Національний університет «Львівська політехніка» - Найкращі обирають Львівську політехніку!

Оголошено конкурс на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року

Oleksandr Levchenko — Wed, 14 Jan 2026 15:02:34 +0000

Оголошено конкурс на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року

14 січ. 2026, 17:02

Oleksandr Levchenko ср, 01/14/2026 - 17:02

Комітет Національної премії України імені Бориса Патона

Комітет з Національної премії України імені Бориса Патона оголошує конкурс на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона 2026 року.

Національна премія є державною нагородою України, яку присуджують за розроблення та впровадження нової техніки, матеріалів і технологій, нових способів і методів лікування та профілактики захворювань, що відповідають рівню світових досягнень.

Консультації щодо оформлення документів та прийом робіт проводить Секретаріат Комітету. Взаємодія здійснюється електронною поштою komitet@kdpu-nt.gov.ua, olena.zhdanenko@kdpu-nt.gov.ua, довідки за телефоном (044) 200-90-04.

Повний пакет оригінальних документів надсилають на поштову адресу Секретаріату Комітету, або його надає один з авторів особисто за адресою: м. Київ, вул. Казимира Малевича, 11, кімната 1409.

Під час розгляду робіт, поданих на здобуття Національної премії України імені Бориса Патона, перевагу буде надано дослідженням і розробкам, спрямованим на зміцнення обороноздатності та безпеки держави, розвиток суспільного поступу й утвердження міжнародного авторитету вітчизняної науки.

Секретаріат Комітету приймає роботи до 1 квітня 2026 року.

Інструкція з оформлення документів

Сайт Комітету Національної премії України імені Бориса Патона

Проєкт «Дихання машин» відкриває нові аудіовізуальні горизонти Львівської політехніки

Oleksandr Levchenko — Wed, 14 Jan 2026 10:51:58 +0000

Проєкт «Дихання машин» відкриває нові аудіовізуальні горизонти Львівської політехніки

14 січ. 2026, 12:51

Oleksandr Levchenko ср, 01/14/2026 - 12:51

Дарина Хома, Центр комунікації Львівської політехніки

Потрібен лише поштовх — і можна створити щось прекрасне. Це історія про проєкт «Дихання машин».

18 грудня 2025 року кафедра візуального дизайну і мистецтва Інституту архітектури та дизайну Львівської політехніки спільно з мультимедійною лабораторією Garmonia room презентувала аудіовізуальну інсталяцію «Дихання машин», присвячену 100-річчю Машинної зали.

— Кафедрі візуального дизайну і мистецтва менш як два роки, але за цей час вона вже проявила свій потенціал у різних сучасних артсферах. Тут формуються актуальні художні й проєктні практики, а викладацька команда використовує міждисциплінарні підходи, що дає студентам змогу працювати на перетині класичної школи, нових медіа та експериментального дизайну. Проєкт «Дихання машин» демонструє нашу здатність створювати інноваційні аудіовізуальні рішення, які органічно вписуються у світовий контекст і відкривають нові перспективи для розвитку кафедри як центру креативних інновацій, — прокоментував подію завідувач кафедри Віктор Штець.

Аудіовізуальний проєкт «Дихання машин» реалізовано за підтримки керівництва Національного університету «Львівська політехніка», зокрема ректорки Наталії Шаховської, проректора Миколи Логойди, завідувачки Музею історії університету Тетяни Диби та завідувача кафедри візуального дизайну і мистецтва Віктора Штеця, які відкрили простір Машинної зали для сучасного мистецького осмислення.

Ініціатором та ідейним натхненником події став викладач кафедри ВДМ Віктор Жирков. Разом із творчим партнером Віталієм Туриком він об’єднав викладачів кафедри — Віктора Штеця, Романа Жука, Олександра Нестеренка, Мирослава Стецького, Оксану Мельник — та представників креативного середовища для реалізації міждисциплінарного медіаперформансу.

За музичний супровід проєкту відповідали Віктор Жирков (Garmonia), Віталій Турик (Purple Daddy) та Сергій Дядько (GVL), а відеовізуальну складову творили Тарас Габрель і студент-магістр Максим Зінько.

Масштаб проєкту зумовив потребу в значних ресурсах і злагодженій роботі великої команди. Меценатську підтримку надала компанія LevMetal. Технічними партнерами стали Patriot Rental, M-Rental, EXO та Nightmares.prod, відеозйомку забезпечили Юрій Дакевич і Nightmares.prod.

Проєкт перетворив Машинну залу Львівської політехніки на живий медіапростір. Саме ідея Віктора Жиркова задала вектор цього перетворення — від академічної індустріальної зали до відкритого простору сучасної медіакультури. Як у нього виникла така ідея?

Знайомство із засновником проєкту

Віктор Жирков — викладач Львівської політехніки, який уже два роки працює на кафедрі та активно розвиває напрям аудіовізуального мистецтва. 2022 року він заснував студію аудіовізуального мистецтва G-room, у якій поєднує звук і зображення, музику й візуал, технології та перформанс.

Ще до появи лабораторії в університеті студія діяла в центрі Львова — на площі Міцкевича. Там відбувалися аудіовізуальні події й мистецькі виставки в більш камерному, закритому форматі — для людей, які свідомо приходили по досвід і сенс. У кожному проєкті Віктор поєднував музику з візуалом, експериментував із декором, світлом, простором, щоразу створюючи нову атмосферу.

Коли він прийшов викладати до Львівської політехніки, а згодом йому запропонували розвивати студійний напрям уже в університеті, задум швидко вийшов за межі студії й перетворився на мультимедійну лабораторію кафедри візуального дизайну і мистецтва. Нині це жива, динамічна структура кафедри на етапі активного становлення: обладнання з’явилося лише у вересні, тож попереду — багато роботи, експериментів і розвитку. Про це та інше — в інтерв’ю з Віктором Жирковим.

— Коли ви прийшли працювати до Львівської політехніки, що стало поштовхом до реалізації такого масштабного проєкту, як «Дихання машин»?

— Прийшовши викладати на новоствореній кафедрі візуального дизайну і мистецтва, я зрозумів, що тут є великий потенціал і потреба розвивати сучасне мистецтво. Чимало напрямів залишаються недослідженими, а можливості багатьох локацій — нереалізованими.

Коли я побачив фотографії з експозиції в Машинній залі, сам корпус, простір, у мене одразу виникла думка, що це приміщення потрібно показати по-новому. Я багато де бував у світі й бачив, як відбуваються виставки та перформанси в індустріальних, нестандартних локаціях. І тому майже одразу з’явилась ідея реалізувати тут проєкт.

У мене вже тоді була назва «Дихання машин». Я дивився на ці машини й відчував, ніби вони дихають. Їм просто потрібно дати поштовх, оживити їх. Але робити це не у форматі рейву (клубної танцювальної події), а саме як перформанс.

Ми зустрілися, походили залою, обдумали можливі сценарії реалізації. Далі розпочався робочий етап — погодження, документи, формування концепції. Готовий концепт здобув підтримку як на рівні кафедри, так і з боку адміністрації університету.

Проєкт ми приурочили до сторіччя Машинної зали. Нам було важливо, щоб люди побачили ці машини по-іншому, зрозуміли, якими вони були колись і наскільки вони важливі. Мене щиро захоплює те, що люди могли створювати такі монументальні речі. Тому машини стали головними героями, вся концепція крутилася навколо них.

Світлові схеми підсвічували кожен експонат, створювали енергетичні вайби за допомогою лазерних проєкторів. Хотілося, щоб глядачі відчували, що це ніби душа машини, енергія, яка поширюється всім простором зали.

Основний візуальний концепт реалізовували наші студенти разом із викладачами у форматі DJ- та VJ-перформансу. Вони створювали машинні образи, міксували візуали. У лабораторії ми проводили тести, запрошували друзів — спеціалістів зі штучного інтелекту. Частину контенту запускали й міксували віджеї, а частина — генерувалася штучним інтелектом у реальному часі.

Я дуже вдячний нашій команді викладачів, які повірили в цю ідею, пішли назустріч і вклалися в проєкт. Завдяки цьому все справді вийшло на високому рівні.

— Що ви прагнули передати через інсталяцію в Машинній залі? Які настрої чи посил хотіли донести глядачам?

