Запобігання поширенню коронавіусу 2019-nCoV

Олімпіада (додаткові бали при вступі): реєстрація

 

«Що для вас свято Миколая?»: студенти Львівської політехніки діляться своїми думками

13 грудня 2019, 08:34
Марія Масюк, тижневик «Аудиторія»

А ви були чемні цього року? У дитинстві багато хто з нас із нетерпінням чекав це перше свято з плеяди різдвяно-новорічних. Вірили у святого Миколая чи ні, але сподівалися не на різочку, а на солодощі, садовину й подарунки під подушку.

Чи приходить він до гуртожитків чи винайнятих помешкань ми не знаємо, але знаємо точно, що це ще один не зайвий привід показати друзям і рідним, що ви їх любите й наповните їхнє буденне життя приємностями. Можна згадати про тих, хто на подарунки не сподівається: люди в лікарнях, притулках, геріатричних пансіонатах. У такий спосіб станемо самі святими Миколаями. Адже пам’ятаєте, з чого все починалося і яка суть цього дня? Святий Миколай має прототип, який справді колись жив і дарував подарунки бідним людям. До слова, Миколай, крім покровительства сиріт та нужденних, ще захищає моряків, мандрівників і купців.

Якщо говорити про доброчинність, то тут не йдеться про матеріальне. У сиротинцях дітям частіше потрібна моральна та психологічна допомога, вони потребують навичок соціалізації. Адже буває, коли виходять з інтернатів, то не вміють робити банальних речей. Якщо ж і можете допомогти коштами, то є ще одна, мабуть, найважливіша допомога – медична. Щодо дорогих подарунків, то цього, як на мене, робити не варто. Діти часто не розуміють вартості, вони не заробляють і ця річ може бути не така цінна для них. Та і, зрештою, інтернат – це місце, де немає особистих речей.

До дня святого Миколая лишилися лічені дні. Тож згадуйте всі свої вчинки, чекайте свята та вдалого завершення сесії.

Людмила Шолодко, студентка третього курсу Інституту гуманітарних та соціальних наук:
«Уперше буду помічницею святого Миколая»

Святий Миколай приходить до мене досі, але вже настав момент, коли ним можу бути я. В дитинстві, в ніч на 19-е грудня я лежала, намагаючись не заснути й чекала, доки мені принесуть подарунок, але ніколи не дивилася, що там. Нині ж я готую подарунки своїм батькам і друзям, із якими живу. А цього року вперше буду помічницею Святого Миколая у доброчинній акції «Миколай про тебе не забуде», де ми даруватимемо радість діточкам, які так хочуть вірити в диво.

Михайло Сокульський, студент п’ятого курсу філологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка:
«Потребую бути Миколаєм»

Останнім часом до мене Миколай приходить нечасто. Ну, мандаринки, цукерки, шкарпетки й тому подібне. Не конче того потребую. Зате потребую бути Миколаєм для батьків і дарувати їм щось потрібне й приємне. Раніше брав участь у доброчинності та їздив зі сценкою до свята в сиротинець. У майбутньому хотілося би займатися доброчинністю теж. У Миколая свого часу вірив, і ця віра вивітрилася якось сама. Наразі не маю особливих планів.

Андрій Качан, студент шостого курсу Інституту будівництва та інженерних систем:
«Збираємось родиною»

Зазвичай на Миколая збираємось у родинному колі, якщо є така можливість. Обмінюємося подарунками. Торік я теж отримав подарунок – багато корисних повсякденних речей та теплий одяг. Цьогоріч планую подарувати бабусі дуже класний гаманець. Для мами підготував (уже другий рік поспіль) чохол для телефона. Бо обслуговування, після того, як я купив їй телефон, лежить на мені.

Мар’яна Коваленко, студентка третього курсу Інституту права, психології та інноваційної освіти:
«Торік відвідала малозабезпечену родину»

Коли була маленька, з нетерпінням чекала святого Миколая. На початку грудня писала листа й увесь місяць намагалася бути чемною. 18 грудня було складно заснути: я чекала Миколая. Це свято й досі асоціюється в мене з чимось казковим. Стосовно доброчинності, то завжди долучаюся до різних акцій, які допомагають дітям. Зокрема у Львові існує крута ініціатива «Миколай про тебе не забуде». Торік відвідала малозабезпечену багатодітну родину. Діти раділи, розповідали вірші. Мені було радісно, бо ми зробили комусь свято.