієї з наших громадянок, яка постійно відчувала свою місію, мала сили змобілізувати дух, подолати будь-яку інерцію та зневіру, протистояти злу й залишатися яскравою та усміхненою у своєму житті. Повертаючись до змісту та формату постаті Савини Сидорович: ми говоримо про неї як про громадську культурну діячку, патріотку, пластову діячку, учасницю національно-визвольних змагань, народну вчительку, дослідницю мистецтва, інтелектуалку, музейницю. Вона зберегла важливі пласти нашої культурної пам’яті, традицій. Її місія інтегрувати силу духу та красу нації в сучасний світ є методологією, інтерполяцією традиції в сучасність.

Про історичне тло, в якому жила наша шановна Савина Сидорович більше розповів Микола Литвин:

— Це був час бездержавності, коли тут заправляли не українці, а австрійські, польські, німецькі нацистські та радянські можновладці. Тоді лише короткочасно існувала Західноукраїнська Народна Республіка. Та це був час мобілізації та організації галицького, українського суспільства: намагалися творити паралельні наукові структури; Наукове товариство імені Шевченка об’єднувало не лише істориків, а й мистецтвознавців, хіміків, фізиків, творило сотні підручників, організовувало етнографічні та мовознавчі експедиції, які актуальні й до сьогодні; українці творили свій бізнес, банки, кооперації, конкуруючи з єврейським, німецьким та польським капіталом. Наш народ не мав свого війська, але створювали парамілітарні структури: «Сокіл», «Січ», «Пласт», спортивне товариство «Україна», згодом «Луг». За Австрії їх дозволяли, за Польщі ― забороняли, та вони давали політичну наснагу та навчали майбутньої боротьби.

Історик підкреслив, що Савина Сидорович цікавилася всім і намагалася бути активною ― була волонтеркою легіону українських січових стрільців, бо в 1916–1917 роках відроджувала українське шкільництво на Волині. За участю січових стрільців відновили щонайменше сотню шкіл у Володимирі, Ковелі та інших містах. Савина навчала гуманітарних дисциплін, вишиванню та іншим корисним для дівчаток справам. Разом з Іваном Крип᾽якевичем поширювала праці Грушевського, Крип’якевича та Святе Письмо. Волинь тоді «прокинулася», що згодом дало підґрунтя для створення перших повстанських відділів, а пізніше ― Української Повстанської Армії.

У міжвоєнний час Савина була близька до церковно-релігійних структур, які проводили патріотичну діяльність, співпрацювала з василіянською гімназією, викладала там.

Не менш складними були часи німецької окупації. Та Савина знайшла достойне місце в житті, працювала в музеї етнографії на посаді хранительки фондів. Завдяки цьому зберегла величезну колекцію Наукового товариства імені Шевченка ― мистецькі твори, колекції легіону січових стрільців та галицької армії, стрілецькі поштівки з антицарським змістом.

Таміла Печенюк, завідувачка кафедри художнього текстилю, визнала, що монографія Савини Сидорович 1979 року стала основою для багатьох митців її покоління, даючи розуміння, що «професійний художник повинен ґрунтуватися на народній традиції. Вона подякувала Роману Яціву за введення розділу праць Савини в нове видання, оскільки оригінал знайти майже неможливо.

― Це велика праця родини Крип’якевичів та пана Романа Яціва, але одночасно нагадування про контекст, у якому жила Савина, і про її відданість Україні та вихованню дітей у школах. Ми повинні продовжувати її справу, навіть у нелегких умовах, відновлювати втрачене та підтримувати віру молодих людей у силу України ― найпотужнішої держави Центральної Європи, частини Європи, і нам не треба чекати зовнішніх покликів, ― наголосила на завершення пані Таміла.

Окрасою цього вечора стали композиції у виконанні Народного камерного струнного квартету народного камерного оркестру «Поліфонія» Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки.

Проректор з інституційного розвитку

МІОК

Пресцентр «Центр комунікацій»

Львівська політехніка – співорганізатор VII Міжнародної конференції KyivLvivPharma-2025

Oleksandr Levchenko — Fri, 14 Nov 2025 10:53:39 +0000

Львівська політехніка – співорганізатор VII Міжнародної конференції KyivLvivPharma-2025

14 листоп. 2025, 12:53

Oleksandr Levchenko пт, 11/14/2025 - 12:53

Національна академія наук України

Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л.М. Литвиненка Національної академії наук України запрошує взяти у роботі VII Міжнародної науково-практичної конференції «KyivLvivPharma-2025. Фармацевтична технологія та фармакологія в забезпеченні активного довголіття», яка відбудеться 20–21 листопада 2025 року.

