Гуртки Малої технічної академії

Підготовка до творчих конкурсів та ЗНО

«Забезпечення якості освітньої діяльності є нашим пріоритетом», – перший проректор Університету Олег Матвійків

27 травня 2020, 16:04
Анастасія Степаняк, Центр комунікацій Львівської політехніки

Ми продовжуємо тему виконання заходів Стратегічного плану розвитку Львівської політехніки. Одним із його елементів є щорічний моніторинг процедур і заходів системи забезпечення якості освітньої діяльності та якості вищої освіти. На цю тему говоримо з першим проректором Олегом Матвійківим.

– Олеже Михайловичу, навіщо потрібний такий моніторинг і як університет його здійснює?

– Львівська політехніка є у когорті лідерів серед закладів вищої освіти України, тому забезпечення якості освітньої діяльності є нашим пріоритетом. Ви знаєте, що в Україні зараз дуже активно працює Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти (НАЗЯВО), метою якого є саме контроль процедур і заходів системи забезпечення якості освітньої діяльності в закладах вищої освіти. Однак НАЗЯВО здійснює контроль, а запровадження конкретних заходів та моніторинг їх виконання покладено на сам Університет. Звичайно, ми провадимо такий моніторинг. Політехніка має сертифіковану систему управління якістю. У її рамках формуються цілі щодо якості освіти в університеті на щорік і план перевірки досягнення цих цілей. Щорічний моніторинг якості освітньої діяльності здійснюється у трьох напрямах: поточний контроль, аналіз результатів навчання по семестровому контролю та періодичний контроль залишкових знань.

– Тож розпочнемо з першого пункту?

– Поточний контроль є двох видів: контроль успішності студентів і контроль якості проведення навчальних занять. Щодо першого ми не втручаємося, адже вважаємо це справою викладача. Кожен науково-педагогічний працівник зобов’язаний якісно провадити навчання і оцінювати поточні результати студентів. Але поточний контроль за проведенням викладачами і відвідуванням студентами лекційних, лабораторних і практичних занять є нашим обов’язком, якого ми дотримуємося. У лютому цьогоріч зробили вибірковий моніторинг відвідування занять. І виявили певні недоліки. Отриману інформацію проаналізували, розіслали результати моніторингу директорам ННІ і забезпечили низку заходів для усунення цих нюансів, серед яких – низька відвідуваність студентів, проблеми з аудиторіями. Такий поточний контроль відбувається регулярно – двічі або тричі на семестр, і, звичайно, він здійснюється без попередження.

– А як щодо оцінювання роботи викладачів студентами?

– Звісно, ми практикуємо це. Наприклад, кафедра соціології та соціальної роботи розробила анкету для першокурсників, щодо адаптації до навчання. Ми робимо такі опитування, потім аналізуємо результати і здійснюємо відповідні корекції у роботі. Крім того, розробили спеціальний механізм для анкетування студентів через їхні електронні кабінети, і вже встигли ним скористатися. Також невдовзі плануємо використати цю можливість для опитування студентів після сесії, де вони відгукуватимуться про кожну дисципліну – це, до речі, вимога НАЗЯВО. Вважаю, це дуже гарним інструментом і хорошою можливістю для викладача подивитися на свою роботу очима студентів. З іншого боку, маємо і трохи негативний досвід у цьому питанні: нещодавно ми організували для всіх курсів анкетування «Викладач очима студентів», але участь взяло тільки 600 осіб. Потрібно було лише зайти на Google-форму і відповісти на декілька питань. Стимулювати чи змусити студентів пройти анкетування виявилося доволі складно. Однак це проблема багатьох університетів, знаю це з досвіду спілкування з польськими та італійськими колегами. Студенти у цьому питанні є пасивними, не кожен хоче витрачати свій час: хтось не вірить у це, комусь байдуже, а хтось переживає за наслідки своїх відповідей, хоча таке опитування є анонімним. В Італії є цікава система на магістратурі, відповідно до якої студент отримує допуск до складання іспиту тільки після проходження такого опитування. Наразі ми думаємо над тим, щоб запровадити щось подібне, але одразу виникає багато питань щодо примусу та анонімності. Така справа має базуватися на довірі: студенти мають вірити, що їм за це нічого не буде, а викладачі повинні розуміти, що студенти дадуть їм потрібні поради. Я завжди стимулюю студентів давати зворотну відповідь. Звісно, потрібно зважати й на те, що студенти, які вже працюють, бажають щоб усе було якомога простіше, однак, потрібно знаходити баланс.

– Як ви аналізуєте результати навчання по семестровому контролю?

– Тут йдеться про сесію та її перебіг. Ми аналізуємо, як минула сесія: скільки студентів отримали допуск, скільки з них склали іспити успішно, скількох скерували на комісію, повторне навчання чи відрахували. Усе це – показники результативності навчання і якості засвоєння дисциплін. Якщо порівнювати результати моніторингу цьогорічної і торішньої зимових сесій, можна помітити, що кількість студентів, яких скерували на комісію або відрахували, зменшилася. Ми це відстежуємо, бо нам важливо розуміти, як відбувається засвоєння матеріалу.

– Навіщо це потрібно?

– Трапляються цікаві моменти. Наприклад, цьогоріч ми виявили, що є кафедри, на яких на «комісію» потрапило від третини до половини студентів. Це не є нормальна ситуація, адже «комісія» означає, що студент не розібрався з предметом і не знає його. Комісія вирішує: відправити студента на повторне вивчення дисципліни чи взагалі відрахувати з університету. Коли у таку ситуацію потрапляє значна кількість студентів, це насторожує і потрібно з’ясовувати причину. Їх може бути декілька: навчання було поганим, і за це відповідальний викладач; освітня програма є занадто складна і студенти не можуть її освоїти – за це несе відповідальність гарант програми; або рівень студентів доволі низький, і це є наша біда. Наразі ми ще приймаємо в університет вступників із доволі низькими балами, але одним із завдань Стратегії є підвищення прохідного балу, щоб відсіяти слабких абітурієнтів, адже, якщо вони не вчилися у школі, в університеті буде важко з ними працювати. З іншого боку, така ситуація виявлена на першому, другому і третьому курсах, тож причина не обов’язково криється у низькому рівні студентів. Нею може бути і перевантаження освітніх програм. У цьому році ми зменшили кількість компонентів навчання у семестрі до шести навчальних дисциплін, це також прописано у Стратегії, раніше могло бути й вісім-десять. Навчальні плани на новий навчальний рік вже змінили.

– А що з третім напрямом моніторингу?

– Це періодичний контроль залишкових знань, який щорічно відбувається у березні-квітні. Йдеться про комплексні контрольні роботи, що виконують студенти других-третіх курсів, аби ми могли оцінити їхні знання з дисциплін, вивчених у минулому і поточному навчальних роках. Цьогоріч ми не організовували такий контроль через карантин. Загалом хочу сказати, що НАЗЯВО, яке акредитує освітні програми, контроль залишкових знань не схвалює, ставиться до нього скептично і навіть не вимагає його виконання. Аргументують це тим, що такі маніпуляції не є справжньою оцінкою знань чи критерієм якості навчання. Але у Політехніці розроблені комплексні контрольні роботи для багатьох спеціальностей, ми їх проводили, і за потреби можемо робити це надалі.