Запис вебінару «Особливості вступної кампанії 2017 року»

Учасник VII Молодіжного наукового форуму «Litteris et Artibus» Гарет О’Ніл: де є спілкування, там менше конфліктів

26 грудня 2017, 09:09
Ірина Мартин, тижневик «Аудиторія»

Цього року учасником VII Міжнародного молодіжного наукового форуму «Litteris et Artibus» був президент Європейської ради аспірантів та молодих учених (Eurodoc) Гарет О’Ніл.

– Я ірландець, із Дубліна, проте вже майже 18 років живу в Нідерландах. Тепер здобуваю ступінь PhD філологічних наук, – розпочинає Гарет. – У лінгвістиці вивчаю кілька речей. Свою тему я ґрунтував на власних дослідженнях у структурній та когнітивній лінгвістиці, а саме – як мовні структури впливають на наші процеси пізнання навколишнього світу. Наприклад, нам притаманні емоції – страх, гнів, сміх, прагнення до пізнання, відчуття холоду тощо. Мови спонукають структурувати наші враження, проте ці структури різняться. Фактично мова визначає, як люди бачать реальність та різноманітні її відмінності. Наприклад, у вашій мові є слова «блакитний» і «синій», а в нас – просто blue, яким ми означуємо і світло-синій, і темно-синій. Якщо ви візьмете англійськомовного та українськомовного спікерів, то помітите, що українець швидше пояснюватиме відтінки кольорів, ніж англієць чи американець. Тобто мовна відмінність дозволяє комусь це зробити швидше. Є два основні підходи щодо розуміння мови: мова створює певні обмеження і мова є гнучкою. Я намагаюся бути між цими підходами і досліджувати мови загалом.

– Ви знаєте кілька мов?

– Я знаю багато мов, але можу гарно спілкуватися голландською, галльською та англійською. Також знаю іспанську, французьку, німецьку. Я – лінгвіст. Це означає, що загалом сприймаю мову. Вивчаю дескриптивну та теоретичну лінгвістику. Ось зараз сиджу тут і розмовляю з вами, і навіть не знаючи мови, можу примітивно порозумітися з вами через зображення, певні ілюстрації.

– Ви пропагуєте рух «Відкрита наука». Чи є якась межа між відкритістю і захистом?

– Це нові можливості для дослідників, щоб вони були готові до всього, натреновані та мали досвід. І потрібні певні механізми для винагороди, мотивації не лише за певні наукові публікації, а й за те, що молодь бере участь у процесах відкритої науки. Мета руху – поширювати наукові дослідження, зробити їх доступними на всіх рівнях: від експериментальних даних і чернеток до відрецензованих та добре редагованих статей. Коли йдеться про відкритість і водночас захист, то дослідження повинно бути максимально відкрите і максимально захищене. Мусить бути певний контроль, який модерує цей процес. Тут важливо знати межу між приватністю та неприватністю. Приватне повинно залишатися приватним, однак є певні рівні доступу. Це зазначено в контракті.

– Тепер поговоримо про Ваше бачення розвитку Євродоку.

– Молодим дослідникам важливо розв’язувати свої актуальні проблеми. Дуже часто це намагається зробити, хтось згори, хто далекий від цього. Ми ж хочемо, щоби впливові особи нас консультували, а рішення ухвалювали ми самі. Зараз важливі проблеми пов’язані з кар’єрним розвитком молодих дослідників. Більшість бачить себе у своїй академічній організації. Але, на жаль, реалії такі, що місця вистачає лише для 30%, а решта 70% не розуміють, що їм робити далі, адже не мають ні контактів, ні досвіду праці в індустрії. Тому ми хочемо створити кращу політику. І друга річ – це відкриті можливості (відкрита наука), про яку вже йшлося.

Також важливе питання – психічне здоров’я молодих науковців. Їхня праця насправді надзвичайно складна та має високий ризик стресу, адже передбачає великі очікування, значний обсяг дослідних робіт та, відповідно, чинить чималий тиск. Отже, що робить кандидат? Досліджує, аналізує, пише статті, викладає, є керівником і наставником, виконує рутинну роботу на кафедрі, організовує конференції та ще багато всякого. Це спричинює перенавантаження і стрес. Роботи додається щораз більше, але аж ніяк не часу і винагороди… Вважаю, що університет повинен сфокусувати молодих науковців, зокрема аспірантів, власне на наукових дослідженнях. Їм треба дати можливість вибору й ефективно розподілити час, але аж ніяк не перевантажувати роботою. Відповідно, ми працюємо в двох напрямах – збираємо думки щодо ролі дослідників і тоді виробляємо політику, яка надає поради та рекомендації щодо освіти та пошукового й кар’єрного розвитку дослідників. Хоча процес контролювання минає, але якщо ми з чимось не згідні, то будемо обов’язково реагувати. Євродок для впливу на процес може залучити медіа. За потреби можемо реагувати гостріше, через протести чи демонстрації, але це вже крайність.

Стараємося сфокусуватися на певній загальній проблемі й донести цю інформацію до відповідних структур, щоб допомогти науковцям. Євродок – це асоціація, яка приносить їм користь.

– На форумі Ви вперше. Які маєте враження?

– Тут дуже багато цікавого для науковців, чимало різних і важливих тем обговорюємо. Головне, що є така атмосфера, в якій можна гарно поспілкуватися та обмінятися досвідом. У світі є багато проблем, і один зі способів їх розв’язати – це почати діалог. Коли люди зустрічаються та спілкуються, це зменшує шанс конфліктів на будь-якому рівні.