Кафедра ІВТ Львівської політехніки
студенти

В ефірі програми «Доброго ранку, Львове» – Юрій Хома, керівник програми «Робототехніка», Data Science Lead в компанії Sciforce Solutions, викладач Львівської політехніки, і студенти кафедри інформаційно-вимірювальних технологій Університету Ростислав Брийовський, Віталій Бридінський, Михайло Гапоненко та Ігор Назаркевич.

– Ну що ж, хлопці, я вже анонсувала, що ви є майбутнім у нашій реальності. Ви люди, які працюють зі Штучним інтелектом. Все правильно, нічого не переплутала? Розкажіть більше про ваш винахід, який ви принесли у студію. Для мене це щось за межами фантастики. Ця річ вміє зчитувати думки, уявляєте собі, глядачі? Як це працює, розкажіть?

– Наш шолом знімає електричну активність мозку, так звану енцефалограму. Далі оброблені дані за Bluetooth-протоколом передаються на ноутбук. Далі ми тренуємо наш так званий Штучний інтелект: ми концентруємо нашу думку на тому, щоб машинка їхала вперед, – і в той час наш мозок видає певні імпульси. Коли нейронна мережа вже натренована і проходять ті самі імпульси, що були під час тренування, це вже сприймається як команда «Вперед».

– Бачили наші глядачі відео. Власне, пристрій в руках нашого гостя – це шолом, Штучний інтелект, який вдягають на голову. Можете продемонструвати? Він потребує довгого налаштування, тому ми сьогодні показуємо відео. І шолом керує цим авто, яке так само перебуває в нас у студії. Коли ви даєте команди, ви думаєте чи проговорюєте команди вголос?

– Ми думаємо. Але інколи сигнали є дуже слабкі – і ми підсилюємо м’язами. Можна закривати очі, і це підсилює команди.

– Тобто ви думаєте «Вправо», «Вліво», чи як?

– В нас є чотири команди: «Вперед», «Назад», «Вправо», «Вліво». Дані передаються як команди за тим же Bluetooth-протоколом з ноутбука на міні-комп’ютер, який вмонтований в нашу машинку (Raspberry pi 3), а до нього підключений драйвер двигуна, який відповідає за рух «Вперед», «Назад», і серводвигун, який відповідає за повороти.

– Для мене це щось нереальне. Це студенти самостійно зробили?

– Я б сказав, що це унікальна група, студенти, які одне одного доповнювали (були такі, хто краще розбирається з апаратною частиною, інші – з програмуванням, з алгоритмами). Така комплексна робота, яка стала для них бакалаврською роботою.

– А скільки часу зайняла розробка проекту?

– Приблизно півтора місяця. Ми продуктивно працювали. Були такі дні, що ми приходили о 8:30 і виходили з університету разом зі сторожем.

– Ви молодці! От мені цікаво, чи буде мати цей винахід майбутнє? Я так розумію, це тільки початок. Ваш Штучний інтелект можна розвивати, удосконалювати, і меж, напевно, немає?

– Наший проект не є завершеним. Нам ще є над чим працювати. Ми ще будемо його доповнювати. Можливо з’являться якісь нові ідеї, тоді втілюватимемо їх у життя.

Повний текст і відео – на сайті програми «Робототехніка» у Львівській політехніці.