Організатори конференції – Київський національний університет технологій та дизайну (КНУТД), Національний університет «Львівська політехніка», Інститут фізико-органічної хімії та вуглехімії імені Л.М. Литвиненка НАН України. Захід проходитиме під егідою Міністерства освіти і науки України за підтримки фармацевтичної компанії Farmak і Торгово-промислової палати України.

Місце та формат проведення конференції: Київський національний університет технологій та дизайну в очному та дистанційному форматі (з використанням платформи Zoom) і Національний університет «Львівська політехніка» – дистанційно.

У програмі конференції відбудуться пленарне та секційні засідання, панельні дискусії, виступи провідних міжнародних експертів фармацевтичної, хімічної, біотехнологічної та косметичної галузей. Також на базі КНУТД працюватимуть спеціалізовані виставки-демонстрації сучасного лабораторного обладнання для хіміко-фармацевтичних підприємств, інноваційної косметичної продукції та новітніх УФ-фільтрів. Захід стане платформою для конструктивного діалогу, обміну досвідом, синергії знань і розвитку стратегічного партнерства між освітою, наукою та промисловістю.

Для забезпечення успішної участі в конференції потрібно заповнити реєстраційну форму на офіційному сайті й до 15 листопада 2025 року надіслати матеріали на електронну адресу publisher@kyivpharma.eu.

Докладніше – на сайті Національної академії наук України.

ІХХТ

ТБСФБ

НТСА

В Університеті розпочато реалізацію спільного українсько-німецького проєкту MERIT-Ukraine

Oleksandr Levchenko — Fri, 14 Nov 2025 09:09:30 +0000

В Університеті розпочато реалізацію спільного українсько-німецького проєкту MERIT-Ukraine

14 листоп. 2025, 11:09

Oleksandr Levchenko пт, 11/14/2025 - 11:09

Кафедра дизайну та основ архітектури Львівської політехніки

Цьогоріч Ганноверський університет імені Готфріда Вільгельма Лейбніца (Німеччина) розпочав співпрацю з Національним університетом «Львівська політехніка» та Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» в межах проєкту DAAD Mechatronics, Energy, Robotics, and Innovation Technologies with Ukraine (MERIT-Ukraine). Його фінансує Федеральне міністерство досліджень, технологій та космосу (BMFTR) завдяки програмі German-Ukrainian University Network 2025–2029. Метою проєкту є встановлення сталих зв’язків для співпраці й академічного обміну у сферах енергетики, машинобудування, мехатроніки, робототехніки та штучного інтелекту.

Зі сторони німецьких партнерів реалізацію проєкту забезпечуватимуть представники факультетів електротехніки, комп’ютерних наук та машинобудування, а зі сторони Львівської політехніки – викладачі Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій та Інституту енергетики та систем керування. Започаткування академічної співпраці в межах магістерських програм зазначених спрямувань сприятиме академічній досконалості й обміну досвідом.

Упродовж 2–8 листопада 2025 року проректор з міжнародної діяльності, д.е.н., професор Олег Карий та асистент кафедри дизайну та основ архітектури Інституту архітектури та дизайну, доктор філософії Богдан Турчин у межах організаційних робіт, пов’язаних зі стартом проєкту, взяли участь у ярмарку міжнародних проєктів Ганноверського університету імені Лейбніца. Вони презентували Львівську політехніку іноземним колегам та студентам і провели кілька робочих зустрічей із представниками структурних підрозділів та адміністрації Ганноверського університету, а також міським головою Ганновера Белітом Онаєм.

Було спільно окреслено майбутні активності, встановлено пріоритети й узгоджено подальші кроки для досягнення цілей проєкту: домовлено про проведення спільних воркшопів за участі української та німецької сторін для обміну найкращими практиками у викладанні й розробленні навчальних програм, а також погоджено склад спільного адміністративного та академічного комітету для нагляду за реалізацією проєкту, розробкою навчальних модулів і курсів, узгодженням результатів навчання, відбором учасників міжнародної мобільності за проєктом.

