У видавництві Львівської політехніки готується до друку книжка Олександра Ноги та Ігоря Савицького про незаслужено забуту постать – випускника нашого університету, славного архітектора і громадського діяча Григорія Пежанського та його родину, які на зламі XIX–XX століть працювали в царині архітектури, музики, фотомистецтва. Сьогодні слово – авторам книжки.
Чи багато львів’ян, не кажучи вже про гостей нашого міста, знають, що одним із творців самобутньої архітектури Львова є ще один випускник Львівської політехніки – Григорій Пежанський. Він зокрема проектував сам чи у співавторстві такі споруди, як будинок Руського (Українського) театру, Товариства «Основа», корпус нинішньої Музичної академії ім. М. Лисенка, спортивний корпус Львівської політехніки та Палац мистецтв на Крайовій виставці у Стрийському парку, Український академічний дім, народні доми та стадіони тощо.
Григорій Пежанський був одним із засновників Українського технічного товариства, очолював страхову спілку «Дністер», був членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Українського педагогічного товариства та членом Кураторії Народного Дому і Ставропігійського інституту у Львові, членом журі конкурсу на проект будівлі Львівського університету.
Зібрані архівні матеріали, опрацьовані історичні джерела й література про цю видатну постать та його родину лягли в основу нашого дослідження.
Григорій народився 1860 року в селі Пчани нині Жидачівського району Львівської області. Він походив з давнього українського роду. Навчався у Стрийській гімназії, яка заклала тверду основу класичних знань і національних устремлінь. Далі допитливий і здібний юнак навчався на архітектурному відділенні Львівської політехнічної школи. Це були часи розвитку архітектури і будівництва Львова.
Наш герой зробив свій вибір усвідомлено, йшов до своєї мети цілеспрямовано, що дало змогу залишити після себе архітектурні об’єкти, які стали визначальними в історії українського народу в кінці XIX початку XX століття.
Львівська політехніка відіграла чималу роль у фаховій підготовці і формуванні світогляду Григорія Пежанського. Особливо великий вплив на майбутнього архітектора мав Юліан Захарієвич – один із творців Львівської архітектурної школи. Та, зважаючи на домінуючий вплив віденської архітектурної школи, Григорій продовжив фахову освіту на архітектурному відділі в Цісарсько-кайзерівському інституті у Відні – одному з найповажніших навчальних закладів Австро-Угорщини і отримав там диплом інженера-архітектора.
Від 1900 р. Г. Пежанський розпочинає працю інженером у Львівському намісництві. Зазвичай такі посади в провінційних адміністраціях обіймали австрійці чи німці. Призначення українця засвідчило високу фаховість молодого архітектора.
У 1913 р. Григорій Пежанський – радник з будівництва у львівському магістраті. На цій посаді він перебував до 1924 р., а наприкінці життя став старшим радником будівництва окружної дирекції публічних робіт у Львові.
Ще перед І Світовою війною він досяг такого високого рангу, що за потреби замінював представників архітектури при австрійському цісарському дворі.
Окрім того, Григорій Пежанський брав активну участь у діяльності Політехнічного товариства у Львові і здобув справедливу популярність серед українців, поляків та громадян іншої національності, які проживали в той час у Львові. 1895 р. його обрано до правління товариства, а 1896 р. талановитий архітектор увійшов у комітет у справі будівництва житла для урядників.
Львівське політехнічне товариство здійснювало найрадикальніші будівельно-технічні проекти у Львові і Григорій Пежанський був автором багатьох із них.
Згодом українці вийшли з цього товариства через домінуючу роль поляків і створили своє окреме товариство. Всі ці процеси відбувалася за активної участі таких львівських архітекторів, як В. Нагірний, І. Левинський, Г. Пежанський.
Про життєвий і творчий шлях видатного архітектора і громадського діяча, його дружини Ірини і талановитих синів Володимира, Олександра, Михайла, які зробили значний вклад в українську культуру, розповідає наша книжка.