Запобігання поширенню коронавіусу 2019-nCoV

Олімпіада (додаткові бали при вступі): реєстрація

 

Науково-дослідна діяльність Львівського політехнічного інституту в середині 1960-х – 1970-х роках

11 грудня 2019, 09:46
Ростислав Мельник, кафедра ІМКС Львівської політехніки

У другій половині 1960-х – 1970-х рр. принципи й підходи до організації науково-дослідного процесу у Львівському політехнічному інституті не зазнали особливих змін. Як і в попередні роки, науково-дослідна робота проводилися колективами професорсько-викладацького складу кафедр, держбюджетних і госпрозрахункових лабораторій Науково-дослідного сектора.

Дослідження проводилися у рамках 58 спеціальностей і напрямів: енергетики, радіотехніки, машинобудування, геодезії, будівництва, хімічної і нафтової промисловості, електрофізики та ін. Осередками науково-дослідних робіт були кафедри, комплексна проблемна хімічна лабораторія, 2 держбюджетні, 4 галузеві лабораторії та госпрозрахункові лабораторії (їх кількість залежала від обсягів договірних робіт, станом на 1972–1973 рр. в інституті діяли 56 госпрозрахункові лабораторії), кафедральні науково-дослідні групи (їх кількість також не була сталою): технології в’яжучих речовин і скла, технології кераміки і вогнетривів, загальної і неорганічної хімії, пластмас, електричних машин і апаратів, деталей машин і наукового комунізму (станом на 1972–1973 рр.).

Проблемна комплексна хімічна лабораторія синтезу нових матеріалів складалася із 3-х окремих лабораторій: 1) синтезу органічних перекисних сполук для отримання еластомерів та виробів із них (керівник – проф. Т. Юрженко), 2) піролізу й окислення вуглеводнів з метою отримання мономерів та продуктів для синтезу (керівник – проф. Б. Гриненко), 3) синтезу фізіологічно активних речовин (керівник – доц. Б. Болдирєв).

Лабораторія одночасної передачі електричної енергії постійним і змінним струмом загальними лініями передач (керівник – проф. Г. Денисенко, у 1970-х рр. – доц. Г. Генріх) займалася дослідженням проблем одночасної передачі електричної енергії. Лабораторія напівпровідникових матеріалів і пристроїв (керівник – проф. А. Сандулова) розробляла методи і технології вирощування напівпровідникових монокристалів та епітаксіальних плівок та створювала на їх основі напівпровідникові пристрої.

Галузева лабораторія електронного вимірювального приладобудування й обробки інформації (керівник – проф. Б. Швецький) займалася дослідженням і розробкою гідроакустичної апаратури, дискретної вимірювальної техніки, апаратури часу й частоти, систем обробки інформації і кібернетичних пристроїв. Галузева лабораторія автоматики й автоматизованого електроприводу (керівник – проф. Т. Губенко, згодом – ст. наук. співроб. А. Дьомін) спеціалізувалася на створенні пристроїв і засобів автоматики, вирішенні комплексних завдань з автоматизації електроприладів, розробці спеціальних електричних машин для автоматизації технологічних процесів виробництва. Галузева лабораторія економіки промисловості й організації виробництва (керівник – проф. В. Бородкін) розробляла проблеми економіки й організації виробництва у машинобудівній, приладобудівній, енергетичній, хімічній та нафтохімічній промисловості. У 1972–1973 рр. лабораторію було реорганізовано у відділ економіки, до складу якого ввійшли 4 науково-дослідні лабораторії. Галузева лабораторія з вивчення атмосферних впливів на геодезичні вимірювання (керівник – проф. М. Мігаль) досліджувала вплив земної атмосфери на результати геодезичних вимірювань.

1973 р. відділ електронного вимірювального приладобудування було реорганізовано в Особливе конструкторське бюро електронної вимірювальної й обчислювальної техніки у складі Науково-дослідного сектору. Наукове керівництво бюро здійснював проф. Б. Швецький. До його складу входила галузева науково-дослідна лабораторія електронного вимірювального приладобудування й обробки інформації Комітету стандартів, мір та вимірювальних приладів СРСР. Штат працівників бюро налічував 448 осіб, з яких 139 наукових співробітників та інженерів. У науково-дослідних роботах підрозділу брали участь 17 сумісників із професорсько-викладацького складу та 40 студентів старших курсів.

У 1971–1972 рр. участь у науково-дослідній роботі інституту брали понад 8 000 осіб, зокрема 1 204 осіб професорського-викладацького складу, 1 237 штатних співробітників науково-дослідних лабораторій і кафедральних науково-дослідних груп, 306 аспірантів та 5 500 студентів.