Проєкт DAAD MERIT-Ukraine створює унікальний майданчик для налагодження взаємодії та співпраці в інженерно-технічних науках між провідними університетами України і Німеччини.

Проректор з міжнародної діяльності

Анастасія Бережнюк: «Відпочинок? Можливо, в іншому житті»

Oleksandr Levchenko — Fri, 14 Nov 2025 07:05:54 +0000

Анастасія Бережнюк: «Відпочинок? Можливо, в іншому житті»

14 листоп. 2025, 09:05

Oleksandr Levchenko пт, 11/14/2025 - 09:05

Марія Педь, Центр комунікацій Львівської політехніки

Анастасія Бережнюк — студентка-магістрантка кафедри технології органічних продуктів Інституту хімії та хімічних технологій Львівської політехніки. Родом із Рівного, проте вже шостий рік живе, навчається, волонтерить і працює у Львові.

Настя — людина, яка підтверджує прислів’я: «Талановита людина — талановита в усьому». Можна сказати, що в ній живе кілька особистостей: і науковиця, і пекарка, і художниця, і концертна директорка та волонтерка. Її життя — приклад того, як наполегливість, дисципліна та любов до справи можуть поєднувати, здавалося б, зовсім різні речі: від рецептур крафтового хліба до мистецьких проєктів, що підтримують українське військо. А нещодавно вона ще й перемогла на студентській конференції, де представила свою наукову роботу про хліб.

Від пивоваріння до крафтового хліба

Історія Насті в харчовому виробництві розпочалася не з хліба, а з… пива. Як розповідає дівчина, спочатку вона проходила стажування на пивоварні, де варила пиво.

— Я допомагала у варильному відділенні — ми готували три сорти пива. Відчула, що це моє, що хочу спробувати попрацювати на виробництві за фахом. Але з пивоварнею не склалося, тому що, щиро кажучи, це було фізично важко: там усе-таки більше потребують чоловічих рук — і мішки із солодом тягати, і таке інше. Робота доволі інтенсивна, що може негативно вплинути на здоров’я, — каже дівчина.

Згодом вона спробувала себе в ролі сировара на сироварні «Чесний сир», де за короткий час із помічниці сировара виросла до помічниці технолога й сировара.

— Я була не просто помічницею, умовно кажучи, «принеси-подай», а вже розбиралася й пробувала впроваджувати власні поліпшення в технологію. Але теж попрацювала десь пів року. І це почало негативно впливати на здоров’я — адже сир на крафтових сироварнях виготовляють переважно вручну.

Проблема виникла з виготовленням моцарели, адже там потрібно плавити кальяту. Це така заготовка для моцарели — сквашений сир, але з дещо іншими мікроорганізмами, ніж у класичному кисломолочному сирі, хоча технологія схожа. Ми доводили його до певної кислотності, а потім сплавлювали.

Моцарела сплавлюється вручну за температури близько 98 градусів. А із захисту — лише латексні рукавички. Максимум, що можна надягнути під них, — звичайні тканинні. І ти отак невтомно плавиш: за день могла переплавити до 400 кілограмів кальяти.

Через це в мене почали боліти суглоби, поступово руйнувалися пальці. І я зрозуміла, що мені це сподобалось і було цікаво, але 12 годин плавити сир руками — це трохи вбивча праця. Тому довелося з цим закінчити, — пояснює Анастасія.

Тож дівчина вирішила спробувати себе в трохи іншому напрямі — хлібопеченні.

Хліб як мистецтво та наука

— Я завжди любила пекти. Ще з юних літ, можна навіть сказати, з дитинства. У 12 років уже постійно пекла рідним: булочки, торти, різні солодощі. І в мене, у принципі, виходило, тож так я набувала досвіду. А потім випадково побачила вакансію на крафтовій пекарні.

Я відгукнулася, хоча професійного досвіду роботи з тістом у мене не було, але вирішила спробувати. Спочатку я приблизно місяць працювала помічницею, а далі стала пекаркою. І, знову ж таки, десь за місяць я вже стала пекаркою-технологинею й керувала цехом, безпосередньо впроваджуючи власну рецептуру та випікаючи власний хліб, — розповідає Анастасія.

