8 грудня відзначаємо День заснування Товариства «Просвіта», основною ідеєю якого була сприяння єдності українського народу. За понад 150 років існування ця організація переживала різні історичні періоди. Саме досвід «Просвіти» прислужився справі самоусвідомлення, самоідентифікації українців, реалізації національної ідеї, основою якої стало проголошення нашої Незалежності. Понад тридцять років у нашому університеті провадить діяльність Товариство «Просвіта» ім. Т. Г. Шевченка Львівської політехніки – громадська організація культурно-освітянського спрямування. Головою ради цієї організації є докторка технічних наук, професорка Христина Василівна Бурштинська.
Юрій Бобало, ректор Національного університету «Львівська політехніка»:
Таких постатей, як Христина Василівна Бурштинська ― одиниці. Вважаю, що Львівській політехніці й усім нам пощастило жити і працювати в один час із такою непересічною особистістю.
Христина Василівна отримала державну нагороду ― орден Княгині Ольги ІІІ ступеню. І це справді заслужена відзнака, адже її вручають за визначні заслуги в державній, виробничій, громадській, науковій, освітянській, культурній, благодійницькій та інших сферах суспільної діяльності.
Христина Василівна ― успішна науковиця та викладачка. Її знання і досвід є цінним фундаментом, на якому розвивається геодезична наука в нашому університеті. Величезна кількість студентів, аспірантів, молодих науковців, яких підготувала професорка, є свідченням того, що завдяки старанній та відданій праці таких людей як Христина Василівна, можна говорити про якісний поступ освіти в Політехніці.
Мабуть, немає політехніка, який не знає про неосяжно величезний внесок, який безнастанно робить Христина Бурштинська в громадську та просвітницьку діяльність Політехніки. Її словами, думками, ідеями десятиліттями надихаються студенти, викладачі та інші працівники нашого університету. Кожен, хто хоча б раз мав нагоду почути виступи Христини Василівни, оцінив глибину її слова, емоції, якими по-особливому заряджає й назавжди пам’ятатиме, що поезія Шевченка звучить лише так велично, а думки Франка западають в серце і будять дух до подальшої дії…
Впевнений, що Політехніка в багатьох напрямах досягає висот саме завдяки тому, що в нас так активно діє Товариство «Просвіта» під багатолітнім очільництвом Христини Василівни. Жодні теоретичні знання, жодна практика не матиме значення без належного рівня культури та просвітництва. Тож щиро дякую Вам, Христино Василівно, за те, що так віддано духовно розвиваєте наш університет!
Ірина Ключковська, директорка Міжнародного інституту освіти, культури і зв’язків з діаспорою:
Не шкодуймо добрих слів для наших друзів! Здавалося б, це так просто! Але чому ми так нечасто це робимо? Забуваємо? Часу бракує? Чи просто не задумуємося над тим, що інколи так бракує любові, вбраної в слово.
День «Просвіти» ― це саме той час, коли захотілося подарувати оте «єдине, теплеє слівце» нашій дорогій Христині Бурштинській, яка поруч із нами вже не одне десятиліття; яка в складних ситуаціях не дала нам розсваритися, розгніватися; яка дипломатично горнула нас до купи, створивши спільноту однодумців.
Якою ж Ви є, пані Христино, для нас? Професоркою з дуже складною сферою наукових інтересів і водночас «іконою стилю» ― завжди елегантною, вишуканою, сучасною.
Поетичною душею, яка творить глибокі тексти і заразом є чорноробом, що за предківським покликом занурює руки в батьківську землю й гарує. І вона, ця землиця, щедро обдаровує Вас своїми плодами.
Науковицею, яка заглиблюється у складні фотограмметричні методи дослідження земної поверхні, будує цифрові моделі рельєфу, а згодом із легкістю випікає смачнющі торти, ліпить вареники і скликає на гостину друзів.
Блискучою лекторкою для студентів і дбайливою дружиною, чудовою бабусею, яка вміє для улюбленого внука зробити королівський дарунок – повезти його до Великої Британії, аби юнак світ пізнавав.