— Я хотів, щоб аудіовізуальне мистецтво в нас виходило на сучасний рівень. Наприклад, у тому ж Берліні це десятиліттями є частиною культури — і на мистецькому, і на державному рівні. Мені дуже хотілося передати цю атмосферу тут.

Я відчуваю, що це справді моє і що я можу цим «заражати» своїх колег, людей із добрим смаком і гарним баченням. Поки ми молоді, енергійні, маємо бажання експериментувати, показувати своє бачення.

Подорожі й знайомство з іншими країнами дуже впливають на світогляд. Ти бачиш, як це працює там, і розумієш, що таке потрібно робити і в нашій країні, щоб воно було на справді високому рівні.

Я вважаю, що нам вдалося реалізувати задумане. І головне — це дало впевненість, що ми можемо рухатися далі й планувати нові проєкти.

— Що було найскладнішим у реалізації інсталяції?

— У великих проєктах ніколи не буває так, щоб усе проходило гладко. Багато речей ми робили вперше: від старих машин у підвалі до сучасної візуалізації на великому екрані.

Ми замовили великий шестикутний екран і збирали його разом із викладачами. Натягнути полотно виявилося складніше, ніж здавалося, — вісім людей працювали одночасно. До нас ніхто такого ще не робив.

Ми самі їздили вибирати тканину, на яку мала здійснюватися проєкція. Нам було важливо, щоб вона просвічувалася з двох боків, адже екран висів посередині зали й зображення мало бути видно з обох сторін. Ми брали із собою проєктор і тестували тканину просто в тканинних відділах — дивилися, як вона поводиться зі світлом.

Майстер із шиття погодився зшити коло радіусом п’ять з половиною метрів і зробити люверси, але робота затягнулася, і за кілька днів до події ми ще не мали готового полотна. У нас залишалося два дні, щоб знайти рішення. Командна робота тоді дуже допомогла: укріпили полотно по радіусу шнурком, всередині зашили міцний канат, а на локації натягували полотно стяжками. Полотно місцями рвалося, ми його знову підтягували, переробляли. Кілька годин буквально «боролися» з ним. Але зрештою все вдалося.

Окремим викликом був звук: потрібно було знайти баланс, щоб вікна не вібрували, але водночас відчувалося «дихання машин». У нас був свій звукорежисер, який усе налаштовував професійно. Я вважаю, що в кожній ланці має бути свій фахівець — тоді команда робить сильний проєкт.

Ще однією яскравою та ефектною задумкою став запуск мотоцикла Harley-Davidson, що надав нам друг кафедри Олексій Щирба. Після закадрового вступного тексту ми запускали мотор, і він «прогазовував». Оскільки всі машини там уже не працювали, нам хотілося додати живий, справжній звук мотора.

— Чи покривали спонсори всі витрати, чи довелося вкладати власні ресурси?

— З фінансового боку ми не вкладали власних коштів, бо наш внесок полягав у знаннях і вмінні. Усі матеріальні витрати повністю покрив наш партнер — LevMetal. Це була чимала сума, тому ми дуже відповідально поставилися до реалізації проєкту. У нас було завдання зробити все максимально якісно, щоб партнери теж зрозуміли, що все це робиться недаремно, і ми впоралися.

— Який наступний проєкт ви хотіли б реалізувати?

— У Львівській політехніці є багато сильних локацій — фасади, внутрішні простори, корпуси, де можна й далі працювати з аудіовізуальним мистецтвом. У планах — і реалізовувати проєкти в головному корпусі, і досліджувати інші цікаві простори університету, створюючи там перформанси.

Кожна локація потребує окремого концепту і своєї атмосфери, щоб кожен проєкт відрізнявся від попереднього. Водночас «Дихання машин» дало нам дуже потужний поштовх.

Ми точно будемо реалізовувати нові проєкти в нашому корпусі на вул. Січових Стрільців, 7. Зараз, наприклад, готується відкриття галереї на першому поверсі — при фасадному вході. Там заплановані різноманітні інтерактивні виставки, де ми музично підтримуватимемо візуальні рішення та створюватимемо інтерактив.

Також у планах — робота з внутрішнім двором, мапінг, а далі й вихід у міське середовище. Політехніка має багато локацій, які ми хочемо досліджувати, але місто також дає величезні можливості. Ми будемо шукати цікаві об’єкти для мапінгів і перформансів, щоб змінювати сучасне бачення аудіовізуального мистецтва.

— Скільки часу було потрібно, щоб підготувати проєкт «Дихання машин»?

— Підготовка тривала близько двох місяців. Спершу ми працювали над концептом і контентом: що саме потрібно висвітлювати, яку музику використати, як розташувати техніку. Паралельно вели переговори з підрядниками. Крім створення відео та музики належало організувати афішу, відеоанонси та роботу з партнерами. Тобто щодня треба було щось робити, з кимось розмовляти, домовлятися, щось перевіряти, влаштовувати репетиції.

Нам дуже допомогли друзі та компанії, які підтримали нас технічно. Patriot Rental, M-Rental забезпечили додатковим світлом, а Nightmares.prod допомогли зі зйомкою та звуковим обладнанням відомої компанії VOID. Завдяки їхній допомозі нам вдалося заощадити велику суму.

— Як проходив сам захід?

— Подія розпочалася з урочистого вступу. Прийшло керівництво університету: ректор, проректори, директори, завідувачі кафедр. Вони виголосили промови, після чого було інтро. Віджеї синхронно показували картинку, а ми підсилювали це аудіоефектами. Відразу після вступного закадрового тексту ми запускали мотор мотоцикла Harley-Davidson. Його живий звук додав простору динаміки та зробив перформанс максимально реалістичним.

Далі розгорталась аудіовізуальна композиція. Перший сет відкривав я — починав із важких машинних звуків і поступово нарощував напруження, підводячи до кульмінації. Потім моє місце займав колега Віталій Турик, який тримав «золоту середину» та підтримував атмосферу.

Кульмінацію виконував Сергій, наш резидент, який грав лайв-техно сет. «На десерт» я робив аутро, поступово розслабляючи емоції та підводячи композицію до завершальної точки, створюючи відчуття завершеності перформансу.

Подія була приурочена до закінчення навчального процесу. 18 грудня ми провели подію, а 19-го — фінал семестру для студентів. Їхня реакція була неймовірною: вони не хотіли відпускати нас після події, дякували й казали, що хочуть брати участь у таких проєктах. Це був один із найкращих фідбеків: коли твої студенти, яких бачиш щодня, підтримують твою ініціативу та готові долучатися до командної роботи. Цей захід також став можливістю для студентів трохи розслабитися, перевести дух перед сесією, надихнутися та успішно скласти екзамени.

Машинна зала та столітня історія з можливістю екскурсії

Місце проведення заходу надзвичайно ідейне, про що розповіла команді кафедри ВДМ Тетяна Диба — завідувачка Музею Львівської політехніки. За її словами, музей, який опікується Машинною залою, відкритий до пропозицій щодо її популяризації та готовий до подальшої співпраці. «Важливо, щоб такі ініціативи, як "Дихання машин", продовжувалися», — зазначила Тетяна Віталіївна.

У вересні 2025 року музей презентував банери до сторіччя Машинної зали, на яких подано її історію та плани на майбутнє. Переглянути їх можна безпосередньо у музеї. Також є можливість взяти участь в екскурсії, яку проводять працівники музею, за попереднім записом через Google-форму.

Проєкт «Дихання машин» став логічним продовженням вересневої банерної виставки, присвяченої 100-річчю Машинної зали.

Ректор

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

ІАРД

ВДМ

Музей історії Львівської політехніки

Машинна зала

Доцентка кафедри вищої геодезії та астрономії Софія Доскіч: «Застосовую досвід, набутий в американському університеті»

Oleksandr Levchenko — Wed, 14 Jan 2026 07:17:59 +0000

Доцентка кафедри вищої геодезії та астрономії Софія Доскіч: «Застосовую досвід, набутий в американському університеті»

14 січ. 2026, 09:17

Oleksandr Levchenko ср, 01/14/2026 - 09:17

Ірина Мартин, Центр комунікацій Львівської політехніки

Моя співрозмовниця мала нагоду впродовж місяця стажуватися в Університеті Флориди, який співпрацює з Львівською політехнікою в освітньому напрямі. Це стало результатом її перемоги в конкурсному відборі Ukrainian Program for Resilience and Reconstruction у межах гранту Bridge USA 2025. Софія Доскіч ввійшла до п’ятірки фіналістів.

Найважливіший чинник — студентоорієнтованість

Під час поїздки до Флориди викладачка мала змогу познайомитися з науковцями й педагогами, налагодити з ними контакти для майбутньої співпраці в написанні спільних статей і втіленні проєктів.

Переможців конкурсного відбору розподілили до різних американських університетів. Софія Доскіч вирушила до Університету Флориди.

— Першого дня після прибуття ми мали ознайомчу екскурсію кампусом. Фактично це був початок зустрічей, знайомство з роботою коледжів, які в американському університеті прирівнюються до наших інститутів у Політехніці. Ми оглянули лекційні аудиторії, лабораторії, комп’ютерні класи. Я звернула увагу на їхнє оснащення. Приємно здивувало, що в лабораторіях є 3D-принтери різних розмірів. Студенти будь-коли можуть працювати за ними. Загалом усі простори облаштовані насамперед для студентів, адже в інфраструктурі все продумано до дрібниць. Відразу видно, що в неї вкладено чимало коштів. На мою думку, це насамперед пов’язано з фінансуванням, адже в Америці нема безоплатної освіти. Навіть у державному коледжі, який там теж є, студенти платять за навчання. Звісно, хтось може отримати грант на навчання, але загалом американська освіта платна.

— Чи є в університеті, де ви стажувалися, геодезичні спеціальності або напрями підготовки, аналогічні до тих, що пропонують у нашому Інституті геодезії?

— Якщо говорити загалом, то Університет Флориди не технічний. І спочатку було дивно, що мене скерували саме туди. Але виявилося, що, по-перше, там є кафедра географії, а отже, певною мірою вивчають геодезію. По-друге, в цьому університеті є центри екстреної допомоги, в роботі яких використовують дрони, супутникові знімки для моніторингу, вивчають різні надзвичайні ситуації та їхні наслідки, особливо урагани, що поширені в Штатах. До речі, моя поїздка припала на сезон ураганів, але якось пощастило, що їх тоді не було. Ну і третя причетність до моєї спеціалізації, яку я виявила в Університеті Флориди, — це інженерний коледж, де багато спеціальностей споріднені з тими, що є у Львівській політехніці.

— Що вас найбільше вразило в американському університеті?

— Студентоорієнтованість. Це стосується як освітнього напряму, так і питань ментального здоров’я. До послуг студентів — різноманітні арттерапевтичні заходи (зокрема, заняття з малювання, скульптури). Також вразила студентська бібліотека, приміщення якої займає кілька поверхів. Крім того, що там усе є для навчання, також працює кав’ярня. У бібліотеці облаштоване місце, де можна обговорювати різні питання, проєкти, щось собі напрацьовувати. Там усе обладнано мультидошками, комп’ютерами, сканерами, принтерами. Звісно, є тихі зали для навчання та наукової зайнятості. Кожна тематика має свого бібліотекаря, який допоможе підібрати потрібну літературу.

Американські студенти вмотивовані

— Чи ви зустрічалися зі студентами, мали для них лекції?

— Так. Були і зустрічі, і лекції. Після лекцій мені активно ставили запитання. Студентів цікавила Україна. Виявилося, що там мало хто знає про неї більше, ніж загалом. Усі знають про війну в Україні. І я свої лекції починала з того, що показувала на карті Європи, де розташована Україна, наголошувала, що це дуже велика держава, найбільша на європейському континенті. Студенти цікавилися її географічними й геологічними особливостями, історичним та економічним аспектом. Були для мене і смішні запитання: наприклад, чи є в нас залізниці. Багато хто з тих, чиє родове коріння з України, підходили до мене, висловлювали свою підтримку у війні. Також я мала загальну лекцію в бібліотеці. Там так само багато говорили про підтримку України. Були люди з країн, що теж переживали воєнні конфлікти й ділилися цим, говорили про своє хвилювання за нас, адже вони усвідомлюють, що таке війна, розуміють людей, які мусили покидати свої домівки, і знають, що вони переживають. Загалом американці підтримують Україну. Це було зрозуміло зі спілкування не лише зі студентами, а й з викладачами, керівництвом університету. Вони старалися знайти більше спільних точок дотику, говорили про перспективи співпраці з нами.

— Яке у вас склалося враження про американських студентів?

— Так, під час цієї поїздки я спілкувалася з американськими студентами і маю про них враження. Коли була на стажуванні у Польщі, то спілкувалася з польськими. Звісно, добре знаю наших. І що можу сказати? Студенти всюди однакові. Є сумлінні, які знають, навіщо прийшли до університету і що хочуть отримати. А є «такі собі». Можливо, в Америці все-таки більше вмотивованих, які перед тим, як іти вчитися, добре думають, чи їм потрібна освіта, адже вона коштує немало, і дуже зрідка це обходить батьків. Переважно студенти самі вирішують питання оплати свого навчання — беруть у банку кредити, які їм колись доведеться повертати. З огляду на це можу сказати, що наші студенти-бюджетники не завжди цінують те, що отримують в університеті цілком безплатно. Але повернімося до американських студентів. Коли я ставила їм загальні запитання, то склалося враження, що наші студенти хоч і несуттєво, але трішки на вищому рівні знань. Утім, можливо, це тому, що суто геодезичного профілю там немає, а я ставила студентам, які вивчають загальну інженерію, геодезичні запитання. Читала їм лекцію про аналіз створення карт, зокрема зачепила використання супутникових технологій для моніторингу різноманітних геодинамічних процесів, а також використання супутникових даних для моніторингу метеорологічних величин, наприклад осаджуваної водяної пари.

— А лекції в Університеті Флориди подібні до наших?

— Загалом так. Але вони тривають усього 50 хвилин, тобто трохи більше, ніж шкільний урок. Кожна лекційна аудиторія оснащена проєктором. Я не бачила, щоб викладачі відмічали студентів чи якимось іншим способом фіксували їхню присутність. Студенти переважно ходять на пари, попри те, що мають віртуальний доступ до всіх курсів, тематичних подкастів і головне для них — вчасно виконати завдання. Мають на день переважно три-чотири пари. Вони платять гроші за навчання і самі вирішують, як вчитися. Більшість із них працюють, аби заробити собі на навчання та проживання.

Співпраця матиме продовження в різних аспектах

— Ви мали нагоду побачити зсередини не лише роботу університету.

— Так. Поза університетом мала дуже багато зустрічей, подій. Американці хотіли нам показати не лише як працює університет, а й свою культурну складову, традиції. Зокрема, побувала на презентації книжки Енджі Йодер-Майни «Зцілення як запорука миру: підхід до миротворення у травмованих суспільствах», адаптовану для українського читача. До речі, українську версію книжки проілюструвала наша арттерапевтка та психологиня Світлана Гоменюк. На цьому представленні була панельна дискусія. І нам ставили різноманітні запитання, адже йшлося про те, як різні суспільства вилікувалися від травм війни. Американцям було цікаво поговорити з людьми, які якраз проживають цю травму.

Також ми ходили на футбольний матч університетської команди. Ця команда має стадіон, який вміщає, мені здається, стільки глядачів, як наш футбольний стадіон у Львові — 30 тисяч або й більше. Підтримати університетську команду приходять не лише студенти, а й усі містяни з дітьми. Бачила там навіть батьків із тримісячною дитиною. Така підтримка є навіть тоді, коли команда не має шансу виграти. Таке враження, що це не звичайний матч, а відкриття Олімпійських ігор. Американці загалом можуть роками не виїжджати зі свого міста. Вони не мають на це часу. Але коли грає їхня улюблена команда, то це якраз одна з небагатьох можливостей поїхати до іншого штату чи міста.

— Чи ви мали якісь екскурсії, культурні програми?