Саме там вона розробила власні рецептури та вдосконалила технологічний процес хлібопечення. Її головною метою було виготовляти максимально якісний хліб на заквасці без штучних добавок і стабілізаторів, але у межах однієї робочої зміни пекаря. Адже стандартний хліб на заквасці високої гідратації (співвідношення води і борошна — наприклад, 90 відсотків води від загальної маси борошна, тоді як звичайний хліб у магазині містить близько 50 відсотків води) готується доволі довго — 20–24 години холодної ферментації.

— Мені вдалося це реалізувати за допомогою такого простого методу, як комбінування різних видів борошна, поєднання високобілкового борошна й цільнозернового. Завдяки такому поєднанню вдалося скоротити час із 24 до 14–16 годин. Тобто пекар приходить на роботу о 5-й ранку, пече хліб, який поставив у холодильник вчора ввечері, і починає заміс нового тіста, що замішується до обіду. Тісто має 5 годин теплого старту, тобто 5 годин бродіння за температури 21–22 градуси. Далі пекар поміщає весь хліб у спеціальний холодильник і йде додому, а зранку знову повертається, і так по колу, — пояснює дівчина.

Сам процес виготовлення хліба, як каже Настя, максимально складний і простий водночас:

— Хліб складається з води, борошна і дріжджів — якщо йдеться про промислове виробництво, або із закваски, якщо говорити про наш хліб. Перший етап — це, звісно, виведення закваски. На пекарнях її підтримують у постійному активному стані: залишки весь час підживлюють і розводять до певної кількості, потрібної за рецептурою для випікання.

Коли ти приходиш на роботу, перше, що робиш, — ставиш автоліз. Це змішування води й борошна. Береться приблизно 60 відсотків води від загальної кількості, що йде у хліб, і змішується з усім борошном до зволоження. Це потрібно, щоб активізувати ферменти, які містяться у борошні, і щоб клейковина (глютен) почала злегка розщеплюватися.

Завдяки цьому потім легше проводити заміс, адже тісто стає не таким тугим —краще вбирає сіль, воду, закваску й не так руйнується. Тобто це робить його більш еластичним і піддатливим. Після цього проходить приблизно від 40 хвилин до години. Ти орієнтуєшся і на температуру в цеху, і на те, яке борошно привезли, бо все це впливає на процес.

Далі переходимо до підживлення закваски, яку ми відставляли. Вона підживлена борошном у відповідних пропорціях і вистояна — забродила й набула активності. У пекарстві кажуть, що закваска «прийшла на пік» — тобто стала найактивнішою. Саме на цьому етапі її й використовують, адже тоді вона дає найкращий і найстабільніший результат.

Беремо цю закваску, додаємо до автолізованого тіста й починаємо заміс. Замішування триває довго, адже це хліб високої гідратації. Це означає, що відносно маси борошна додається велика кількість води, і борошну складно її втримати, тому треба дуже грамотно замішувати.

Ми додаємо закваску й потроху вводимо решту води невеликими порціями, постійно контролюючи температуру, щоб не допустити перегрівання тіста. За температури понад 26 градусів глютен починає руйнуватися, а якщо клейковина руйнується, тісто не виросте, бо втратить підіймальну силу. Останнім інгредієнтом додаємо сіль і, за бажанням, різні додатки — горіхи, насіння, родзинки.

Заміс триває десь до години. Після цього настає етап, який в іноземних джерелах називають «stretch and fold». Тобто ми витягуємо тісто і складаємо. Це робиться три-чотири рази з інтервалом приблизно тридцять хвилин, щоб краще розвинути клейковину. Під час активного замісу цього вже не можна робити, бо є ризик перегріти тісто, а так ми його додатково поступово заміщуємо.

Після всіх обминань ділимо тісто на заготовки, попередньо робимо з них кульки, даємо їм відпочити близько тридцяти хвилин і формуємо наші хлібчики. Хлібчики укладають у спеціальні кошики. Вони бувають двох видів — ротангові (з природного матеріалу, з якого також виробляють садові меблі) або целюлозні. Я працювала з целюлозними кошиками — це спресована целюлоза, яка допомагає підсушувати зовнішню оболонку хліба, тож із ним потім легше працювати.