«Заговори, щоб я тебе побачив», ― сказав Сократ. Справді, коли Ви мовите, дорога наша пані Христино, відкривається справжня глибина Ваших думок, ціннісне сприйняття світу, позиція сильної натури, любов до України, до людей, до нас, Ваших друзів.
Чому ми це пишемо? Бо всі разом, просвітяни та просвітянки, хочемо подарувати Вам у цей непростий час, коли не маємо змоги зустрітися, краплинку радості й щастя.
Любимо Вас!
Надія Любомудрова, заступниця голови Товариства «Просвіта» Львівської політехніки:
Минає рік, як у Видавництві Львівської політехніки вийшла книга «Товариство, яке змінило Політехніку». Історія нашої «Просвіти» задокументована в спогадах і світлинах, історія, яку сьогодні асоціюю з іменем професорки інституту геодезії, багаторічної очільниці нашої громадської організації, феноменальної Жінки, у якої вчуся життєвих істин впродовж не одного десятиліття, ― Христини Василівни Бурштинської. Саме її харизма, сповідування високих моральних чеснот, служіння невтомною працею і в науці, і в громадській роботі, і в патріотичному вихованні студентства ― яскравий приклад того, яких лідерів потребує Україна сьогодні. Нам, просвітянам Львівської політехніки, пощастило мати таку Лідерку. Чи то культурно-просвітницька поїздка рідним краєм, чи урочисті академії до знаменних дат, чи закличне мудре слово боронити державність, ― ініціаторкою і натхненницею є пані Христина.
З особливим трепетом пригадується незабутня виставка вишиванок різних регіонів України з приватної колекції Христини Василівни, яку ми організовували в 2013 році. Викладаючи на манекени різнобарвне шитво, ми з Іриною Ключковською слухали цікаві історії кожного строю, усвідомлюючи, до яких скарбів торкаємося. А може, ще вдасться повторити цю подію для нової генерації політехніків?
Сьогодні вчимося жити в інших умовах, коректувати плани, переносити поїздки, зустрічатися не в кав’ярнях, а на онлайн-платформах, тому таким безцінно дорогим стає живе слово, яким Христина Василівна вміє співпереживати і співчувати, підтримати і заспокоїти, обдарувати, і наснажити. Тож із особливим передчуттям очікую наших засідань, де впевнено звучить голос пані Бурштинської: «Товариство, тримаймося, шануймося!»
Галина Захарчин, професорка кафедри менеджменту персоналу та адміністрування Інституту економіки і менеджменту, голова комісії з питань етики та дисципліни Університету:
Із Христиною Василівною я вперше зустрілася у липні 1999 року під час поїздки «Марш на Схід», яку від Політехніки організував профком разом із «Просвітою». Це була поїздка в козацький край ― Запоріжжя до козацьких святинь. Перше враження про Христину Василівну ― це жінка, в якій промінь очей передавав мудрість, велична постава ― благородство, слово ― захоплення.
Власне, хочу сказати про Слово Христини Василівни, бо в усіх мандрівках і подорожах воно звучало з її уст неповторно і завжди майстерно передавало емоції. Це було слово розважливе і мудре, слово будительське, слово жартівливе, щемливе, інтонаційно багате на різні відтінки й почуття, яке нікого й ніколи не залишало байдужим.
Дорогою до Запоріжжя Христина Василівна виступала в кожній місцині, де ми зупинялися біля пам’ятника Т. Шевченку. І тоді її слово було запальне, пробуджувало національну свідомість; люди випростовували плечі і піднімали голови. Вони прозрівали і Схід пробуджувався!
