Підготовка до вступу та ЗНО

Гуртки Малої технічної академії

 

Студентка ІАПО Марина Савчук: «Гандбол вимагає цілеспрямованості, психологічної витривалості, зібраності»

9 січня 2020, 09:12
Наталя Яценко, тижневик «Аудиторія»

Марина Савчук уже третій рік вивчає публічне управління та адміністрування в ІАПО. Поза тим дівчина тренується і виступає за новостворену гандбольну команду Львівської політехніки.

– Раніше Ви були гравчинею інших гандбольних команд?

– Я закінчила Львівське училище фізичної культури, де мене тренували мої теперішні тренери – Віталій Надич і Василь Козар. Вступити вирішила не до ЛДУФК, а до Політехніки – добре склала ЗНО і мала навчальні амбіції. На першому курсі грала за «Галичанку», потім відійшла від професійного спорту й займалася суто для себе. Я відвідувала секцію гандболу в Політехніці, виступала ж за Тернопільський національний педагогічний університет, який грав у вищій лізі. Коли на базі Політехніки створили дівчачу гандбольну команду, мені запропонували грати в ній.

– Розподіл гравців на центрального, лінійного, півсереднього, крайнього й воротаря здійснює тренер?

– Так, він бачить, у якому амплуа гравцеві виступати найкраще. Я зі самого початку перебуваю в позиції лінійного гравця: розігрую м’яч посередині поля, виконую штрафні кидки, відрізаю когось одного зі суперників, щоби моїй команді було легше нападати. Також я центральна в захисті.

– До того ж Ви – капітан…

– Так. У команді я найстарша за віком. Контроль, допомога – мої функції. Стежу, щоби команда була у зборі, відповідальна за організаційні моменти. Перед початком гри з капітаном команди-суперниці обмінюємося вітаннями і вибираю жереб – буде моя команда грати у захисті чи нападі. Останніми часами мені щастило витягувати захист – наша команда орієнтована на те, щоби спочатку захищатися, оскільки це дає змогу збити запал супротивника. Також даємо судді свої м’ячі на вибір – один буде задіяний у грі, другий лежатиме на суддівському столі як запасний.

– Гандбол є доволі активний вид спорту, навіть дещо агресивний – розіграш м’яча має бути непасивний, мають бути видимі спроби атакувати. Як вдається дівчатам проявляти себе?

– Агресивність, чи точніше жорстка спортивна поведінка, є в захисті, в нападі – активність. Якщо відбувається перепас м’яча між гравцями, нема кидка по воротах, то після шести передач суддя піднімає руку для попередження й згодом передає м’яч другій команді. Тому, щоб уникнути цього мініпокарання, потрібно повсякчас атакувати. Агресивність же зумовлена тим, що це контактний вид спорту, на відміну від, скажімо, баскетболу. Коли ми граємо на тренуваннях у баскетбол, то нам важко – ми звикли контролювати свого гравця, жорстко грати в захисті, щоб не дати забити гол. Гандбол вимагає цілеспрямованості, психологічної витривалості, зібраності. Також від нього багато травм. Хоч якщо тебе ще з дитинства навчили правильно приземлятися після кидка, обігрувати, то їх буде менше. Важливі й емоційні моменти під час гри й після неї – дівчата ж дуже емоційні. Їх враховує тренер – вирішує, коли взяти таймаут, зробити заміну, щоб на емоціях не наробити помилок.

– Як відновлюєтеся після гри?

– Відвідуємо сауну, більше відпочиваємо, спимо. Загалом намагаюся провести дозвілля так, як мені подобається, щоб заспокоїтися і налаштуватися на нові тренування. Добре, що після важких змагань вони будуть легкі.

– А як зазвичай відбуваються тренування?

– На них ми відпрацьовуємо кидки, у понеділок, вівторок, четвер – тренування ігрові, у середу – заняття з вибудови суто захисту. Не завжди можу відвідувати всі заняття. Ранкові тренування пропускаю через навчання. Ось тепер зостався місяць до сесії, тож треба подоробляти лабораторні, курсові. До того ж я є староста групи. Заохочую приходити на гандбол і викладачів – позитивна підтримка вболівальників сприяє виграшам.

– Із чотирьох ігор, які провела команда в чемпіонаті України, з ким було грати найважче?

– З лідером минулорічного сезону, чемпіоном вищої ліги – командою Тернопільського національного економічного університету. У перший день ми зіграли внічию, та другого дня поступилися: перебуваючи в ейфорії від першої гри, не налаштувалися на другу й було нам важко. Впливало ще й те, що їхня зала, порівняно з нашою, маленька. Гадаємо, що вдома нам буде грати легше – можна буде активізувати крайніх гравців. Матч-реванш відбудеться в лютому. А на початку грудня у спорткомплексі Львівської політехніки зустрічатимемося з командою з Кам’янця-Подільського. Супротивник дуже досвідчений, його гравці є старші, та однаково сподіваємося на добрий результат.