Сформований хліб ставимо на шпильку — це такий невеликий стелаж, куди вставляються дощечки. Ставимо на них хліб, який має пройти теплий старт — приблизно п’ять годин. За цей час він виброджує, набуває активності, і формується кислотність, адже саме молочно-кислі бактерії найактивніші за кімнатної температури. Тут головне — зловити момент, бо, якщо перекислити хліб, він стане надто кислим і гумовим. Це однозначно вплине на структуру глютену, і хліб втратить свої органолептичні властивості — тобто смак, аромат і зовнішній вигляд. Органолептичні властивості — це ті, які ми сприймаємо за допомогою органів чуття.

Після теплого старту хліб ставлять на холодне доброджування за температури 6–8 градусів у спеціальний хлібний холодильник. Він подає вологу з певним інтервалом, щоб хліб не пересихав, і підтримує постійну циркуляцію повітря, щоб на всіх ярусах температура була однакова. Там хліб виброджує до самого ранку.

Уранці дістаєш тістові заготовки і ставиш їх у подову піч. Подова — це піч із шамотним каменем унизу. Сьогодні вони зазвичай електричні, іноді газові. Шамот — це глина, переважно великий цілісний пласт завтовшки 2–4 см, який чудово тримає тепло. Коли приходиш на роботу, піч уже розігріта приблизно до 270 градусів.

Ми перевертаємо хліб із кошиків на дощечку або лопату для завантаження в піч. Перед випіканням робимо надрізи — це потрібно, щоб хліб міг збільшитися в об’ємі, а скоринка не заважала йому підніматись догори.

Перші 15 хвилин хліб випікають із парозволоженням, щоб скоринка не утворилася надто рано, за високої температури 270–250 градусів. Це дає хлібу швидкий теплий старт.

Далі хліб допікають у звичайному режимі за температури 200–220 градусів ще близько 40 хвилин. Готовий хліб ставлять на стелаж, де він провітрюється, охолоджується, після чого його відправляють на реалізацію.

Це так, якщо коротко — без дрібних нюансів, адже хліб на заквасці потребує досвіду, розуміння і чуття. Це жива субстанція, дуже примхлива й чутлива до будь-яких змін у навколишньому середовищі.

За словами дівчини, її улюблений хліб — тартін. Це класичний пшеничний хліб з додаванням невеликого відсотка цільнозернового борошна і значного відсотка води. Сам хліб має тоненьку янтарно-бурштинову скоринку. Він характеризується великими порами та досить вологим м’якушем, який утворюється завдяки високому вмісту води.

Навчання та наукові здобутки

Вступати на харчові технології Анастасія вирішила спонтанно, проте вважає це своїм найкращим рішенням. Вона успішно склала ЗНО, тож двері для неї були відкриті всюди, але дівчина обрала саме Львівську політехніку.

— Чому обрала харчові технології? Бо люди завжди будуть їсти. Це сфера, яка однозначно постійно розвиватиметься. Відповідно, потреба у кваліфікованих кадрах теж завжди буде. А чому Львівська політехніка? По-перше, я дуже люблю Львів як місто. А по-друге, як на мене, Львівська політехніка — один із провідних технічних університетів, де є і добре матеріально-технічне забезпечення, і кваліфіковані викладачі, і цікава навчальна програма. Зваживши всі ці фактори, я вирішила обрати саме Львівську політехніку — і жодного разу не пошкодувала, — наголошує Анастасія.

Під час навчання на першому курсі дівчина отримувала стипендію від компанії ROSHEN для найздібніших студентів. Згодом вона розпочала наукову роботу під керівництвом викладачки Любові Паляниці. Як зазначає студентка, часом це було непросто, адже саме тоді почався COVID, а згодом — повномасштабне вторгнення, але їй все одно вдалося реалізувати всі свої ідеї.

— Тож уже у свідомому віці я захотіла поєднати приємне з корисним — свою роботу з науковою діяльністю в лабораторіях кафедри. Хотілося не лише зробити внесок у розвиток хлібопечення, а й пояснити цей процес на науковому підґрунті.

Без розуміння процесів на хімічному та мікробіологічному рівнях ти ніби працюєш навпомацки, рухаєшся в невідомому напрямку — і це забирає багато часу та сил. А коли маєш обмежений час і ресурси (а це все кошти), ти не можеш нескінченно експериментувати й псувати продукт. Потрібно якнайшвидше досягти якісного результату — і в цьому мені дуже допомогли знання, здобуті у Політехніці.

