У Львові планують ревіталізувати півтора десятка промислових об’єктів. Проте асистент кафедри містобудування Національного університету «Львівська політехніка» Ярина Сеньковська, яка досліджує реструктуризацію промислових територій в українських та європейських містах, застерігає від поспішного та хаотичного освоєння колишніх заводів і фабрик. Під час лекції «Промислові території Львова: можливості і перспективи» у книгарні «Є» вона пояснила, чому краще, коли ревіталізацією займається одна компанія, а у просторах, які виникають на територіях заводів і фабрик, поєднано різні функції. Tvoemisto.tv занотувало головне.
Що значать промзони для міста
Цінність Львова в тому, що промислова архітектура довоєнного австрійського, польського та радянського періодів злились у певний симбіоз.
Загалом у центральних частинах міста домінує торговельна, бізнесова, комерційна і історико-культурна функція. Житлова, торговельна, рекреаційна функція переважає у серединній частині, де до неї додаються і об’єкти легкої промисловості. На периферіях домінує логістика, торговельно-бізнесова, і легка промисловість. Крім того, навколо підприємств передбачені санітарно-захисні зони, які є більшими на периферії, ніж ближче до центру. Навіть наукомістка та легка промисловість має свої санітарно-захисні зони, і якщо в них буде будуватись житло, ці підприємства не зможуть розвиватись.
Особливість промислових територій у наш час – подрібнення. Можливо, це й добре з економічного погляду, але, коли цілісне підприємство розділяється між півсотнею власників, і кожен із них починає доглядати тільки своє, а те, що нікому не належить, стоїть занедбане. Це поєднання руїни, розвитку й реновації є геть не естетичним для міста.
Чи варто перетворювати заводи на креативні простори
Приклади перетворення промислових підприємств на креативні простори є й закордоном – наприклад, у Ляйпціґу, де гарні промислові будівлі віддали під майстерні скульпторів, реставраторів і художників, які створюють власні комуни. Є такі приклади і в Києві – експериментально-механічний завод на Видубичах, шовкопрядний комбінат. Дуже добре, що на цих платформах реалізовується малий бізнес і креативний клас.
Проте власники відповідають також і за безпеку людей. У деяких промислових будівлях, які повертають до життя, є дірки в стінах або не дотримані правила пожежної безпеки. У Лісабоні, перш ніж відкривати промислові об’єкти для суспільства, організували всі заходи безпеки. Відкривати будівлю без цього – злочинно. Натомість, власники заводів у Львові йдуть шляхом найменшого спротиву: просто здають приміщення. При цьому в приміщеннях заводу РЕМА, які здають в оренду, навіть нема опалення – люди приносять свої електричні обігрівачі.
Як визначити, які промислові підприємства потрібно залишити
Ми не можемо перетворити всі промислові території на житло та креативний простір. У нас багато вишів, які щороку випускають десятки тисяч спеціалістів, яким об’єктивно потрібно десь працювати. Й ніхто не хоче працювати на відсталому заводі – отже, потрібні перспективні виробництва. Місто може існувати без важкої промисловості, але легка й інтелектуальна є запорукою економічного розвитку та ознакою розвинутих країн. Для внутрішнього ринку потрібні товари власного виробництва.
Зараз немає загальної концепції розвитку території промислових підприємств у Львові. Через це страждає передусім бізнес, який через неефективну організацію недоотримує прибутки. Відсутність доріг і інженерних комунікацій часто відлякує інвесторів. Західні підприємці, які займаються реструктуризацією, приділяють багато уваги саме ребрендингу території, аби на нові простори було модно прийти.
Міська рада Львова оголосила список заводів, які можна ревіталізувати. Поки що зарано казати, що можна там зробити. Перше, що потрібно зробити – оцінити територію, ступінь забруднення й аварійність будівель. Ідеально було б, якби реструктуризацією займалась одна організація, яка б чітко все розпланувала та цілісно підійшла до розв’язання проблеми. Закордонний досвід свідчить про те, що велика кількість власників не може домовитись між собою. Це велика відповідальність, яку може взяти на себе одна компанія та врахувати одночасно думки міста, суспільства, ринку і майбутніх підприємців, які працюватимуть у новому просторі.