Мандрівне просвітництво ми поширювали і за межі України. Христина Василівна завжди тематично й концептуально продумувала все до найменших дрібниць. У Польщі на могилі Михайла Вербицького ми вшановували пам’ять композитора. І звучало слово Христини Василівни, слово-реквієм, стишене і сильне. У селі Пикуличі на військовому цвинтарі, де поховані воїни УГА та УНР, звучало слово-заклик «Не забудемо»! І вже інша емоційність слова була в Кракові, коли Христина Василівна розказувала цікавинки про життя багатьох відомих українців і цитувала ліричні вірші Б. Лепкого. А скільки цікавого ми дізналися про В. Стефаника і С. Крушельницьку! Якими цікавими тональностями передавала Христина Василівна зустрічі В. Стефаника і С. Крушельницької, які кокетливі нотки звучали в її оповідях, як блищали її очі, коли вона провадила нас до знаменитої богемської кав’ярні «Под зельоним бальонікем», де свого часу пили каву В. Стефаник і С. Крушельницька під мелодійне поцокування старого годинника. Час спливав, але Слово залишилося. Це слово Христини Василівни, яка для мене є авторитетом Духу, Слова й Чину.
Корнилій Третяк, директор Інституту геодезії:
Христина Василівна ― яскрава й багатогранна особистість. Хотів би акцентувати на чотирьох ключових аспектах: наукова, педагогічна, громадська діяльність та її внутрішній світ.
Внутрішній світ Христини Бурштинської ― це душевне тепло, яким вона ділиться, щирість і готовність завжди прийти на допомогу молодим науковцям, аспірантам, студентам.
Неодноразово був свідком, коли Христина Василівна, консультуючи студентів, одразу цікавилася їхнім життям, старалася допомогти порадою. Зрештою, багато студентів, аспірантів приходять до неї за мудрим словом у різних ситуаціях.
Христина Василівна, окрім Львівської політехніки, викладає і в університетах Польщі. І там вона також активна ― до всього ставиться виважено і відповідально. Кількість студентів цих вишів, які записуються до неї на дипломне проєктування, не менша, ніж в польських професорів.
Щодо наукової діяльності, то Христина Василівна знана в Україні в галузі дистанційного зондування землі, також активно розвиває тему моніторингу зміни лісового покриву на Західній Україні. Важливо й те, що старається долучити до цієї тематики молодь і сама організовує польові виїзди, постійно консультує студентів та аспірантів, як це проводити. Професорка володіє досить складними програмними продуктами і навчає цьому молодь.
Про педагогічну майстерність свідчить низка навчальних посібників, підручників, які видала Христина Бурштинська. А також ― надзвичайно цікаві лекції та консультації, які мають неабиякий попит серед студентства.
Громадська робота ― не менш вагома в житті нашої колеги, аніж все інше, чим займається. Христина Бурштинська ― багаторічна очільниця Товариства «Просвіта» в нашому університеті, ініціаторка різноманітних акцій, вечорів.
Її таланти і вміння поєднати це все з родинним життям, ― вражають!
Степан Шалата, директор Народного дому «Просвіта» Львівської політехніки:
Ми знайомі з Христиною Василівною з початку 1990-х років, коли вона очолила Товариство «Просвіта» у Львівській політехніці. З того часу тісно співпрацюємо. Це ― людина з великої букви. Її безмежний світогляд і невтомна працьовитість ― вражають і надихають.
Завжди раджуся із Христиною Василівною, готуючи масштабні заходи, багато в неї почерпаю в творчому плані. На початках просвітянка чимало допомагала в написанні сценаріїв наших вечорів.
Як голова Товариства «Просвіта» Христина Бурштинська надзвичайно багато зробила і продовжує робити. Це, беззаперечно, має велике значення для нашого університету. За ініціативи просвітянки в Політехніці організовують безліч важливих заходів: Шевченківські вечори, де просвітянка майже завжди виступає із доповіддю, студентські читання Шевченкової поезії «У вінок Кобзареві», вшанування жертв Голодомору, роковини підняття прапора, акції до Дня Незалежності ― жодні знаменні дати не проходять без участі «Просвіти».
Із великою повагою і шаною ставлюся до Христини Василівни. Вона завжди толерантна, врівноважена. Надзвичайно вдячний за багаторічну дружбу і підтримку діяльності Народного дому «Просвіта».