Я запропонувала своїй науковій керівниці спробувати поєднати моє захоплення хлібопеченням із науковою роботою та дослідити закваску, яку я виводила. Протягом приблизно року ми проводили ці дослідження й підтвердили моє невелике відкриття: як різні види борошна впливають на мікрофлору нативних заквасок, — каже дівчина.

З цією роботою вона виступила на студентській науковій конференції, де здобула перемогу.

— Щодо участі в самій конференції — я була дуже змучена того дня. Напередодні мала робочу зміну, та спеціально взяла вихідний на наступний день, щоб зранку підготуватися до конференції й виступити.

Як це часто буває у студентів, уся підготовка відбувалася вночі — думаю, це ні для кого не секрет. Я підготувала презентацію, але навіть не писала тексту доповіді, як це робили інші учасники. Бачила, що багато хто мав якісь нотатки тощо, а я йшла зі щирим бажанням просто поділитися тим, що люблю і чим живу. Я була абсолютно впевнена, що зможу краще донести свою ідею, якщо говоритиму від себе, від душі, а не читатиму з аркуша.

Загалом кажучи, так воно й сталося: і слухачі, і журі дуже тепло відреагували на мою доповідь. Було видно їхню залученість, зацікавленість — і це надзвичайно приємно, — ділиться Анастасія.

Волонтерство, творчість і хобі

Волонтерство стало частиною життя дівчини ще задовго до повномасштабного вторгнення. Вона допомагала в освітніх хабах, працювала з дітьми та малозабезпеченими родинами, а згодом приєдналася до львівської волонтерської кухні.

— Вдома у мене немає часу пекти хліб, адже я поєдную одразу три роботи. Тому доводиться жертвувати своїм хобі, щоб розвиватися й ставати на ноги в кар’єрному плані. Свій нереалізований потенціал у хлібопеченні я втілюю на львівській волонтерській кухні, де ми печемо різні солодощі та дрібну випічку — наприклад, пиріжки — для наших військових, хлопців і дівчат, які нас захищають. Це моя маленька можливість допомагати їм і наближати нашу перемогу, — розповідає Анастасія.

Після 24 лютого 2022 року її діяльність розширилася ще більше: тепер вона організовує благодійні події та бере участь у мистецьких аукціонах. Свої роботи Настя дарує українським гуртам, які розігрують їх з метою збору коштів на благодійність. Так Настя вже допомогла зібрати понад 1,5 мільйона гривень для ЗСУ.

Поряд із волонтерством Настя є концертною директоркою та організаторкою музичних подій. Вона допомагає гуртам, з якими співпрацює, розвивати українську культуру серед молоді.

Баланс і майбутнє

Життя Анастасії — постійний рух. Вона каже, що іноді буває важко поєднувати три роботи, навчання, творчість і волонтерство, але її тримають дисципліна та внутрішня мотивація.

— Моментами навіть здається, що всього занадто багато, і хочеться все кинути. Але все ж я не можу відпустити жодну справу, яку люблю. Іноді доводиться жертвувати особистими потребами — відпочинком, розвагами тощо. Я мотивую себе тим, що зараз такий час: поки я молода й активна, маю сили та ресурс вкладати у власний розвиток. А відпочити зможу трохи пізніше, — зауважує дівчина.

Сьогодні Настя працює консультанткою з харчових технологій, допомагає невеликим виробництвам удосконалювати процеси та навчати персонал. У майбутньому вона мріє далі розвиватися у творчій сфері — у музичному менеджменті та культурних проєктах.

ІХХТ

ТОП

Пресцентр «Центр комунікацій»

Четверта конференція молодих учених «Перспективи регіонального та місцевого розвитку»

Oleksandr Levchenko — Thu, 13 Nov 2025 15:01:59 +0000

Четверта конференція молодих учених «Перспективи регіонального та місцевого розвитку» Oleksandr Levchenko чт, 11/13/2025 - 17:01

Кафедра регіонального та місцевого розвитку і кафедра публічного врядування Інституту адміністрування, державного управління та професійного розвитку Національного університету «Львівська політехніка» і департамент економічної політики ЛОДА запрошують до участі у Четвертій конференції молодих учених «Перспективи регіонального та місцевого розвитку», яка відбудеться 21 листопада 2025 року онлайн.

Метою заходу є залучення молодих науковців до обговорення актуальних теоретичних і прикладних проблем регіонального та місцевого розвитку , сприяння розвитку суспільно-політичних досліджень, обміну знаннями і досвідом та міжнародної співпраці у цій сфері з партнерами кафедр.

