Михайло Братичак, завідувач кафедри ХТНГ Львівської політехніки
Василь Шевчук

У липні цього року виповнилося 90 років видатному вченому, заслуженому діячу науки й техніки України, академіку Української нафтогазової академії, дійсному члену Наукового товариства ім. Т. Шевченка професору Василю Устиновичу Шевчуку.

Василь Шевчук народився 13 липня 1928 року в с. Мізякові Калинівського району на Вінниччині. Навчання розпочав у сільській неповно-середній школі, згодом перейшов до Калинівської середньої школи, по закінченні якої став студентом Львівської політехніки. Закінчив її з відзнакою, отримавши спеціальність «Хімічна технологія переробки нафти та газу». Далі була аспірантура, де досліджував хімічну переробку природного газу. Тоді ж з метою проведення дослідних робіт із розробки нових технологічних процесів, зокрема процесу одержання ацетилену з природного газу, у Бориславі створено філію науково-дослідного інституту органічної хімії й технологій. Міністерство хімічної промисловості рекомендувало молодого науковця на посаду заступника директора інституту з наукової роботи. Василь Шевчук створив там і очолив великий колектив молодих і здібних науковців та інженерів, які плідно працювали в галузі хімії й технології органічних речовин.

Паралельно захистив кандидатську, а згодом і докторську дисертації, йому надали вчене звання професора. 1978 року вчений повернувся до Політехніки на посаду завідувача кафедри аналітичної хімії. Потім очолював кафедру хімічної технології переробки нафти та газу. Наприкінці дев’яностих доля закинула його до відкритого акціонерного товариства «Галол». Працюючи там провідним спеціалістом, не поривав зв’язків із Політехнікою: керував науково-дослідними роботами своїх учнів та аспірантів, а вже 2000 року повернувся на кафедру хімічної технології переробки нафти та газу, де йому запропонували посаду професора.

Свою наукову діяльність Василь Шевчук розпочав ще у студентські й аспірантські роки. Тоді він досліджував закономірності реакцій піролізу та окиснення вуглеводнів та їхніх галогенопохідних, і на цій основі розробляв нові технологічні процеси. Згодом спільно зі своїми учнями виконав теоретичну працю в галузі термодинаміки та кінетики хімічних реакцій, розробив нові методи розрахунку ентропій хімічних сполук. Запропоновані методи розрахунку ентропії активації і, відповідно, предекспоненціальних множників, утворили окремий розділ курсу хімічної кінетики бімолекулярних процесів. Він також фундаментально досліджував кінетичні закономірності й механізм високотемпературних гомогенних реакцій окиснення й піролізу вуглеводнів.

Науковці разом з Василем Шевчуком вивчили закономірності фізичних явищ процесу горіння попередньо перемішаних і нагрітих до високих температур вуглеводнево-кисневих сумішей – самозапалення, проскоки й закиди полум’я, розповсюдження полум’я в турбулентному потоці; встановили закономірності протікання хімічних реакцій і фізичних явищ процесу неповного горіння вуглеводнів з киснем, що допомогло розробити теоретичні основи та математичну модель високотемпературних гомогенних процесів одержання ацетилену й етилену з вуглеводневої сировини.

Під його керівництвом розроблено новий оригінальний процес одержання ацетилену оксидаційним піролізом природного газу. Група науковців під його орудою сконструювала промислові реактори піролізу, які за своєю продуктивністю були вдвічі потужніші, ніж закордонні. Їх впровадили в п’яти виробництвах на території колишнього СРСР. Винаходи запатентовано в Румунії, Англії, Німеччині.

На основі проведених досліджень розроблено й захищено авторськими свідоцтвами нові методи одержання багатотоннажних продуктів органічного синтезу ціанистоводневої кислоти тощо. Більшість цих процесів теж пройшли випробовування на дослідних установках країни.

Василь Шевчук спільно з колективом науковців створив ще один напрям наукових досліджень, внаслідок яких розроблено технологію каталітичних процесів переробки вуглеводневих газів (природного, супутнього нафтового, нафтозаводських газів та газів коксування вугілля й сланців). Ця розробка стала основою для одержання ненасичених і ароматичних вуглеводнів та високооктанових компонентів бензинових фракцій.

Науково-дослідну роботу професор поєднував із педагогічною, лекторською та суспільно-громадською діяльністю. Результати його наукових досліджень апробовано на міжнародних, всесоюзних, республіканських конференціях та конґресах. Йому належить понад 290 наукових і методичних праць, 72 винаходи, захищених авторськими свідоцтвами й патентами, зокрема патентами зарубіжних країн. Під керівництвом професора 19 співробітників захистили кандидатські та 1 докторську дисертації.

Науковець багато часу й сил віддавав громадській роботі. Упродовж багатьох років був головою правління товариства «Знання» в Політехніці, заступником голови Товариства української мови, заступником голови спеціалізованої ради при університеті, членом редколегії журналу «Хімічна промисловість». Його нагороджено орденом, медалями та почесними знаками.

Нині професор – на заслуженому відпочинку. З нагоди ювілею зичимо Ювілярові Божої благодаті, міцного здоров’я, многих і благих літ.