Нині світ стає дуже близький і без знання іноземних мов люди почуваються не цілком комфортно. Одні вивчають їх для навчання або роботи за кордоном, інші використовують іспити як стимул для вивчення мови, третім необхідний сертифікат для успішної кар’єри чи захисту дисертацій.

Про англомовні навчальні програми і нові дисципліни не раз йшлося на Вченій раді університету. Є й наказ ректора про складання плану заходів в інститутах стосовно запровадження англомовних освітніх програм та читання англійською мовою окремих навчальних дисциплін, зокрема й для українських студентів. Нині спостерігаємо системні позитивні зрушення в цьому напрямі.

– Для цього є кілька причин, – вважає проректор з науково-педагогічної роботи з міжнародних зв’язків професор Юрій Рашкевич. – Якщо раніше наші студенти навчалися за кордоном, то закордонні у нас – ні, бо ми не мали ні англомовних програм, ні викладачів, готових до такого викладання. Та навчання іноземних студентів для нас дуже важливе з комерційної точки зору. Наразі студенти-іноземці, які хочуть навчатися у нас, увесь рік вивчають українську мову на підготовчому факультеті, а це і трата часу, і додаткові витрати. Ми свого часу (років 15 тому) мали групу студентів із Лівану, які навчалися на бакалавраті за напрямом «Комп’ютерні науки і комп’ютерна інженерія» (спільна програма). Спочатку було 12 студентів. До кінця дійшло шестеро, які закінчили ще й магістерку. Тобто практика підготовки студентів англійською мовою у нас є. Оскільки далі такого запиту не було, то навчати поодиноких студентів ми не могли. Торік відновили підготовку іноземців. Маємо групу (здебільшого – студенти з Єгипту), яка навчається за англомовною програмою в Інституті інженерної механіки та транспорту за напрямом «Механічна інженерія». Цього року там додалася ще одна група іноземців за напрямом «Механічна інженерія» та група за напрямом «Будівництво». Аби вони не почувалися чужими у нашому соціумі, вилучаємо у них деякі непрофільні предмети і за рахунок цього викладаємо їм українську мову.

Хоча викладання окремих дисциплін англійською мовою нині в Політехніці ще не стало нормою, та окремі інститути, як бачимо, таке вже практикують. Серед ініціаторів – Інститут економіки та менеджменту, де викладачі читають лекції англійською зацікавленим студентам (паралельно й українською).

– Для нас це дуже актуально, оскільки беремо участь у програмі «Еразмус+», що передбачає мобільність студентів, бо Європа зараз вимагає повноцінний, з обох сторін, обмін студентами і викладачами, – продовжує Юрій Михайлович. – Цього року ще «житимемо» за старими правилами, а надалі цю паритетність будемо активно підтримувати. Але для того маємо допомогти викладачам вивчити англійську мову. Нині вони її вивчають в Інституті післядипломної освіти. Для них це важливо ще й тому, що нове положення про присвоєння вчених звань передбачає наявність міжнародного сертифікату В2, а це достатньо серйозний рівень. Кафедра іноземної мови працює над тим, щоб отримати право присуджувати міжнародні сертифікати нашим викладачам і студентам, що значно здешевило б для них цю процедуру. Крім цього, важливою є і навчально-методична підготовка. У цьому плані нині всіх дуже виручає інтернет, однак ми теж маємо в найкоротші терміни підготувати англійською мовою свою фундаментальну навчально-методичну літературу для англомовних навчальних програм і окремих курсів.

– Інститути до цього готові?

– По-різному. Одні інститути більш готові, інші – менше. Наше завдання – працювати на імідж університету, адже англійська мова в українських вишах має стати буденною справою. В Європі, за влучним виразом професора Ганса Кайзера, проректора Віденської політехніки, вона нині «не є іноземною». В Європейському просторі вищої освіти перед студентами стоїть завдання вивчення двох іноземних мов. Поляки, наприклад, вже свої навчальні програми переробляють, англійська там є обов’язкова, а другу студенти обирають самі.

– Чи готові в Політехніці до екстремальних випадків?

– Як свідчить практика – так. Минулого року 13 студентів з Іраку через події на сході перевелися до нас після першого року навчання англійською мовою в магістратурі у Донецькому національному технічному університеті. То був дуже спеціальний випадок, адже вони самі захотіли продовжити навчання у нас. До речі, в Іраку магістерська підготовка розрахована на два роки, тоді, як наша – на півтора. Викладачі кафедр електронно-обчислювальних машин ІКТА і електричних систем та мереж ІЕСК підготували для них індивідуальну навчальну програму (10 магістрів – в ІКТА, 3 – в ІЕСК). Магістранти успішно виконали свої кваліфікаційні роботи, захистили їх і навіть один продовжив навчання в аспірантурі. Процес реалізації англомовних програм, як мовиться, пішов та все залежатиме від попиту студентів. Ми ж зі свого боку нині маємо викладачів, які це можуть робити, методичний матеріал для перших-других курсів. Для старших – напрацьовуємо. Нам важливо, щоб у Львівській політехніці найближчим часом англійська мова також «перестала бути іноземною».