— Була на концерті кантрі-співака Ендрю Дюхона. У вихідні виїздила до інших міст. У Маямі я побувала в геодезичних лабораторіях Університету Флориди й загалом оглянула місто. Вразили гарні будиночки в стилі арт-деко, пальми, і серед того всього кури ходять. Ось поєднання, здається, такого непоєднання створює свою атмосферу. А вже Атланта — зовсім інше місто, з цілком відмінною культурою. Там мешкає багато діаспор — кубинська, венесуельська тощо, і є цікавий музей кока-коли. Там уже не та атмосфера, що в Таллагассі, де я була перед тим. У Таллагассі є українська громада — не дуже численна, але досить активна. Нас запросили на концерт Козака Сіромахи, що виступав на підтримку ЗСУ. Діаспора наша різна, адже там і ті, хто багато часу живе у США, і ті, кого війна змусила приїхати кілька років тому. Також вони запросили нас на перегляд фільму Checkpoint Zoo — про те, як рятували тварин екопарку в Харкові. Тобто саме такі заходи українська громада підтримує. Побували ми і в одній із найбільших у світі магнітних обсерваторій, де працюють двоє українців із Києва, фізик і хімік. Загалом Америка — це сучасність. Оглядаючи її, можна знайти відповідь на запитання, яким має бути сучасне місто, його архітектура. Це для нас актуально з огляду на те, що внаслідок війни багато міст зруйновано і колись їх доведеться відбудовувати.

— Що ви для себе почерпнули з цього стажування?

— Насамперед я познайомилася з багатьма дуже цікавими колегами-американцями. Також побувала в їхньому навчальному центрі — щось на кшталт нашої стартап-школи. Один із напрямів, якому там надають увагу, — робота зі школярами. По суті, в Університеті Флориди цей величезний центр популяризує CTEM-освіту. У них є свій кінотеатр, планетарій, відповідно, різні симулятори, робототехніка тощо. Я також мала зустріч із працівниками цього центру. Вони зацікавилися нашим проєктом роботи зі школярами у стартап-школі — «Стартап Батяри». Тому думаю, що співпраця в цьому напрямі теж матиме продовження.

— Що ще зацікавило вас як фахівчиню?

— Мене зацікавили сонячні панелі для землекористування. Думаю, ми теж можемо розвинути подібний проєкт, адже в нашому інституті тепер є освітня програма з агроінженерії. Крім того, зараз ми розробляємо спільний проєкт із департаментом географії Університету Флориди, нашою кафедрою і кафедрою економічної та соціальної географії університету імені Тараса Шевченка, що в Києві. Проєкт спрямований на дослідження урбанізованих територій в умовах війни, де місто розглядаємо як складну багаторівневу систему. Такий підхід відкриває нові можливості для застосування просторового аналізу в дослідженнях глобальних криз. Також ми працюємо над реалізацією спільної проєктної ініціативи Львівської політехніки та Університету Флориди, у межах якої студентів старших курсів обох університетів залучатимуть до виконання прикладних інженерних завдань у двонаціональних командах. Такий формат співпраці дає змогу узгодити навчальні підходи та зміст окремих освітніх компонентів, поєднати інженерні й геопросторові рішення та посилити практичну складову підготовки майбутніх фахівців.

— Одне з ваших прагнень під час цього стажування — оновити робочі програми. Що ви взяли для себе в цьому плані?

— Ідеї щодо напрацювання силабусів, а також програму з опрацювання супутникових знімків, адже я на кафедрі є гарантом бакалаврської програми з геоконсалтингу та моніторингу Землі. Вивчила подібні курси Університету Флориди, які можна запозичити.

ІГДГ

ВГА

ЦМО

Пресцентр «Центр комунікацій»

В Університеті завершились курси підвищення кваліфікації за державною програмою для викладачів ЗВО України

Oleksandr Levchenko — Tue, 13 Jan 2026 14:48:24 +0000

В Університеті завершились курси підвищення кваліфікації за державною програмою для викладачів ЗВО України

13 січ. 2026, 16:48

Oleksandr Levchenko вт, 01/13/2026 - 16:48

Центр інноваційних освітніх технологій Львівської політехніки

У грудні 2025 року в Національному університеті «Львівська політехніка» відбулися курси з підвищення кваліфікації для науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти України, у яких взяли участь понад 600 слухачів з Києва, Львова, Харкова, Одеси, Івано-Франківська, Дніпра, Тернополя та інших міст України. Навчання проходило за кошти державного бюджету. Це стало результатом конкурсу програм підвищення кваліфікації, у якому взяв участь Центр інноваційних освітніх технологій Львівської політехніки.

Навчання відбувалось дистанційно на платформі Центру інноваційних освітніх технологій. Для викладачів ЗВО та наукових установ України було запропоновано 6 актуальних курсів.

Академічна доброчесність у закладах вищої освіти (лектор – к.ю.н., доцентка кафедри адміністративного та інформаційного права Інституту права, психології та інноваційної освіти Ірина Шульган). Курс дав змогу поглибити розуміння сутності академічної доброчесності, її принципів та уміння самостійно виявляти прояви недоброчесності в освітньому процесі. Важлива складова курсу ‒ розвиток навичок запобігання академічній недоброчесності та підтримки антикорупційної культури у вишах.
Використання штучного інтелекту педагогічними та науково-педагогічними працівниками в освітньому процесі (лектор – к.т.н., доцентка кафедри систем штучного інтелекту Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Ірина Думин). Курс було розроблено спеціально для викладачів ЗВО з урахуванням особливостей викладання різних дисциплін. Це дало змогу поглибити теоретичні знання та практичні навички інтеграції штучного інтелекту в освітній процес вишів, особливий акцент було зроблено на процесі розроблення освітнього контенту з використанням ШІ, оцінювання знань, персоналізації навчання та покращення взаємодії зі студентами.
Менторство, фасилітація, тренерство у закладах вищої освіти (лектор – д.пед.н., професорка кафедри практичної психології ментального здоров’я ІППО Світлана Криштанович). Метою курсу було сформувати в слухачів сучасне бачення ролі викладача як ментора, фасилітатора і тренера, що сприятиме розвитку професійних компетентностей, необхідних для ефективної взаємодії зі студентами, колегами й освітніми командами в умовах цифрової парадигми освіти. Особливістю курсу стали практичні кейси, аналіз прикладів, дискусії та обговорення переваг і викликів, з якими стикаються викладачі у процесі викладання навчальних дисциплін у ЗВО.
Новітні інструменти розроблення та впровадження інтерактивних онлайн курсів в освітній процес (лектор – д.пед.н., професорка кафедри ППМЗ, директорка Центру інноваційних освітніх технологій Маргарита Носкова). Родзинкою курсу стало поглиблення розуміння слухачами сучасного педагогічного дизайну та інструментів для створення інтерактивного цифрового контенту, зокрема у процесі розроблення дистанційних курсів, організації онлайн-занять та аналізу результатів віддаленої взаємодії учасників освітнього процесу. Слухачі мали змогу ознайомитися з новими цифровими інструментами для дистанційного та онлайн-навчання, на практиці відпрацювати принципи критичного вибору й інтеграції LMS-платформ в освітній процес.
Організація антикорупційної роботи закладу вищої освіти (лектор – к.ю.н., доцентка кафедри АІП Ірина Шульган). Курс було розроблено відповідно до вимог антикорупційного законодавства України і спрямовано на формування та розвиток у працівників закладів вищої освіти умінь і практичних навичок у сфері організації антикорупційної роботи ЗВО та забезпечення академічної доброчесності.
Формування корпоративної культури закладів вищої освіти на принципах прозорості, толерантності та доброчесності (лектор – к.е.н., доцентка кафедри менеджменту персоналу та адміністрування Інституту економіки і менеджменту Роксолана Винничук). Курс орієнтовано на формування та розвиток сприйняття ролі викладача як носія цінностей, лідера змін і творця академічного середовища, що базується на довірі, повазі, етичності й доброчесності. Слухачі мали змогу на практичних кейсах та практичних вправах і прикладах проаналізувати власні ролі та можливості у розвитку академічної спільноти ЗВО.

Курси було організовано засобами Moodle на технічних потужностях Львівської політехніки із доступом до навчальних матеріалів та ресурсів 24/7. Для проведення онлайн-занять використано сервіс BigBlueButtom, записи лекцій та практичних занять були доступний учасникам курсів впродовж усього навчання та після його завершення. За результатами навчання науково-педагогічні працівники здобули сертифікати про підвищення кваліфікації Національного університету «Львівська політехніка», які підтверджуватимуть набуті знання та компетентності.

Викладачі Львівської політехніки можуть отримати сертифікати безпосередньо у Центрі інноваційних освітніх технологій (пр. В. Чорновола, 57, ІІІ поверх, к. 304), слухачі курсів з інших вишів отримають їх поштою за вказаними під час реєстрації адресами.

Подібні курси ЦІОТ планує проводити й у 2026 році як для викладачів ЗВО, так і для педагогів закладів загальної середньої та професійної освіти України.

Нагадаємо, у жовтні 2025 року Міністерство освіти і науки України оголосило конкурсний відбір виконавців державного замовлення на підвищення кваліфікації фахівців окремих галузей економіки та працівників бюджетної сфери.

У відборі взяв участь Центр інноваційних освітніх технологій Національного університету «Львівська політехніка», який запропонував 6 дистанційних курсів на актуальні тематики – всі вони були затверджені конкурсною комісією.

Відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у Державному бюджеті для підвищення кваліфікації фахівців окремих галузей економіки та працівників бюджетної сфери, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 вересня 2025 року № 1190, в Україні вперше було виділено кошти з держбюджету для підвищення кваліфікації науково-педагогічних працівників закладів вищої освіти.

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та якість освіти)

Львівська політехніка та спортивний клуб «Сихів» підписали Меморандум про співпрацю

Oleksandr Levchenko — Tue, 13 Jan 2026 12:40:29 +0000

Львівська політехніка та спортивний клуб «Сихів» підписали Меморандум про співпрацю

13 січ. 2026, 14:40

Oleksandr Levchenko вт, 01/13/2026 - 14:40

Наталія Павлишин, Центр комунікацій Львівської політехніки

У Національному університеті «Львівська політехніка» відбулася робоча зустріч, присвячена обговоренню перспектив розвитку фізичної культури та спорту в університетському середовищі, а також посиленню взаємодії з громадськими спортивними організаціями Львова. Особливу увагу приділили формуванню партнерства між нашим університетом і громадською організацією Спортивний клуб «Сихів».

У зустрічі взяла участь ректорка Національного університету «Львівська політехніка» Наталія Шаховська, яка наголосила на важливості інтеграції спорту в освітній простір університету як невід’ємної складової формування гармонійно розвиненої особистості студента. Також до обговорення долучилися проректор з напряму навчальної роботи та розвитку студентського потенціалу Микола Логойда та проректор з напряму соціальних питань та управління інфраструктурою Ігор Гельжинський, які акцентували увагу на ролі спорту у розвитку студентського лідерства, командної роботи, психологічної стійкості та соціальної відповідальності.

Наукову спільноту Львівської політехніки представили Ольга Осередчук, професорка кафедри практичної психології ментального здоров’я Інституту права, психології та інноваційної освіти, яка підкреслила значення фізичної активності для підтримки ментального здоров’я молоді, та Олексій Другов, професор кафедри менеджменту організацій Інституту економіки і менеджменту, який окреслив управлінські та організаційні аспекти розвитку спортивних проєктів у закладах вищої освіти.

Зі сторони громадськості у зустрічі взяв участь керівник ГО Спортивний клуб «Сихів» Богдан Лемішко, який представив бачення клубу щодо розвитку волейболу та настільного тенісу, а також можливості залучення професійних тренерів, партнерів і спонсорів до реалізації спільних ініціатив.

Ключовим результатом зустрічі стало підписання Меморандуму про співпрацю між громадською організацією «Спортивний клуб «Сихів» та Національним університетом «Львівська політехніка». Цей документ визначає правові, організаційні та практичні засади партнерства, спрямованого на популяризацію здорового способу життя, розвиток фізичної культури та спорту серед студентської молоді, створення сприятливих умов для регулярних занять спортом, а також реалізацію спільних освітніх, спортивних і соціальних проєктів.

Документом передбачено низку ключових напрямів співпраці. Зокрема, сторони домовилися про спільні дії щодо розвитку, модернізації та ефективного використання спортивної інфраструктури з метою забезпечення належних умов для занять фізичною культурою та спортом.

Окрему увагу приділили поглибленій співпраці з розвитку волейболу та настільного тенісу, зокрема, шляхом підсилення команди, покращення підготовки спортсменів і створення умов для системного розвитку цього виду спорту. Планують організування тренувальних процесів, проведення турнірів і змагань, а також залучення студентської молоді до активної участі у спортивному житті університету. Важливим напрямом є розвиток жіночого волейболу. У межах Меморандуму передбачається створення та заявлення жіночої волейбольної команди для участі у змаганнях Першої ліги, а також формування умов для її стабільної роботи, професійного зростання спортсменок і підвищення конкурентоспроможності команди.

За згодою сторін передбачено використання спортивної інфраструктури університету для проведення змагань, турнірів та інших спортивних подій із обов’язковим позиціонуванням Львівської політехніки як партнера таких заходів та залученням представників адміністрації університету.

Спортивний клуб «Сихів» у межах співпраці ініціює створення та розвиток спортивних команд, забезпечує організацію тренувального процесу й участь у змаганнях, дотримується вимог чинного законодавства та внутрішніх нормативних документів університету, а також сприяє формуванню позитивного іміджу Львівської політехніки як активного партнера спортивних ініціатив.

Ректор

Проректор (напрям діяльності: навчальна робота та розвиток студентського потенціалу)

Проректор (напрям діяльності: соціальні питання та управління інфраструктурою)

Спортивний клуб університету

Колегія студентів

Профком студентів і аспірантів

Пресцентр «Центр комунікацій»

6 розробок політехніків стали переможцями конкурсу дослідницьких проєктів молодих учених від МОН

Oleksandr Levchenko — Tue, 13 Jan 2026 10:52:06 +0000

6 розробок політехніків стали переможцями конкурсу дослідницьких проєктів молодих учених від МОН

13 січ. 2026, 12:52

Oleksandr Levchenko вт, 01/13/2026 - 12:52

За матеріалами сайту Міністерства освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України затвердило переліки переможців конкурсу дослідницьких проєктів молодих учених.

За підсумками конкурсного добору підтримку отримають 99 проєктів. 6 із них подано науковцями Національного університету «Львівська політехніка».

№	Назва проєкту	Керівник проєкту	Загальний бал
1	Розроблення фізично-узгоджених мультимодальних моделей штучного інтелекту для роботизованих систем	Максимюк Тарас Андрійович	96.4
13	Портативні мікрогелеві сенсори для кількісного детектування іонів важких металів в навколишньому середовищі	Павлюк Анастасія Сергіївна	89.97
15	Дослідження квантово-розмірних ефектів у ієрархічно структурованих матеріалах для використання у високочутливих сенсорах та накопичувачах електричної енергії	Івашишин Федір Олегович	89.57
47	Моделювання оптичних параметрів та виготовлення плазмонних наночастинок для інтеграції у структуру високоефективних енергоощадних оптоелектронних перетворювачів	Булавінець Тетяна Олександрівна	83.73
48	Технологія ітеративних діалогових агентів для виявлення штучно генерованого тексту та дезінформації в реальному часі	Думин Ірина Богданівна	83.7
51	Комплексна технологія синтезу біогазу із кавітаційно підготовленої сировини змінного складу	Тимчук Іван Степанович	83.27
52	Комплексний геодезичний та геотехнічний моніторинг болотних систем Бугсько-Стирської рівнини для сталого управління	Брусак Іван Віталійович	83.1
64	Технологія мультисенсорного моніторингу параметрів критичної інфраструктури для превенції позаштатних ситуацій на основі моделей машинного навчання	Рибчак Зоряна Любомирівна	81.87

Відповідні проєкти рекомендовано до фінансування з січня 2026 року.

Докладніше – на сайті Міністерства освіти і науки України.

Проректор (напрям діяльності: наукова робота та інноваційна діяльність)

Лілія Горбачова: «Кожна стипендіальна програма — це доступ до якісних знань»

Oleksandr Levchenko — Tue, 13 Jan 2026 07:02:35 +0000

Лілія Горбачова: «Кожна стипендіальна програма — це доступ до якісних знань»

13 січ. 2026, 09:02

Oleksandr Levchenko вт, 01/13/2026 - 09:02

Марія Педь, Центр комунікацій Львівської політехніки

Навчання — це далеко не лише звичні пари, дедлайни чи складні, а часом і незрозумілі завдання. Передусім це простір для зростання, пошуку себе та розвитку свого потенціалу. Воно відкриває нові можливості, не скористатись якими — майже злочин. Це і участь у міжнародних програмах, і студентський обмін, і корисні знайомства, і наукові конференції та здобуття спеціальних стипендій. Саме так навчання сприймає студентка кафедри політології та міжнародних відносин Львівської політехніки Лілія Горбачова.

За роки навчання Лілія неодноразово доводила, що університет — це не просто сидіння в аудиторіях і зубріння лекцій, а щось значно більше. Серед її досягнень уже є стипендія Президента України та перемога у програмі Завтра.UA. Наприкінці 2025 року до них додалося ще одне важливе досягнення — перемога у стипендіальній програмі MBA від New Western University (NWU, Каліфорнія, США).

Стипендія NWU, заявки на яку приймали до 30 листопада 2025 року, заснована для амбітних і вмотивованих студентів, зокрема з країн, що переживають складні соціальні й безпекові виклики. Вона дає змогу навчатися за англомовною MBA-програмою в онлайн-форматі та обрати напрям — штучний інтелект або управління ризиками, поєднуючи українську академічну традицію з американськими освітніми інноваціями.

Про свій шлях, досвід участі в стипендіальних програмах і плани на майбутнє Лілія розповіла в інтерв’ю.

— Ліліє, у вашому доробку — не одна стипендія та перемога. Чи можете розповісти саме про цей досвід?

— Цей досвід для мене був особливо цінним і водночас емоційно насиченим. Складність полягала не у вимогах, а в усвідомленні наступного кроку. Це перехід від академічних здобутків до більш практичного бачення майбутнього. Було відчуття нового рівня відповідальності — перед собою, майбутньою професійною роллю та тими можливостями, які відкриває міжнародна бізнес-освіта. Стипендія стала підтвердженням, що цей рух логічний і на часі.

— Чим від відрізняється від інших, якщо відрізняється?

— Стипендія MBA від New Western University для мене якісно новий етап. На відміну від попередніх програм, які були зосереджені переважно на академічних досягненнях у національному контексті, цей досвід відкриває міжнародний освітній простір. Йдеться не лише про фінансову підтримку, а й про доступ до англомовної MBA-програми. Ця перемога відрізняється також своєю стратегічністю: вона спрямована не тільки на підтримку вже досягнутих результатів, а й на формування професійних компетенцій, які будуть визначальними у майбутньому.

— Розкажіть, що це за стипендія, які можливості вона дає і що треба було подати/зробити, щоб її здобути?

— Це стипендіальна програма для українців, яку пропонує New Western University. Вона спрямована на підтримку вмотивованих студентів, особливо тих, чиї життєві та професійні плани формувались у складних обставинах, зокрема через війну в Україні. Стипендія може бути повною або частковою. Вона дає можливість здобути ступінь MBA у міжнародному англомовному форматі повністю онлайн, а також відкриває доступ до глобальної академічної спільноти й сучасної програми, орієнтованої на AI, інновації та управління ризиками, і допомагає підготуватися до керівних ролей у міжнародному середовищі.

Для участі в конкурсі потрібно було надати:

заявку до NWU;
диплом бакалавра з додатком;
резюме;
два рекомендаційні листи;
мотиваційне есе;
підтвердження знання англійської;
для окремих категорій — документи, що підтверджують належність до соціально вразливих груп.

Про стипендію я дізналася через телеграм-канал університету, де викладачі поширюють інформацію про можливості для українських студентів у міжнародних програмах. Вирішила спробувати свої сили — і не прогадала.

— Які навички чи досвід, на вашу думку, стали ключовими для здобуття цієї стипендії?

— Ще в школі я натренувала витривалість і концентрацію, згодом навчилася чітко формулювати думки й аргументувати свою позицію. Значну роль також відіграли внутрішня дисципліна та готовність брати на себе відповідальність. Саме поєднання досвіду й уміння адаптуватися до нових вимог, на мою думку, і стало ключовим у процесі відбору.

— Можете розповісти й про інші ваші здобутки? Можливо, вони якось вплинули на те, що ви здобули цю стипендію?

— Серед моїх попередніх досягнень — здобуття стипендії Президента України, яку призначають за вагомі досягнення в навчальній і науковій роботі, а також перемога в стипендіальній програмі Завтра.UА, метою якої є формування нового покоління інтелектуальної та ділової еліти, що здатна змінювати країну. Це не лише дало практичний досвід участі в конкурсних відборах, а й сформувало розуміння того, як поєднувати навчання, наукові інтереси та соціальну активність. Упевнена, що цей досвід позитивно вплинув на рішення комісії, адже він демонструє відповідальність за результат, бажання вчитися та застосовувати здобуті знання.

— Розкажіть, з чого взагалі почався ваш, можна сказати, науковий шлях?

— Мій науковий шлях розпочався ще в школі — з участі в олімпіадах, які навчили мене працювати з інформацією, мислити аналітично й не боятися складних завдань. Згодом, під час навчання в університеті, цей інтерес до дослідження лише посилювався. Тож я активно брала участь у конкурсах і наукових конференціях, працювала над науковими статтями та тезами, а також писала твори й есе, що допомогло мені розвинути аналітичне мислення, системний підхід до виконання поставлених завдань і вміння чітко формулювати власні ідеї.

— Що вас мотивує подаватися на стипендіальні програми знову й знову?

— Кожна стипендіальна програма — доступ до якісних знань, середовища однодумців і можливостей. Віра у свій потенціал, бажання розвиватися та дізнаватися щось нове спонукають мене подаватися на нові програми. Навіть сам процес подання допомагає чіткіше сформулювати цілі, переосмислити досвід і рухатися вперед більш усвідомлено.

— Чи змінилося ваше ставлення до навчання та розвитку після здобуття стипендій?

— Моє ставлення до навчання не змінилося, адже я завжди ставилася до нього відповідально та намагалася використати всі надані можливості. Навчання для мене — це інструмент довгострокового розвитку. Здобуття стипендій радше підтвердило правильність мого підходу та посилило мотивацію й далі досліджувати цей світ і застосувати знання максимально ефективно.

— Можете поділитися своїми планами на майбутнє?

— Лише кілька тижнів тому я успішно захистила магістерську кваліфікаційну роботу, і вже із січня почалося навчання за програмою New Western University. Попереду ще три семестри, чимало практичних завдань і студентських проєктів. Тож наразі планую максимально зосередитися на цьому навчанні. Також я розглядаю можливість навчання в аспірантурі. Звісно, не планую зупинятися на досягнутому, тому постійно моніторю програми, стажування, вакансії, які допоможуть мені реалізувати свої плани й застосувати здобуті знання та навички на практиці.

Дізнатися більше про цю стипендіальну програму

ІГСН

ПМВ

Пресцентр «Центр комунікацій»

Оголошено конкурс на здобуття премій Президента України для молодих вчених 2026 року

Oleksandr Levchenko — Mon, 12 Jan 2026 15:04:34 +0000

Оголошено конкурс на здобуття премій Президента України для молодих вчених 2026 року

12 січ. 2026, 17:04

Oleksandr Levchenko пн, 01/12/2026 - 17:04

Комітет Національної премії України імені Бориса Патона

Комітет з Національної премії України імені Бориса Патона оголошує конкурс на здобуття премій Президента України для молодих вчених 2026 року.

Премію присуджують за видатні досягнення в галузі природничих, технічних та гуманітарних наук, які сприяють дальшому розвитку науки, суспільному прогресу і утверджують високий авторитет вітчизняної науки у світі (зокрема дослідження теми Голодомору 1932–1933 років в Україні).

Під час розгляду робіт, поданих на здобуття премій Президента України для молодих вчених 2026 року, перевагу буде надано дослідженням і розробкам, спрямованим на зміцнення обороноздатності та безпеки держави, розвиток суспільного поступу й утвердження міжнародного авторитету вітчизняної науки.

Секретаріат Комітету приймає роботи до 1 березня 2026 року.

Інструкція з оформлення документів

Сайт Комітету Національної премії України імені Бориса Патона

10 проєктів політехніків стали переможцями основного конкурсу фундаментальних і прикладних досліджень МОН

Oleksandr Levchenko — Mon, 12 Jan 2026 10:17:24 +0000

10 проєктів політехніків стали переможцями основного конкурсу фундаментальних і прикладних досліджень МОН

12 січ. 2026, 12:17

Oleksandr Levchenko пн, 01/12/2026 - 12:17

За матеріалами сайту Міністерства освіти і науки України

Міністерство освіти і науки України затвердило переліки переможців основного конкурсу фундаментальних і прикладних досліджень.

