Студент Львівської політехніки – помічник для незрячих: магістр ІКНІ розробив застосунок для орієнтування

10 січня 2019, 14:40
Анастасія Мозгова, тижневик «Аудиторія»

Магістр другого курсу кафедри програмного забезпечення Інституту комп’ютерних наук та інформаційних технологій Дмитро Новак – автор і розробник додатка для орієнтування незрячих осіб у просторі.

Усе почалося зі знайомства з вінничанкою, котра займається інноваційними проектами у своєму місті.

– Вона розповіла про один із таких – на підприємстві, що забезпечує робочими місцями людей з інвалідністю, розміщували звукові маячки-орієнтири для незрячих працівників. Я подумав, що було б класно, якби такі маячки несли певну інформаційну цінність, а не лише звукові сигнали. Озвучив цю ідею на кафедрі як варіант для магістерської роботи, оскільки, окрім сигналів на світлофорах, я ніколи не бачив аналогів. До Ресурсного центру освітніх інформаційних технологій для осіб з особливими потребами, що є в нас у Політехніці мене скерував керівник роботи професор Дмитро Федасюк. Там розповіли, що ідея не нова – звукові маячки вже є у тростинах, спеціальних браслетах тощо, і порадили зробити щось таке, що би працювало індивідуально. Так з’явилася ідея створити програмно-технічний засіб, який допомагає орієнтуванню, – розповідає Дмитро.

Робота над додатком тривала 4 місяці (серпень-листопад 2018 року). Політехнік створив мобільний додаток і web-клієнта (сайт), через який можна наповнювати застосунок необхідною інформацією. Для цього потрібно придбати будь-який блютуз-маячок, вказати його МАС-адресу на сайті, прикріпити до неї текст, який згодом програма озвучуватиме незрячій людині, розмістити давач, попередньо зазначивши місце його розташування. Коли незрячий проходитиме повз, його смартфон через блютуз розпізнаватиме маячки навколо і повідомлятиме про їх наявність сигналом (що ближче маячок, то гучнішим буде сигнал), далі супровідний текст звучатиме у динаміку смартфона або через навушники.

– Такі маячки можуть не лише повідомляти людину, де вона перебуває, а й, наприклад, інформувати про те, що є попереду та на якій відстані, чи є поріг або сходинки на шляху, якщо є, то скільки їх, чи можна скористатись ліфтом тощо, – зауважує розробник.

Також політехнік створив мапу, що відображатиме розміщення вже встановлених маячків, дозволятиме читати прив’язані до них тексти й інформацію про авторів. У майбутньому студент планує, щоб додаток відстежував місцерозташування користувача та «підтягував» інформацію про всі маячки поблизу. Аби програма працювала, на смартфон потрібно встановити спеціальний застосунок. Дмитро переконує – це не проблема:

– Сучасні технології суттєво допомагають покращити процес орієнтування у просторі – незрячі вміють класно користуватися смартфонами, можуть самостійно добиратися на роботу, їздити транспортом. Окрім цього, я значно спростив інтерфейс додатка – достатньо відкрити його та натиснути на єдину кнопку, далі програма працюватиме у фоновому режимі, щоб не заважати користуватися навігатором чи іншими функціями. Коли застосунок знайде неподалік блютуз-маячок, він озвучить текст.

Інформаційна цінність повідомлення залежатиме від того, хто його записав. Спеціальних осіб-наповнювачів сайту не буде. Відкрита система дозволятиме всім охочим стати корисними для незрячих.

– Надалі проект може стати соціальним, тому я зробив так, щоб система не вимагала реєстрації, авторизації, підтвердження даних – можливо, людина бажає зберегти анонімність, або не хоче реєструватися, щоб розмістити один маячок. Важко сказати, перевага це чи недолік, але я покладаюся на совісних людей, тому вважаю, що простішою буде програма, то легше буде взаємодіяти – не завжди це буде молодь, яка класно «шарить» у нових технологіях, – розповідає студент.

Наразі розроблено застосунок, веб-клієнта, базу даних та сервер, що приймає, обробляє та передає інформацію на смартфони. Наразі це лише науковий проект, але політехнік не бачить перешкод, щоб перетворити його на соціальний:

– У тестовому режимі додаток можна запустити в одному із корпусів Політехніки – визначити поведінку цих давачів, удосконалити їхню роботу, а потім, можливо, виходити й на масштаби міста. Якщо будуть охочі допомагати, зокрема й технічно – я лише радий, мені не шкода поділитися проектом.