Захід відбудеться в дистанційному форматі на платформі Zoom. Початок о 12:00.

«Перевір свій зір безкоштовно!»: на території Львівської політехніки працюватиме «Мобільна оптика»

Oleksandr Levchenko — Thu, 13 Nov 2025 13:21:25 +0000

«Перевір свій зір безкоштовно!»: на території Львівської політехніки працюватиме «Мобільна оптика»

13 листоп. 2025, 15:21

Oleksandr Levchenko чт, 11/13/2025 - 15:21

Центр комунікацій Львівської політехніки

Шановні працівники Національного університету «Львівська політехніка»!

На території Університету біля їдальні буде працювати «Мобільна оптика». Це спецавтомобіль, обладнаний сучасним устаткуванням для перевірки гостроти зору.

Всі охочі зможуть безкоштовно:

перевірити гостроту зору (вдалину і зблизька);
пройти комп’ютерну діагностику (на авторефрактометрі);
перевірити власні окуляри (на електронному діоптриметрі);
визначити чи відповідають вони параметрам вашого зору (на цей момент);
зробимо макет ваших майбутніх окулярів безкоштовно (методом суб’єктивної проби).

За бажання всі охочі зможуть замовити окуляри за власним рецептом, вибрати оправу та лінзи.

«Мобільна оптика» стоятиме біля їдальні з понеділка, 17 листопада, до п’ятниці, 21 листопада, включно з 9:00 до 15:00.

Контакти:

096 038 22 55;
063 038 22 55;
сайт «Мобільна оптика».

Профспілка працівників

Пресцентр «Центр комунікацій»

Нова система пріоритетів у науці та інноваціях: фокус на обороні, економіці та повоєнному розвитку

Oleksandr Levchenko — Thu, 13 Nov 2025 12:30:46 +0000

Нова система пріоритетів у науці та інноваціях: фокус на обороні, економіці та повоєнному розвитку

13 листоп. 2025, 14:30

Oleksandr Levchenko чт, 11/13/2025 - 14:30

За матеріалами сайту Міністерства освіти і науки України

6 листопада 2025 року Верховна Рада України за результатами розгляду в першому читанні ухвалила за основу проєкт Закону України «Про пріоритетні напрями наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності».

Законопроєкт розроблено Міністерством освіти і науки України з метою формування системи актуальних пріоритетних напрямів у сферах науки та інноваційної діяльності замість чинних нині пріоритетних напрямів розвитку науки і техніки та інноваційної діяльності.

– Україна переходить до європейського підходу у визначенні пріоритетів науки та інновацій – через форсайтні дослідження, аналіз майбутніх потреб та з поділом кошиків фінансування на базове та конкурсне. Це дасть змогу сконцентрувати державне фінансування на потребах оборони, економіки та відновлення країни, – зазначив заступник міністра освіти і науки України Денис Курбатов.

Проєктом Закону передбачено формування єдиної дворівневої системи пріоритетів у науковій, науково-технічній та інноваційній діяльностях:

Верховна Рада України визначатиме довгострокові пріоритетні напрями (на 10 років);
Кабінет Міністрів України – затверджуватиме середньострокові напрями (на 5 років), що ґрунтуються на довгострокових.

Оновлення пріоритетних напрямів відбуватиметься за новим механізмом – на основі результатів прогнозно-аналітичних (форсайтних) досліджень, що відповідає передовим міжнародним практикам. Це міжнародно визнаний інструмент прогнозування майбутніх тенденцій у науці, технологіях та економіці, що забезпечує наукове підґрунтя для формування державних пріоритетів.

Важливим елементом законопроєкту є і кардинальне оновлення інструментів реалізації пріоритетів:

тепер базове фінансування буде надаватися за результатами державної атестації в межах академічної автономії;
весь обсяг конкурсного фінансування буде розподілятися за новими вузькими пріоритетами.

Ухвалення законопроєкту дасть змогу сформувати нову систему актуальних пріоритетів у сферах науки та інноваційної діяльності, які враховуватимуть ключові виклики та потреби держави, запити реального сектору економіки, пріоритети інтеграції до Європейського дослідницького простору, а також потенціал української науки для виконання відповідних досліджень і розробок.

Сайт Міністерства освіти і науки України