За підсумками конкурсного добору підтримку отримають 258 проєктів. 10 із них подано науковцями Національного університету «Львівська політехніка».

№	Назва проєкту	Керівник проєкту	Секція	Загальний бал
1	Розроблення математичного апарату квантової теорії розсіяння для дослідження електронних процесів і взаємодій квазічастинок у наноструктурах	Сеті Юлія Олександрівна	Фізика, ядерна фізика та астрономія	87
2	Вивчення закономірностей синтезу та формування комплексних тіосульфонатних систем із синергійною антимікробною та репаративно-регенеративною дією	Лубенець Віра Ільківна	Хімія, хімічні технології та фармація	94.07
3	Розроблення науково-технічних основ енергоефективних безхлоридних магній-повітряних батарей із 3D металевими наноструктурованими катодами	Кунтий Орест Іванович	Хімія, хімічні технології та фармація	88.2
4	Розроблення проактивних методів та засобів забезпечення резильєнтності розподілених інформаційно-комунікаційних систем критичної інфраструктури	Бешлей Микола Іванович	Інформаційні технології та електроніка	92,2
5	Розроблення комп’ютерних методів та засобів ранньої діагностики посттравматичних неврологічних станів учасників військових дій	Грицик Володимир Володимирович	Інформаційні технології та електроніка	85.6
6	Дослідження поведінки кінетичних ефектів у функціональних напівпровідникових мікрокристалах та КН1-структурах для новітніх сенсорних пристроїв	Дружинін Анатолій Олександрович	Інформаційні технології та електроніка	85.07
7	Функціональні первинні перетворювачі сенсорних пристроїв на основі рідкокристалічних матеріалів для використання в екстремальних умовах	Кремер Ірина Петрівна	Інформаційні технології та електроніка	84.73
8	Апаратно-програмний комплекс на основі безконтактних пасивних сенсорів зі структурою рідкий кристал – напівпровідник для оптичної ідентифікації	Фечан Андрій Васильович	Інформаційні технології та електроніка	84.13
9	Розроблення технології низькоемісійних швидкотверднучих цементуючих систем і наномодифікованих бетонів для сталого будівництва та високостійких конструкцій	Саницький Мирослав Андрійович	Промислові і будівельні технології, логістика, транспорт	91.6
10	Інноваційні методи модифікування дорожніх бітумних матеріалів епоксидованими сполуками, одержаними з відпрацьованих рослинних олій	Сідун Юрій Володимирович	Промислові і будівельні технології, логістика, транспорт	90,27

Відповідні проєкти рекомендовано до фінансування з січня 2026 року.

Докладніше – на сайті Міністерства освіти і науки України.

Проректор (напрям діяльності: наукова робота та інноваційна діяльність)

Неоніла Партико про реалізацію власного потенціалу як протистояння життєвим кризам

Oleksandr Levchenko — Mon, 12 Jan 2026 07:07:57 +0000

Неоніла Партико про реалізацію власного потенціалу як протистояння життєвим кризам

12 січ. 2026, 09:07

Oleksandr Levchenko пн, 01/12/2026 - 09:07

Дарина Хома, Центр комунікації Львівської політехніки

На кафедрі теоретичної та прикладної психології Інституту права, психології та інноваційної освіти відбулася практична зустріч зі старшою науковою співробітницею HESAV, PhD Наталією Корогод зі Швейцарії. Онлайн-лекція на платформі Zoom була шостою в циклі «Психічне здоров’я та виклики сучасності: нейронаука, резильєнтність і сенс у добу змін». Тема лекції — «Реалізація власного потенціалу як протистояння життєвим кризам: узгодження особистості, покликання і сенсу».

Зустріч зініціювала відповідальна за програму Mental Health and Contemporary Challenges: Neuroscience, Resilience, and Meaning in an Age of Change — доцентка кафедри ТПП, кандидатка психологічних наук, доцентка Неоніла Партико. Лекція стала нагодою дізнатися про важливість віднайдення та реалізації покликання, а також про взаємозв’язок цінностей, талантів і сенсу як джерела психічної рівноваги. Інтерактивно лекція була закріплена вправою «Створення особистої "карти реалізації"».

Ми поспілкувалися з Неонілою Вікторівною на тему лекції: вона поділилася багатьма цікавими фактами з психології та окреслила практичні кроки для подолання сучасних життєвих викликів, пов’язаних із реалізацією особистості в суспільстві.

— Що з озвученого на лекції для вас було близьким і знайомим ще до її відвідування?

— На лекції керівниці клінічних досліджень HESAV Наталії Корогод ми дізналися про те, що, спираючись на досягнення у персоналізованій медицині, ми входимо в еру «персональної оміки» («person-omics»), де програми розвитку адаптовані до унікального біологічного та психологічного профілю кожної людини. Навчання читати й узгоджувати «людську операційну систему» (HOS) — це не опція, а майбутнє. Йдеться про структурування людини як складної операційної системи. Іншими словами, ми переходимо в еру, коли розвиток людини та медицина стають справді персоналізованими.

Ідея «персональної оміки» полягає в тому, що кожна людина — як унікальна операційна система. Щоб добре «налаштувати» здоров’я та розвиток, треба розуміти й узгоджувати всі її рівні: біологічний, психологічний, особистісний, смисловий, соціальний. В Україні вже є аналог — низка спеціалістів розробляють холістичний підхід у медицині. Це означає зміщення від суто біомедичної моделі до біопсихосоціального бачення людини. Тут здоров’я розглядається як єдність тіла, психіки, соціального контексту та цінностей, а пацієнт є активним учасником лікування, а не пасивним об’єктом. У практиці це означає інтеграцію медицини, психології та підтримки якості життя.

В Україні активно розвиваються:

клінічна та медична психологія;
психотерапія;
психосоматичний підхід.

Саме психологія часто стає містком до холістичної медицини. Після 2014 року й особливо після 2022-го:

різко зріс попит на цілісну реабілітацію військових і цивільних;
фізична реабілітація поєднується з психологічною підтримкою та соціальною адаптацією.

Водночас системної холістичної підготовки ще бракує — підхід фрагментарний. Проблемами впровадження, зокрема, є нестача психологів у медзакладах, відсутність єдиного стандарту інтеграції. Проте холістичний підхід в Україні має реальний потенціал.

— Чи студенти є вразливішими до життєвих криз, як-от узгодження особистості, покликання і сенсу, чи з цим стикаються й «дорослі»?

— Так, у середньому студенти — це вік від 17 до 23 років — є вразливішими до ідентифікаційних криз, ніж дорослі. Але така вразливість є нормативною і розвитковою, а не патологічною. У цей період інтенсивного формування ідентичності студенти часто переживають сумніви, тривоги, «втрату сенсу», екзистенційну порожнечу.

Чинники вразливості студентів, які зумовлюють їхнє екзистенційне перевантаження, такі: ідентичність ще не стабілізована; професійна роль ще формується; відсутність сталого соціального статусу; економічна залежність; високий рівень порівняння себе з іншими; інформаційний тиск, як-от «будь успішним, позитивним», «знайди себе».

Дорослі рідше переживають такі кризи, але часто вони глибші. У дорослих є криза сенсу досягнень, криза «середини життя», розчарування у професійному виборі (наприклад, мав схильність до гуманітарних професій, а став чомусь «технарем») або ж криза перегляду цінностей. «Дорослі» кризи не вразливі, проте часто глибші й болючіші, бо пов’язані з втратою ілюзій, оскільки часто здається, що час пройшов намарно і виправити щось неможливо.

Важливо, що студентські кризи стимулюють самопізнання, формують автентичний життєвий шлях. Без цієї кризи неможлива зріла ідентичність.

— Наскільки часто, на вашу думку, студенти вступають до університету радше «щоб у батьків був диплом», ніж за власним покликанням?

— Нерідко, приблизно 30–35 відсотків. Проте тепер це не ототожнюється з професійною невдачею. Більшість із них знаходять покликання під час навчання, згодом змінюють спеціальність, але здобуті знання та вміння застосовують в інших сферах, інтегрують сенс пізніше. Світова практика показує, що 30 відсотків усіх, хто навчається у ЗВО, ніколи не працюють за спеціальністю. Отже, якщо абітурієнт не має підтримки автономного вибору з боку батьків, то тут переважає інструментальна мотивація (диплом як ресурс чи адаптивна стратегія в умовах невизначеності).

