Реформування системи освіти цікавить усіх.

• Студентів, які хочуть отримувати якісну освіту.
• Університети, які прагнуть випускати конкурентних і затребуваних на ринку фахівців.
• Роботодавців, які шукають співробітників з актуальною базою знань та набором компетенцій.

Для ІТ-галузі це питання є одним з найпріоритетніших, адже ІТ, насамперед, індустрія знань, для якої співробітники виступають основним активом.

Компанії інвестують сотні тисяч доларів у професійний розвиток команди, а також у навчання випускників вишів ще до старту їхньої роботи. Це пов’язано з тим, що навчальні програми більшості українських вишів далекі від реальності, не відповідають актуальним технологічним реаліям. Як наслідок, здобутий випускниками багаж знань на етапі завершення вишу часто є застарілим і неактуальним для того, щоб почати працювати в ІТ-компанії над реальним проектом. Щоб подолати цей розрив, існуючі навчальні програми потрібно не просто регулярно оновлювати, але і постійно запускати нові.

Звісно, можна продовжити обговорювати проблему і чекати змін, а можна почати діяти, скориставшись законом «Про вищу освіту» від 6 вересня 2014 року.

Законодавча база

Закон 2014 року став важливим кроком до загальної інтеграції України в європейський простір вищої освіти. Університети отримали більше автономії та незалежності у формуванні освітніх і наукових програм, а також сприятливі умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з вищими навчальними закладами.

Виглядає як ідеальна модель – бізнес формулює актуальні вимоги до кандидатів (набір знань, навичок, компетенцій), а університет розробляє навчальну програму та готує студентів, які будуть конкурентними та затребуваними на ринку праці. При цьому представники бізнесу можуть активно долучатися до навчального процесу та впливати на нього.

Чи працює закон на практиці

Так. Ініціатором розробки нових навчальних програм можуть виступати як виші, так і компанії. А краще – розробляти програми у партнерстві, поєднавши академічну складову освітніх закладів з практичною складовою бізнесу, розуміння ринку та кадрових потреб.

Прикладом результату такої взаємодії є бакалаврська програма «Інтернет речей», яка стартувала 2016 року в Національному університеті «Львівська політехніка». Півсотні студентів навчаються проектувати системи, в яких пристрої взаємодіють між собою без втручання людини.

Аналітична компанія Gartner прогнозує, що до 2020 року кількість пристроїв, підключених до інтернету, сягне 20,4 млрд об’єктів. Саме тому потреба у кваліфікованих фахівцях, які зможуть створювати ці системи, постійно зростатиме.

За ініціативи кафедри «Комп’ютеризованих систем автоматики» і Lviv IT Cluster розпочалася робота над складанням курсу. Керівництво Львівської політехніки погодилося на запуск нової навчальної програми з залученням співробітників ІТ-компаній до викладання.

Формування навчальної програми

Над створенням програми «Інтернет речей» працювала робоча група, яка складалася з 39 людей, 28 з яких – представники бізнесу, 11 – освітньої спільноти.

Експерти-практики відіграли ключову роль, поділившись знаннями, останніми новинками та тенденціями, щоб розробити для студентів дійсно актуальне та динамічне навчання. В основі курсу – математика, фізика, інженерія, а також «м’які навички» (soft skills): навички презентації та роботи з аудиторією і в команді, розв’язання конфліктів і т.п. Програма також передбачає прослуховування базового курсу CS50 Гарвардського університету, перекладеного українською мовою проектом Prometeus.

Загартовування бюрократією

Здається, отримати схвалення університету та розробити нову навчальну програму – це 90% роботи. Залишається тільки отримати фінальні підписи на документі. І це саме та частина, яка, на жаль, не зазнавала значних змін з часів Радянського Союзу – довгий та непростий процес отримання формальних погоджень від уповноважених службовців.

Цей етап вимагає неабиякої терплячості, наполегливості та сильного бажання змінити систему на краще. Успішність його проходження залежить від вашої впертості, принциповості та юридичної підкутості.

Набір студентів

На програму відбирають за результатами зовнішнього незалежного оцінювання з української мови та математики і на вибір – фізики, історії чи іноземної мови.

