Гуртки Малої технічної академії

Підготовка до творчих конкурсів та ЗНО

Випускник Львівської політехніки Юрій Карплюк працював у найвідомішому в світі Цирку Дю Солей

23 вересня 2020, 09:04
За матеріалами газети «Високий Замок»

Цирк Дю Солей («Цирк Сонця») – найвідоміший і найоригінальніший у світі. Кожне його шоу – феєрична суміш циркових жанрів, театру, спорту, вишуканих костюмів і надзвичайного освітлення. Тут принципово відмовилися від експлуатації тварин і зробили акцент на віртуозній професійності артистів. Працювати у Дю Солей мріє кожен циркач. Не тільки через те, що умови праці й гонорари тут найкращі у світі. Дю Солей – це максимальна творча реалізація артиста, повне розкриття його можливостей і таланту.

Акробат Юрій Карплюк, випускник Національного університету «Львівська політехніка», працював у Дю Солей близько року, після ого­лошення карантину разом із сім’єю повернувся до рідного Львова. На вимушених «каніку­лах» 33-річний Юрій не сидить склавши руки. Навчав акроба­тики дитячу команду черлідингу «Львівські ангели». А коли шко­ли закрилися на карантин, по­чав тренувати групу спортсме­нів-аматорів.

Чи справді Цирк Дю Солей збанкрутував через пандемію коронавірусу? Як вдалося по­спілкуватися з легендарним футболістом Ліонелем Мессі? Наскільки небезпечні циркові трюки і як оплачується робота акробатів? Про це і багато іншо­го Юрій Карплюк розповів жур­налісту «ВЗ».

– Юрію, як правило, артис­ти цирку – це сімейна профе­сія.

– Ні, у мене батько – доцент Львівської політехніки, мама – викладач гри на бандурі. Маю брата Богдана. Жартуємо: було у батька два сини – один розум­ний, другий – у цирку (сміється. – Авт.).

– Як так сталося, що дити­на з сім’ї викладачів вибрала для себе саме цирк?

– Був гіперактивною дити­ною, хотів займатися спор­том. Батьки водили мене на різ­ні гуртки – плавання, дзюдо… У Палаці спорту «Трудові резер­ви» у Львові побачив картин­ку: спортсмен робить сальто і напис «акробатика». Замучив тата, щоб мене туди завів. Є ві­део, де я, 13-річний, після чем­піонату Львівської області з акробатики даю інтерв’ю теле­баченню і розповідаю, що піс­ля спортивної кар’єри хочу пра­цювати у Цирку Дю Солей. Але шлях до мети зайняв десять ро­ків циркового життя.

До 21-го року я займався спортивною акробатикою. За­кінчив Львівську політехніку. З хлопцями зі спортшколи ство­рили колектив, «акробатичну четвірку». 2008 року виступали на чемпіонаті України. Там по­знайомилися з київським хо­реографом, який поставив нам цирковий номер, і ми поїхали з ним в Іспанію на цирковий фес­тиваль. Там підписали триріч­ний контракт із одним цирком.

Спортивні акробати – це го­товий «продукт» для цирку. Тіль­ки вдягни у циркові костюми, навчи усміхатися і – вперед. Ми шукали роботу на циркових фестивалях. Туди приїжджають директори циркових шоу і аген­ти. Працювали десять років з багатьма цирками світу.

– Як потрапили у Цирк Дю Солей?

– Чотири роки тому у Киє­ві був кастинг Цирку Дю Солей. Штаб-квартира Дю Солей – у Монреалі (Канада), а їхній кас­тинг-відділ виїжджає у столиці спортивних країн, шукає моло­дих спортсменів. Тривалий час ми з хлопцями не йшли на той кастинг, бо домовилися пра­цювати разом. У Дю Солей усі­єю четвіркою важко потрапити. Вони беруть артиста під кон­кретну позицію, тому хтось міг опинитися «за бортом». Але, відпрацювавши вісім років ра­зом, вирішили, що треба спро­бувати. Якщо комусь з нас при­йде пропозиція – шукати йому заміну і працювати далі.

Ми показалися на кастингу у Києві. І лише через два роки піс­ля цього зі мною зв’язалися з кастинг-дирекції Цирку Дю Со­лей і запропонували тренуваль­ний контракт. Мені пощасти­ло! Коли я сказав про це своїм хлопцям, ті спочатку засумува­ли. Бо якраз готувалися їхати у Німеччину на вигідний контракт. Але потім всі за мене порадува­лися і сказали, що від такої про­позиції не можна відмовлятися.
 

Продовження – у матеріалі «Наша програма має відкривати футбольний Мундіаль-2020» на сайті газети «Високий Замок».