З кожним роком зростала також значимість науково-дослідних робіт, які виконувалися в інституті. Значне зростання їх обсягу ілюструють статистичні відомості за період з 1965 до 1970 р.: у 1965 р. загальна вартість виконаних робіт становила 2 194 000 карб. (352 000 карб. – держбюджетна тематика, 1 842 000 карб. – госпрозрахункова тематика), у 1970 р. – 4 453 900 карб. (361 800 – держбюджетна тематика, 4 092 100 карб. – госпрозрахункова тематика). Особливо стрімко зростав обсяг виконаних госпрозрахункових робіт. У 1971 р. їхня вартість становила 4 860 000 карб. У 1972 р. вона зросла до 5 304 000 карб. У 1976–1977 рр. в інституті було виконано держбюджетних і госпрозрахункових науково-дослідних робіт на загальну суму 8 400 000 карб.

У другій половині 1960-х – 1970-х рр. науково-дослідна діяльність Львівського політехнічного інституту значною мірою узгоджувалася та здійснювалася у рамках республіканських, регіональних і відомчих планів економічного розвитку, а також наукових планів Всесоюзної та Республіканської академій наук. Такий підхід до організації науково-дослідної діяльності за пріоритетністю та важливістю робіт для економіки країни зберігався в інституті і в 1970-х рр. Так із загальної кількості тем, які виконувалися у вузі у 1970 р., за окремими постановами Уряду СРСР, а також за тематикою координаційних планів Державного комітету Ради Міністрів СРСР з науки й техніки, Республіканського плану розвитку народного господарства, плану АН УРСР і відомчого плану впровадження нової техніки й технологій Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти УРСР розроблялися 49 тем. У цей же час за кафедральними й індивідуальними планами в інституті виконувалися 619 робіт, які були темами кандидатських і докторських дисертацій.

У першій половині 1970-х рр. дослідження в інституті проводилися за такими основними напрямами.

  1. Економіка. Увагу науковців було зосереджено на вивченні продуктивних сил, організації промислового виробництва, розробці автоматизованих систем управління військами.
  2. Радіоелектроніка й приладобудування. Науково-дослідні роботи стосувалися таких проблем: розробка теорії створення швидкодіючих чутливих електронних вимірювальних, аналітичних та обчислювальних приладів; розробка та конструювання телерадіоапаратури й електронних приладів; розробка технології одержання нових напівпровідникових матеріалів і виготовлення на їх основі напівпровідникових приладів.
  3. Енергетика й електрообладнання. Напрям включав такі проблеми: розробка теоретичних положень із створення безконтактних систем управління електроприводами, вивчення економічних методів передачі електроенергії на далекі відстані, плавлення ожеледі на дротах і тросах ліній передач, розробка та дослідження скляних ізоляторів.
  4. Хімія та хімічна технологія. Науково-дослідні роботи проводилися у рамках таких проблем: розробка наукових основ управління технологічними процесами переробки пластмас та одержання термостійких полімерів; пошуки методів створення нових видів барвників, плівкоутворювачів та дубителів для легкої промисловості; розробка ефективних каталізаторів для азотної промисловості; дослідження процесів й створення апаратів для хімічної промисловості; створення ефективних методів одержання мономерів; вдосконалення способів розподілу вуглецевоводневих сполук.
  5. Машинобудування і металообробка. Проблематика науково-дослідних робіт була такою: аналіз і синтез вібраційних процесів і машин; створення ефективних автоматизованих пристроїв для дослідження сплавів постійних магнітів; вдосконалення конструкцій автомобілів, покращення їх тяглових та швидкісних якостей, підвищення паливної економності, безпеки й довговічності; динаміка, стійкість та надійність промислового обладнання.
  6. Будівництво й геодезія. Наукові дослідження проводилися з метою покращення якості будівельних матеріалів і виробів, розробки нових будівельних конструкцій та ефективних методів їх підсилення. Окремий аспект становило вивчення атмосферного впливу на геодезичні вимірювання.

Характерними рисами науково-дослідної роботи Львівського політехнічного інституту у друг. пол. 1960 – 1970-х рр. були розбудова і вдосконалення діяльності науково-дослідних структур закладу, розширення і зміцнення наукових контактів і співпраці з науково-дослідними установами й організаціями різного рівня (на сер. 1970-х рр. інститут підтримував контакти з 37 закладами АН СРСР та 18 АН УРСР, а також з більш ніж 200 підприємствами країни), активне впровадження результатів науково-дослідних робіт у промисловість і виробництво. Їхній високий рівень було підтверджено численними нагородами й відзнаками на різноманітних міжнародних виставках і презентаціях.