— Наскільки важко зараз реалізуватися в житті? Чи не губляться люди через надлишок можливостей в інтернеті та бездонну інформацію?

— Реалізовуватися стало суб’єктивно важче, а інформаційний надлишок дезорієнтує. Людина тепер втрачає зовнішні орієнтири — професії зникають і з’являються нові; кар’єри нелінійні (наприклад, міністри молодого віку); «один правильний вибір» перестає існувати. Це не особиста поразка, а соціально-психологічний феномен.

У сучасному контексті реалізація — це:

не «стати кимось раз і назавжди»;
поступово збирати своє життя;
робити вибори, які тимчасово підходять;
дозволяти собі змінювати курс, наприклад переїхати з Києва в хатину в горах тощо.

Головною навичкою має бути сенсотворення, а не «успіх». Спостерігаю, що більше людей опікуються тваринами, читають паперові книжки тощо.

Рекомендації щодо того, як не губитися в інформаційному потоці цифрового світу:

наявність внутрішніх ціннісних опор;
здатність обмежувати інформаційний шум (наприклад, звичка 4–5 годин щодня без інтернету);
дозвіл собі на «неідеальний шлях»;
толерантність до невизначеності.

— Інтерактив лекції полягав у тому, щоб пройти вправу «Створення особистої "карти реалізації"». Розкажіть про неї більше.

— У лекції представлена вправа «Карта реалізації: Ваш GPS для стійкості в умовах війни та кризи». Українські медичні працівники, коучі й психотерапевти, що працюють на межі людських можливостей, можуть відчувати стан «розібраності», який став майже нормою, посилений щоденною тривогою та горем війни. Але критично важливо розуміти: це не ознака слабкості чи професійної непридатності. Це біологічний крик про допомогу, а не психологічний недолік. Концепція «Карти реалізації» — це науково обґрунтований інструмент, особистий GPS, що допомагає відновити цілісність у хаосі. Вона дає змогу усвідомлено інтегрувати тіло, розум і покликання, щоб не просто виживати, а ефективно працювати та лідирувати в надскладних умовах. Навіть найсильніші та найтренованіші професіонали мають свою біологічну межу стійкості. Яскравим прикладом цього є історія гімнастки Сімони Байлз на Олімпійських іграх 2021 року. Перебуваючи на піку кар’єри, вона відмовилася від участі у змаганнях, поставивши на перше місце своє ментальне та фізичне здоров'я. Її рішення — потужний доказ того, що пріоритет власного добробуту є ознакою сили, а не слабкості. Якщо олімпійський цикл може виснажити елітного атлета, то що казати про щоденну роботу фахівців в умовах війни, де кожен пацієнт/клієнт — це історія травми, кожна зміна — марафон на виживання, а поняття «відпочинок» стало абстракцією. Виснаження — це не особиста невдача чи брак характеру, а об’єктивна фізіологічна реакція. Створена особою «карта реалізації» — не статичний документ, а динамічний інструмент для самопізнання, саморегуляції та зростання. Що частіше фахівець буде нею користуватися, то міцнішими ставатимуть його нейронні шляхи стійкості. Є три ключові принципи цього шляху:

тіло завжди говорить — важливо навчитися чути його мову;
регуляція починається з усвідомлення, а не з боротьби;
справжнє зцілення та стійкість можливі лише через повернення до свого втіленого «Я».

Вище була вправа для фахівців, а я пропоную ще відому вправу «Карта реалізації», яку застосовують у роботі з життєвими кризами як вправу на усвідомлення життєвого шляху тощо. Мета — усвідомити власні цінності, ресурси та життєві цілі; створити наочний план самореалізації. Триває 30–60 хвилин, матеріали: ватман або аркуш А3, кольорові маркери, ручки, стикери.

Етапи виконання:

Центр карти — «Я» (Я сьогодні). Хто я зараз? У яких ролях я живу?
Ключові цінності. В одному секторі карти: Які 5–7 цінностей є для мене визначальними? (наприклад, безпека, свобода, стабільність, розвиток, служіння, творчість). Треба позначити ті, що реалізовані, і ті, що фрустровані.
Сфера бажаної реалізації
- Де я хочу реалізуватися?
- Яким я хочу бачити своє життя через 1/3/5 років?
Мої ресурси
Окремий блок карти:
- Внутрішні: здібності, навички, риси характеру.
- Зовнішні: люди, можливості, освіта, досвід.
Перешкоди та обмеження
Варто чесно записати: зовнішні (фінанси, обставини, умови), внутрішні (страхи, сумніви, прокрастинація). Поруч — запитання: «Що з цього я можу контролювати?».
Маршрут реалізації
Клієнт створює «дорогу» від Я сьогодні до Я реалізованого:
- 3–5 конкретних кроків;
- реалістичні терміни;
- перший крок — у найближчі 7 днів.
Точка опори
Завершення карти:
- моє головне «навіщо»;
- фраза-підтримка: «Навіть маленький крок — це рух».

Після завершення — питання для рефлексії.

— Поняття «життєва криза» звучить досить неприємно. Чи завжди це щось критичне, чи іноді це просто необхідний етап?

— Життєва криза — не страшна, а складна. Це лякає нас, бо ми звикли ототожнювати стабільність із «нормою», а невизначеність — з небезпекою. Життєва криза — нормальний етап розвитку або реакція на зміни. Вона стає небезпечною лише за відсутності підтримки — це вже не сама криза, а її ускладнення. Кризу можна пройти і вийти з неї більш цілісною людиною. Криза змушує переглянути цінності, допомагає відокремити нав’язані цілі від власних, відкриває можливість автентичного вибору.

— Багато людей стикається з вибором між улюбленою, але малооплачуваною справою і стабільною, але чужою роботою. Як подолати цей конфлікт?

— Це екзистенційна дилема між сенсом і безпекою. Ось стратегія подолання такого типу внутрішнього конфлікту:

Усвідомити дилему. Важливо визнати, що обидва вибори мають цінність.
Визначити пріоритети через спробу ранжування.
- Сенс і покликання — наскільки критично для вашого благополуччя?
- Фінансова безпека — наскільки обов’язкова зараз?
- Баланс між ними — чи можна поєднати частково?
Шукати гібридні стратегії. Наприклад, професійне зростання — робота цікава, але низькооплачувана — тоді розвиватися, щоб із часом вона стала краще оплачуваною.

Є ще такі стратегії, як паралельний шлях або поступовий перехід.

Психологічна самодопомога:

ведення щоденника або запис «плюсів і мінусів» допомагає відсторонитися від емоцій;
мінімізація тиску соціальних очікувань — не порівнювати себе з іншими.

— Наскільки, на вашу думку, такі лекції є практичними та корисними для студентів і викладачів?

— Лекції пані Наталі Корогод сформували у слухачів більш науково обґрунтоване, комплексне та динамічне розуміння психічного здоров’я. Вони підкреслюють значення превенції, тобто профілактики, міждисциплінарності та ресурсного підходу до психологічного благополуччя. А саме:

фокус на превенції та ресурсах. Змінює ставлення слухачів від популярного розуміння профілактики психічного здоров’я до розвитку його ресурсів. Наприклад, навчання стрес-менеджменту, розвиток резильєнтності (здатність людини ефективно справлятися зі стресом, труднощами та змінами), міжпрофесійна підтримка клієнтів/пацієнтів. Це розширює поняття психічного здоров’я від «відсутність хвороби» до «здатність ефективно функціонувати й реалізовуватися в житті»;
розширення уявлень про клінічну практику. Лекції пані Корогод показують, що робота психолога / клінічного психолога охоплює: дослідження та клінічну практику одночасно, постійне оновлення знань, міждисциплінарну координацію.

Отже, психічне здоров’я інтегроване з фізичним, соціальним і професійним благополуччям.

— Яку цінність для української психологічної освіти має міжнародний досвід HESAV?

— Міжнародний досвід HESAV може надати українській психологічній освіті:

модель інтеграції теорії та практики;
приклад інтерпрофесійної підготовки спеціалістів;
міжнародну мобільність і співпрацю;
професійний обмін досвідом.

ІППО

ТПП

Пресцентр «Центр комунікацій»