Під час першого набору в 2016 році надійшло 734 заявки, відбір пройшли 56. 20 із них навчаються за рахунок державного бюджету, троє отримують стипендії від Lviv IT Cluster і компанії Cypress Semiconductors. Решта студентів самостійно платять за навчання близько 10 тисяч гривень на рік.

Що нового: ментори-практики та проектна робота

Навчання на програмі «Інтернет речей» передбачає розробку і захист власного проекту з практичним застосуванням в кінці кожного семестру. Студенти діляться на команди, кожна з яких працює над своїм проектом із залученням менторів.

Ці ментори є експертами-практиками, що працюють в ІТ-компаніях. Упродовж осіннього і весняного семестрів з командами працювали і працюють: Орест Вовчак, Марко Куспісь, Сергій Кукунін, Володимир Михайлик (Matic Insurance Services Inc), Тетяна Голубєва (DataArt), Антон Мінашкін (EPAM), Юліан Устянович (Zalando, Берлін), Тарас Романик (Conscensia), Ростислав Заболотний, Ярослав Клочник (SoftServe), Тарас Макота (Luxoft), Віктор Артем’єв (Devabit), Юрій Гнатюк (KindGeek), Тарас Чорний, Віталій Дутка (Ostware Services) і Дмитро Гасілін (Concencia).

На початку навчання команди презентують ідеї проектів, а потім імплементують їх.

На всіх етапах навчання ментори відіграють важливу роль – використовуючи багатий практичний досвід, вони допомагають студентам працювати над проектом, застосовувати новітні технології та експериментувати.

Робота над проектом організована аналогічним чином, як працюють на реальних проектах: команда несе повну відповідальність за успішне виконання проекту. Звісно, можлива ситуація що один з учасників команди вибивається з ритму роботи. В такому випадку команда приймає рішення, яким чином можна це виправити: працювати спільно, або прощатися з таким учасником.

Захищаючи проект, студенти відповідають на три основних запитання: «Чому цей проект кращий за проекти конкурентів?», «Кому він потрібен?» і «Як на цьому заробляти гроші?». На перший погляд прості запитання змушують студентів задуматися над найважливішими аспектами будь-якого проекту: унікальність і конкурентність продукту, потреби цільової аудиторії та комерційна складова.

Що далі? Виграють усі

Синергія компаній та освітніх закладів – це головна умова для творення позитивних змін, які будуть вигідні усім.

• Університети пропонуватимуть актуальні та конкурентні навчальні програми, що привертають увагу здібних студентів та утримують їх в Україні.
• Активно долучаючись до розвитку людського капіталу на етапі навчання, бізнес зможе отримати сильних кандидатів з актуальною базою знань, яких не треба додатково навчати.
• Студенти ж навчаючись на базі реальних проектів, набувають тих знань, навичок і компетенцій, яких вимагають сучасні роботодавці.

Інгредієнти успіху

Пройшовши шлях запуску навчальної програми, можна виокремити певні складові процесу, які зробили його успішним.

• Перш за все, ініціатива запуску програм має належати ВНЗ, а саме кафедрам, які будуть реалізовувати програму: створення програми «Інтернет речей» було запропоновано кафедрою «Комп’ютеризовані системи автоматики», яку очолює професор Адріан Йосифович Наконечний.
• Надзвичайно важливим чинником є наявність спільноти людей, об’єднаних однією метою та великим бажанням творити позитивні зміни. У Львові такою спільнотою є Lviv IT Cluster, в якій об’єдналися понад 60 ІТ-компаній.
• Також не обійтися без юридичної підкутості, розуміння роботи освітньої системи, запасом терплячості, впертості та наполегливості.
• І звісно ж, необхідно сформувати команду натхненних менторів-практиків, які готові ділитися своїми знаннями та досвідом зі студентами.

P.S. Якщо бажаєте дізнатися більше про програму «Інтернет речей», можете завітати на День відкритих дверей, який відбудеться 29 квітня 2017 року за адресою: вул. Степана Бандери, 12, головний корпус Національного університету «Львівська Політехніка», ауд. 217. Початок об 11:00.
 

Зеновій Верес,
abiliton solutions architect у SoftServe,
кандидат технічних наук,
асистент кафедри «Комп’ютеризовані системи автоматики»
Національного університету «Львівська політехніка»,
директор освітнього напрямку Lviv IT Cluster