Анастасія Мозгова, тижневик «Аудиторія»
 безвіз

11 червня минув рік відколи Україна підписала угоду про безвізовий режим із країнами Європейського Союзу. За офіційними даними Державної міграційної служби України впродовж цього часу кордон з ЄС перетнуло близько 20 мільйонів українців, умовами безвізу скористалися 550 тисяч осіб, а 37 тисячам мандрівників відмовили у пропуску на митниці. Кількість поданих заяв на оформлення шенгенської візи скоротилася вдвічі, а охочих отримати біометричний паспорт назбиралося аж 5 мільйонів, що майже у три рази більше, ніж було 2016 року. Безвізовий режим розширив можливості для українських заробітчан у Польщі, через що йому закидають потужний поштовх до трудової міграції.

Коли термін дії шенгенської візи у моєму паспорті добіг кінця, постало питання: подаватися на неї знову чи оформляти новий паспорт – другий варіант виявився дешевшим, потребував меншої кількості зібраних документів і обіцяв десятирічну можливість подорожувати, на противагу вдвічі меншому терміну дії візи. Добре пам’ятаю, як сама намагалася зареєструватися до електронної черги, завчасно бігла (у прямому значенні цього слова) до ЦНАПу, щоб не пропустити призначеної години, чекала там ще дві з половиною, мовляв «ваша черга нічого не означає», потім нервувала, збираючи мільйон документів, аби повернути кошти за оплату послуг, які в банку переказали не на той рахунок, і врешті чекала впродовж двох місяців на свій «терміновий» паспорт. Щоправда, наразі скористатися готовим документом була нагода лише один раз.

Українці отримали більш реальну можливість подорожувати Європою – нині організувати мандрівку дешевше та менш часо- й нервозатратно, але чи справді вони відчули це на власному досвіді?

Зоряна Яремко, студентка четвертого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Досі перетинала кордон із візою»

Моя віза закінчилася лише в лютому цього року, тому безвізом, відповідно, не користувалася. Нещодавно забрала біометричний паспорт, чекала довго – 3 місяці і 10 днів. Мені пощастило, що не планувала нікуди їхати і мала час зачекати, але це дуже довго. Тепер значно простіше, я знаю, що можу поїхати в будь-який момент, непотрібно заздалегідь нікуди звертатися. Під час моїх поїздок за цей рік можу сказати, що на кордоні тих, хто з візою, і тих, хто з біометрикою, пропускали однаково.

Ольга Мамчур, випускниця Інституту архітектури:
«За рік я відвідала три нові країни»

Звичайно, стало простіше їздити за кордон – це надало мені можливість відвідати вже кілька країн, у яких я раніше не була. Мені двічі відмовляли у візі: першого разу були проблеми із консульським збором, другого разу проблема була, здається, у часі, вже й не пригадаю. З біометричним паспортом значно простіше їздити, знаю точно, бо мала три візи – тепер не знімають відбитків пальців, не запитують про додаткові документи. Завдяки безвізу за цей рік поїздок було дуже багато, я відвідала чотири країни, три з яких – нові. Щоправда, паспорт робили дуже довго – переживала, що не отримаю до поїздки. На терміновий чекала не сім днів, а місяць.

Дмитро Пайончківський, студент першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«У майбутньому планую скористатися безвізом»

Сам я безвізовим режимом ще не скористався, але моя сестра виробила собі біометричний паспорт і їздила з ним. Каже, що подорожувати стало простіше: за її словами, на кордоні усе відбувалося значно швидше, тому довго чекати, як це було раніше, не довелось. Мінус у довгому чеканні на паспорт – незважаючи на додаткову оплату за терміновість, сестра отримала його лише через 2 місяці. У майбутньому також планую скористатися безвізом, але наразі – сесія.

Ольга Марчак, студентка четвертого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій:
«Віза значно ускладнювала подорож»

Зараз я подаю на біометричний паспорт і хочу зауважити, що це значно простіше. Раніше я їздила за студентською шопінг-візою, яка передбачала те, що за кордоном я мала збирати фактури, зберігати їх, а подаючи документи на нову візу я мусила їх прикріпляти до документів. Це ускладнювало як саму подорож – важливо було не забути про чеки, доводилось витрачати час на їх отримання, так і оформлення візи.

Дмитро Пайончківський, студент першого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Ольга Мамчур, випускниця Інституту архітектури Зоряна Яремко, студентка четвертого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Ольга Марчак, студентка четвертого курсу Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій