Запобігання поширенню коронавіусу 2019-nCoV

Реєстрація на творчі конкурси для вступу на базі ПЗСО

Дистанційне навчання на карантині: що думають студенти, школярі та їхні батьки

27 травня 2020, 10:11
Каріна Бучма, студентка групи ЖР22 ІППО

Як усі знають, у зв’язку з пандемією коронавірусної хвороби, школярам та студентам довелось практично весь весняний семестр навчатись дистанційно. А так як навчання вже майже підійшло до кінця, буде актуальним довідатися думки людей щодо такого досвіду. Для цього я провела опитування в онлайн режимі і дізналась, що думають школярі, студенти та їхні батьки про навчання такого типу.

Батьки

За результатами опитування, думки батьків розділились порівну. Однакова кількість відповідей щодо негативного ставлення до дистанційного навчання і така сама статистика у варіанту «позитивно». Почнемо з позитивних відгуків. На думку мами моєї подруги-першокурсниці, плюсами дистанційного навчання є: розвиток здатності самостійно здійснювати пошук та використання інформації; альтернативні канали комунікації; набуття навичок таймкіпінгу, адаптивності, самовдосконалення. Також з позитивних рис було вказано, що у дітей є більше часу, щоб приділяти увагу тим предметам, які їм більше потрібні, особливо у випускних класах. І з мінусів – технічна недосконалість та можливість легкого списування учнями. З мінусів вона наголосила на тому, що між студентом та викладачем тривалий зворотній зв’язок, тобто не завжди одразу студент отримує відповідь, навіть на якісь прості запитання, адже викладачі теж завантажені роботою і трохи складніше працювати у такому режимі.

Щодо негативних відгуків, то батьки обґрунтовували свої відповіді тим, що таке навчання не є ефективним, адже матеріал погано засвоюється, вчителі не вчать, а учні у свою чергу не хочуть вчитись. Крім того, підмітили, що відсутність живого спілкування та надмірне перебування в гаджетах теж є вагомими мінусами такого типу навчання.

Школярі

90% опитаних підлітків ставляться до дистанційного навчання нейтрально. З основних проблем вони виділили погане пояснення матеріалу і збільшену кількість завдань, але в той самий час терміни здачі робіт незмінні. Було зауважено, що дуже легко можна списати будь-яку роботу, виконання домашнього завдання не завжди стовідсоткове, бо учні часом просто не вважають це за потрібне. Також, усі 100% школярів відмітили, що, на їх думку, такий спосіб не є ефективним. Ніхто з опитаних не відзначив, що відноситься до дистанційного навчання позитивно.

Студенти

Більшість студентів ставляться до дистанційного навчання негативно, трохи менше респондентів налаштовані нейтрально, а тих, які відносяться позитивно, – найменше.

Розпочнімо з меншості. З позитивного студенти виділили такі аспекти: менше часу витрачається на дорогу, особливо це відчутно, якщо Ви з іншого міста; кожен вчиться самостійно, що є хорошою практикою. Також, на їх думку, вдома комфортніше, що забезпечує ефективність у навчанні. Крім того, студенти вказали, що загалом стало більше часу, адже окрім навчання та домашніх обов’язків немає звичних важливих справ (не враховуючи вільний час та дозвілля).

Натомість студенти, які ставляться до дистанційного навчання нейтрально, не виділили конкретно плюсів чи вагомих мінусів. Більшість з них підміили недостатній рівень організації навчальних середовищ та навчального плану.

І наостанок – студенти, яким зовсім не імпонує таких тип навчання. Хороших сторін вони не бачать, але конкретно розписали свою думку щодо негативних аспектів. От що вони писали: «Є предмети, з яких потрібний наочний візуальний приклад і більше можливостей безпосереднього контакту і співпраці студентів і викладачів. І, камон, від такої кількості проводження часу за комп’ютером скоро випадуть очі». Між іншим, я погоджуюся з цією думкою, мені часом також дуже бракує реального контакту та спілкування з викладачем, особливо важко мені дається вивчення іноземної мови дистанційно. Цього року я вивчаю французьку мову і, порівняно з осіннім семестром, зараз набагато складніше.

Крім того, ще були такі думки: «В такий спосіб, навчанню приділяється недостатня кількість уваги, як із сторони вчителів/викладачів та студентів/учнів», «Умови для навчання вдома в мене несприятливі. У моїй ситуації навчатись нормально фактично неможливо (мала дитина). Відсутність фізичного контакту призводить до того, що викладач просто читає щось, що йому захочеться, а виконання завдань при цьому не пояснюється», «Я навчаюсь на дизайні і для опрацювання певних дисциплін повинна бути хоча б студія, також дизайнерам потрібно більше стикатись з реальними речами, спілкуватись з людьми, що є обмеженим на дистанційному навчанні, і, звісно, організація нашого навчання дуже складна і не розроблена, дуже важко і незрозуміло», «Збільшилась легковажність викладачів, зменшився рівень якості освіти, не всі викладачі вміють користуватись ВНС та не всі стали проводити пари онлайн, зменшився час навчання через неможливість використання платформи Zoom довше, ніж 40 хв на заняття, проте підвищились вимоги до студентів одночасно з всіх предметів».

Ось такі думки мають студенти загалом щодо дистанційного навчання, але крім того, вони поділились ідеями як можна було б покращити процес навчання: «Для викладачів – більше акцентувати увагу на виконання завдань, а не викладені тільки матеріалу. Приміром, розібратися самостійно у задачах з математичного моделювання мікробіологічних процесів не так вже і легко. Окрім цього, можна було б акцентувати на одній платформі для викладачів, дуже незручно перемикатися з Zoom на MS Teams, з нього на Google Meets і тому подібне», «Взагалі, я не прихильник такого навчання, але можливо, якби все було більш систематизовано, створені зручні програми для цього, це б пом’якшило дискомфорт від такого навчання», «Було б непогано, якби викладачам провели навчальні курси з використання ПК і онлайн-платформ для навчання (Zoom, MS Teams тощо)».

Отож, можна зробити висновки, що думки в усіх різні, але переважають все ж негативні відгуки. І я так само скоріш негативно ставлюсь до дистанційного навчання. Як на мене, це в рази менш ефективно, немає чіткої організації та суттєво бракує живого контакту при викладенні матеріалу, оскільки онлайн пари є коротші, часом взагалі не проводяться і інформація таким чином менш деталізована або зовсім не подається. Хоча, з іншого боку таку ситуацію можна зрозуміти, так як ніхто не був готовий до такого навчання: ні навчальні середовища, ні викладачі, ні студенти.

Матеріал підготовлено у рамках проходження навчальної практики на кафедрі журналістики та засобів масової комунікації Інституту права, психології та інноваційної освіти. Керівник практики – к. філол. н., доцент кафедри ЖЗМК О.В.Гарматій.